Установки зберігання енергії (УЗЕ) більше не «експериментальний додаток» до відновлюваної генерації - вони стрімко перетворюються на повноцінних гравців українського електроенергетичного ринку, здатних забезпечити стабільність і стійкість, маневровість і конкурентність системи. Тобто станом на кінець 2025 року можна з впевненістю говорити: ринок УЗЕ в Україні вже є, і він активно далі формується.
Коли регуляторна база наздоганяє технології
Справжні зрушення в сегменті УЗЕ почалися ще у квітні 2022 року, коли Президент України підписав Закон №2046-IX щодо розвитку установок зберігання енергії. Цей документ уперше визначив правовий статус оператора установки зберігання енергії, узаконив саму діяльність зі зберігання електроенергії та заклав основу для формування ринку балансуючих послуг. Уже згодом, у 2024 році, Верховна Рада ухвалила ще один ключовий документ - Закон №3220-IX щодо відновлення та «зеленої» трансформації енергетичної системи України. Він не лише вписав зберігання енергії у концепцію «зеленої трансформації», а й дозволив використовувати УЗЕ активним споживачам та закріпив вимогу із ліцензування діяльності зі зберігання енергії нарівні з виробництвом, постачанням, трейдингом і агрегацією. Тобто УЗЕ вперше отримали офіційний «пропуск» до енергоринку з усіма правами та обов’язками його учасників.
Хоча цікаво, що бізнес виявився швидшим за законодавця: ще до прийняття закону 2022 року компанія ДТЕК запустила пілотний промисловий накопичувач 1 МВт/2.25 МВт·год на базі Запорізької ТЕС, фактично започаткувавши історію УЗЕ в Україні, а вже у червні 2023 року KNESS (через ТОВ «БУДПАУЕР», яка входить до групи) стала першою компанією в Україні, яка отримала ліцензію на діяльність зі зберігання енергії, - задовго до того, як це стало формально обов’язковою вимогою.
У серпні 2024 року ринок зробив наступний крок: НЕК «Укренерго» провела перші довгострокові аукціони з закупівлі допоміжних послуг, надавши переможцям п’ятирічні контракти в євро на будівництво промислових УЗЕ. Це відкрило шлях до комерційного використання УЗЕ у балансуванні енергосистеми та задало реальні орієнтири для інвесторів. Результат першого аукціону перевершив очікування: було придбано 99 МВт потужностей, участь узяли 39 генеруючих одиниць, які зробили понад 230 цінових пропозицій. Участю в подальших аукціонах ринок також показав не лише інтерес, а й готовність до конкуренції.
Тема УЗЕ поступово інтегрувалась і в державне стратегічне планування. Зокрема, Національний план дій з відновлюваної енергетики до 2030 року від 13 серпня 2024 року прямо передбачає розвиток технологій накопичення енергії.
На світовому ж рівні Україна приєдналась до Глобальної обіцянки щодо батарей та електромереж (Global Energy Storage and Grids Pledge), яка передбачає докладання спільних зусиль для збільшення загальної потужності УЗЕ у світі до 1500 ГВт до 2030 року, що у понад 6 разів більше за 2022 рік.
Загалом, за результатами моделювання НЕК «Укренерго», для стабільної роботи української системи потрібно щонайменше 1 ГВт потужностей уже найближчими роками. Останній Звіт компанії про оцінку достатності генеруючих потужностей містить ціль - 700 МВт нових систем зберігання до 2027 року. В той же час, за прогнозами аналітиків, до 2030 року загальна амбіція України може зрости до 3-3,5 ГВт потужності з ємністю в понад 5 ГВт·год.
2025 рік і перший мегават-годинний прорив
2025-й увійде в історію, як рік перших реальних мегаватів зберігання енергії в Україні.
- Січень 2025 року. НЕК «Укренерго» повідомила, що група компаній ОККО ввела в експлуатацію свою першу УЗЕ загальною потужністю 20 МВт у Львівській області, ставши піонером серед компаній, які традиційно асоціювались із нафтопродуктами, але тепер розвивають і «зелену» генерацію.
- Вересень 2025 року. ДТЕК разом із американською Fluence завершив будівництво найбільшого в Україні комплексу УЗЕ - 200 МВт в Київській та Дніпропетровській областях.
- Цього ж місяця KNESS реалізувала понад 100 МВт·год ємності систем зберігання на півдні та в центрі країни, а один із об’єктів потужністю понад 10 МВт було розроблено власною командою KNESS R&D.
- Паралельно над впровадженням та комбінуванням УЗЕ з вітроенергетичними та ВДЕ-активами працюють Еко-Оптіма, EDS-Engineering, Emergy, UDP, КЕНК та інші гравці ринку.
Як досвід західних сусідів може формувати українську траєкторію
Україна сьогодні проходить той самий шлях, який Європа подолала кілька років тому. Поки ми лише закладаємо основу, наші західні сусіди вже будують системи енергетичної гнучкості у промислових масштабах, тому ми можемо використовувати цей досвід як своєрідне керівництво.
