Цей наратив дуже люблять повторювати у Росії, Білорусі, Китаї та Північній Кореї. Ну і заразом – у багатьох інших країнах «Глобального Півдня», де з віднедавна знову почали звинувачувати у всіх своїх бідах «світовий імперіалізм» та «неоколоніалізм». Але ось чому він раптом став популярним серед інтелектуалів (начебто інтелектуалів) України – загадка.
Хоча треба сказати, що і на Заході тема американського держборгу популярна серед місцевих алармістів. Так, голова американського банку JPMorgan Джеймі Даймон нещодавно заявив, що США стрімко наближаються до краю урвища, оскільки держборг країни продовжує зростати після досягнення рекордних $34 трлн (перевищує 100% ВВП): «Це урвище, ми бачимо урвище. Приблизно за десять років ми досягнемо його зі швидкістю 60 миль на годину».
Спробуємо у всьому цьому розібратися. Адже, на перший погляд, все виглядає так, ніби є величезний борг і його треба повертати (або банкрутувати найбільшу економіку у світі). Здається, щоб повернути борг, США повинні надрукувати $34 трлн, викликавши обвал інфляції. Але насправді фінансові механізми працюють по-іншому.
Більшість із нас звикла думати, що податки та випуск боргу передують державним видаткам – П-О-В. Тобто держава збирає податки (П) - бере в борг, випускаючи облігації (О) - витрачає зібрані гроші (В).
Однак після скасування золотого стандарту 1976 року уряд США відмовився від формули П-О-В. Тепер все працює інакше:
- уряд схвалює витрати та витрачає гроші (сам процес витрати/створення грошей - це бухгалтерський подвійний запис) (В);
- населення повертає частину цих грошей до бюджету, коли купує облігації (О);
- уряд збирає частину грошей у вигляді податків (П).
Інакше кажучи, витрати передують податкам і випуску боргу – виходить В-О-П.
З цього погляду $34 трлн «боргу» США – це гроші, які були надруковані і на які збудовано заводи, школи, вироблено або куплено різні товари всередині та за межами країни. ФРС може вмить погасити ці облігації на $34 трлн, здійснивши зворотну бухгалтерську операцію за допомогою подвійного запису.
Гроші створюються дуже просто за допомогою бухгалтерського подвійного запису – наприклад, уряд перераховує $100 млн за якісь товари чи послуги на рахунок фірми, відкритий у банку. У цей момент актив та пасив банку збільшується на $100 млн.
Інакше кажучи, у банківській системі з'явилися нові безготівкові кошти чи грошова маса М2, яка зросла. Але коли ця фірма сплачує податок, актив та пасив банку зменшується на суму податку. Відбувається знищення грошей – грошова маса М2 зменшується.
Нині ж у США новий держборг утворюється дедалі більше самим собі – ФРС скуповує казначейські облігації. Найбільший власник американського держборгу – американський уряд та центральний банк (ФРС). На них припадає 40% держборгу США (на іноземців – лише 23,5%).
Нарешті, у розвинених країн є спосіб позбавлятися боргів – експортувати свою інфляцію, купуючи за кордоном товари та сировину для своєї промисловості. Попри існуючі економічні стереотипи, країни-імпортери отримують більшу вигоду, ніж країни-експортери.
Інвестор Уоррен Мослер ілюструє це так: якби, наприклад, після Другої світової війни Японія повинна була постачати 2 млн автомобілів на рік у США у вигляді контрибуцій, не отримуючи нічого замість цього, результатом було б обурення міжнародної громадськості. Але сьогодні Японія таки постачає США близько 2 млн автомобілів на рік, а США майже нічого не поставляють їй натомість. І, що найдивовижніше, японці вважають, що виграють від цього, а американці вважають, що програють.
Але в США в результаті є автомобілі, а все, що є у Японії, - виписка Федеральної Резервної Системи США, що показує їм, скільки у них є доларів на банківському рахунку. Інакше кажучи, перевищення імпорту над експортом означає, що імпортер отримує реальні товари, а експортер – валюту країни-імпортера.
Наприклад, у китайсько-американській торгівлі Китай має торговий профіцит, і цей профіцит (доларові надлишки) накопичується на китайських рахунках у ФРС США. Замість того, щоб зберігати валюту на рахунках, які не приносять відсотковий дохід, Китай купує казначейські облігації США, які приносять відсотковий дохід. Технічно ФРС переміщає кошти з одного розрахункового рахунку в інший (гроші залишаються на балансі ФРС). Ця операція призводить до збільшення іноземного «боргу» США.
Таким чином, зростання іноземного «боргу» та американське споживання фінансуються не лише Китаєм, а й урядом США. Те, що називається «боргом», вже було оплачено американцями в момент купівлі китайських товарів. В результаті «задоволені» всі – китайські виробники отримали американську валюту, американські споживачі – китайські товари. А пануванню долара нічого реально не загрожує.
Кого не переконали ці макрофінансові міркування, той може подивитися на ситуацію в історичній перспективі. За підсумками Першої світової війни у Великобританії утворився держборг у розмірі 127,5% ВВП. І нічого – Англія жива. У США за підсумками Другої світової війни держборг був приблизно такий, як зараз, – 105-110% ВВП. 80 років минуло – і економіка Америки залишається найсильнішою у світі.
