Італія
У третій економіці ЄС і першій за нетто-імпортом е/е (найбільш енергодефіцитній країні ЄС) за останні п'ять піврічних періодів ціни виглядають так:
Як у Німеччині та Франції: найбільші ціни на е/е у споживачів першої групи, найменші ціни у споживачів сьомої групи.
Усереднена ціна ближче до третьої групи споживачів (як у Франції).
Перша група
За два роки ціна першої групи з усіма податками і зборами зросла на 24,8% (порівняно з Німеччиною зростання трохи нижче), зокрема за перший (2022 рік) - на 49,6%.
На відміну від Німеччини, Франції, основний приріст припав на перший рік кризи, у другому (2023) - вже зниження і стабілізація.
2022 рік став найболючішим в плані виходу спотових цін на "захмарний" рівень, і його наслідки для споживачів в Італії проявилися майже відразу. У 2021 році ціна е/е першої групи споживачів Італії була дуже близькою до Німеччини, на 5% вищою; у 2023 році близькість стала ще більшою, на 2% ціни в Італії були вищі за ціни в Німеччині.
У ціні е/е першої групи частка податків у другому півріччі 2021 року становила 35,7% (близько до Франції та майже на 20 пунктів нижче ніж у Німеччині), у т.ч. 16,5% ПДВ.
Два роки по тому (друге півріччя 2023 року) частка податків залишилась на тому самому рівні — 34,9%; водночас у 2022 році частка податків знижувалась у 2 рази, до 18,8 %, майже до рівня ПДВ; у 2023 році відновлена.
ПДВ та інші поворотні залишалися на тому ж рівні.
Ціна е/е без урахування всіх податків і зборів зросла на 26,2% (трохи більше, ніж на 1/4), водночас у 2022 році спостерігалось зростання ціни на рівні 88,8%, потім зниження і стабілізація, мабуть, урядом було знайдено системне рішення; у ЗМІ писали, що Італія, як і Іспанія, запровадили обмеження на ціну газу, що використовується і на теплових станціях.
За даними Energy Charts ціна на споті італійському (РСВ) була:
- друге півріччя 2021 року - 182 євро/МВт-год (0,138 євро/кВтг)
- перше півріччя 2022 року - 245 євро/МВт-год
- друге півріччя 2022 - 350 євро/МВт-год (абсолютний рекорд італійський за всі роки)
- перше півріччя 2023 року - 137 євро/МВт-год (стрімке зниження таки)
- друге півріччя 2023 року - 118 євро/МВт-год
Якщо припустити, що ціна е/е як на споті, то в другому півріччі 2023 року це приблизно 45% від ціни без урахування податків і зборів, відповідно можна припустити, що рівень цін ОСП + ОСР приблизно близький до ціни генерації.
Сьома група
Ціна е/е сьомої (найбільшої, енергоємної) групи у 2021 році (з усіма податками та зборами), була на 47 % нижчою за ціну першої групи (майже у 2 рази дешевше) та нижчою, ніж у Німеччині, на 5 % (майже рівна).
У складі ціни частка всіх податків становила 12,4 % (майже в 3 рази нижча, ніж у першої групи і майже в 4 рази нижча, ніж частка податкова в Німеччині).
При цьому ПДВ та інші поворотні податки становили 10,2%, тобто частка інших податків у ціні е/е для цієї категорії дуже низька.
За два роки ціна е/е сьомої групи з усіма податками ЗНИЗИЛАСЯ на 11,2%, при цьому було зростання у 2022 році на 112%.
Ціна е/е у 2023 році склала 37% від ціни першої групи (трохи більше 1/3).
За два роки зросла диференціація цін ще на 16 пунктів (майже в 1,5 раза зросла)
Порівняно з Німеччиною ціна сьомої групи становить 74% (зниження на 20 пунктів).
Порівняно з Францією розрив скоротився з 88% до 36%.
Вдалося значно наблизитися до Франції та відірватися від Німеччини, підвищити привабливість енергоємного виробництва в себе, німецьким великим енергоємним компаніям саме час релокувати свої виробництва до Італії.
