Рішення, що давно назріло
Німеччина відмовилася від своєї давньої позиції щодо заперечення ядерної енергетики. Як пише Financial Times, це рішення стало першим конкретним сигналом зближення з Францією нового уряду Берліна на чолі з канцлером Фрідріхом Мерцем. Берлін дав зрозуміти Парижу, що більше не блокуватиме зусилля Франції щодо визнання ядерної енергетики рівнозначною відновлюваній у законодавстві ЄС, повідомляють французькі та німецькі офіційні особи.
Цей крок зняв великі суперечності між двома країнами, які затримували ухвалення рішень щодо енергетичної політики ЄС, зокрема під час кризи, що настала після повномасштабного вторгнення Росії в Україну. «Німці кажуть нам: ми будемо дуже прагматичними щодо ядерної енергетики», – заявив високопосадовець з Франції, який брав участь у перемовинах. Це означало, що «всі упередження проти ядерної енергетики, які все ще присутні в деяких законодавчих нормах ЄС, будуть усунуті». «Це буде кардинальна зміна політики», – погодився німецький урядовець.
На думку оглядачів, ця зміна стала результатом того, що Мерц вивчає можливості приєднання Німеччини до ядерного щита Франції, як стримувального чинника проти майбутньої російської агресії. «Тепер ми нарешті відкриті до розмови з Францією про ядерне стримування для Європи. Краще пізно, ніж ніколи», – сказав німецький чиновник. «Це довгоочікуване зближення, яке полегшить питання енергетики в ЄС, – зазначив Гунтрам Вольф, старший науковий співробітник аналітичного центру Bruegel. – У політичному сенсі Мерц також думає про ядерну парасольку».
Відмова Берліна від дискримінації ядерної енергетики є частиною зусиль Мерца щодо відновлення франко-німецького співробітництва – передумови для ухвалення важливих рішень на рівні ЄС, яке було паралізоване за попереднього канцлера Олафа Шольца. «Коли Франція і Німеччина погоджуються, Європі значно легше рухатися вперед, – зазначив Ларс-Гендрік Рьоллер, професор берлінської бізнес-школи ESMT, який був головним економічним радником колишньої канцлерки Ангели Меркель. – Хоча деякі проблеми залишаються, я вважаю, що це буде вирішено».
Мерц, який переміг на виборах у лютому, критикував рішення своєї країни відмовитися від ядерної енергетики. Це рішення було ухвалене у 2011 році керівництвом Ангели Меркель. На думку Фрідріха Мерца, воно позбавило Німеччину дешевої та надійної електроенергії. А ще – поставило країну в залежність від поставок газу з Росії.
До речі, саме зараз у Німеччині «Зелені» вимагають провести парламентське розслідування відносин уряду Меркель з «Газпромом». «Без серйозного парламентського розслідування, питання, які досі залишаються відкритими, не будуть вирішені», – сказав газеті Süddeutsche Zeitung співголова партії «Союз 90/Зелені» Фелікс Банашак. Він заявив, що вже звертався до влади ФРН за роз’ясненнями, але отримав «вкрай мізерні, незадовільні та явно неповні відповіді».
Напередодні SZ опублікувала розслідування на основі документів відомства федерального канцлера середини 2010-х. З них випливає, що уряд Ангели Меркель ігнорував попередження про ризики співпраці з «Газпромом» і мовчазно підтримував «Північний потік – 2». Банашак назвав це доказом відповідальності за найбільшу енергетичну, економічну та зовнішньополітичну шкоду в історії ФРН.
«Меркель знала про ризики й навмисно їх ігнорувала. Таким чином вона не виконала присягу не шкодити країні. Досі ключові фігури німецької політики не позбулися одержимості російським газом», – сказав депутат Бундестагу від «Зелених» Міхаель Кельнер. До вимоги провести розслідування приєднався і депутат Бундестагу від Лівої партії Йорг Зезанн.
Також варто згадати, що Фрідріх Мерц критикував свого попередника Олафа Шольца за закриття останніх трьох атомних електростанцій Німеччини в умовах, коли країна стикнулася з високими цінами на енергоносії. Поки що Мерц все ще пов’язаний політичними зобов’язаннями і на словах «не планує» повторно запускати традиційні АЕС. Але він пообіцяв інвестувати в нові технології, включаючи малі модульні реактори та термоядерний синтез, який, на відміну від ядерного поділу, не створює довгоживучих ядерних відходів.
Європейський консенсус
Нове франко-німецьке енергетичне порозуміння базується на хвилі ентузіазму щодо ядерної енергетики після того, як ціни на газ сягнули рекордних висот після початку повномасштабної війни Росії проти України. Це порозуміння залишає Австрію єдиною державою ЄС, яка категорично виступає проти ядерної енергетики. Такі країни, як Нідерланди та Бельгія, знову взяли на себе зобов’язання розвивати атомну енергетику, хоча раніше обіцяли закрити свої АЕС.
Данія також може скасувати 40-річну заборону на ядерну енергію. Причина – ризики, які створює нестабільне виробництво електроенергії на вітряках. У Данії побоюються можливості масштабних відключень, подібних до тих, що нещодавно сталися в Іспанії та Португалії.
У листі, надісланому до Єврокомісії, міністри 12 країн-членів ЄС, які мають ядерні реактори, заявили, що ЄС має визнати важливість ядерних і відновлюваних джерел енергії. Вони закликали оновити політику Євросоюзу щодо атомної енергетики й дозволити урядам країн-членів ЄС надавати державну допомогу ядерним проєктам. А також «надіслати чіткий сигнал підприємствам та інвесторам про переваги атомної енергетики».
