Десять років поспіль ПрАТ «Укргідроенерго» демонструє ефективні економічні та фінансові результати, продовжує масштабну реконструкцію обладнання на ГЕС та ГАЕС, а найголовніше – реалізовує низку амбітних енергетичних проєктів, які сприятимуть стійкості Об’єднаної енергосистеми країни. Про проблеми та досягнення Укргідроенерго читайте в ексклюзивному інтерв’ю генерального директора компанії Ігоря Сироти для журналу «ЕнергоБізнес»*.
*Інтерв'ю готувалося до спецпроекту про Укргідроенерго. Записане 31.01.2022 року. Через початок повномаштабного вторгнення не було опубліковане і зараз публікується вперше.
Ситуація в енергетиці загалом
— Чи покращилася ситуація в енергетиці за останні роки?
— Якби стало краще, мабуть, ніхто б зараз не переймався цим питанням. Якщо ми дійшли до критичної ситуації по запасам вугілля, то ситуація не стала краща. Не пам’ятаю такого випадку, щоб із близько 20 блоків «Центренерго» працювало лише 3 (станом на 20 січня 2022р, в «Центренерго» працювало 3 блоки і 3 корпуси – ред.).
— Проте є думка, що вугільна генерація може спекулювати низькими запасами вугілля, вибиваючи собі вищі ціни.
— Дуже проста ситуація. Якщо б на сьогодні, на «Центренерго» працювало 20 блоків, а також з урахуванням нашої генерації, ми б разом покривали пікові навантаження. Чи мав би хтось можливість спекулювати?
— Не мав би.
— Давайте ми поставимо завдання, щоб три державні компанії працювали як належить. Ми ж не споживаємо 33 ГВт, як це було в 2011-2012 роках, сьогодні – це 17-22 ГВт. Тому, треба поставити завдання, щоб три держкомпанії працювали на максимумі і забезпечили проходження осінньо-зимового періоду. Чи зможе в такій ситуації будь-який гравець спекулювати? Ні, він буде робити все, щоб взагалі потрапити на ринок.
Мені здається, що ми маємо прийти до того, щоб більше 30 державних шахт забезпечили одну державну компанію «Центренерго». Не може такого бути, щоб 30 шахт не могли забезпечити одну генеруючу компанію.
— Ви ж знаєте, що 10-12 держшахт уже неліквідні.
— Добре, 20 шахт. Кожна людина, яка заходить на посаду міністра у березні, має розуміти, що буде в грудні, що таке осінньо-зимовий період. Давайте говорити чесно, ми пропустили цей момент весною минулого року.
Уряд має багато завдань, але профільні керівники міністерств та підприємств повинні боротися за своє. Мені здається, що треба було просто сідати і доводити, що потрібно закласти 5 чи скільки мільярдів гривень на нові лави. Це нам потрібно на кінець року, на ОПЗ! Треба було довести, переконати і зробити. Тоді буда б зовсім інша картина сьогодні.
Ми не наполягли на цій позиції, втратили час, потім вугілля виросло в ціні до $180-200/т (а не 1500 грн), а потім ми брали з бюджету декілька разів мільярди, щоб погасити борги по заробітним платам.
— Це правда...
— Треба було взяти ситуацію під контроль, щоб кошти йшли на розвиток лав, купівлю необхідного обладнання. Це треба бачити і цим треба займатися.
В березні цього року, буде 12 років, як я очолюю «Укргідроенерго», я бачив як готуються до ОЗП і знаю що треба робити. Ми не можемо постійно ставати на одні й ті самі граблі.
— На сьогодні світ відмовляється від вугілля, як в таких умовах змінюється роль гідроенергетики?
— Давайте подивимося, як світ відмовляється від вугілля.
Ви побачили цього року як Китай, Польща відмовлялися від вугілля? Ми розуміємо, що світ йде шляхом декарбонізації і ми теж маємо рухатися в цьому напрямку, але це не означає, що у нас не має бути аварійного резерву і запасу вугілля на всі випадки життя.
Я вважаю, що Україна повинна мати різні джерела забезпечення електроенергією. Ми свідомі того, що рухаємося в бік ВДЕ. Але також ми повинні розуміти, що для атомної і відновлюваної генерації маємо забезпечити регулювання, тож повинні мати 1,5-2 ГВт запасу регулюючих потужностей. Я більш ніж переконаний, що поки ми не забезпечили розвиток ГАЕС, систем накопичення енергії, теплова генерація як регулятор повинна бути в запасі.
Це має бути на всі випадки життя, враховуючи в якій ситуації ми знаходимося із північним сусідом та з COVID-19. Ми не настільки багата країна, щоб швидко розвиватися в напрямку ВДЕ. Це недешева історія. Нам треба рухатися в цьому напрямку, але треба мати запас, щоб нами ніхто не маніпулював, щоб ми не були вразливі.
