— В Польщі відбулися президентські вибори, за результатами яких перемогу здобув Кароль Навроцький, кандидат від партії "Право і справедливість”. Ця подія викликала значний резонанс в Україні, порушуючи питання про можливі зміни у двосторонніх відносинах та потенційні загрози для українських інтересів. Наскільки виправдані ці побоювання, і чи варто очікувати на формування антиукраїнського курсу з боку нового польського президента?
— Це перша повноцінна виборча кампанія в Польщі, під час якої Україна стала одним з помітних інструментів агітації і до того ж в негативному для України значенні. Тобто були пропозиції обмежень допомоги і доступу до соціальних послуг для громадян України в Польщі, як-от надавати пріоритет в черзі до лікаря полякам перед українцями. Ці пропозиції висували депутати від партії “Право і справедливість”. Сам Кароль Навроцький в публічних виступах говорив в стилі майже “хрещеного батька”, мовляв, Україна з нами говорить, але без поваги.
Словом, можна сказати, що українська тематика була вагомим елементом цієї кампанії.
— А ставлення до українців змінилося?
— Так. Підтримка після початку повномасштабної війни була безпрецедентною. Але з часом з’явилася втома, вийшли на перший план інші проблеми. І це відбилось у риториці. Прийшла хоча і не відверта ворожість, але холодніша тональність загалом. У виборчому полі це теж звучало — непрямо, через теми економіки, ринку праці, сільського господарства, міграції. Окрім того, в Польщі постійно розгортаються кампанії дезінформації, які спрямовані проти України та українців. Серед свіжих прикладів - відео, що створене з використанням технології deep fake, на якому лідер однієї із українських організацій в Польщі начебто заперечує факти масових вбивств поляків на Волині під час Другої світової війни.
Хоча, якщо поговорити з прихильниками Кароля Навроцького, то вони заявляють, що вони не проти українців в Польщі, а проти вихідців з Африки чи Азії, а українці, на їх погляд, достатньо швидко асимілюються, працюють, і вони загалом не проти них.
— І можна сказати, що цю тематику України та українців/громадян України використала команда Навроцького?
— Їх заяви зводились до того, що Україна повинна бути вдячною за допомогу, яку надала Польща після 2022 року і більше враховувати польські інтереси в міжнародній політиці. Також говорилось про те, що Польща повинна діяти в першу чергу виходячи із власних інтересів. І виборець це сприймає. У нього є відчуття: Польща допомагала, тепер Польща має подбати про себе.
— Рафал Тшасковський, чинний мер Варшави і кандидат, якого підтримувала правляча партія "Громадянська платформа", в цьому плані відрізнявся?
— Так. У нього — більше проєвропейської риторики. Він говорив про спільну безпеку, інтеграцію з ЄС, підтримку партнерів. Але це звучало складніше, менш емоційно. А виборець часто хоче простих відповідей. І тому частина з них обирає ту силу, яка виглядає впевненою, національною, рішучою.
— Чи можна сказати, що Польща зміщується вправо?
— Так. І цей процес триває вже не один рік. Партія "Право і справедливість" бачила ультраправу партію "Конфедерація", як вагомого конкурента іще за свого попереднього врядування. Саме з цим пов’язане поправішання риторики ПіС. А під час кампанії 2025 вже ліберальний кандидат Рафал Тшасковський вголос підтримував деякі нетипові для нього постулати в боротьбі за правого виборця.
— Ці вибори в Польщі були емоційні, поляризовані, але цікаво, що багато виборців говорили саме про енергетику. Наскільки, за Вашим сприйняттям, це була важлива тема?
— Важлива, особливо серед виборців Кароля Навроцького. Для них ключовим було навіть враження: ми хочемо великих інвестицій, проривів, розвитку. І в цьому контексті два проєкти стали символами: атомна електростанція й Центральний комунікаційний порт. Але це, скоріше, свідчить про те, що виборчий штаб ПіС зробив ці два проєкти ключовими в передвиборчій агітації. Це не обов’язково те, що люди вичитали з програм — вони це чули по радіо, бачили в медіа, їм це повторювали з екранів безліч разів.
