Наш старый сайт

ІЛЛЯ РИБЧИЧ: «Укргазвидобуванням» не розвідано, не введено в експлуатацію жодного нового родовища з 2010 року»

ІЛЛЯ РИБЧИЧ: «Укргазвидобуванням» не розвідано, не введено в експлуатацію жодного нового родовища з 2010 року»

14.07.2022

Два роки тому, 7 липня 2020 р., засновник «Укргазвидобування» і його голова з 1998 по 2009 рр. в інтерв’ю «ЕнергоБізнесу» переконував, що без приросту запасів і нарощування видобутку вуглеводнів у компанії немає майбутнього. Це інтерв’ю чимдалі актуальніше.

Проте з’явилися, можна сказати, нові обтяжуючі обставини. Як вони впливають на роботу «Укргазвидобування», чи є незворотною тенденція падіння видобутку і чому у приватних видобувних компаній видобуток зменшується значно повільніше, як вплинули масовані гідророзриви на родовища і що можна зробити за сучасних обставин, - про це «ЕнергоБізнес» і розпитував Іллю РИБЧИЧА.

 

—  За даними ExPro, які не спростовує «Нафтогаз», минулого року загальний видобуток газу в Україні склав 19.74 млрд куб. м, що на 2.2% менше порівняно з показниками 2020 р. Видобуток АТ «Укргазвидобування» - 12.93 млрд куб. м, це на 4% менше ніж минулого року. Про що свідчить таке падіння?

— «Укргазвидобування» фактично з 2000 р., коли ще я його очолював, працює на родовищах, запаси яких на цей час майже вичерпані. Свого часу ми щороку вводили в експлуатацію 4-5 родовищ з розвіданими запасами 100 млрд куб. м. І то тільки нові родовища! З 2003 р., коли мене вперше звільнили якраз після введення в експлуатацію досить потужного за запасами Кобзівського родовища (35 млрд куб. м), жодного біль-менш великого родовища не відкрито.

Тому можна стверджувати, що неухильне падіння видобутку газу власного видобутку це вже стала тенденція як мінімум з 2010 р.

 

—  Це вже незворотна тенденція?

— «Укргазвидобування» (УГВ) завжди мало дві головні проблеми: 1) відсутність ліцензійних площ для проведення геологічних досліджень і відкриття нових родовищ; 2) недостатність інвестицій. Власне ці проблеми і зумовили сучасний стан видобутку природного газу і конденсату в Україні (див. рис. 1), тобто його падіння. І це вже стійка тенденція.

Графік наочно ілюструє розбіжності між завданнями Енергетичної стратегії та фактичним видобутком природного газу  «Укргазвидобуванням» у період 2016-2021 рр. Енергетичною стратегією, яка є складовою Стратегії національної безпеки України, було передбачено збільшення видобутку газу до 20 млрд куб. м та досягнення у 2020 р. повної енергетичної незалежності. Але не так сталося, як гадалося..

2020 р. обсяги такого розриву сягнули 7 млрд куб. м. За 10 років ціни на природний газ зросли майже у 20 разів. Але видобувна галузь наче залишилась на узбіччі.

Коли у 2016 р. були різко підвищені ціни на газ власного видобутку (УГВ), я, як і всі видобувники, сподівався, що нарешті галузь отримає належне фінансування, зокрема для розвідки, приросту запасів, а отже й збільшення видобутку.

Проте у 2017 р. «Укргазвидобування», очолюване Олег Прохоренко, збільшило видобуток всього на 500 тис куб. м. На тому все. Причому таке «збільшення» здійснено за рахунок закриття сайклінг-процесу на Тимофіївському і Кулічіхинському родовищах, а також за рахунок проведення гідророзривів. З 2019 р. УГВ практично перестало займатися навіть дорозвідкою родовищ, які експлуатує.

З моменту різкого підвищення цін на газ у 2016 р. «Нафтогаз» мав можливість щорічно вкладати у видобуток 1,5 млрд дол. власних інвестицій, але не робив цього. За ці роки в середньому фактичні інвестиції у видобуток склали лише 0,5 млрд дол. на рік. Хоча за рахунок підвищення ціни на газ власного видобутку «Укргазвидобування» мало б переобладнати буровий парк, інтенсифікувати розвідувальне буріння, відкрити хоч якесь родовище тощо.

 

— Останніми роками УГВ отримує ліцензії, проте видобуток все одно скорочується. Цьому є логічне пояснення?

— «Укргазвидобування» отримує ліцензії на родовища і площі з малими запасами, тому це не може докорінно змінити ситуацію і навіть стримати падіння видобутку.

 

— Чому тоді у приватних компаній падіння видобутку майже у два рази повільніше, а у деяких спостерігається навіть зростання видобутку?