Ми рухаємося до європейської енергосистеми, там будуть прозорі умови ринку і ми повинні повністю себе забезпечити електроенергією. Ми маємо бути збалансованими для проходження ізольованих режимів. Окрім того, виникне питання: на скільки нам дозволять мати сьогоднішній обсяг перехресного субсидіювання? (ПСО – те саме перехресне субсидіювання – ред.). Ми не знаємо, як буде реагувати Європа, коли ми будемо заходити з великою кількістю вугільної генерації. Це теж буде питання, але ми повинні мати теплову генерацію в запасі. Ми можемо виводити теплову генерацію з бази, але маємо її мати в регулюванні. Також ми повинні забезпечити вугіллям ТЕС і ТЕЦ, щоб не закуповувати закордоном газову групу вугілля.
Плани на 10 років вперед, energy storage
— Якими будуть тренди розвитку гідроенергетичних компаній у найближчому майбутньому? Яким ви уявляєте Укргідроенерго через 10 років?
— Так, дуже добре уявляю, що треба зробити компанії через 10 років. У нас є стратегія на 10 років (Програма розвитку гідроенергетики до 2026 року, затверджена розпорядженням КМУ від 13.07.2016 р. – ред.). Так, ми дещо змістилися, але чітко розуміємо куди потрібно рухатися.
Переконаний, що Україні треба добудовувати ГАЕС. Дністровську і Канівську станції. Це - найнадійніший регулятор пікових навантажень. В такому випадку ми не залежимо від водності, адже ми маємо верхню і нижню водойми. За рахунок ГАЕС ми зможемо максимально залучити атомну генерацію.
Обладнання ГЕС та ГАЕС експлуатується 40-50 років, гідроспоруда – 100 років. Нині в трендах energy storage. Ми про них теж думаємо й плануємо до 2024 року ввести в експлуатацію 200 МВт - це буде найбільша потужність батарей на одну компанію у всій Європі.
— Навіть в Європі?!
— Так, у Європі немає такої компанії, яка має 200 МВт energy storage.
— Чому ви вирішили збудувати такий великий обсяг на стартовому проєкті?
— Лінійка наших гідроагрегатів має потужність від 20 до 424 МВт. Ми можемо надати послугу енергосистемі в діапазоні часу від 3 до 10 хв, в залежності від того, яку потужність треба видати. Якщо потрібно 1000 МВт, нам потрібно до 10 хв, щоб стартувати трьома агрегатами на Дністрі, якщо треба 20-40 МВт – це від 3-х хвилин. Коли ми маємо акумулюючі батареї, то ми стартуємо з нуля, ми покриваємо проміжок часу до 3 або до 10 хв.
Друге питання. Ми теж рахуємо економіку, що нам краще зробити – піднімати 2 гідроагрегати, чи задіяти батареї? Ми повинні мати ресурс, який буде надавати якісну послугу енергосистемі і завдяки якому ми зможемо заробляти.
— Ви порахували, що потрібно саме 200 МВт?
— Ми порахували, що на кожну станцію потрібно 40-60 МВт, а це 4 станції (Київська ГЕС, Канівська ГЕС, Кременчуцька та Середньодніпровська ГЕС). Там є ще електроавтобуси, зарядні станції для автомобілів, тобто соціальний аспект.
Прорахували, що окупність проєкту – 6 років без «зеленого» тарифу. Ми заходимо з 200 МВт energy storage і 40 МВт СЕС за цінами, які будуть складатися на ринку.
— Тобто, спочатку включаються батареї, через 3 хв вмикаються агрегати…
— Це одна опція, інша – коли ми не хочемо піднімати агрегати, ми бачимо, що нам достатньо наших батарей відрегулювати якусь потужність, наприклад, 20-40 МВт, а у нас гідроагрегат на Середньодніпровській ГЕС має потужність 80 МВт. Ми стаємо гнучкішими, ми дивимося який варіант для нас є економічно вигідніший. Це більший набір інструментів.
Я бачив в Європі як працює поєднання ГЕС, сонячних станцій та батарей. У нас буде київський блок – це ГЕС, ГАЕС, energy storage і сонячні станції, які забезпечуватимуть власні потреби. Ми все одно маємо споживання на власні потреби. Ми вважаємо, що краще поставимо сонячні панелі і будемо виробляти енергію на власні потреби, а енергію з ГЕС – продавати в ринок. За нашими розрахунками це окупиться через 6-7 років.
— Для роботи з energy storage треба підготувати інженерів, фахіців…
— По-перше, все це обладнання буде під’єднане до автоматизованої системи SCADA (англ. Supervisory Control And Data Acquisition – система диспетчерського управління і збору даних – ред.).
