Наш старый сайт

Леонід УНІГОВСЬКИЙ: «Майбутнє ГТС - це питання уряду і парламенту, питання енергетичної безпеки України»

Леонід УНІГОВСЬКИЙ: «Майбутнє ГТС - це питання уряду і парламенту, питання енергетичної безпеки України»

12.04.2022

Поки Європейський Союз вагається з введенням повного ембарго на російські енергоносії. Разом з тим енергополітика ЄС послідовно спрямована на скорочення споживання енергоносіїв, зокрема і тих, що транспортуються до країн ЄС українською газотранспортною системою.

Сьогодні актуальним є обмеження можливостей РФ заробляти на торгівлі нафтою і газом, аби фінансувати війну проти України і одночасно чинити енергополітичний тиск на країни Європи. Але скорочення газоспоживання однозначно вплине і на роботу ГТС України і її Оператора. Про варіанти використання ГТС України в умовах скорочення транзиту – в інтерв’ю «ЕнергоБізнесу» розповів генеральний директор ТОВ «Нафтогазбудінформатика» Леонід УНІГОВСЬКИЙ.

 

— Як ви оцінюєте роботу Оператора ГТС і операторів газорозподільчих мереж під час повномасштабної війни РФ з Україною? Наскільки ГТС України впоралася з завданням забезпечення мешканців країни стабільним газопостачанням у цей скрутний час, а також транзитом російського газу у ЄС?

— На сьогодні вже закінчується опалювальний сезон і можна впевнено сказати, що попри військові дії і пошкодження газотранспортної і особливо газорозподільчих мереж, оператори ГТС і газорозподільчих мереж, часто ризикуючи життям, під обстрілами змогли забезпечити постачання природного газу практично в усі регіони, де це тільки було можливим. При цьому зауважу, що після 24 лютого, коли значна кількість наших співвітчизників була змушена евакуюватися на Захід Україні і за кордон, постачальники газу продовжували його доставку попри навіть відсутність належних платежів за газ і його доставку.

Робота нашої ГТС і газорозподільних мереж, оператора підземних сховищах газу («Укртрансгазу») стала у цей час ще однією гарантією стабільності економіки України і додавала стійкості співгромадянам.

Одночасно ГТС України забезпечувала транспортування російського газу споживачам у ЄС, навіть попри небезпеку її пошкодження. Тому і щодо транзиту газу Україна довела європейським партнерам, що здатна виконувати свої зобов’язання щодо стабільних газопоставок у ЄС. І Оператор ГТС України, як і Оператор ПСГ по суті вже є повноцінними суб’єктами ринку газу ЄС.

— Транзит російського газу українською ГТС під час війни викликає чимало запитань.

— На мій погляд, рішення про зупинку транзиту через українську ГТС повинно бути політичним рішенням влади України. Якщо ми воюємо з РФ, то резонно запитати себе, чи потрібно нам забезпечувати «Газпрому» додаткові обсяги валюти? Це дуже важливий елемент, по суті, нашої боротьби. Але в цьому питанні ми пов’язані і з інтересами європейських країн. Хоча я рахую, що і європейці можуть вже зараз, принаймі, суттєво скоротити імпорт енергоносіїв з РФ, в тому числі природного газу. Причому почати зі скорочення закупівлі газу, що РФ експортує через “Північний потік-1”, а вже потім і через українську ГТС.

— Якими можуть бути відповіді на це запитання?

— ЄС планує до кінця поточного року зменшити на третину споживання російського газу (нагадую, в 2021 р. РФ поставила у ЄС 140 млрд м куб газу трубопровідним транспортом і близько 15 млрд у вигляді скрапленого газу), я не беруся прогнозувати реальність такого кроку, рішення зупинки транзиту через нашу ГТС, на мій погляд, потрібно швидше за все  шукати у дипломатичній площині. Адже країни ЄС нам допомагають у війні з РФ і зупинення Україною транзиту російського газу – чутливе питання для економік багатьох країн ЄС.