Німеччина, яка торік забезпечила понад 60% свого електроспоживання за рахунок відновлюваних джерел енергії, тривалий час виступала проти прагнення Парижа маркувати ядерну енергію як «зелену». Натомість Франція отримує близько 70% своєї електроенергії саме з атомних станцій. І регулярно продає електроенергію Німеччині, коли ті ж «зелені» джерела не справляються.
Політика Берліна частково пояснюється побоюваннями, що французька промисловість отримає конкурентну перевагу завдяки своєму парку з 56 атомними реакторами, тоді як німецька промисловість досі бореться з наслідками високих цін на газ після припинення поставок дешевого російського палива. Це також стало ідеологічною проблемою в Німеччині, де антиатомна партія зелених входила до уряду Шольца.
Протистояння призвело до тривалих дебатів щодо включення слів «низьковуглецевий» (які розглядаються як синонім ядерної енергетики) до правових текстів ЄС, особливо тих, що стосуються відновлюваної енергетики та виробництва водню. Адже саме водень Берлін розглядає, як критично важливий енергоносій для декарбонізації німецької промисловості.
«Щоб забезпечити наш енергетичний суверенітет, поважаючи при цьому національний вибір, ми закликаємо покласти край будь-якій дискримінації на європейському рівні щодо низьковуглецевих джерел енергії, будь-то ядерні чи відновлювані», – сказав президент Франції Еммануель Макрон під час візиту Мерца до Парижа 7 травня. І тепер нова позиція Німеччини означає, що водень, отриманий за допомогою ядерної енергетики, повинен розглядатися нарівні з воднем, отриманим з використанням вітрової чи сонячної енергії.
Коли реактори знову запустять?
Німеччина не дозволить запуск «Північного потоку – 2», сказав нещодавно Фрідріх Мерц. «Поки трубопровід не має ліцензії на експлуатацію, і це не зміниться», – заявив він. Судячи з усього, Мерц серйозно налаштований повністю покінчити з «важкою спадщиною» Ангели Меркель і Герхарда Шрьодера, які поставили країну в залежність від російського газу. Втім, енергетична криза в Німеччині нікуди не зникла, а зовсім скоро країні знадобиться ще більше енергії.
Якщо ще нещодавно розмови про переозброєння Німеччини сприймалися як тимчасовий захід у зв’язку з війною в Україні, то тепер, схоже, це означає стратегічний розворот – від соціальної економіки до військово-промислового комплексу. Поки що оборонна промисловість забезпечує лише 0,2% ВВП Німеччини, а автомобільна – близько 5%. Але оборонні підприємства будуються ударними темпами, і незабаром співвідношення може змінитися.
Концерн Rheinmetall викуповує майданчики у автовиробників (наприклад, завод Volkswagen в Оснабрюку), запускає лінії з виробництва бронетехніки й боєприпасів. Нові заводи будуються і в Україні, де реалізується вже третій спільний проєкт з «Укроборонпромом».
Франко-німецький концерн KNDS (виробник САУ CEASAR та танків Leopard і Leclerc) переобладнує колишні потужності Alstom під випуск бронетехніки. Розробляється танк нового покоління з урахуванням досвіду війни в Україні.
Цікаво, що все це відбувається на тлі зусиль Трампа з повернення виробництв до США – однак ці ракети, схоже, будуть потрібні саме в Європі.
Зараз можна впевнено сказати: це не просто декларації й не просто емоційна реакція на політику Росії. Німеччина в умовах кризи автопрому, енергетичного переходу і стратегічної нестабільності шукає опору в тому, що їй вдавалося краще за інших, але довго вважалося маргінальним – у військовій промисловості. Німеччина повертається до своїх індустріальних коренів – виробництва танків, гармат і ракет.
ОПК у Німеччині перетворюється на нову точку індустріального зростання. Це спосіб компенсувати спад виробництва, модернізувати машинобудування, зберегти інженерні компетенції й забезпечити зайнятість. І що важливо – у німців збереглися технології, школи, проєктні бюро та інфраструктура. Не вистачає тільки дешевої енергії. Тож, гадаю, «важке рішення» про повторний запуск німецьких АЕС – уже на підході.
Україна врахує німецький досвід
В умовах війни в Україні також величезними темпами зростає військове виробництво. А це в основному машинобудування – тобто дуже енергоємна галузь. При цьому більша частина теплової та іншої генерації в нашій країні або знищена, або надовго виведена з ладу. Фактично, енергетика України тримається на АЕС, яким дуже сильно допомагають відновлювані джерела енергії (в основному СЕС та ВЕС).
Вже зараз в Україні – дефіцит енергії. При цьому активно будуються нові заводи, а з закінченням війни і заводів стане ще більше, і знадобиться енергія на відновлення країни. Дефіцит буде тільки наростати.
Саме тут нам потрібно врахувати німецький досвід. Німеччина «сходила» в зелену енергетику – і отримала падіння промислового виробництва. Хоча тут, звичайно, більше винна залежність від дешевого російського газу, за яку німці повинні «дякувати» Герхарду Шредеру та Ангелі Меркель. Але якби Німеччина не відмовилася від АЕС, то змогла б і безболісно закрити свої ТЕС на вугіллі, і не втратити промисловість, яка сьогодні або біжить до США, або закривається, здаючи позиції Китаю.
Головний висновок: зелена енергетика повинна бути, повинна розвиватися і активно використовуватися. Але її ніколи не буде достатньо для потреб промислового виробництва, особливо в такій великій країні, як Україна. Так що нам потрібно не просто зберігати свої АЕС, але й розвивати саме атомну генерацію. Нехай навіть основне зростання споживання електроенергії буде після війни – закладати фундамент (у всіх сенсах) потрібно вже зараз.