Сьогодні ми проводимо процедуру на розробку ТЕО проєкту. Плануємо збудувати energy storage до 2024 року. Паралельно навчатимемо наших фахівців. Ми обмінюємося досвідом, наші головні інженери їздили до Швейцарії, Австрії, щоб подивитися як працюють гідроенергетичні підприємства в інших країнах. Такий же обмін досвідом ми зробимо з компаніями-операторами energy storage.
Пілотний водневий проєкт
—Які ще інноваційні проєкти планує реалізувати компанія?
— Ми плануємо реалізувати пілотний проєкт електролізного виробництва водню, потужністю 1 МВт, щоб потім не наздоганяти цей тренд, а йти паралельно. Я вже двічі був на зустрічах в Німеччині, незабаром матиму ще одну поїздку, під час якої маю намір ознайомитися з роботою установки, потужністю 1 МВт, яка встановлена на ГЕС.
Ми хочемо на ДніпроГЕС налагодити виробництво 1 МВт водню, щоб прорахувати економіку. Там є супутні товари – тепло і кисень. Всі говорять, що можна 5-10% водню давати в ГТС. Треба зрозуміти в трубу якого тиску можна подавати водень – середнього, чи високого? На ДніпроГЕС є труби і високого тиску (недалеко проходить гілка ГТС) і середнього, яка проходить у нас під мостом. Ми хочемо самі подивитися і відпрацювати кейс. Ми все прорахуємо на пілотному проєкті, а потім зможемо до 100 МВт незадіяної потужності на ГЕС виділити під водневі проєкти. Ми вже теоретично визначилися, де все це може бути - це Середньодніпровська ГЕС, яка має 42 МВт незадіяної потужності внаслідок екологічного попуску і вимушено працює в базі. Такі ж обсяги потужностей є на Київській і Дніпровській ГЕС.
— Які компанії-виробники електролізерів ви розглядаєте?
— Я був на підприємстві компанії MAN (німецький автомобільний концерн – ред.) в Німеччині, яке виготовляє електролізери. Вони працюють разом з Andritz Hydro (австрійська компанія, яка проводить реконструкцію частини агрегатів ДніпроГЕС – ред.). Ознайомився з роботою одного об’єкту, незабаром відвідаю об’єкти інших компаній та вивчу інші варіанти.
— Обиратимете серед декількох постачальників?
— Звичайно. 1 МВт водню – це на сьогодні $2-2,5 млн. Це не такі великі гроші для нашої компанії. Німці готові зробити хаб в Україні і я думаю, що ми використаємо грантові кошти і на розробку більшого проєкту і спільної діяльності, щоб могли мати окупність та перспективу, на якій компанія зможе заробляти.
Якщо ви маєте різні напрямки бізнесу, якийсь з них просідає, якийсь зростає, ви балансуєте. Ми повинні мати різні напрямки – ГЕС, ГАЕС, сонячні станції, energy storage і водень на перспективу.
— Щодо водню є деякі розробки в наших наукових інститутів. Звичайно, є питання наскільки вони комерційно готові, але можливо варто і їх розглянути?
— Коли ми будемо рухатися в цьому напрямку, ми будемо розробляти технічне завдання. Звичайно, що ми хочемо, щоб був український виробник. Але, якщо ми зробимо 1 МВт з німецькою стороною, українська сторона активізується. Як робить Китай? Китай, коли будував ГЕС «Три ущелини» потужністю 22,5 ГВт (найбільш потужна ГЕС у світі – ред.), там був і Siemens (німецький промисловий конгломерат – ред.) і Andritz. На станції 32 гідроагрегати. Китай їм дав по 3 агрегати, а потім сказав: «Для всіх інших, будь ласка, тут зробіть підприємство і виготовляйте». І всі ці компанії зайшли в Китай, і ця країна поступово поставила своїх людей і почала потихеньку робити своє обладнання.
Не хочу сказати, що немає достоїнств нашої науки, звичайно, треба підтримувати і її, і машинобудівну галузь. Ми будемо готові до співпраці з нашими науковцями, звичайно, ми дамо можливість, щоб вони все це побачили і взяли участь.
Фінансування проєктів
— Що ви можете сказати про особливості залучення коштів для проєктів?
— Пропоную почати обговорення з проєкту Канівської ГАЕС. Чому я стільки років не можу розпочати цей проєкт? Тому, що цей проєкт має велику вартість - €1,5 млрд. Я б вже давно отримав кредит під 7% для нього і почав будувати, а ми хочемо, щоб це було не більше 4%. Порахуйте, що таке 3% додаткової комісії. (3% від €1,5 млрд складають €45 млн додаткової комісії або 1,4 млрд грн за курсом 32 грн/€ - ред.)