У березні 2023 року Європейська Комісія ухвалила пакет рекомендацій щодо зберігання енергії, які визначають УЗЕ як «інфраструктуру стратегічного значення». Державам-членам рекомендували враховувати специфіку УЗЕ при формуванні тарифів, а також вимог про приєднання до мережі; стимулювати гібридні рішення та прискорювати процедури видачі дозволів. Протягом четвертого кварталу 2025 року Єврокомісія також планує ухвалити План дій щодо накопичення енергії (Energy Storage Action Plan) - першу загальноєвропейську дорожню карту з розвитку технологій накопичення, та Європейський мережевий пакет (European Grid Package), який інтегрує УЗЕ у політику з розвитку електромереж. Окрім того, з 2027 року на рівні ЄС також запрацюють вимоги до вуглецевого сліду промислових акумуляторів, які передбачаються окремим Регламентом щодо акумуляторів (Batteries Regulation) (ЄС/2023/1542).
У березні 2025 року Комісія запустила Європейський реєстр накопичувачів енергії (European Energy Storage Inventory), де узагальнено дані про потужності та установки у всіх країнах Європи. Згідно з Реєстром, станом на жовтень 2025 року сумарна встановлена потужність діючих УЗЕ в Європі складає близько 72,7 ГВт, тоді як очікувана (планована або в процесі реалізації) - ще 111 ГВт. Кількісно ж в Європі налічується близько 2,75 тис. проєктів УЗЕ, тож є всі підстави стверджувати, що європейський ринок зросте майже вдвічі вже протягом наступних 3 - 5 років.
В частині географічної розгалуженості лідерство утримують Велика Британія (близько 65-70 ГВт загальної потужності, включно з тими, що в розробці) та Німеччина (понад 15 ГВт сукупної потужності, включно з проєктами, що будуються). Далі майже єдиною групою йдуть Італія, Іспанія та Польща — по 5-10 ГВт у кожної, за якими слідують Франція, Швейцарія, Австрія, Португалія, Бельгія з портфелями в 1-4 ГВт. Іншими словами, п’ять країн формують понад 70% усієї європейської потужності, тобто цей ринок концентрований, але саме це й задає темп для решти.
Технології, що задають темп в Європі
Безперечним лідером є електрохімічні системи - насамперед літій-іонні батареї, які за останні кілька років перетворилися з «дорогого експерименту» на масовий, економічно вигідний продукт. Саме на них припадає понад 119 ГВт майбутньої європейської УЗЕ- потужності, з яких понад 60 ГВт уже в роботі. Іншими словами, чотири з п’яти мегаватів європейських накопичувачів - це батареї.
Поруч із ними тримається старий добрий «гігант» в сегменті зберігання - механічні системи, до яких належать помпово-акумулюючі гідростанції, системи стислого повітря (CAES) чи маховики. Їхня загальна потужність в Європі становить близько 62 ГВт, і вони досі залишаються основою довгострокового балансування у Швейцарії, Австрії та Німеччині. Це класика, яка працює, але поступово втрачає позиції перед більш гнучкими рішеннями.
Теплові накопичувачі, хоч поки що мають скромні 3,4 ГВт, але демонструють стабільне зростання - особливо в промисловості, де надлишкове тепло перетворюють на нову енергію для технологічних процесів. А хімічні та термохімічні рішення - зокрема, системи на основі водню чи аміаку (≈ 2,7 ГВт) - залишаються у статусі перспективних «новаторів». Саме вони можуть стати мостом до масштабних сезонних сховищ енергії, яких поки бракує навіть найрозвиненішим країнам.
Проте, все ж сьогодні понад 80% європейського ринку УЗЕ припадає на електрохімію. І в її центрі — літій-залізо-фосфатні (LFP) батареї, що з 2024 року стали новим промисловим стандартом. LFP-комірки витісняють дорожчі нікель-марганцеві аналоги завдяки простішому виробництву, довшому циклу життя та безпечнішій експлуатації.
Що ж говорить економіка?
Ціни на технології зберігання енергії падають - і це головна узагальнена економічна тенденція останніх років. За даними BNEF, у 2024 році середня вартість ємності літій-іонних систем становила близько $115 за кВт·год, що на 18% менше, ніж роком раніше. Така динаміка змінює економіку проєктів - великі УЗЕ стають прибутковими навіть без субсидій чи спеціальних тарифів.
Найбільше подешевшали саме LFP-батареї. Причин для цього кілька: здешевлення літію на глобальному ринку; агресивне зростання китайського експорту акумуляторів; запуск масштабних виробництв у ЄС - Northvolt (Швеція), ACC (Франція), Verkor (Італія). Разом усі ці фактори зробили європейський ринок одним із найдинамічніших у світі.
