Наш старый сайт

Інна Антипова: «Зараз складно уявити, що хтось в Європі буде укладати нові контракти з «Газпромом»

Інна Антипова: «Зараз складно уявити, що хтось в Європі буде укладати нові контракти з «Газпромом»

24.06.2022

Сьогодні на європейському ринку газу відбуваються карколомні події.

 «Газпром» небувалим чином обмежує поставки за маршрутами, які сам же активно просував у минулому, в свою чергу європейці нарощують поставки LNG та готують масштабні програми щодо скорочення споживання газу.
Разом з тим, виникають питання можливостей LNG-інфраструктури, виникнення залежності від «Газпрому», цінової ситуації на ринку, яка безпосередньо буде впливати на можливості імпорту газу в Україну для підготовки до майбутньої зими.
Для висвітлення ситуації на європейському ринку «ЕнергоБізнес» звернувся до представника однієї із найбільших енергетичних компаній Європи – французької ENGIE. В інтерв’ю для видання директор ENGIE Energy Management Ukraine Інна Антипова розповіла, що сьогодні газ потрібен не лише Україні, тому на європейському ринку очікується серйозна боротьба за контракти. 

— Яка загальна ситуація на європейському ринку газу, які можливості альтернативних до Росії поставок?

— В кінці травня Європейський Союз прийняв пакет REPowerEU, який передбачає, що європейці будуть скорочувати використання газу. Це буде один із напрямків роботи, який оголосила Європейська комісія, інші – це енергоефективність, збільшення частки ВДЕ. Європа поставила дуже амбітну мету – скоротити використання газу на 100 млрд куб м до кінця цього року. Я не впевнена, що вони зможуть цього досягти. Єврокомісія хоч і ставить таку мету, але вона не каже як саме це буде робитися. Мені здається більш реальним є скорочення від 50 до 75 млрд куб м, які ЄС зможе замістити до кінця 2022 року. Це можна зробити за допомогою зрідженого та трубопровідного газу.

Разом з тим, LNG – це не панацея. По-перше, LNG – це доволі дороге задоволення, по-друге, зараз у світі не вистачить такої кількості LNG щоб повністю покрити європейський попит на газ, але певні кроки у цьому напрямку вже робляться.

Якщо ми говоримо про трубопровідні поставки, звідки можуть вони бути? По-перше, норвезький напрямок вже працює на максимальних значеннях. Я б не очікувала, що Норвегія може якось суттєво змінити баланс, але теоретично можуть бути збільшені її поставки через Велику Британію: з Норвегії у Великобританію і звідти – в Європу. Такий варіант вимушений, адже потужності транспортування напряму з Норвегії до ЄС вже використані, але навіть поставки через Британію можуть дати не суттєве збільшення.

Інша опція, якщо ми говоримо про трубопровідний транспорт, – це збільшення поставок з Алжиру. Нещодавно Італія підписала угоду із алжирською компанією Sonatrach про те, що вони збільшать поставки з Алжиру до кінця цього року. Це не суттєве збільшення, але це теж щось. Якщо я не помиляюся, у 2021 р. Алжир постачав 8% від загального обсягу споживання газу в ЄС.

Румунські компанії починають видобуток газу на шельфі Чорного моря. В рамках проекту Midia Gas вони планують видобувати від 0,5 до 1 млрд куб м газу на рік, сьогодні (16 червня – ред.) вони повідомили про початок видобутку. Також є відома ділянка «Нептун», але на ній є певні проблеми і там ще не почали видобуток.

Це ті проекти, які можуть дати ефект в цьому році.

— Ви згадали про поставки LNG до Європи, що ще можна відзначити в цьому питанні?

—Європі треба буде витримувати конкуренцію з Азією, яка є традиційним покупцем американського LNG. На кінець 2022 р. планується запуск LNG-платформи у Мозамбіку, вона може постачати додаткові обсяги, також запускаються деякі LNG-термінали у США. Таким чином, за допомогою LNG можна буде замістити до 30 млрд куб м газу для Європи на рік.

За оцінками аналітиків, такі можливості для трубопровідного газу – це 10 млрд куб м в рік. Це реалістичний сценарій, такий який Європа може зробити. Все інше – це скорочення споживання через енергоефективність, використання відновлюваних джерел енергії. Це буде потребувати дуже великого навантаження на бюджети, адже це не дешеве задоволення. В кінці кінців це буде навантаження на споживачів і тому, європейським чиновникам доведеться пояснювати чому, так відбувається.

— Чому зростають ціни...

— Так, чому ми маємо це робити. Тому, скорочення споживання до кінця 2022 року – це дуже великий виклик. Я не впевнена, що це вдасться зробити до кінця цього року так, щоб не скотитися в рецесію.

— Швидше за все, цей план реалістичний у випадку видовження його на роки, на жаль…

— У довгостроковій перспективі це виглядає більш реально, але ми бачимо, що відбувається із «Північним потоком – 1», «Газпром» скоротив поставки до 67 млн куб м на добу (станом на 16 червня – ред.). Він зменшив поставки італійській компанії ENI на 15%, це дуже суттєвий знак для ринку про те, що «Газпром» не буде нарощувати поставки до Європи, водночас вони відмовляються транспортувати більші обсяги до ЄС через Україну.