Податкове навантаження за 2 роки знизилося на 1/5, як було близьким до ПДВ і поворотних, так і залишилося близьким, при тому ПДВ і поворотні податки найнижчі для цієї групи і в самій Італії, і порівняно з Німеччиною та Францією.
Крім того вони ще знизилися на 1/5 у 2023 році - до 8% і стали вдвічі нижчими, ніж для першої групи (13,9%),
В італійців, як і у французів, не було того податкового люфту, що в Німеччині.
Ціна без урахування всіх податків і зборів сьомої групи за два роки ЗНИЗИЛАСЯ на 8,7%, при цьому в 2022 році зростання було на 120%, потім екстрені заходи уряду і різке зниження завдяки політиці уряду, який прагне зберегти конкурентоспроможність енергоємних виробництв і підвищити їхню привабливість навіть у європейських кризових умовах, і нібито навіть використовуючи цей момент (чого не скажеш про політику уряду в Україні).
Ціна без урахування всіх податків і зборів сьомої групи 2021 року була вищою за німецьку аналогічну на 50%;
у 2023 році стала нижчою на 3%.
Порівняно з Францією вдалося скоротити розрив з 97% до 45% (більш ніж у 2 рази) за рахунок цілеспрямованої політики уряду.
Третя група
Ціна е/е у третьої групи в 2021 році була на 1/3 нижчою за ціну першої групи - на 7% нижче, ніж у Німеччині, та на 77 % вище, ніж у Франції.
Частка податків і зборів у ціні була 34,5% (на 20 пунктів нижча, ніж у Німеччині, майже як у Франції), з них поворотних (ПДВ тощо) - 13,5%.
За два роки ціна зросла на 23,5% (майже на 1/4), зокрема за перший рік на 83% (ударне зростання), після чого стрімке зниження.
Ціна е/е третьої групи 2023 року становила 67% від ціни першої групи, як і в 2021 році (б/д), на 1% нижча за аналогічну в Німеччині та на 4% вища, ніж у Франції - практично ціни трьох країн збігалися для цієї групи споживачів.
Без урахування податків і зборів ціна зросла за 2 роки на 26,2% (трохи більше ніж 1/4), у т.ч. за 2022 рік - на 132%, після чого різке зниження.
Ціна без урахування податків в Італії в 2021 році була вищою за німецьку ціну на 45% (майже в 1,5 рази дорожче), на 73% вищою (на ¾), ніж у Франції;
у 2023 році стала на 7% нижчою за німецьку та на 16% нижчою за французьку — сталося значне наближення, відбулася інверсія цін.
Частка податків у ціні знизилася з 34,5% до 33% (майже не змінилася), зокрема поворотні податки (ПДВ тощо) залишилися приблизно на тому самому рівні (13,5%),
Криза 2022 року трошки "під'їла" частину фіскальної складової.
Проте основний фактор утримання ситуації - перегляд політики уряду, запровадження обмежень на ціну газу, який був замикаючою генерацією; це дало змогу втримати ціни та, ба більше, різко наблизити їх до Німеччини та Франції.
Усереднена ціна е/е непобутового сектору Італії (включно з усіма податками і зборами) зросла на 26,4%.
Водночас ціна е/е без урахування податків і зборів зросла на 27,6% (трохи більше 1/4) майже так само, податки залишилися приблизно на тому самому рівні.
Зросла диференціація цін між тими, хто мало споживає і тими, хто дуже багато споживає.
За два роки Італії вдалося стримати зростання цін, наблизитися до цін Німеччини та Франції - різниця майже нівельована для споживачів е/е з малим і середнім річним споживанням.
Італії вдалося знизити ціни для енергоємних (дуже великих і енергоємних) споживачів та істотно скоротити розрив з Францією, а також збільшити відрив від Німеччини.
Таки й Італія з її принципом "не заглядаємо в рота" першим економікам, використала вікно можливостей кризового періоду, втримавши ціни за рахунок свого підходу - ухвалення урядом рішення утримати ціни на газ, максимально наблизившись до цін перших економік ЄС, а десь навіть зробивши їх привабливішими.
Німеччина, Франція та Італія проводили різні політики реагування на кризу. Італія, маючи високу частку газової генерації, запровадила обмеження цін на газ.
