Останні роки показали, що для договорів закупівлі електричної енергії питання зміни ціни перестало бути суто технічним. На енергетичному ринку ціна формується не лише під впливом попиту і пропозиції, а й залежить від регуляторних параметрів, зокрема граничних цін (прайс-кепів), які встановлює НКРЕКП. Методика НКРЕКП прямо визначає граничні ціни як тимчасові максимально або мінімально допустимі рівні цін на організованих сегментах ринку, а чинні постанови Комісії підтверджують, що такі цінові межі неодноразово переглядалися.
Саме в цій економічній реальності особливе значення набули дві постанови Великої Палати Верховного Суду: від 24 січня 2024 року у справі № 922/2321/22 та від 21 листопада 2025 року у справі № 920/19/24. В офіційних повідомленнях Верховного Суду за результатами цих справ сформульовано підхід, за яким зміна ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю не може перевищувати 10 % від первісно погодженої ціни, незалежно від кількості подальших змін; у 2025 році Велика Палата окремо поширила цей підхід і на договори закупівлі електричної енергії.
Проблема цієї позиції полягає не лише в результаті. Її головна вразливість — у методі, яким Суд дійшов до такого висновку. Якщо уважно подивитися на мотивування обох постанов, стає видно: Велика Палата фактично не просто тлумачить норму, а формує нову модель її застосування.
На чому фактично ґрунтується рішення ВП ВС від 24.01.2024
Постанова Великої Палати від 24 січня 2024 року у справі № 922/2321/22 спирається на логіку, за якою законодавець, встановлюючи правило про “до 10 %”, прагнув не допустити ситуації, коли учасник спочатку демпінгує на тендері, а потім “доганяє” ціну через додаткові угоди. Саме такий зміст Верховний Суд публічно відтворив у своєму офіційному повідомленні про справу.
Схема цього підходу виглядає так:
мета законодавця = протидія демпінгу → демпінг = заниження ціни з наступним підвищенням → 10 % = запобіжник від зловживань → 10 % = абсолютна сукупна межа.
Проблема в тому, що така логіка не випливає безпосередньо з тексту пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі». У чинній редакції Закону ця норма побудована як поєднання кількох умов: наявність коливання ціни на ринку, пропорційність зміни ціни такому коливанню, межа “до 10 %”, незбільшення загальної суми договору, правило 90 днів та спеціальний виняток щодо строків для бензину, дизельного пального, природного газу та електричної енергії.
Інакше кажучи, закон містить складну багатокомпонентну конструкцію, а суд зводить її до простішої формули: “понад 10 % загалом — не можна”. Саме тут і виникає методологічна проблема. Суд не цитує норму, в якій прямо сказано, що 10 % є сукупною стелею на весь строк дії договору. Такий зміст ВП ВС виводить із загальної мети боротьби зі зловживаннями, а не з прямого тексту закону. Тобто йдеться не про буквальне тлумачення, а про телеологічне розширювальне тлумачення.
Пояснювальна записка: опора є, але вона слабша, ніж здається
Якщо розкласти аргументацію Великої Палати, видно, що вона значною мірою спирається на власне прочитання законодавчої історії. Водночас офіційні матеріали щодо законодавчих змін 2021 року показують інше: законопроєкт № 5309 був поданий як проєкт про вдосконалення системи оскарження публічних закупівель, а Закон № 1530-IX, ухвалений на його основі, має назву про вдосконалення системи функціонування та оскарження публічних закупівель. У картці законопроєкту відображені висновки головного комітету і супровідні документи, але в цих офіційних матеріалах немає окремо сформульованої тези, що 10 % перетворюються на сукупну граничну межу протягом усього строку дії договору.
Тому критика тут доволі проста: навіть якщо припустити, що законодавець справді хотів посилити захист від недобросовісної поведінки, з цього ще не випливає, що він прямо змінив зміст самого механізму статті 41 у той спосіб, у який це згодом прочитала Велика Палата. Мета реформи і зміст конкретної норми — не тотожні речі.
Антидемпінг: суд фактично підмінив один механізм іншим
Найсильніший контраргумент до логіки ВП ВС полягає в тому, що Закон уже містить окремий антидемпінговий інструмент — механізм аномально низької ціни в статті 29. Саме він працює на стадії оцінки тендерної пропозиції: система виявляє аномально низьку ціну, учасник має її обґрунтувати, а замовник отримує право реагувати ще до укладення договору. Отже, антидемпінг у Законі вже є — але він діє ex ante, тобто до моменту укладення договору.
Натомість пункт 2 частини 5 статті 41 має іншу природу. Це не механізм покарання за демпінг, а механізм адаптації чинного договору до зміни ринкової ціни. Його внутрішня логіка така: якщо ринок виріс — договір можна коригувати пропорційно цьому коливанню; якщо ринок не виріс — правової підстави для зміни ціни немає. Сам текст норми саме так і побудований: “до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку”.
Фактична формула закону виглядає так:
якщо ринок виріс на 3 % — дозволене підвищення не більше 3 %;
якщо ринок виріс на 7 % — дозволене підвищення не більше 7 %;
якщо ринок не виріс — дозволене підвищення 0 %.
Тому учасник, який занизив ціну на аукціоні, не має законного інструменту “добрати” її штучно, якщо не доведе реальне ринкове коливання. Антидемпінговий бар’єр закладений не в самій цифрі “10 %”, а в сукупності трьох елементів: коливання ринку, документальне підтвердження та пропорційність. Саме тут Суд, по суті, підміняє механізми: антидемпінг, який законодавець розмістив у статті 29, фактично переноситься в статтю 41, яка за своїм призначенням повинна працювати зовсім інакше.