Тому, ці цифри, про які я кажу, - це погляд з боку Європи, але ми не маємо виключати сценаріїв, що «Газпром» може примусити Європу відмовитися до 2022 року від значних об’ємів.

«Газпром» каже, що скорочення постачання через «Північний потік - 1» відбувається через те, що Siemens через санкції не повернув турбіну. Теоретично, звісно, є варіант, що санкції відмінять, щоб повернути «Газпрому» турбіну – але це малоймовірно. Не можна виключати варіант, що таким чином «Газпром» хоче продемонструвати свою владу над газовим ринком Європи і підняти ціну.

— Спочатку ціни зростають на спотовому ринку, а потім і на ринку довгострокових контрактів?

— Так, але на справді «Газпром» ще з 2021 року не виставляє на продаж обсяги на спотовому ринку ЄС, він постачає лише по довгостроковим контрактам. Ціни за довгими контрактами частково прив’язані до індексів, тому вони певним чином залежать від поточної ринкової ситуації, але уявити, що зараз хтось буде підписувати нові контракти з «Газпромом» на постачання газу, мені здається, мало реально.

— Щодо вже підписаних контрактів, вони були укладені на 5-10 років, тобто залишається тривала інерція?

Так, є навіть й довші контракти, є й на 20 років угоди. На цих довгострокових контрактах базується основний потік газу в ЄС.

Як це взагалі складалося? Дуже довгий час європейський ринок був ізольований від глобального ринку, оскільки був «Газпром», він був надійним постачальником, вони завжди на нього покладалися. «Газпром» постачав газ за довгостроковими контрактами і він постачав навіть більше ніж було законтрактовано. «Газпром» протягом багатьох років доводив, що він надійний постачальник і забезпечував поставку, щоб там не було. Лише 2021 року «Газпром» почав політику «ми постачаємо лише стільки, скільки ми зобов’язані і не постачаємо більше контрактного обсягу». Вони це робили в умовах, коли Європі був дуже потрібен газ.

— Це коли був ріст економіки під час виходу з коронакризи?

— Саме в цей період «Газпром» сказав, що ми постачаємо лише те що маємо і нічого більше. Вони це пояснювали технічними обмеженнями та іншими причинами, але фактично це була абсолютно легальна, проте не дуже добросовісна поведінка «дружньої» компанії. Зараз вони лише підтверджують, що у критичній ситуації (а Європі зараз дуже потрібно заповнювати сховища) вони не є надійним постачальником. Скорочення поставок по «Північному потоку -1» до 67 млн куб м – це дуже відчутне скорочення.

— Такого не було в попередні роки?

— Наскільки мені відомо – ні. Звісно є періоди технічної зупинки, але вони всі заплановані, тому такого шоку (не хочеться використовувати слово «шантаж») не було. Те, що на разі відбувається – це нетипово. Якщо б від цього не залежали людські життя, це була б…

— Це була б чисто ринкова гра. Повертаючись до питання LNG, такі країни як США, Катар – зацікавлені щоб вийти на європейський ринок.

— Європа значно збільшила імпорт LNG за 4 місяці 2022 року. Збільшення відбулося десь на 20-30%. США експортували за цей період 74% усього LNG, який потребує Європа, до того частка США була значно менша. США прийняли на себе зобов’язання збільшувати поставки до Європи, вони зацікавлені збільшити присутність на європейському ринку. Якщо «Газпром» піде з цього ринку, чому б його не замінити і чому це не може бути США або Катар?

— Чи розширюють США потужності для експорту LNG?

— В цьому питанні складно зробити щось швидко. Всі плани США або Катару по розширенню LNG-інфраструктури вже в роботі і вони себе реалізують через 3-5 років, це дуже відкладений у часі ефект. Також Європа має плани щодо розвитку інфраструктури.

Як наразі вибудована інфраструктура LNG? Північна Європа має доволі багато LNG-терміналів і цей газ через трубопроводи може потрапляти на європейський ринок. Що стосується південної Європи, тамтешні термінали мають більше місцеве значення, для ринків окремих держав. Той газ, який вони отримують, наприклад, Іспанія, він не може в повному обсязі потрапляти на глобальний європейський ринок тому, що конектор між Іспанією та Францією має певні обмеження.

Звісно для того, щоб переформатувати європейський ринок будуть потрібні значні інвестиції у зміну інфраструктури.

— Чи могли б українські компанії забронювати потужності LNG-терміналів для імпорту газу в ЄС? Наприклад, той же «Нафтогаз» міг би укласти довгостроковий договір поставки? 

— Міг би, але постануть комерційні питання: яка буде ціна цього газу, які строки співпраці? Ми маємо розуміти, що потужності існуючих LNG-терміналів заброньовані і на 2, і на 3 роки вперед і знайти «клаптик» потужності потребує певних зусиль. 