Маємо великий обсяг робіт: у нас є реконструкція, у нас є будівництво на Дністрі, проєкт Каховської ГЕС-2, energy storage, тому ми маємо правильно розраховувати свої фінансові можливості. Наприклад, для energy storage ми залучили капітал під гарний відсоток - взяли $177 млн під 0,75% на 20 років (8 років пільговий режим) і $37 млн під 0,25% на 40 років, при цьому пільговий період в даному випадку складає 10 років (середньозважена вартість капіталу для проєкту становить 0,66% в доларі США - ред.).
Ми змогли отримати такі гарні відсотки по кредиту для систем накопичення та СЕС тому, що коли починається співпраця з Світовим банком чи європейськими банками, вони хочуть бачити фінансовий стан компанії. Якби ми брали валютний кредит у наших банків – це було б 7-8% у валюті або 20% у гривні.
— Для Канівського проєкту потенційна економія перевищує 1,4 млрд грн.
— Так, тобто є за що поборотися. Для Канівської ГАЕС ми хочемо залучити кошти під не більше ніж 4%, терміном на 15 років та з пільговим режимом на строк будівництва (6,5 років). Через три роки планується здати в експлуатацію перший гідроагрегат, потім другий і за 6,5 років ми плануємо завершити будівництво 4 агрегатів. Зрозуміло, що через 3 роки перший агрегат вже почне заробляти, потім кожен наступний агрегат. Ми хочемо, щоб проєкт сам на себе працював, а не обтяжував компанію загалом.
— Які банки могли б погодитися на такі умови?
— По цьому проєкту ми підписали близько 18 меморандумів з різними фінустановами з Китаю, Туреччини, Австрії, Південної Кореї, Японії, США та інших країн. Але складаються різні ситуації і інвестори реагують на них. Звичайно, найбільшим на сьогодні міг би бути Китай, але коли відбулися події щодо «Мотор-Січі» (рішення про націоналізацію та арешт акцій підприємства з акціонерною часткою китайської компанії Beijing Skyrizon Aviation Industry Investment – ред.), вони теж почали сумніватися. Американці теж обережно ставляться. Ми шукаємо відповідні установи в Європі, США, Японії та Кореї.
Ми хочемо уже в лютому закласти будівництво 5-7 агрегатів Дністровської ГАЕС, щоб загалом побудувати 1000 МВт потужностей за 6,5 років за власні кошти. Але теж потрібно ставити питання з ПСО: або будуємо, або оплачуємо ПСО.
— Що ви можете сказати про коефіцієнт поточної ліквідності? Раніше ви зазначали, що його значення треба зберігати на рівні 1,2.
— В цьому році він у нас буде хороший - під 2. Наведу наступний приклад. В 2019 році приймається рішення заплатити 30% дивідендів з чистого прибутку, а 70% спрямувати на капітальні інвестиції. Ми сплачуємо 1,1 млрд грн, а інші кошти спрямовуємо на будівництво четвертого агрегату на Дністровській ГАЕС. В грудні 2019 р. приходить уряд Гончарука, в кінці року у них немає грошей і вони приймають рішення додати для Укргідроенерго обов’язок виплатити ще 60% дивідендів, або 2,2 млрд грн. Міністр енергетики Олексій Оржель, не запитуючи компанію, виносить відповідне рішення на Кабмін, щоб ми виплатити акціонеру 90% чистого прибутку. Я повідомив урядовців, що у нас немає цих грошей, вони вже були розподілені на будівельні роботи. У відповідь, міністр фінансів (Оксана Маркарова – ред.) мені говорить: «Візьміть кредит». Взяти кредит на 2,2 мільярди гривень на погашення дивідендів! Після цього сідаємо ми разом. Міністр фінансів, міністр енергетики і я. Пояснюю, мовляв, дивіться. Перше питання – цих коштів немає, друге – ми не встигнемо взяти кредит, адже треба провести збори акціонерів, наглядової ради, змінити фінплан, але найгірше – коефіцієнт ліквідності одразу падає до 0,5. Більше того, закон, який вступив в силу у 2019 р., вимагав, щоб ми в такій ситуації оголосили про своє банкрутство. У нас в контракті зі Світовим банком прописано, якщо коефіцієнт поточної ліквідності падає нижче 1, то банк може вимагати дострокового розірвання контракту і повернення коштів.
Пояснив ризики і зазначив міністру енергетики, що саме він має ініціювати збори акціонерів, видати наказ, направити його наглядовій раді. Наглядова рада має прийняти чи не прийняти це рішення, а кожен член наглядової ради відповідає своїм майном, якщо компанія потрапляє в збитки, і тільки тоді компанія зможе проплатити.