“Воля законодавця” у постанові є, а її дослідження — майже немає
Ще одна вразлива точка в аргументації ВП ВС — посилання на “воля законодавця” без повноцінного дослідження позицій тих суб’єктів, які цю волю формували або офіційно тлумачили у сфері закупівель. Офіційна картка законопроєкту № 5309 показує, що головним комітетом був Комітет Верховної Ради з питань економічного розвитку, а матеріали проходження фіксують стандартні висновки щодо підтримки проєкту як такого, що вдосконалює систему закупівель. Публічно доступні матеріали картки не містять окремої тези про те, що 10 % набувають змісту сукупної межі на весь строк договору.
Крім того, у відкритих консультаціях Мінекономіки, які стосуються саме зміни ціни в договорах закупівлі електроенергії, міністерство відтворювало текст пункту 2 частини 5 статті 41 саме через прив’язку до ринкового коливання та пропорційності. У консультаціях прямо порушувалося питання неодноразового підвищення ціни та окремо відзначалося, що для електроенергії діє спеціальний виняток щодо строкового обмеження. У відкритих матеріалах, які вдалося перевірити, немає формули Мінекономіки про “сукупну стелю 10 % на весь строк договору”.
Тому висновок тут досить прямий: у постанові ВП ВС “воля законодавця” встановлюється самим Судом через власну реконструкцію мети норми, а не через повноцінне дослідження офіційних позицій учасників законодавчого процесу та уповноваженого органу.
Що змінилося в постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24
Друга постанова Великої Палати не змінила базову ідею 2024 року — вона її закріпила і розширила. Верховний Суд офіційно повідомив, що у справі № 920/19/24 Велика Палата проаналізувала питання застосування пункту 2 частини 5 статті 41 до договору закупівлі електроенергії та дійшла висновку, що зміна ціни за одиницю товару не може перевищувати 10 % від первісно погодженої сторонами ціни. Якщо перша постанова формувала правовий висновок, то друга вже фактично створила системну доктрину тлумачення. У ній Суд:
зберіг тезу про загальну межу 10 %;
проаналізував вплив змін, внесених Законом № 1530-IX;
окремо витлумачив виняток щодо строків для електроенергії;
не прийняв підхід, за яким ринкове коливання може зумовлювати більшу зміну ціни, ніж 10 %.
Тобто після 2025 року вже важко говорити про одиничне рішення. Йдеться про завершену судову конструкцію.
Пропорційність ринку проти абсолютної стелі: у чому головна суперечність
Текст Закону побудований навколо пропорційності: зміна ціни допускається у разі коливання ціни товару на ринку і пропорційно такому коливанню. Буквальний зміст норми: пункт 2 частини 5 статті 41 Закону передбачає, що зміна ціни за одиницю товару допускається:
-
у разі коливання ціни товару на ринку;
-
пропорційно такому коливанню.
Велика Палата вводить іншу формулу: зміна ціни ≤ 10 %, навіть якщо фактичне ринкове коливання є істотно більшим. Фактична формула норми Закону така:
Зміна ціни ≤ Ринкове коливання. ВП ВС вводить іншу конструкцію: Зміна ціни ≤ 10 %.
Закон Тлумачення ВП ВС пропорційність ринку абсолютна стеля прив’язка до коливання фіксований бар’єр економічна логіка трактована судом воля законодавця
У результаті виникає парадокс.
| Ринкове коливання | Дозволено законом | Дозволено за позицією ВП ВС |
| +5 % | +5 % | +5 % |
| +25 % | +25 % | +10 % |
| +80 % | +80 % | +10 % |
Тобто суд фактично від’єднав норму від економічної реальності, яка прямо закладена в її текст. При цьому у правовій конструкції, сформованій Великою Палатою Верховного Суду, виникає системна проблема – асиметричний розподіл ринкового ризику між сторонами договору публічної закупівлі.
Для електроенергії це означає перекладення регуляторного ризику на постачальника.
Частину 2 можна читати тут.
Досьє «ЕнергоБізнесу»
Олександр КУДИМ – директор/власник ТОВ «ЄВРО ТРЕЙД ЕНЕРДЖІ»Народився: 12 червня 1986 року
Освіта: Університет банківської справи Національного банку Україні (м. Київ), здобув ступінь магістра на спеціальності «Облік і аудит», закінчив у 2018 році.
Кар’єра: 12.2007 – 05.2008 – ТОВ «Кристал Амос», інспектор служби безпеки; 08.2008 – 12.2010 – Державна податкова адміністрація України, головний державний податковий ревізор-інспектор Департаменту економічного аналізу; 12.2010 – 10.2011 – Головне контрольно-ревізійне управління України, головний контролер-ревізор Департаменту інспектування в соціальній сфері та культурі; 10.2011 – 10.2015 – Державна фінансова інспекція України, головний державний фінансовий інспектор, заступник начальника відділу Департаменту інспектування в соціальній сфері та культурі; 10.2015 – 04.2016 – Державна аудиторська служба України, заступник начальника відділу Департаменту інспектування в соціальній сфері та культурі; 04.2016 – 07.2018 – Державна аудиторська служба України, заступник начальника відділу, начальник відділу перевірок державних закупівель в бюджетній галузі Департаменту моніторингу та перевірок державних закупівель; 12.2020 – т.ч. – ТОВ «ЄВРО ТРЕЙД ЕНЕРДЖІ», директор.
Сім’я: неодружений
Хобі: тріатлон, лижний спорт, кайтсерфінг, вейкбординг, віндсерфінг, дайвінг, поезія.