Перші економіки ЄС мають не лише ринкові сегменти для е/е від генерацій, а й таки цілком "видимі руки" їхніх урядів, коли йдеться про споживачів, економіку, стримування цін для суб'єктів економіки на е/е, що є певною мірою мультиплікатором обсягів виробництва конкурентної продукції, робіт, послуг, доходів корпорацій та рівня добробуту домогосподарств.
Основна енергогенеруюча корпорація Італії Enel, володіє не тільки генераціями, а й мережами; є основною в газовому секторі країни і, мабуть, отримувала компенсацій від уряду (бюджету) за обмеження ціни газу у виробництві е/е.
У ЗМІ пишуть, що найбільшим акціонером є уряд Італії, йому належить 23,58 % акцій (понад 5 % акцій належить начебто американській інвестиційній групі BlackRock), тому доводиться домовлятися одразу (без наказів і подальших судових позовів з урядом і акціонерами, керівництвом корпорації напевно), проте все одно півроку було втрачено на пошук і відпрацювання системного рішення.
Іспанія
У четвертій економіці ЄС за останні п'ять піврічних періодів ціни виглядають так, євро/кВт:
Як і в перших трьох економіках ЄС, найбільші ціни на е/е у споживачів першої групи - хто найменше споживає за рік, той дорожче платить за одиницю спожитої е/е.
Найменші ціни - у споживачів сьомої групи - хто більше всіх споживає, той менше платить за одиницю енергії.
Як і в Італії та Франції, усереднена ціна у непобутового споживача в Іспанії ближча до третьої групи споживачів.
Перша група
За два роки ціна першої групи (з усіма податками і зборами) в Іспанії зросла на 14,1% (порівняно з Німеччиною, Францією, Італією зростання істотно нижче), зокрема за перший (2022) рік - на 49,6%; на відміну від Німеччини, Франції, основний приріст припав на перший рік кризи, в другому (2023) році вже спостерігається зниження та стабілізація, як в Італії.
2022 рік - найболючіший за цінами на споті та його наслідки для споживачів Іспанії стали відчутними одразу.
У 2021 році ціна е/е першої групи споживачів Іспанії була на 15% нижчою, ніж у Німеччині та на 22% вищою, ніж у Франції;
у 2023 році стала на 24% нижчою, ніж у Німеччині (на 10 пунктів) і на 15 нижчою, ніж у Франції (мінус 37 пунктів).
У ціні е/е першої групи частка податків у другому півріччі 2021 року становила 36,1% (близько до Франції, Італії та на 16 пунктів нижча ніж у Німеччині), у т.ч. 13% ПДВ (близько до Франції).
Два роки по тому (друге півріччя 2023 року) частка податків знизилася до 20,6% (мінус 15 пунктів), при цьому в 2022 році зменшилась до 18 %.
ПДВ та інші поворотні залишалися на тому ж рівні (13%).
Ціна е/е без урахування всіх податків і зборів зросла на 42% (трохи більше, ніж на 2/5), водночас у 2022 році спостерігалося зростання ціни на рівні 83% (більше, ніж на 4/5), потім зниження і стабілізація; мабуть, урядом було знайдено системне рішення. У ЗМІ начебто писали, що Іспанія (як і Італія) запровадила обмеження на ціну газу, який використовується й на теплових станціях.
За даними Energy Charts ціна на споті італійському (РСВ) була:
- друге півріччя 2021 року - 164 євро/МВт-год (0,164 євро/кВтг)
- перше півріччя 2022 року - 205 євро/МВт-год
- друге півріччя 2022 року - 129 євро/МВт-год (Іспанія швидше за всіх погасила вибухове зростання споту ще 2022 року)
- перше півріччя 2023 року - 88 євро/МВт-год (нижче приблизно вдвічі ніж у 2-му півріччі 2021 року)
- друге півріччя 2023 року - 86 євро/МВт-год (стабілізація 2023 року).
Якщо припустити, що ціна е/е як на споті, то в другому півріччі 2023 року це приблизно 1/3 від ціни без врахування податків і зборів; відповідно можна припустити, що рівень цін ОСП+ОСР приблизно вдвічі вищий за спотову ціну, майже як у Німеччині.
