Європейській ринок газу був і ще залишається під суттєвим впливом росіян. Вони маніпулюють ціною через навмисне створення зростання попиту на газ шляхом тиску на зменшення поставок з інших джерел енергії (атомна та вугільна генерація), та штучне зменшенням пропозиції через скорочення залишків газу у сховищах і обсягів поставок. Разом з тим європейці шукають варіанти послаблення енергетичної залежності від рф, і водночас визнають, що в умовах війни Україна має сама шукати неординарні кроки для збалансування енергоринку.
Про ці й інші важливі аспекти «ЕнергоБізнесу» розповів експерт енергетичного ринку Євген ПАЛЄНКА.
— Ціни на хабах ЄС вже перевищують 3 тис дол/куб м. Прогнози невтішні, особливо якщо Україні знадобиться імпортувати газ у розпал опалювального сезону.
— Напередодні цього опалювального сезону Європа фактично знаходиться в заручниках у Росії. Хоча Євросоюз загалом і кожна європейська країна окремо намагаються у терміновому порядку рятувати ситуацію.
Вже майже всі розуміють, що ціни, які формує європейській ринок газу, не є репрезентативними чи ринковими, а штучно створені в результаті російської енергетичної війни проти Європи та України, і ціноутворення на газ як у Європі, так і в Україні за таких умов має відбуватися іншим шляхом.
— Яким? І чому діючий механізм ціноутворення не виконує своїх основних функцій? Під час галопуючих цін уряд вдається до адміністративного обмеження цін найперше для населення. Але це лише на якийсь час відтерміновує проблему і відкидає ринок газу на кілька років назад.
— Основна функція ринкового механізму ціноутворення для звичайних товарів – це зменшення попиту та збільшення виробництва за умови зростання ціни і навпаки. Проте природний газ в Україні не є звичайним товаром. У наших кліматичних та історично – інфраструктурних умовах газ є товаром критичним для життя людей та функціонування економіки.
В Україні так звані прямі споживачі газу мають змогу самостійно приймати рішення про початок та закінчення, збільшення чи зменшення використання газу, тобто впливати на обсяг свого споживання.
В той же час споживання газу через отримання послуг ТКЕ є «примусовим», адже споживач не має впливу на початок чи закінчення споживання, на обсяг спожитої теплової енергії і відповідно газу, та повинен сплачувати будь-яку суму, яку йому нарахують у платіжці.
Газ є також важливою складовою для виробництва товарів та надання послуг бізнесом. Якщо ціна газу збільшить вартість таких товарів та послуг на суму вище, ніж покупці мають можливість за них сплачувати, це призведе до втрати конкурентоздатності, і як наслідок, до банкрутства і закриття бізнесів. Наступним кроком буде зменшення виробництва, збільшення безробіття, зменшення експорту, збільшення імпорту, зменшення ВВП, зменшення сплачених податків при збільшенні бюджетних витрат, і як результат - зростання соціальної напруги.
— У контексті наближення холодів не можу не запитати про ТКЕ.
— Проблема ТКЕ є болючою та постійно конфліктною для української енергетики, скільки б варіантів її вирішення не пропонували. Основним завданням ТКЕ є надання послуг постачання теплової енергії та гарячої води з мінімізацією витрат енергетичних ресурсів на кожну калорію тепла, отриману споживачами.
Це складне, кількарівневе завдання, у вирішенні якого мають брати участь підприємства ТКЕ, споживачі, та місцева влада.
— Як має взаємодіяти такий тріумвірат?
— За сучасних умов споживачі та місцева влада мають дбати про утеплення та енергомодернізацію будинків, встановлення разом з підприємствами ТКЕ індивідуальних теплових пунктів (ІТП).
Підприємства ТКЕ мають інвестувати в модернізацію теплових мереж, обладнання, автоматизацію процесів заради зменшення споживання енергоресурсів на доставлену калорію.
Також підприємства ТКЕ мають диверсифікувати джерела енергії для надання свої послуг з метою забезпечення безперебійності постачання та конкурентоспроможності ціни. Крім газу, як вже роблять багато підприємств ТКЕ, можливо використання твердого палива, розвиток вирощування енергетичних рослин для гарантування забезпечення паливом за зрозумілими цінами, використання сміття як джерела енергії (одним з таких цікавих прикладів є проект будівництва заводу з перетворення сміття у енергію (WtE), розроблений за європейськими стандартами за кошти NEFCO для Полтавського ТКЕ).
— Видобувні компанії в Україні скоротили з січня видобуток в 2, а деякі в 3 рази, пояснюючи це тим, що база оподаткування рентою, яка прив’язана до цін TTF, для більшості з них лише продукує збитки. Ви згодні з таким твердженням?