Гібридні рішення як нова енергетична культура
На фоні економічних зсувів, новим трендом стає «гібридизація» - комбінації «вітер + УЗЕ», «сонце + УЗЕ» або навіть «вітер + сонце + УЗЕ». Якщо ще п’ять років тому це здавалося технологічною розкішшю, то сьогодні - стандарт сучасних проєктів. Гібридні електростанції дозволяють збалансувати добові коливання виробництва, зменшити навантаження на мережу та краще використовувати одну точку приєднання. У Великій Британії та Іспанії такі системи вже забезпечують до 15% системної гнучкості, а в Італії - стабільність добових ринків. Згідно з аналітикою МЕА, з 2025 року більшість тендерів на ВДЕ в Європі (та і світі) передбачають обов’язкову колокацію з УЗЕ.
Куди рухається Європа
Європейський ринок зберігання енергії розгортається швидше, ніж будь-коли. Згідно з Solar Power Europe, за результатами 2025 року має бути введено в експлуатацію УЗЕ ємністю 29,7 ГВт·год - на 36% більше, ніж у 2024 році. Загалом асоціація прогнозує, що до 2029 року загальна ємність УЗЕ в Європі сягне 400 ГВт·год, із яких 334 ГВт·год припадатимуть на ЄС-27. В свою чергу, Європейська асоціація з УЗЕ (EASE) передбачає, що до 2030 року європейські мережі отримають ще 128 ГВт/300 ГВт·год нових електрохімічних потужностей.
Європа vs світ: чи здатен континент утримати свій темп?
Поки Брюссель готує «Energy Storage Action Plan», Китай уже став беззаперечним лідером сегменту зберігання енергії: лише у 2023 році він додав нових УЗЕ ємністю 35 ГВт·год, і зробив це під парасолькою державних субсидій та повного контролю над ланцюгами постачання від літію до готових батарей. На іншому боці океану - Сполучені Штати, які поставили собі за мету встановити УЗЕ ємністю 700 ГВт·год до 2030 року. Цю амбіційну ціль підтримує і Inflation Reduction Act - пакет стимулів для чистої енергетики на суму 370 мільярдів доларів.
Європа поки не може змагатися своїми обсягами з цими ринками, зате має інше - єдину політичну волю та регуляторну інтеграцію, які створюють спільний ринок і стабільні правила гри. І саме від того, наскільки швидко континент зуміє перетворити політичні декларації на інвестиційні сигнали, залежить його шанс не просто «наздогнати», а й стати стандартом енергетичної конкурентоспроможності нового десятиліття.
Що насправді стоїть за розвитком УЗЕ: європейські уроки для України
За кожним гігаватом накопиченої енергії стоїть стратегія розвитку. Європа, США й Китай уже бачать в технологіях зберігання не просто допоміжну інфраструктуру, а основу нової енергетичної парадигми - гнучкої, децентралізованої, цифровізованої.
Попит на ВДЕ стрімко зростає, і саме накопичення енергії стає ключем до їх масштабування. Аналітики прогнозують, що протягом найближчих років світовий ринок УЗЕ визначатимуть три головні сили: інвестиції приватного сектору, технологічний прорив і політична підтримка.
- Першу скрипку дедалі частіше грає бізнес. Приватні компанії стають головними інвесторами у розвиток УЗЕ - від будівництва промислових накопичувачів до розробки нових хімічних складових батарей.
- Другий тренд - технологічний прорив. LFP-батареї, твердотільні акумулятори, повторне використання літію й кобальту, інтеграція штучного інтелекту у систему балансування - це вже сучасні виробничі стандарти.
- Третій - державна політика. Без неї навіть найінноваційніші технології не масштабуються.
Україна має зараз унікальний шанс, тож наші кроки мають бути рішучими:
- Передбачити конкретні цілі щодо встановленої потужності УЗЕ до 2027, 2030 та 2050 років, а також розробити дорожню карту реалізації з визначенням відповідальних інституцій, джерел фінансування та регуляторних кроків.
- Передбачити можливість спрощеного та пріоритетного приєднання для УЗЕ та гібридних ВДЕ-проєктів, у тому числі через гнучке використання однієї точки доступу до мережі, що узгоджується з RED III ЄС.
- Запустити стимули для приватних інвестицій - через податкові пільги, гарантії походження та державні програми співфінансування.
- Інвестувати в R&D та локальне виробництво компонентів, щоб зменшити залежність від імпорту та що буде відповідатиме європейській політиці стратегічної автономії (Battery Alliance).
- Встановити вимоги до вуглецевого сліду батарей (у відповідності до EU Batteries Regulation 2023/1542), систему екологічного маркування та прозорого звітування про життєвий цикл установок.
- Забезпечити інтеграцію УЗЕ у процеси планування енергосистеми. Включити системи зберігання до прогнозів попиту-пропозиції, до регіональних планів розвитку мереж тощо.
- Розвинути освітні ініціативи для інженерів, енергоменеджерів і регуляторів, що спрямовані на підготовку фахівців у сфері проєктування, експлуатації та кіберзахисту систем зберігання енергії.
Україна вже довела, що здатна швидше, ніж очікується, долати технологічні бар’єри. Тепер настав час перейти до системного стратегічного кроку. Бо майбутнє зберігання енергії - це не просто мегавати у батареях, а мегавати передбачуваності та стійкості, які формують енергетичну незалежність держави.
Автор - Голова Правління Української вітроенергетичної асоціації.