— Приватні компанії у своїй більшості, якщо згадати їхню історію, працюють на порівняно нових, не виснажених родовищах як мінімум з середніми запасами.

— Далеко не всі.

— Більшість. Я вже не кажу про «ДТЕК Укргазвидобування», яке отримало Мачухінське і найбільше і продуктивне Сахалінське родовище. «Укргазвидобування» неодноразово хотіло отримати ліцензію на Мачухінське родовище, та не вдалося. А приватній компанії вдалося.

 

— Даруйте за наївне запитання, - чому, яким чином?

— Запитання не за адресою. Чому «Укргазвидобування» не інвестувало достатньо коштів в розвідувальне буріння? Чому їй діставалися середні і малі родовища, і то в останні роки? Чому падає дебіт свердловин? Маю багато запитань, але це не компетенція виключно «Укргазвидобування».

Колись голова російського «Газпрому» Вяхірєв сказав: «Навіщо вам витрачати час і кошти на розробку власних невеликих родовищ? Ми дамо (продамо, - А.Є.) вам стільки газу, скільки треба».

 

— Враження, що це стало девізом «Нафтогазу» як засновника УГВ, і української влади ще з 1990-х років. Інвестиції у видобуток газу 2021 р. - 15.6 млрд грн, що не набагато більше ніж у 2020 р. – 15 млрд грн. Поясніть, будь ласка, як фахівець, чим загрожує така ситуація, зокрема приросту запасів?

— Відсутність приросту запасів – серйозна проблема, зокрема і для «Укргазвидобування». Будь-яка видобувна компанія (що б вона не видобувала) розуміє, що для сталого видобутку вона мусить прирощувати запаси щонайменше у тому обсязі, який видобуто. Поясню популярно. Приміром, видобули 10 млрд куб. м газу на рік, то мають щонайменше стільки ж і приростити (розвідати) запасів. Інакше невдовзі нічого буде видобувати. Але з 2010 р. «Укргазвидобуванням» не розвідано і не ввело в експлуатацію жодного нового родовища…

 

— З 2017 р. УГВ гучно розповідало про інтенсифікацію видобутку через застосування гідророзривів і колтюбінга. Це мало сенс?

— Для українських буровиків це не нові технології. Ми їх застосовували і раніше. Але гідророзриви тільки там, де цього потребувала щільність породи. Приміром, у Донецькій області. Нажаль, з 2014 р., а особливо зараз ці території не доступні для геолорозвідки і подальшої розробки через війну.

Проте у гідророзривів є невід’ємна обернута сторона, про яку гучно не розповідають. По-перше, при масових гідророзривах, як це робило УГВ для інтенсифікації видобутку на старих родовищах, багато діючих свердловин вийшли з ладу. По-друге, результати такої інтенсифікації короткострокові - через 2-3 місяці (!) видобуток знову впаде навіть нижче попереднього рівня. До того ж, «вивільнивши» таким способом певну кількість ресурсу, скажімо конденсату, решту (сухого газу) назавжди «запломбовують» під землею. Таким чином пришвидшується виснаження родовища.

Не стверджую, що всі гідророзриви, виконані УГВ, закінчилися саме так. Але частина, і то не мала, – напевно.

 

— Як ви вважаєте, чому українських буровиків майже «замінили» на білоруських та інших іноземних? Справа ж не тільки у тендерах. Чим вони кращі за наших?

— Нічим. Погляньмо на факти. Якщо порівняти собівартість видобутку газу в Україні і ціну його продажу, то «Укргазвидобування» мало б проблему - що робити з грошима. Певний час така проблема існувала. Вирішили її таким чином: закупили обладнання, обсадні труби, долота, хімічні реактиви і ще багато чого на десятки мільйонів доларів. І… майже все це на складах. Щось довелося розукомплектувати – не використовується. Проте амортизаційні витрати за все це добро «Укргазвидобування» мусить регулярно сплачувати.

Разом з тим, українських буровиків поступово, методично витискали, запрошуючи білоруські, китайські й інші іноземні компанії. В той час, коли наші буровики залишалися без роботи, їздили на заробітки, іноземним компаніям платили, як на мене, забагато якраз за рахунок підвищених цін на газ власного видобутку. Але це жодним чином не вплинуло на розвиток АТ «Укргазвидобування».

Не скажу, що іноземні бурові компанії виключно скористалися нагодою (хоча певно не обійшлося і без цього). Проте вони не знають і часто не враховують структуру наших родовищ, у той час як наші буровики знають всі особливості і нюанси кожного родовища і площі.