— Для видобувних компаній ціна на газ має бути достатньою для забезпечення поточного видобутку, інвестицій у розвиток існуючих родовищ, розвідку нових запасів, а для споживачів - не перевищувати максимальний рівень цін, якій споживач має можливість сплачувати за газ, теплову енергію, гарячу воду. Це ті дві червоні лінії, які краще не перетинати.
Окремо треба відмітити важливість зараз постачання енергії за хоч максимальними, але економічно допустимими цінами для малого та середнього бізнесу (хлібопекарні, побутові, медичні, дитячі та інші заклади) особливо в регіонах, куди переселилися люди і бізнеси з тимчасово окупованих територій. Це, з одного боку, забезпечить виробництво та надання життєво необхідних товарів та послуг, а з іншого - надасть можливість не втратити роботу для сотень тисяч людей.
— У ВР вже зареєстровано два законопроекти про зміну системи оподаткування рентою. Яким Ви бачите механізм оподаткування рентою, щоб і видобуток не скорочувся, і бюджет отримав відповідні платежі?
— На основі звіту компанії IHS, зробленому у 2015 р, та свого досвіду роботи у різних компаніях газонафтовидобувної галузі, можу сказати, що за умови оподаткування видобутку газу рентною платою за правилами, які діяли до повномасштабної війни, і де базою нарахування ренти є реальна ціна реалізації газу, мінімально достатньою ціною для здійснення видобутку та інвестицій у розвиток та розвідку, є ціна на рівні 200 дол/тис куб м без ПДВ, але з врахуванням ренти. Ця ціна може бути трохи меншою чи більшою в залежності від компанії чи родовищ, які компанія розробляє, але в середньому це є середня критично мінімальна ціна.
Також треба враховувати шокові удари по галузі газовидобутку, які були нанесені встановленням ставки ренти в 55% у 2015 р, ціною газу у 60–70 дол у 2020 р, та некоректною базою нарахування ренти у 2022 р. Щоби виправити наслідки таких шокових ударів необхідно кілька років.
Після багатьох експериментів зі ставками ренти, на мою думку, діючи ставки рентної плати є найбільш коректними та ефективними для України.
— Але насамперед йдеться про базу оподаткування рентою.
— База оподаткування рентною платою повинна відповідати ціні, за яку видобувні компанії фактично продають газ та отримують за нього кошти (що вкрай важливо!!!). Нарахування рентної плати на ціну газу, яка вище, ніж реальна грошова ціна продажу газу, створює як проблеми для видобутку газу, так і необґрунтовані очікування щодо надходжень коштів до держаного бюджету, і, відповідно, до фактичної відсутності джерел фінансування для частини державних видатків.
Свідоцтво тому - негативний досвід останніх зимових місяців початку 2022 р., коли «Укргазвидобування» (УГВ) нараховувало ренту з ціни газу на Європейських хабах у 15–25 тис грн (без ПДВ), а продавало газ НАКу для населення та ТКЕ по 6 тис грн (без ПДВ). Наскільки я розумію, це створило проблему як для УГВ і НАКу, так і для Міністерства фінансів. І зараз ця ситуація є одним з факторів, чому «Нафтогаз» звертається до Уряду з проханням про надання додаткового фінансування з бюджету.
Застосування ціни газу на Європейських хабах, як бази для нарахування ренти приватними видобувними компаніями в Україні, призвело до кількох вкрай серйозних проблем, включаючи прийняття видобувними компаніями рішень про скорочення видобутку та закриття свердловин, згортання програм розвитку та розвідки, а головне - до штучного тримання цін для бізнесу в умовах заборони експорту газу на непомірно високому рівні.
На мою особисту думку, зараз в умовах критичного загального падіння експорту, падіння платіжеспроможності населення на 20-30%, більшість бізнесу має змогу і гроші сплачувати критично максимальну ціну за газ від 8 до 16 тис грн/тис куб м (без ПДВ), як при прямому споживанні газу, так і при споживанні газу через підприємства ТКЕ.
— Чому Ви в цьому впевнені?
— Тільки біля 20% бізнеса можуть сплачувати більшу ціну. Ці цифри можуть бути протестовані фактичними обсягами та цінами продажу газу приватними компаніями та фактичною оплатою послуг ТКЕ бізнес-споживачами.