Крім того, з одного боку, начебто ми і не повинні транспортувати газ країни-агресорки. З іншого, зупинка транзиту позбавить Оператора ГТС України певних коштів.

До речі, цікаво, якою валютою «Газпром» зараз розраховується з Україною за газотранспортні послуги? Якщо у євро чи доларах, то одна справа. А якщо запропонує розрахуватися російськими рублями, то нам вони не потрібні, і в такому разі це буде ще одним доводом за припинення транспортування російського газу в ЄС. Якщо не буде іншого, компромісного варіанту, приміром, за транзит нам можуть заплатити європейські покупці російського газу, якщо для них принципово отримувати обсяг газу, транспортований ГТС України.

—  Проте стратегія ЄС спрямована на скорочення використання викопних енергоресурсів, зокрема природного газу. Відтак, Україні вже сьогодні доцільно думати над варіантами використання газотранспортних можливостей. Незалежно від того, чи буде продовжено контракт на транзит російського газу нашою ГТС після 2024 р. і на який обсяг.

-  Відповідно заяв ЄС про скорочення споживання російського газу, цього року країни Європи можуть скоротити споживання на 101.5 млрд м куб газу. Чи зможуть вони це зробити, питання перш за все, на мій погляд, у площині добровільного обмеження споживання газу, для чого європейцям доведеться вимкнути свої термостати при опаленні своїх осель. Європейці повинні зрозуміти, що українці захищають не тільки себе, а і європейські країни. А без цього, на мій погляд, ЄС навряд чи вдасться досягнути заявленого обмеження споживання російського газу. Зважаючи на реакцію офіційних європейських інституцій, я сумніваюся, що без тиску людей на уряди країн ЄС вони погодяться на таке обмеження газоспоживання. Суто людська солідарність може спричинити добровільне обмеження споживання російського газу.

Існує також дослідження Міжнародного енергетичного агентства, яке передбачає 10 кроків до скорочення споживання енергоресурсів з РФ, але вони розтягнуті у перспективі до 2030 р.

За словами канцлера Німеччини пана Шольца, Німеччина, як один з найбільших споживачів російського газу у ЄС, готова буде відмовитися від нього до кінця 2024 р.

Тому нам треба розуміти, що якщо ці плани ЄС здійсняться, то транзит російського газу через нашу ГТС після 2024 р. точно буде нульовим.

— Що варто робити з нашою ГТС у разі нульового транзиту?

— Попри плани відмови від споживання природного газу, на мою думку, період залежності від газу буде досить довгим. І стверджувати, що у 2030 р. чи навіть у 2040 р. Європа не буде споживати природний газ, на мій погляд, це дуже поверхово. Реально це може статися, як раніше і планував ЄС, до 2050 р. Можливо, до 2045-2048 рр. Але газ Європі до цієї дати буде потрібен.

І тут я хочу звернути увагу на два проекти, які можуть бути цікавими і економічно ефективними для української ГТС. Перший – це новий інтерконектор Польша-Україна, про який давно йшлося. На жаль, хоча спочатку “Нафтогаз” підтримав цей проект, але потім і він, і нинішній оператор ГТС відмовилися від нього. Голова ОГТСУ Сергій Макогон стверджував, що після проведення всіх ремонтів старих газопроводів на цьому маршруті ми вже зараз можемо прийняти з Польщі 5 млрд м куб природного газу. Хоча польська сторона ще не готова нам давати ці 5 млрд м куб. Тобто вони свою частину будівництва газопроводів до кордону з Україною ще не здійснили.

На моє глибоке переконання, наша відмова від варіанту інтерконектора значно більшою пропускною спроможністю (до 15 млрд м куб в Україну і в протилежному напрямку приблизно 10 млрд м куб) це помилка «Нафтогазу» і Оператора ГТС.