— Атомна енергетика — це ж давня ідея…
— Так. Ще в 1980-х в Польщі мали намір її розвивати, в Польщі діяли експериментальні атомні реактори, але після Чорнобиля побудову електростанції заморозили, хоча наукові дослідження продовжились. Потім довго було «не на часі», але з часом ставлення до атомної енергетики знову змінилось - на більш позитивне, і останні років 15-20 тема знову на порядку денному. Попередній уряд ПіС підписав з американцями вступні угоди. І ці домовленості нинішній уряд розвиває. В квітні було підписано чергову польсько-американську атомну угоду, яка передбачає, зокрема, проєктні роботи щодо побудови АЕС в Польщі. Але кампанія Кароля Навроцького представляла події так, наче теперішній уряд діє не достатньо енергійно. Мовляв, нам гальмують стратегічний розвиток.
Довідка "ЕнергоБізнесу"
У 1980-х роках у Польщі активно розроблявся проєкт будівництва атомної електростанції, відомої як Жарновецька АЕС (Elektrownia Jądrwoa Żarnowiec) в Поморському воєводстві.
Рішення про будівництво було прийнято у січні 1982 року, а будівельні роботи розпочалися 31 березня 1982 року. Планувалося встановити чотири енергоблоки з радянськими реакторами типу ВВЕР-440 (VVER-440), що мали загальну потужність близько 1600 МВт.
Утім, Чорнобильська катастрофа (1986) в УРСР, економічні проблеми в СРСР та розпад Східного блоку стали основними причинами зупинки проєкту. Будівництво було офіційно зупинено у 1989 році, а проєкт ліквідовано рішенням уряду Тадеуша Мазовецького 17 грудня 1990 року. До цього моменту було виконано близько 40% будівельних робіт.
Сьогодні у Польщі є два основні плани та стратегія щодо великих АЕС.
Перша атомна електростанція планується в Любятово-Копаліно (Lubiatowo-Kopalino) у гміні Хочево (Choczewo) в Поморському воєводстві, на узбережжі Балтійського моря. Технологією для першої АЕС обрано американську технологію AP1000 від консорціуму Westinghouse-Bechtel. Планується встановити три реактори AP1000, що матимуть загальну потужність близько 3,75 ГВт. Інвестором та оператором має бути державна компанія Polskie Elektrownie Jądrowe (PEJ).
Плани щодо другої великої АЕС також активно розробляються, і наразі розглядаються чотири можливі майданчики в центральній Польщі. Терміни реалізації першої АЕС (AP1000) передбачають запуск першого реактора в 2036 році, запуск наступних двох реакторів у 2037 та 2038 роках. Початкова вартість проєкту оцінюється в 13,8 млрд злотих.
— Тобто атом як символ?
— Саме так. Це вже не просто джерело енергії. Це символ незалежності, сили, майбутнього. І в очах виборців Навроцького — ще й елемент безпеки. Вони часто кажуть: Польща має бути сильною, самостійною, і атом — це частина цієї самостійності.
— Ви згадували ще Центральний комунікаційний порт. Чи є в ньому енергетичний компонент?
— Безпосередньо — ні. Але опосередковано — так. За задумом ПіС він має стати головним авіаційним хабом для Центральної Європи, де сходяться транспорт, логістика, інфраструктура. А будь-яка така система — це і про споживання енергії, і про управління ресурсами.
— Цей «порт» теж критикували?
— Як ідея проєкту, так і його критика мають місце вже багато років. "Громадянська платформа" критикувала його іще під час дії попередніх урядів ПіС. Критика фокусувалась на непрозорості, відсутності зрозумілих розрахунків. Але в риториці Навроцького це звучало, як «нас гальмують», «нам не дають розвиватися». І знову — не в деталях справа, а в символі.
Довідка ЕнергоБізнесу
Центральний комунікаційний порт Польщі (польською Centralny Port Komunikacyjny, скорочено CPK) - це великий інфраструктурний проєкт, який передбачає будівництво нового мега-аеропорту, залізничного вокзалу та автовокзалу приблизно за 40 кілометрів на захід від Варшави, в муніципалітеті Баранув.
Цей проєкт покликаний стати ключовим транспортним вузлом для Центральної та Східної Європи, зменшити залежність від німецької залізниці та західних аеропортів, а також зробити Польщу основним сполучним пунктом між Західною Європою, країнами Балтії та Балканами.