Сьома група
Ціна е/е сьомої (найбільшої, енергоємної) групи у 2021 році з усіма податками та зборами була на 43 % нижчою за ціну першої групи
(нижчою, ніж у Німеччині на 15%; вищою, ніж у Франції на 68%; нижчою, ніж в Італії на 11%).
У складі ціни частка всіх податків 26,6 % (трохи більше ¼) на 10 пунктів нижча, ніж у першої групи.
При цьому ПДВ та інші поворотні податки становили 17,2 %, що нижче, ніж у Німеччині та вище, ніж у Франції та Італії.
За два роки ціна е/е сьомої групи (з усіма податками) ЗНИЗИЛАСЯ на 13,2%, при цьому було зростання у 2022 році на рівні 62%.
Ціна е/е у 2023 році стала на 57% нижчою за ціну першої групи (у 2,3 рази дешевше).
За два роки збільшилася диференціація цін на 13 пунктів.
Порівняно з Німеччиною розрив цін сьомої групи зріс до 36% (на 21 пункт);
порівняно з Францією розрив скоротився з 68% до 18% (на 50 пунктів);
вдалося значно наблизитися до Франції та відірватися від Німеччини;
порівняно з Італією розрив цін залишився майже таким самим, трохи збільшившись з 11% до 13% (на 2 пункти).
Після Франції Іспанія є найбільш привабливою країною для великого енергоємного виробництва.
Податкове навантаження за 2 роки знизилося майже на третину (з 26,6 % до 18,4 %), водночас ПДВ та інші поворотні податки - практично без змін (з 17,2 % до 17,3 %).
Ціна без урахування всіх податків і зборів сьомої групи за два роки ЗНИЗИЛАСЯ на 3,7%; водночас у 2022 році зростання було на рівні 77%, потім екстрені заходи уряду і різке зниження завдяки політиці уряду, який прагне зберегти конкурентоспроможність енергоємних виробництв і підвищити їхню привабливість навіть у кризових умовах Європи і нібито навіть використовуючи цей момент.
Ціна без урахування всіх податків і зборів сьомої групи в 2021 році була вищою за німецьку аналогічну на 12%, в 2023 році стала нижчою на 24% (36 пунктів);
порівняно з Францією вдалося скоротити розрив із 47% до 14% (на 33 пункти) завдяки активним діям уряду (зниження податків і обмеження ціни газу для виробництва е/е).
Третя група
Ціна е/е у третьої групи 2021 року була на 35 % нижчою за ціну першої групи
(на 26 % нижчою, ніж у Німеччині; на 41 % вищою, ніж у Франції; на 20% нижчою, ніж в Італії).
Частка податків і зборів у ціні становила 34,6% (на 20 пунктів нижча, ніж у Німеччині, майже як у Франції, Італії), з них поворотних податків (ПДВ тощо) - 14,4%.
За два роки ціна зросла на 7,7 %, зокрема за перший рік на 52%, після чого відбулося різке зниження.
Ціна е/е третьої групи в 2023 році стала на 38% нижчою за ціну першої групи (на 31% нижчою за аналогічну в Німеччині; на 28% нижчою, ніж у Франції; на 31% нижчою, ніж в Італії - найзручніші ціни для малого та середнього бізнесу напевно в Іспанії).
Без урахування податків і зборів ціна в третій групі зросла за 2 роки на 31,8 % (майже на 1/3), у т.ч. за 2022 рік - на 85%, після чого спостерігалося різке зниження.
Ціна без урахування податків в Іспанії в 2021 році була вищою за німецьку ціну на 15%, на 38% вищою, ніж у Франції, на 21% нижчою, ніж в Італії.
У 2023 році стала на 22% нижчою за німецьку, на 30% нижчою за французьку (відбулася інверсія), на 17% нижчою, ніж в Італії.
Частка податків у ціні знизилася з 34,6% до 20%, водночас поворотні податки (ПДВ тощо) зросли з 14,4% до 16,4%.
Криза 2022 року добре "під'їла" частину фіскальної складової (на 42%), плюс інший фактор - запровадження обмежень на ціну газу, що дали змогу підвищити конкурентність е/е порівняно з Німеччиною, Францією, Італією.