В той же час, база нарахування ренти для приватних видобувних компаній, розрахована на основі ціни на газ на європейських хабах, зараз становить більше ніж 30 тис грн (без ПДВ), чи 36 тис грн (з ПДВ). Це змушує видобувні компанії намагатися встановлювати абсурдно високі для України, ціни на газ для бізнесу, за які його фактично неможливо продати, і відповідно, не маючи змогу продати газ по такій ціні, штучно зменшувати видобуток, що в умовах війни є майже злочином.
Деякі видобувні компанії продовжують видобуток і закачують газ у підземні сховища, розраховуючи продати цей газ за високими цінами «Нафтогазу», якій, у свою чергу, хоче отримати під таку операцію бюджетні кошти. При проведені цієї операції бюджет спочатку надасть гроші НАКу, а потім отримає частину грошей від приватних видобувних компаній як ренту, ПДВ, та можливо податок на прибуток.
Але загальний результат від цієї операції для бюджету буде від’ємний. Також виникає багато питань, в кого, скільки і по якій ціні НАК буде закуповувати газ, і чи не буде така операція мати корупційні ризики.
— Який плив це може мати на загальний газовий баланс країни?
— Ця операція не буде мати впливу на загальний баланс природного газу в Україні, і буде простим внутрішнім переміщенням газу між сегментами ринку. Але при цьому буде створений штучний, додатковий дефіцит газу для бізнесу, плекатимуть міф про захмарні ціни газу в цьому сегменті ринку, безпідставні очікування значних надходжень до бюджету.
Також є питання, що НАК «Нафтогаз» буде далі робити з цим дорогим газом? Не впевнений, що в Україні знайдуться покупці, які погодяться заплатити гроші за газ по таким цінам, і знову виникнуть борги, які треба буде компенсувати за рахунок бюджету - як субсидії чи компенсацію різниці у тарифах.
— Що б Ви запропонували замість такої умовної схеми формування резерву газу, та ще й ймовірно за максимальними цінами?
— На мою думку, краще було б визнати реальну максимально критичну ціну, яку бізнес може сплачувати за газ, і отримувати в бюджет як відповідну ренту, ПДВ та податок на прибуток з видобувних компаній, так і податки з працюючих бізнесів, ніж пускати в оборот значні бюджетні кошти.
Враховуючи падіння доходів населення та фактичні оплати ним за газ та послуги ТКЕ з березня по серпень 2022 р, можна зробити висновок, що ціна газу до 8 тис грн/тис куб м (з ПДВ), є максимально критичною, яку потенційно готово сплачувати населення.
— Власне, Уряд майже таку ціну і встановив для населення. А для бюджетних установ? І як це вплине енергобезпеку і енергонезалежність України?
— Максимальна критична ціна на газ для бюджетних установ залежить від регіону України. Але, думаю, можливо припустити, що бюджетні установи будуть мати кошти для сплати за газ по ціні від 8 до 16 тис грн/тис куб м (з ПДВ).
Енергетична незалежність, на мою думку, це не тільки наявність власної, чи імпортованої з диверсифікованих джерел енергії. Це ще і наявність такої енергії за цінами, які споживачі енергії мають можливість сплачувати.
Таким чином, ми зараз маємо в Україні ситуацію, коли нам фактично треба збалансувати максимально можливий внутрішній видобуток газу, залишки газу у газосховищах з мінімально необхідними потребами в обсягах газу за цінами, які не перевищують максимально можливі для кожного з типів споживачів.
Треба знайти баланс між інтересами, бажаннями та можливостями видобувних компаній, споживачів, та державного бюджету.
— Здається, це невловима нині величина…
— Враховуючи, що у наступні 12 місяців споживання газу в Україні очікується на рівні 21–22 млрд куб м, у разі припинення транзиту російського газу, можливо, необхідно буде ще мати 1–1,5 млрд куб м газу для підтримання тиску у транзитній трубі. При тому що власний видобуток складе 18–19 млрд куб м, у ПСГ є 4 - 5 млрд «живого» газу. Також, як додаткову гарантію енергетичної безпеки, було б добре просити США поставити нам до лютого 2023 року до 1 млрд куб м газу (LNG) за ленд-лізом.Тому виконання цього завдання цілком можливе за умови розумного планування та передбачення потенційного обмеження споживання певними категоріями споживачів у аварійно-екстремальних випадках.
Варто враховувати, що, якщо я не помиляюсь, за будь-якої ціни газу у Європі, Україна ще може імпортувати до 1 млрд куб м газу за рахунок надходжень за транзит російського газу, і використовувати цей імпортний газ як для забезпечення транспортування російського газу Оператором ГТС України, так і як додатковий ресурс газу для українських споживачів.
Так, наскільки я розумію, у тарифі за транзит російського газу повинен бути змінний компонент, який покриває вартість газу, використаного для транзиту, за європейськими цінами.