Вони кажуть: «Добре, не плати. Що можеш зробити?». Відповідаю: можу заплатити зараз (в кінці 2019 р. – ред.) 300 млн грн податку на прибуток за 4 квартал 2019 р., який треба було б сплатити в лютому 2020 р. Маркарова і Оржель погодилися, ну, а Гончарука потім поміняли.
— Та й Оржеля також поміняли...
— Так, але потім прийшла Державна аудиторська служба, зробила перевірку і на мене була відкрита кримінальна справа через те, що компанія не сплатила дивіденди. Далі довелося ходити до суду і пояснювати до чого б призвела ця сплата. Більше того, що я не мав права сплатити, коли немає зборів акціонерів і рішення наглядової ради. Ми виграли два суди, зараз справа у Верховному суді.
Якби ми зробили виплату, яку ініціював Оржель, Укргідроенерго б стало банкрутом, незрозуміло які б ризики у нас були по діючим кредитам, з нами точно ніхто б не говорив про кредит під 0,75% та 0,25%.
Разом з тим, після цього упродовж 2020-2021 рр. компанія виплатила 10,5 млрд грн податків. Так я запитую, треба було в кінці 2019 р. зарізати «золоту» курку і два роки ми б нічого не мали? Чи просто треба думати, щоб не допустити банкрутства компанії?! Тому, я й кажу, що за компанію і її показники треба боротися.
— Який чистий прибуток Укргідроенерго має за результатами 2021 року?
— 11 млрд грн.
— Що дало такий високий результат?
— Робота на всіх сегментах ринку. Протягом 12 місяців у нас провальними були лише 2 місяці – це період водопілля, коли всі знають, що у нас є надлишок і ми не можемо продати по бажаній ціні. Але інші 10 місяців – ми продаємо по найвищих цінах на всіх сегментах.
— Це з урахуванням боргу НЕК «Укренерго» на балансуючому ринку у розмірі 6 млрд грн?
— Так.
— Чи не ведеться мова про докапіталізацію «Укренерго», щоб вони могли виплатити борги?
— Ви ж бачите - всі починають боротися. Металурги виступають проти зростання тарифу на передачу. Я взагалі не можу зрозуміти, чому ПСО лягає лише на Енергоатом та Укргідроенерго.
Проблема ПСО
— А як варто зробити?
— Давайте візьмемо статистику, хто найбільше забруднює повітря, той нехай і купує цю електроенергію. Не всю! Вони можуть купити 10-15% цієї електроенергії? Можуть! Не можна взяти і просто покласти ПСО на дві державні компанії, адже їм також потрібні кошти для розвитку!
Ми хочемо побудувати Дністровську ГАЕС за власні кошти, а якщо врахувати мультиплікатор, то кошти до бюджету повернуться. Так, трохи пізніше, але повернуться. В проєктах на Дністрі 85% - це українська складова. Більш того, АТ «Українські енергетичні машини» (колишні «Турбоатом» та «Електроважмаш» - ред.) без наших замовлень просто стануть. А це 6,5 тис. людей.
Тому ми говоримо, що давайте краще ми будемо будувати. По-перше, ми закриваємо потребу в 1000 МВт регулюючих потужностей, ми даємо робочі місця (це від 15 до 18 тисяч людей), заробітну платню, податки.
Це така сама ситуація, як у випадку дивідендів 2019 року. Можна було один раз зрізати, а потім 3 роки компанія вилазила з цього багна. Чи треба було все зробити по розуму і потім компанія за 2 роки сплатила в 5 раз більше, ніж вимагалося.
Ми всі рухаємося в бік декарбонізації. Ми розуміємо, що це коштує грошей, тому всі мають бути учасниками цього процесу. Не може бути лише дві державні компанії.
Ми розуміємо, що ми маємо пройти цей ОЗП, але після квітня я буду виходити з пропозицією змінити ПСО тому, що нам треба будувати агрегати на Дністрі і мостовий переді через ДніпроГЕС. Ситуацію треба виправити, адже ми маємо 20 млрд грн обороту кожен рік. Якщо у нас будуть кожен місяць виймати майже 1 млрд грн на потреби ПСО, а ще будуть борги на балансуючому ринку, то ми опинимося в незрозумілій фінансовій ситуації.
Торік ми заплатили 3,7 млрд грн на ПСО, 6 млрд грн – борг Укренерго і ще 6,5 млрд грн сплачених у 2021 р. податків. Ми маємо змінювати цю модель, бо вона доведе компанію до банкрутства. Чомусь Енергоатом не критикує це ПСО, проте я не граюсь в політику, я маю розвивати компанію. Я не можу допустити того, щоб після десяти років успішного розвитку її зруйнували, як багато вже генерацій.