Усереднена ціна е/е непобутового сектору Італії (включно з усіма податками і зборами) зросла на 3,4% (ніби усереднено криза закінчилася минулого року).
При цьому ціна е/е без урахування податків і зборів зросла на 23,8 % (трохи менше ніж на 1/4) і завдяки зниженню податків вдалось демпфірувати зростання.
Зросла диференціація цін між тими, хто мало споживає і тими, хто дуже багато споживає.
За два роки Іспанії найкраще вдалося впоратися з кризою, діючи комплексно і швидко, знижуючи податки (благо був "фіскальний жирок") і обмеживши вже в 2022 році ціни газу для енергетики.
Іспанії вдалося знизити ціни і для енергоємних, дуже великих і енергоємних споживачів, і скоротити розрив істотно з Францією а також збільшити відрив від Німеччини.
Таки й Іспанія дотримується своєї лінії та використала вікно можливостей кризового періоду, втримавши ціни за рахунок свого комплексного підходу - ухвалення урядом рішення утримати ціни на газ і зниження фіскальної складової для дрібного, середнього бізнесу та навіть зробивши ціну е/е для них привабливішими, ніж у перших економіках ЄС а також зберігши та покращивши порівняно з конкурентами ціни для енергоємних великих підприємств.
Основна енергогенеруюча корпорація Іспанії - Iberdrola, як і Enel в Італії, займається не тільки виробництвом і постачанням е/е, а й газом, тому, можливо, і рішення близькі, (тільки Іспанія схоже дещо швидше прийняла і в неї був більший податковий демпфер, ніж в Італії).
Iberdrola, начебто теж типова ТНК (транснаціональна компанія), має майже всі види генерацій, має мережі, займається продажем е/е, займається газом - майже як ДТЕК.
Вони (ТНК) могли б швидко відбудувати, побудувати нові генерації, мережі й у нас за свої гроші, тим паче що ціна нині на РДН вже преміальна для європейських країн.
Прийшли б інвестиції, збереглися б робочі місця, пішли б податки в бюджет і пенсійний фонд, і удари по таких об'єктах навряд чи були б можливими - це негайні судові рішення з вилученням усього, що знайдуть у Європі, та у світі напевно.
Цікаве у зв'язку з останнім гіпотетичне запитання, якби 10% акцій ДТЕК належало Iberdrola, 10% - Enel, якби 10% акцій Центренерго належало EnBW, 10% акцій УЕ - E.ON, то чи відбулися б по них удари?
Наостанок (щодо очікувань і запитань)
За даними Energy Charts, у першому півріччі 2024 року ціна е/е у перших економік ЄС на РДН істотно знизилася, приблизно на 1/5 нижча порівняно з другим півріччям 2023 року в Німеччині та Італії, майже у 2 рази - у Франції та Іспанії.
Цікаво як відіграють ціни для споживачів непобутового сектору в цих країнах?
Чи знизяться? На скільки? І в яких групах? Чи вдасться утримати привабливість е/е у себе в Європі для малого, середнього бізнесу і найважливіше для великої промисловості?
Місяця через два подивимося...
Цікаво і як наш Уряд, Міненерго, НКРЕКП зможуть допомогти споживачам отримати доступ до е/е з конкурентноздатними цінами, втримати ціни на е/е, зберегти привабливим фактор ціни е/е для розміщення виробництва середнього, великого та особливо великого енергоємного в нашій країні - фактор, яким Україна володіла десятиліттями?
Наприклад, за даними Євростату в першому півріччі 2021 року ціна е/е з усіма податками і зборами у споживачів сьомої групи в Україні була 0,0579 євро/кВт-год, у Німеччині - 0,1248 євро/кВт-год, у Франції - 0,0655 євро/кВт-год; в Італії - 0,0862 євро/кВт-год; в Іспанії - 0,0749 євро/кВт-год.
І якщо вектор, записаний у Конституції, - це ЄС, то коли буде здійснюватися моніторинг цін споживачів у країні та дані передаватимуться до Євростату, одночасно публікуватимуться в Україні? Коли будуть опубліковані дані за друге півріччя 2021 року, за 2022-2023 роки?
Коли буде створено умови для свободи переміщення капіталу, енергетичних активів, технологій європейських в Україну?