— Чи могли б приватні компанії знайти такий довгий контракт?

— З українських компаній у цьому питанні спадає на думку «ЕРУ», адже вони мають гарні стосунки з PGNiG і вони неодноразово повідомляли, що мають досвід закупівлі американського LNG у Польщі – навіть в цьому році, щодо інших компаній – мені складно сказати.

— Щодо українського ринку, відбулося падіння споживання газу на 30%...

— Я згодна з цими оцінками, мені здається споживання впало на 30-35%. Є деякі споживачі, які не можуть відмовитися, вони мають закуповувати, але ті тендери, які зараз проводяться в Україні – вони дуже обмежені. Взагалі український ринок – статичний і малорухливий.

Ви знаєте, що експорт заборонили, але його й до того не було, тому це принципово ситуації ніяк не змінює. Імпорту також немає, адже спред не сприяє тому, щоб щось завозити в Україну. Газ в Європі коштує зараз десь 90-100 євро/МВт-год, а в Україні – 70 євро/МВт-год.

— Мабуть, єдиний імпорт який буде – це «Нафтогаз» буде закачувати газ в ПСГ для проходження опалювального періоду?

— Так, швидше за все – це буде єдиний імпорт, який буде відбуватися. Є амбітна мета збільшити обсяг газу в ПСГ до 19 млрд куб м. Нещодавно була новина, що «Нафтогаз» отримає кредит від ЄБРР – це дуже гарна новина, інакше я не розумію, як «Нафтогаз» міг би знайти кошти. Проте, навіть зараз знайти газ в Європі – це доволі складно, адже на сьогодні газ потрібен всім. Зараз всі європейські країни встановлюють ліміти скільки газу має бути у сховищах, оскільки всі готуються до зими. На сьогодні конкуренція буде дуже великою, навіть, якщо в вас є гроші, вам треба ще буде знайти газ. І знову ж таки ми маємо обмеження потужностей для його транспортування. Тому зима буде не проста, не тільки для України, але й для Європи.

— Тобто, зараз «Газпром» обмежує поставки до Європи, дефіцит виникає не лише в нас, але й у Європі, тому треба знайти не лише гроші, але й контракт на поставку?

— Саме так.

— Раніше Міністерство енергетики України заявляло, що Україна разом з Єврокомісією долучиться до ініціативи спільної закупівлі газу. Як ви оцінюєте такий проект, ми можемо якось з європейцями разом накопичувати чи координувати накопичення?

— Звісно координувати ми можемо, але є таке питання: де ми будемо накопичувати? Якщо в Україні, то це ризики і ніхто не захоче накопичувати багато газу в Україні, зважаючи на війну. Якщо ми накопичуємо в Європі, то постає питання транскордонних потужностей для транспортування. Поки до кінця не відомий механізм, як це буде відбуватися. Якщо мати на увазі якісь скоординовані комерційні зусилля – тоді, можливо, це має сенс. Єврокомісія на сьогодні вивчає питання, як їм всім разом купувати LNG, щоб не створювати додаткової конкуренції між членами ЄС. Це має сенс, якщо Україна зможе долучитися до цієї ініціативи. Але щодо фізичного накопичення газу – мені здається, це неможливо через інфраструктуру і події, які відбуваються в Україні.

— А якщо використовувати спільні фінансові інструменти?

— ЄБРР виділяє кошти «Нафтогазу» - це добра новина і це вже певна координація зусиль, це відчутна допомога і вона досить тривала. Адже «Нафтогаз» і ЄБРР мають певну історію взаємовідносин ще з 2015 року, і підтримка України з боку ЄБРР в цьому питанні завжди була досить значною.  

— Нещодавно СЕО «Нафтогазу» Юрій Вітренко був у Вашингтоні та вів переговори про газовий лендліз – поставку 6 млрд куб м газу за кредитні кошти на суму 8 млрд дол. Чи можливі такі значні поставки на ваш погляд?

— Це звісно добре, але треба буде знайти того, хто забезпечить поставки газу. Наскільки вистачить коштів, яка буде ціна? Гостро буд стояти питання знайти постачальника з ресурсом і забронювати транспортні потужності для прокачування газу в Україну. 

 

 

Досьє «ЕнергоБізнесу»

Інна Антипова, директор ENGIE Energy Management Ukraine, дочірньої компанії французької компанії ENGIE.

Освіта: Київський міжнародний університет (2003-2009 рр., спеціалізація – «Приватне міжнародне право»).

Кар’єра:  2006-2008 рр. – журналіст газети «Дело», тематика – економіка; 2008-2019 рр. – юрист міжнародній юридичній фірмі CMS Cameron McKenna Nabarro Olswang (Київ); 2010 р. – юрист в компанії Shell;                2017-2018 рр. – юридичний радник в компанії ENGIE (Париж); 2019 – до сьогодні – директор ENGIE Energy Management Ukraine.

Вільно володіє українською, англійською, російською мовами.