— За рік-два, будуть нові умови, новий уряд…
— Не в тому справа, компанію можна занапастити за один рік. Прийняти одне-два недолугих рішення, йти по них – і все. Всі інвестори дивляться на ситуацію і можуть поставити кредитування на паузу. Ми вже сьогодні маємо розпочинати фінансування масштабних проєктів, а не чекати рік-два. Маємо давати замовлення заводам на три агрегати на Дністрі. Якщо ми перекриваємо міст через ДніпроГЕС, ми маємо його за 2,5 роки побудувати, бо це важлива артерія для Запоріжжя. Щоб швидко будувати, треба все швидко проплачувати.
В мене наступна позиція: за 12 років я жодного разу не заплатив зарплату шостого числа, вона завжди була п’ятого. У нас жодного разу не було ситуації, щоб ми не сплатили обов’язкові платежі до бюджету. Ми жодного разу не закінчували рік, не розрахувавшись з підрядними організаціями. Я знаю яка ситуація в Енергоатомі, Укрзалізниці, Нафтогазі - там мільярдні борги перед підрядниками, але це не наша ситуація. Борги швидко накопичуються. Якщо ви щось замовили, ви маєте швидко розрахуватися, інакше ці борги накопичуватимуться з надзвичайною швидкістю.
— Що треба зробити, щоб в інших держкомпаній був такий фінансовий стан як в Укргідроенерго?
— Має бути послідовність політики керівників компанії. Укргідроенерго було створене в 1995 році. Компанії вже 27 років. Перші 15 років керівником був Семен Поташник, потім рік я був заступником і майже 12 років вже очолюю компанію. Тобто, було всього два керівники. Знайдіть ще компанію, в якій було лише 2 керівники...
Я завжди дякую Семену Ізрайлевичу за те, що він розпочав реконструкцію ще в ті часи. Укргідроенерго – перша компанія, яка підписала кредитну угоду зі Світовим банком. Має бути наступність кадрів і послідовність їх політики.
ДніпроГЕС
— Що ви можете сказати про стан і майбутнє ДніпроГЕС, адже в 2032 році станції вже буде 100 років?
— Ми зараз якраз працюємо в цьому напрямку. В Радянському Союзі, коли розроблявся проєкт гідроспоруди, термін її експлуатації передбачався на 100 років. В атомній генерації так само є проєктний термін експлуатації енергоблоків, а далі робляться відповідні дослідження і готується продовження терміну експлуатації. В атомній генерації є порядок продовження терміну експлуатації, в гідроенергетиці ми працюємо над таким документом.
Зараз ми проводимо підводні, надводні обстеження, які будуть тривати з 2022 по 2023 рр. Ми визначатимемо наскільки можна продовжити термін експлуатації греблі. Є така організація ICOLD (Міжнародна комісія з великих гребель – ред.), яка вже понад 100 років проводить спостереження за всіма гідроспорудами в Європі і світі. Ми з ними ділимося інформацією. Вони були на ДніпроГЕС, зробили візуальне обстеження, взяли всі дані, які в нас є, і сказали, що термін експлуатації можна продовжувати, зробивши певні заходи.
Вже брали керни бетону з підводної та надводної частини. Взагалі бетон має властивість до 70 років не руйнуватися, а навпаки, набирати міцність. В нашому випадку ми маємо перевірити стики (між первинним бетоном та новим, який був залитий після останньої відбудови станції – ред.), адже станція була два рази підірвана. Спочатку радянські війська, коли відступали - підірвали, потім німці відновили і коли відступали, вони вже знову підірвали. Далі радянська сторона знову відновила.
— Компанія постійно проводила ремонт мосту, який розташований на греблі…
— Так, проте ми маємо зробити повну реконструкцію і модернізацію мостового переходу через ДніпроГЕС довжиною 1 км 600 м до 2024 року. Проєкт вже розроблений. Це буде двоярусний міст. Перший був одноярусний. По першому проєкту було 2 полоси, які лягали рівно на бички, рівно на будівлю греблі. В 1987 році, розуміючи, що вантажопотік зростає, зробили навісний консоль, який опирається на бички і таким чином розширили дорогу. Цей консоль відпрацював з 1987 р., він вже неефективний. За роки вантажопотік збільшився в рази.
В результаті в 2010 році ми отримали на баланс мостовий перехід у аварійному стані. Ми давно хотіли провести його капітальний ремонт, але для цього міст треба перекрити на тривалий час. Цього не могли зробити, поки не буде збудований новий міст (був відкритий Президентом 22 січня 2022 р. – ред.). В 2019 р. я взяв зобов’язання перед Президентом, що за три місяці ми зробимо тимчасовий ремонт, але нам потрібно повністю перекрити мостовий перехід.
— Чи згодна місцева влада перекрити міст?
