Україні потрібен не ще один головний інженер у кабінеті голови правління, а промисловий стратег, здатний залучати капітал, будувати нові активи та перетворювати атомну генерацію на платформу для розвитку всієї економіки.
Сучасний і функціональний ринок електроенергії покликаний забезпечувати не лише конкурентне ціноутворення в моменті, а й формувати надійні інструменти управління ризиками. Для будь-якого промислового виробництва або великого комерційного підприємства можливість прогнозувати майбутні витрати є не менш важливою, ніж безперебійна фізична наявність кіловат у мережі.
Після початку повномасштабної війни мікромережі стали символом енергетичної стійкості громад, але їх досі здебільшого сприймають лише як резерв на випадок відключень. Насправді вони можуть бути не витратною інфраструктурою, а довгостроковим інвестиційним активом, що працює щодня, приносить дохід і підвищує енергетичну незалежність громади. Для цього не обов’язково будувати нові об’єкти — перший крок полягає в тому, щоб об’єднати вже наявні енергетичні активи та підготувати громаду до співпраці з інвесторами.