Наступний беззаперечний факт. Зайнятість одного буровика в Україні забезпечує роботою 15-17 фахівців у суміжних галузях. Це робочі місця, зарплати, підйом економіки, податки і обов’язкові збори до бюджетів усіх рівнів. Сьогодні це як ніколи необхідно.

 

— Держаудитслужба проводила ревізію діяльності АТ «Укргазвидобування». Депутат Олексій Кучеренко 8 липня висловив свою думку про результати цієї ревізії як законодавець. Про що Вам як фахівцеві видобувної галузі говорять окремі показники діяльності АТ «Укргазвидобування» за цей період?

— Що ми бачимо зараз - капітальні інвестиції та адміністративні витрати за останні два роки не набагато різняться. Якщо виокремити вартість бурових верстатів, то адмінвитрати переважать інші. Про що це свідчить? Свого часу в «Укргазвидобуванні» працювало 300 людей, нині у всій системі «Нафтогазу» загальна кількість адміністративних працівників зросла більше ніж удвічі. А витрати на утримання такого адміністративного апарату зросли в рази!

Далі. Розвідувальне буріння катастрофічно падає, експлуатаційне (у фінансовому виразі) тільки дорожчає. Це свідчить про спрацьовування запасів УГВ, про що я розповідав раніше. До того ж фактична вартість проходки 1 м розвідувального буріння зростає, що логічно на тлі загального подорожчання. Але кількість проходки  метрів розвідувального буріння майже не збільшується. З такими показниками «Укргазвидобуванню» важко буде втримувати падіння видобутку.

 

— «Нафтогаз» і «Укргазвидобування» розробляли програми введення в експлуатацію навіть невеликих родовищ на суші, але найперше покладалися на розробку шельфу Чорного моря. Що можна зробити в сучасних умовах?

— Нажаль, небагато - через об’єктивні перепони - війна. Але треба вводити в експлуатацію навіть невеликі родовища, проводити геологічну розвідку (на даний час результати точніші завдяки новим технологіям), розвідувальне буріння. І розробляти реалістичні програми, які будуть втілювати зараз і після закінчення війни.

А загалом – переходити на альтернативні джерела енергії, місцеві відновлювальні джерела, впроваджувати енергоефективні технології і заходи.

 

— «Нафтогаз» просить дотацію з Держбюджету на неймовірну суму. Наче б то на імпорт 6 млрд куб. м газу. Чи треба нам стільки газу, як вважаєте?

— Наскільки мені відомо, такого дорого газу і стільки нам не потрібно. І чому це мусить бути дотація з Держбюджету? Треба все ретельно прорахувати і, можливо, виділити НАКу певну суму кредиту з обов’язковим поверненням і чіткими умовами контролю за його використанням. Це буде по-господарські, особливо під час війни.  

 

P. S. 13 липня НАК «Нафтогаз України» через емітента своїх єврооблігацій Kondor Finance plc звернулася до утримувачів цих паперів (на суму майже $1,5 млрд) із пропозицією відстрочити виплати купонів за ними на два роки, зокрема відкласти на такий самий термін погашення єврооблігацій-2022 на $335 млн.

«Нафтогаз» пропонує виплатити всі купони за єврооблігаціями-2022 та 2024 років 19 липня 2024 р. І того ж дня погасити єврооблігації-2022. Купони за єврооблігаціями-2026 НАК воліла б виплатити 8 листопада 2024 р., повідомляє «Інтерфакс Україна» з посиланням на біржове повідомлення.

7 липня Кабмін дозволив «Нафтогазу» змінити кредитні умови з емітентом трьох випусків його єврооблігацій Kondor Finance plc напередодні погашення одного з них на $335 млн.

 

Досьє «ЕнергоБізнесу»

Ілля РИБЧИЧ — голова УГВ у 1998-2009 рр.

Народився 1.08.1949 р. у с. Ільник (Турковский район, Львівска область).

Освіта: Дрогобичський нафтовий технікум, Івано-Франківский інститут нафти і газу. Кандидат технічних наук, тема дисертації «Вдосконалення технології відпрацювання шарошечних долот при роторному способі бурення».

Кар’єра: робота у нафтогазоразвідувальних експедиціях тресту «Кримнафтогазрозвідка»; Управління бурових рабіт ВВО «Укргазпром», з 1986 р. - голова ВВО «Укргазпром»; у 1996-1997 рр. - генеральний директор ДП «Укрбургаз» (АТ «Укргазпром»); у 1997-1998 рр. - член правління, заступник голови правління АТ «Укргазпром»; у 1998 р. очолив «Укргазвидобування». 2004-2005 рр. – заступник голови правління НАК «Нафтогаз України»; 2006-2009 рр. - генеральний директор ДК «Укргазвидобування».