— Ми ведемо переговори, що в червні перекриваємо перехід на 2,5 роки – до кінця 2024 року, що дасть можливість провести капітальний ремонт і збудувати два яруси. Вартість робіт – 7,5 млрд грн. Все це - власні кошти.
— Це ж не прибутковий для компанії проєкт?
— Так, ми не будемо заробляти, але будуть проведені заходи з підсилення будівлі греблі для продовження терміну її експлуатації.
— Розкажіть детальніше про нову конструкцію мосту, яка матиме два яруси...
— Це була моя ідея, адже сьогоднішній широкий міст зазнає вібрації і від цього тріскається асфальт. Ми запропонували зробити вужчий, щоб він лягав безпосередньо на будівлю греблі. Навісний консоль постійно розбиває бички і для продовження терміну експлуатації нам треба відійти від цього.
Ми розбираємо все це, підсилюємо бички, робимо майданчик, робимо металеве підсилення, а потім два яруси – на першому будуть дві смуги і пішохідна зона, а на другому – дві смуги в іншу сторону і дві зони для велосипедистів, а також два ліфти з обох сторін. Буде дуже красивий міст.
Технології нових гідроагрегатів
— Наскільки Укргідроенерго відрізняється від європейських гідроенергетичних компаній по технологічного рівню розвитку?
— В європейців інша концепція будівництва гідроенергетичних об’єктів. В них на станції працює небагато людей і є сервісні центри, які обслуговують компанії. В нас це неможливо, оскільки в компанії тільки 550 чоловік охорони тому, що у нас об’єкти важливої та критичної інфраструктури з великими водоймами.
Щодо електротехнічного обладнання – ми на рівні з європейцями і нічим не відрізняємося. По фаховості наших спеціалістів ми нічим не поступаємося. Сьогодні на ДніпроГЕС наші монтажники та інженери працюють разом із спеціалістами австрійської компанії Andritz Hydro. До нас приїжджають шеф-інженери з АВВ, Siemens. Спочатку приїжджали іноземці, а зараз вони мають представників в Україні.
Серед громадськості та ЗМІ побутує думка, що проєкту Дністровської ГАЕС уже 40 років. Цей проєкт змінюємо кожні рік-два, коли бачимо наявність нових технологій. Там закладені певні технічні параметри, але це не означає, що ми купуємо обладнання 20-літної давності. Обираємо того виробника обладнання, який сьогодні є найкращим.
Коли ми на Дністровській ГАЕС збудували КРУЕ (комплектна розподільча установка елегазова, розподільчий пристрій – ред.) класом напруги 330 кВ, то ще не всюди у Європі було таке обладнання. Теж було багато коментарів, що воно дороге. Разом з тим, розподільчий пристрій відкритого типу потребує під себе 5 га землі. Відкритий пристрій дорожчий в експлуатації, потребує більше охорони. Для закритого пристрою закріплена одна людина, яка оглядає його раз на тиждень. Не треба людей, бо там стоять камери і оператор все бачить. Обладнання 25 років працює без сервісу.
Ми намагаємося бути в тренді і на високому рівні. Укргідроенерго знають у Європі провідні фінансові установи, вони прекрасно розуміють який стан компанії.
— Чи буде розширений діапазон зміни потужності для нових агрегатів Дністровської ГАЕС?
—Безумовно, в генераторному режимі кожен агрегат зможе змінювати потужність в діапазоні 150-324 МВт.
— На сьогодні австрійські виробники обладнання пропонують гідроагрегати, які мають дуже широкий діапазон регулювання і не мають «сліпих» зон. Чи плануєте ви вивчити такі технології?
— Ми плануємо подібні варіанти агрегатів розглянути при будівництві Канівської ГАЕС. На Дністровській ГАЕС різниця між насосним і генераторним режимами складає 100 МВт (324 МВт в генераторному і 424 МВт в насосному режимах – ред.), а для Канева ми плануємо різницю в 10 МВт – 250 МВт в генераторному і 260 МВт в насосному режимі. Це економічно буде вигідніше. Ми хочемо мати різний спектр обладнання.
Колись ми відвідали Швейцарію і наші директори та інженери були в шоці, коли побачили на одному валу ГАЕС два агрегати - один працює в генераторному, а другий – в насосному режимах одночасно. Спеціально їздили туди головний диспетчер Укренерго і фахівці інституту «Укргідропроект» — вони ніколи не бачили, щоб генератор працював знизу, а насос – зверху, адже до цього всі проєктанти говорили, що це неможливо. Але деякі компанії це зробили. Така установка відкриває ще більші можливості для регулювання.
Такі агрегати потенційно можуть бути збудовані для Канівської ГАЕС. У нас для цього проєкту є технічні параметри – 250 МВт в насосному і 260 МВт в генераторному режимах. Коли ми будемо проводити тендер, то компанії-виробники обладнання вигадуватимуть різні комбінації устаткування, щоб виграти тендер.