Планується, що аеропорт матиме початкову потужність 40 мільйонів пасажирів на рік, з можливістю розширення до 100 мільйонів. Термінал буде безпосередньо з'єднаний зі станцією швидкісної залізниці, що дозволить добиратися до великих міст Польщі в межах 2,5 години.
Будівництво має розпочатися у 2026 році, а відкриття аеропорту очікується не раніше 2032 року. Оновлена вартість проєкту до кінця 2032 року становить 30,4 млрд євро.
— Як виборці реагували на тему відновлюваної енергетики?
— В Польщі вже не один рік доволі успішно втілюють окремі програми, які використовують технології відновлювальної енергії - працюють установки вітрогенерації, було кілька субсидованих за державний кошт програм інсталяції сонячних панелей для приватного житла, різні програми субсидій на обладнання з виробництва біогазу, з побутових відходів і так далі. Але експерти сходяться на тому, що забезпечити свої потреби із відновлювальних джерел Польща не зможе.
Якщо ж говорити про інші екологічні і зелені програми, які Польща мала б виконувати в рамках загальної політики ЄС, то в Польщі є доволі організовані групи, які виступають проти них. Зокрема, однією із тем протестів фермерів в 2023 році були вимоги ЄС щодо запровадження більш жорстких обмежень на техніки сільгоспвиробництва, щоб протидіяти виснаженню грунтів. ПіС і його кандидати обіцяють домагатись від Брюсселя пом’якшення або відтермінування цілей політики зеленого переходу.
— Звідки така увага до енергетики та інфраструктурних проєктів?
— Для багатьох дрібних фермерів вимоги зеленої економіки означають збільшення коштів виробництва. А від цього - прямий крок до розмов про обмеження польського суверенітету. Багато хто говорить прямо: ми не хочемо, щоб нам диктував Брюссель. Ми не хочемо залежати від Німеччини. Ми хочемо вирішувати самі, що будувати і як. Атомна електростанція та ЦПК — це і відповідь на це прагнення. Принаймні в уявленні людей. Варто сказати, що під час кампанії Рафал Тшасковський не раз згадував, що насправді екологічні зобов’язання Польща брала на себе за урядів ПіС і на них погоджувався прем’єр Матеуш Моравєцький, а от уряд "Громадянської платформи" зараз буде вести переговори про їх пом’якшення.
— Сполучені Штати тут як вписуються?
— Це взагалі ключовий момент. Навроцький чітко орієнтується на США. Всі його виступи в стилі «ми маємо триматися за Штати зубами», бо вони - гарант безпеки Польщі. Питання атомної енергетики тут загалом не тільки про техніку, а про альянс. Уряд ПіС певний час розглядав можливість співпраці в сфері атомної енергетики із французькими компаніями, але остаточно вирішив на користь американських.
Виборці ПіС це повторюють: ми хочемо партнерства зі США, а не щоб нам з Німеччини диктували, як жити.
— До речі, звідки таке вороже ставлення до Німеччини?
— Воно традиційно присутнє серед частини польських виборців, антинімецькі фобії - це елемент польського психе. І час від часу його пробують використати в публічних дебатах та виборчих кампаніях. Наприклад, свого часу в публічний простір запустили чутку, що начебто дідусь Дональда Туска служив у Вермахті. Перед 2022 роком уряд ПіС почав просувати ідею про те, що Німеччина не виплатила Польщі достатні репарації після Другої світової війни і Польща має висунути відповідні вимоги до німецького уряду. Не додало престижу Німеччині нехтування аргументами країн Центральної Європи, які закликали німецький уряд не іти на побудову газопроводів Норд Стрім. У спрощеній формі критика Німеччини зводиться до фраз: «Німеччина править у ЄС, а ми мусимо коритися». І виборці правих партій в Польщі таку думку поділяють.