— Чому?

— Формальним приводом для відмови від цього проекту був проведений конкурс на бронювання потужностей цього інтерконектору, так званий OPEN SEASON. Він засвідчив зацікавленість у поставках за цим маршрутом тільки близько 2 млрд м куб на рік, причому активність потенційних учасників була малою. «Польська газонафтова компанія» замовила потужності, і то це було під великим питанням.

Разом з тим не бралися до уваги варіанти залучення для будівництва і експлуатації цього інтерконектора та оренди (можливої купівлі при зміні законодавства) одного з підземних газових сховищ біля західного кордону України іноземного інвестора (великий американський оператор електричних та газових мереж у свій час проявив достатньо велику зацікавленість в цьому проекті,  вони були зацікавлені вкласти сумарно близько 3 млрд доларів в інтерконектор і ПСГ). На мій погляд, це підвищило б не тільки нашу енергетичну безпеку, але і безпеку загалом. Ми б мали на своїй території американську власність. Реалізація цього проекту дозволила б отримувати скраплений газ на польському терміналі в Свіноуйсце, транспортувати ці 15 млрд м куб на рік по новому інтерконектору, далі закачувати газ в наше підземне сховище і потім чи споживати в Україні, чи транспортувати майже в будь-яку країну Європи. Думаю, тоді б і поляки значно швидше добудували б свою частину.

Дещо менший за обсягами (8 млрд м куб в Україну і 7 у зворотному напрямку) розглядався тодішнім оператором ГТС - компанією “Укртрансгаз”. До речі, аналізувалося, що економічно доцільніше  - ремонтувати старі газопроводи і виносити компресорну станцію, яка зараз розташована у житловій зоні, за кордони цієї зони з урахуванням вимог безпеки, чи будувати новий інтерконектор. Порівняльний аналіз цих двох варіантів засвідчив, що навіть при відносно застарілих технічних рішеннях, економічно доцільніше було будувати новий інтерконектор. Нажаль, це було проігноровано, і залишився варіант ремонту старих труб.

До слова, щодо проекту побудови нового інтерконектора Україна-Польща я не одноразово звертався до Оператора ГТС. Більше того, ми брали участь в обговоренні цього проекту.

Хочу наголосити, американці були зацікавлені в будівництві нового інтерконектора. Під час візиту в Київ віце-президент компанії  ENERGY TRANSFER сказав, що вони зацікавлені в цьому інтерконекторі. І принциповою відміністю було те, що американці хотіли бути оператором цього газотранспортного проекту. Не ОГТСУ, а саме вони. Можливо, що оператор ГТС України, який на той час (2019 р) створювався, не хотів одразу мати конкурента на українському ринку газотранспортних послуг. Так чи інакше, але проект за участі компанії США не відбувся.

Потім, якщо я не помиляюсь, у 2019 р, приїздив міністр енергетики США пан Перрі. Ми готували документи до зустрічі. Він також підтримав ідею створення нового інтерконектора. Але чи то позиція “Нафтогазу”, чи і позиція ОГТСУ залишили цю ідею не здійсненою. Після того, я мав розмову з представницею посольства США пані Додж Келлі (Dodge Kelly), яка прямо запитала мене, чому Україна не підтримує цей проект попри підтримку США? Я відповів, що на моє переконання створення цього інтерконектору з підключенням до ПСГ нам конче необхідний. І запропонував залучити USАID до проведення нового конкурсу і всебічного аналізу пропозицій. Дійсно, USАID , в особі компанії TETRA TECH, оголосили такий конкурс. Ми брали участь в оголошеному тендері, але програли. Тоді я звернувся до куратора енергетичних проектів TETRA TECH з проханням проконтролювати, щоб в звіті по цій роботі були обов’язково досліджені два основних, на мій погляд, питання. Перше – це створення окремого іноземного оператора для інтерконектора. Друге – включення до проекту ПСГ і що для цього потрібно на законодавчому і регуляторному рівнях. Аналіз проводила фахова польська компанія, яку визнали переможницею тендера. Але, нажаль, вони розглядали хоча і важливі, але, як на мене, другорядні питання. При цьому поза увагою залишилося принципове питання, а сама залучення до проекту європейського чи американського зацікавленого оператора.