— В чому полягає складність для конкуренції наших машинобудівників з європейськими виробниками?
— Сучасні агрегати — це час і гроші. Andritz і Voith мають по 180 років історії. Вони мають кооперацію, дуже широку лінійку агрегатів різного типу. Коли вони заходять на будь-який ринок, вони часто пропонують комбінацію – турбіна від Andritz, генератор від Voith, або навпаки. Вони мають дуже широку пропозицію для компанії-замовника. Ми задамо параметри гідроагрегату, а різні виробники вже будуть давати пропозиції. Наші вимоги – це широкий спектр регулювання і економіка проєкту.
Соціальний аспект
— Люди задоволені роботою в Укргідроенерго ?
— Компанія має проводити належну соціальну політику, адже людина має почувати себе комфортно на робочому місці, це більша частина її життя. Людина повинна хотіти йти на роботу, для цього необхідно забезпечити соціальну справедливість, турботу про здоров’я.
У нас в компанії на сьогодні 96% вакцинованих людей. Коли постало питання вакцинації, я першим пішов вакцинуватися. Ми практично всіх застрахували. Кожна людина застрахована на 200 тис грн, у нас є контракти з Інститутом серця. Ми переконуємо людей, що треба проходити діагностику. За рахунок страховки ми проплачуємо стоматолога, широке коло інших послуг.
Ми оплачуємо частину вартості житла для молодих пар, які приїжджають працювати на наші станції.
Сьогодні по компанії середня заробітна плата – 28 тис грн. Показник якості проведення соціальної політики – це факт того, що в компанії починають працювати сімейні династії. Діти хочуть працювати там, де й батьки, тобто вони впевнені у завтрашньому дні.
— «Злі язики» скажуть, що це кумівство...
— Діти працівників приходять і починають кар’єрний шлях, як і всі інші. Вони не приходять на посаду директора станції. Електрик приходить на посаду електрика, монтер – на монтера, гідротехнік – на гідротехніка.
Переконаний, що випускник вишу, який прийшов до нас, не може отримувати заробітну плату менше, ніж 12 тис грн. Не може, бо він тут не залишиться. Коли я прийшов в компанію, старожили говорили молодим: ти ще молодий, працюй за 4 тис грн. Та не буде він працювати за такі гроші! Поїде в Польщу і ми його звідти ніколи не витягнемо. Ми повинні омолодити колектив, оскільки ми думаємо, хто буде працювати на станції через 10 років.
— Як щодо пенсіонерів?
— Ми кожен місяць платимо всім нашим пенсіонерам, які колись працювали в компанії, по 200 грн. Це невеликі гроші, але люди вдячні, що ми їх пам’ятаємо. Ми вдячні їм за те, що побудували обладнання, на якому ми сьогодні працюємо. Про соціальну справедливість ніколи не можна забувати. Зараз кожен, хто приходить на керівну посаду, вважає, що попередники були далеко не розумні, а тепер прийшли «найрозумніші» і «найефективніші». Всі нові міністри перші 3-4 місяці починають з кадрової ротації, а потім і їх замінюють, немає послідовності політики керівників.
Я не вірю, що від міністра до заступника начальника відділу – всі були корупціонери і їх треба змінити, а потім через півроку-рік приходить новий міністр і знову всіх міняє. Не могли ж всі за півроку стати корупціонерами! На жаль, вихолостили середню ланку працівників, на яких завжди трималася робота.
— Що ж, на вашу думку, треба виправити з точки зору менеджменту?
— Я завжди говорю фахівцям компанії: давайте працювати так, щоб через 20 років, коли прийде нове покоління, воно б могло згадати, що в цей період працювали достойні люди і вони нам залишили достойні об’єкти, світлі перспективи.
Досьє «ЕнергоБізнесу»
Ігор Сирота - народився 8 квітня 1959 р. у с. Градівка Городоцького району Львівської області.
Освіта: у 1978 р. закінчив Львівське медичне училище, до 1997 р. працював за фахом;
з 1996 до 2001 рр. навчався у Львівській комерційній академії та отримав вищу освіту за спеціальністю «Менеджмент організацій».
Кар’єра: 1997-2005 рр. - працював гендиректором ТОВ «Прес-Брук»;
2005 - 2006 рр. - радник гендиректора, начальник головного управління матеріально-технічних ресурсів та координації закупівель Державної адміністрації залізничного транспорту України («Укрзалізниця»);
2006 р. - заступник голови Держкомітету України з державного матеріального резерву;
2006 - 2010 рр. - займався підприємницькою діяльністю;
Березень 2010 р. - перший заступник голови правління ВАТ «Укргідроенерго»;
З березня 2011 р. очолював компанію «Укргідроенерго».