І звісно, антинімецька риторика була елементом мобілізації прихильників Кароля Навроцького під час цієї кампанії. Мені довелось поспілкуватись із ними під час мітингу на підтримку Навроцького, і вони незалежно один від одного повторювали ідентичні тези. Це свідчить про організовану інформаційну кампанію, яка їх пропагувала. Отже, про що вони говорили:
Європейський Союз, за їх словами, рухається в неправильному напрямку, відбувається надмірна централізація, органи управління ЄС мають отримати додаткові повноваження, а "праві" виборці в Польщі цього не хочуть, бо вважають це загрозою для суверенітету Польщі. За посиленням ЄС, на їх думку, стоїть політика Німеччини, політичним елітам яких ці виборці не довіряють.
“Ми цього не хочемо і не допустимо, — кажуть вони. — Ми хочемо, щоб ЄС залишався таким, яким був на початку.”
— Цікаво те, що на самому початку існування Європейського Союзу Польща ще не була його членом. Та тим не менше, а чи зачіпалася в кампанії тема енергобезпеки?
— Загалом тема безпеки Польщі була в прив’язці до армії, але й були згадки про енергетику. Наприклад, що Польща має мати не лише сильну оборону, але й автономну енергетику. Щоб не залежати від поставок, щоб у разі чого мати запас. Це частина загального наративу: незалежність, сила, своя інфраструктура. В цьому контексті цікавим було повідомлення в польських ЗМІ про те, що в понеділок, 2 червня в польській енергосистемі виник дефіцит потужності (через слабкий вітер), який був перекритий за рахунок імпорту з України.
— Ця от їхня різниця зовнішньополітичної орієнтаії двох основних кандидатів на посаду президента якось стосується України?
— Тема України, як я вже згадала, була однією із ключових під час президентської кампанії. І Навроцький, і Тшасковський проголошували необхідність військової підтримки України. Але їх заяви щодо запрошення України до ЄС та НАТО протилежні. Тшасковський проголошував, що Україна має стати членом обох об’єднань, а Навроцький - навпаки.
Кароль Навроцький неодноразово заявляв, що він проти вступу України до ЄС. Перед другим туром виборів він також підписав декларацію про виконання на посаді президента вимог, які висунув кандидат від ультраправої партії "Конфедерація" Славомір Ментцен. Серед тих вимог була відмова Україні щодо вступу в НАТО. Взагалі, аргументи проти запрошення України до НАТО зводяться зараз до того, що якщо Україна буде в Альянсі, то Польщі доведеться за неї воювати. Під час кампанії всі основні кандидати заявляли, що не погодяться на відправку до України польського військового контингенту.
При цьому і Навроцький, і Тшасковський заявляли, що українські фірми - потенційні або вже актуальні конкуренти для польських на ринку ЄС, і вони робитимуть усе, щоб захистити польські компанії. Тшасковський наводив як позитивний приклад відміну пільг на доступ української сільгосппродукції на ринок ЄС, які запровадили після російського повномасштабного вторгнення в 2022 році і відміняють від початку червня 2025-го.
— Насамкінець, що нас чекає в наступні місяці та роки?
— В Польщі попереду період політичної турбулентності, ймовірно, щонайменше на найближчі два роки. Імовірно, що праві партії будуть грати на розпад правлячої коаліції та дострокові парламентські вибори в Польщі, сподіваючись отримати більшість в парламенті і сформувати уряд.
Відносини між Україною та Польщею дійсно значно активізувалися останніми роками: через війну, через велику кількість українців, які перебувають у Польщі. Україна стала постійним елементом польського суспільного дискурсу. А отже — й політичним інструментом, який активно використовується під час виборчих кампаній.
Проблема в тому, що політична турбулентність у Польщі може призвести до чергової хвилі використання “українського питання”, як механізму мобілізації виборців. Це несе певні ризики для міждержавних відносин і становища українських громадян в Польщі.
Тому на українську дипломатію чекають серйозні виклики. І тут — без жодного сарказму — я справді бажаю українським дипломатам витримки й наснаги. В Польщі часто нарікають, що в Україні недостатньо цікавляться Польщею, не розуміють внутрішніх дебатів і поглядів на міжнародні відносини, а тому висувають необгрунтовані та неможливі вимоги в двосторонніх відносинах. З огляду на роль Польщі, як найбільшого сусіда України та країни з правом голосу і в ЄС, і в НАТО, необхідно буде долати оці упередження і шукати точки спільного інтересу.