Власне, питання енергетичної безпеки відійшло на другий план. Хоча реалізація того проекту надавала можливість гарантовано отримати і незалежного постачальника газу в Україну. Про це казала і американська сторона. Якщо б цей проект був би реалізований, то, на мою думку, нам би і зараз було б легше шукати «вільний» газ для наступного опалювального сезону, бо в Європі прогнозується дефіцит газу.

На мою думку, актуальність цього проекту після відмови від російського газу тільки підвищується, бо треба будувати зовсім іншу «геометрію» європейської газової інфраструктури.

—  Який другий проект, про який Ви говорили на початку розмови?

— Це так званий проект EASTRING, який просувала Словаччина. Це також з урахуванням нових обставин може бути актуальним для Європи. Наша ГТС також може бути в цьому задіяна. Для цього потрібно побудувати перемичку (інтерконектор) між газопроводом “Союз” і системою газопроводів Шебелинка-Ізмаіл. Завдяки цьому сполучити Балканські країни, Болгарію, Румунію з країнами Центральної та Східної Європи, використавши Трансбалканський газопровід, а також наші потужності до Словаччини. Це що стосується використання ГТС для потреб Європи.

І про нагальні внутрішні питання газозабезпечення. Майбутнє ГТС - це не лише питання ОГТСУ. Це питання уряду і парламенту, врешті питання енергетичної безпеки країни. Раніше “ЕнергоБізнес” опублікував 10 нагальних пунктів, про які я розповідав. Їх треба реалізовувати. Враховувати переорієнтацію частини промисловості зі Сходу на Захід, треба буде враховувати і переорієнтацію газових потоків. І тут ще треба казати, що ми будемо робити на Сході, і де саме на Сході країні. Тобто програма газової безпеки країни (так певно можна її назвати) повинна враховувати загальний економічний розвиток України на наступні роки, з відбудовою економіки країні. І це питання вже комплексної державної програми розвитку країни. Війна не буде безкінечною, і ми вже сьогодні маємо готуватися до нових умов і складної роботи по відродженню країні. І переглянути попередні плани реконструкції і модернізації ГТС і ПСГ з урахуванням сучасних викликів.

— Щодо наступного опалювального сезону, наскільки нагальна проблема пошуку додаткових джерел газозабеспечення?

— Це першочергова проблема. Нам потрібно мати в сховищах не менше 4-5 млрд м куб додаткового імпортного газу. Справа навіть не в наявності коштів для закупівлі газу, а в обмеженості ресурсу газу на ринку ЄС. З огляду на це для нас важливо, щоб потрібні нам 4-5 млрд м куб газу були включені в ресурс, який має намір централізовано закуповувати ЄС для свої потреб. Але поки що, наскільки мені відомо, нам з цього ресурсу пропонують значно менше. Навіть з огляду на те, що в результаті військових дій промисловість в Україні скоротила споживання газу, особливо на Сході України, всеодно нам потрібно думати, звідки імпортувати ще 4-5 млрд м куб газу. І це питання до відповідальних за енергополітику в державі, тобто до Міненерго.

Варті уваги публікації:

ЛЕОНИД УНИГОВСКИЙ: "ГАЗОПРОВОДЫ ИЗ РОССИИ — ЭЛЕМЕНТЫ ГЕОПОЛИТИКИ"

ЯК ПІДГОТУВАТИ УКРАЇНСЬКУ ГТС ДО ЗАПУСКУ NORD STREAM-2

КАКОЙ "НАФТОГАЗ" НУЖЕН УКРАИНЕ