Враховуючи наявну ресурсну базу і сподівання на швидке звільнення тимчасово окупованих територій до кордонів 1991 р, не слід очікувати зростання видобутку товарного газу в Україні більш, ніж до 22–23 млрд куб м/рік (без врахування потенційно можливого додаткового видобутку з шельфу) у наступні 5 років. Натомість варто звертати увагу на більш ефективне використання енергоносіїв та їх диверсифікацію.
— Не здивували – про це говорять років 7-10..
— Бачив цікаві цифри, які показують і підтверджують, що інвестиції 100 млн дол в підвищення ефективності ТКЕ за наступні 15 років дають зменшення споживання більшого обсягу газу, ніж можливий додатковий видобуток газу за той же період, отриманий від інвестиції тих же грошей. Тут є про що подумати…
— Тобто збільшення видобутку газу на суші – марні сподівання? І Держгеонадра даремно оголошує тендер на нафтогазоносні ділянки?
— Ні, не даремно. Необхідно підтримувати існуючий рівень видобуту і компенсувати щорічне природне падіння. Але треба визнати, що в Україні майже немає шансів на відкриття нових великих родовищ газу на суходолі. Зараз видобуток здійснюється і в наступні роки буде вестися з наявних виснажених, але не до кінця розвіданих родовищ. Геологічна інформація про їх ресурси не завжди наявна та якісна, але на якихось ще є певні додаткові потенціали, особливо на родовищах «Укргазвидобування» та «Укрнафти».
До того ж є висока вірогідність відкриття нових покладів вуглеводнів на наявних родовищах, їх розширення і відкриття нових малих та середніх родовищ.
Зараз вкрай важливим є мистецтво видобутку з виснажених родовищ.
«Укргазвидобуванню» і «Укрнафті» необхідно також фахово дивитися на загальний ефективний видобуток усіх вуглеводнів з наявних родовищ, збільшення коефіцієнтів газо/нафто/конденсатовидобутку, а не фокусуватися тільки на газі, чи нафті, назавжди залишаючи у землі сотні тисяч одиниць куб м чи тон інших вуглеводнів. А виробничі завдання ставити у барелях нафтового еквіваленту (bbl), а не у куб м.
— Сподівання на поклади Чорноморського шельфу України – також далека і примарна перспектива?
— Говорячи про потенціал шельфу, бажано бути обережними з обіцянками та очікуваннями, враховувати великі ризики та негативний досвід компанії JKX, яка у 90-х роках пробурила свердловину у склепіння структури на шельфі і не отримала комерційного притоку газу.
Досьє «ЕнергоБізнесу»
Євген ПАЛЄНКА народився 31.01.1972 р. в Полтаві.
Освіта: 1990-1995 рр. — Харьківський Державний Університет ім. В.Н. Каразіна, факультети — економічний та іноземних мов, спеціальності: економіст, викладач економічних дисциплін, банківський і финансовий менеджер, референт-перекладач англійскої мови.
1993 р. — Будапештський Університет Економіки, курс - Управління економікою в період трансформації.
1995 р. — стажування в Парламенті Канади (Канадсько-Українська парламентська програма).
1995-1997 рр. — університети штатів Колорадо і Оклахома (США), ступінь Магістра економіки (стипендія Muskie), тема работи: «Логіко-історичний аналіз формування та развитку податкових систем, підходи до разрабки оптимальної податкової системи для України» (работа отримала спеціальну грошову нагороду Гарвардського Університету, 1997 р.).
1998-2000 рр. — навчання за кваліфікацією АССА, у 2005 р. присвоєна кваліфікація FCCA.
Кар’єра: 1993-1994 рр. — керуючий рахунками, начальник відділу в Харьківскому філіалі ПУМБ;
1997-2016 рр. — економіст, з 1999 р. - фінансовий директор СП «Полтавська газонафтова компанія» (ПГНК);
2001-2011 рр. — член ЦКР Мінтопенерго України;
2011-2015 рр. — фінансовий директор «Южгазэнерджи» (Адигея, рф),
2011-2016 рр. — фінансовий директор JKX Oil&Gas plc по країнам СНД;
2016-2018 рр. — перший заступник генерального директора «Смарт Енерджі» з питань економіки та фінансів, фінансовий директор Regal plc;
2018-2019 рр. — директор ГПУ "Полтавагазвидобування" (АТ УГВ);
2019-2020 рр. — фінансовий директор АТ "Укргазвидобування";
2020-2022 рр. — радник директора "Полтаватеплоенерго"; незалежний експерт з енергетики.
Родина: одружений, виховує двох доньок.
