Сьогодні ринок подає зовсім інші сигнали: у весняно-літній період через активний розвиток сонячної генерації ціни в середині дня нерідко опускаються до мінімальних значень. Як бізнесу адаптуватися до нових умов, чи настав час інвестувати в накопичувачі енергії та чому погодинний облік стає інструментом конкурентної переваги — в інтерв’ю «ЕнергоБізнесу» розповідає директорка ТОВ «Волиньелектрозбут» (Група Tolk) Оксана Гентіш.
— Ми звикли до класичного правила енергоринку: вдень, під час пікових навантажень, електроенергія дорожча, а вночі — дешевша. Проте останнім часом ця логіка руйнується. Що саме стало тригером таких змін і наскільки безповоротною є ця тенденція?
— Ціни на електричну енергію на організованих сегментах ринку формуються під впливом попиту та пропозиції. За останні роки в Україні суттєво зросли обсяги сонячної генерації, відповідно на ринку побільшало електроенергії саме у денні години. Ціни відреагували закономірно — почали знижуватися.
Якщо ще кілька років тому денне просідання цін було радше епізодичним явищем, то сьогодні воно стає новою ринковою реальністю. Ми бачимо процес, який раніше вже пройшли багато європейських країн із високою часткою відновлюваної енергетики. В Європі взагалі передбачені від’ємні ціни в денні профіцитні години, що є доволі частим явищем.
Свою роль відіграли і законодавчі зміни, що спростили розвиток альтернативної генерації, і бажання бізнесу та домогосподарств підвищити власну енергетичну незалежність в умовах війни.
Тому я не вважаю цю тенденцію тимчасовою. Навпаки, зі збільшенням кількості сонячних електростанцій вона лише посилюватиметься.
— Якщо проаналізувати динаміку цін на РДН за останні роки, то денні години у весняно-літній період демонструють їх стрімке падіння, подекуди до нульових значень. Які наслідки це матиме для стабільності енергосистеми та для традиційної генерації у 2026 році?
— Насамперед варто пам’ятати, що головним викликом для української енергосистеми залишаються наслідки російських атак на об’єкти генерації, передачі та розподілу електроенергії, які тривають п’ятий рік поспіль.
Але паралельно ми спостерігаємо ще один процес — швидку зміну структури генерації. У сонячні години на ринку виникає профіцит електроенергії, а ввечері, коли виробіток СЕС різко знижується, системі необхідно оперативно компенсувати цей обсяг іншими джерелами.
На практиці це означає, що маневрові потужності змушені працювати у значно більш напруженому режимі, ніж раніше. Ба більше, у деякі сонячні дні навіть самі промислові СЕС стикаються з вимушеними обмеженнями генерації.
Саме тому останніми роками все більше уваги приділяється системам накопичення енергії. Вони дозволяють переносити частину дешевої денної електроенергії на вечірні години, коли система її найбільше потребує.
— Як розірвати парадокс у сприйнятті бізнесу та суспільства: з одного боку, в країні тривають дискусії про загальний дефіцит потужності в системі, а з іншого — ми бачимо системний денний профіцит та обвалення цін на оптовому ринку?
— Тут потрібно розуміти особливість самої електроенергії. Це товар, який практично неможливо виробити «про запас» у великих масштабах. Баланс між виробництвом і споживанням має підтримуватися постійно.
Тому денний профіцит зовсім не суперечить дефіциту в інші години доби. Ми можемо одночасно мати надлишок електроенергії опівдні та потребу в додаткових потужностях увечері.
На мою думку, сьогодні вже недостатньо просто будувати нові електростанції.
Потрібно навчитися ефективно працювати з тим профілем генерації, який формується в системі, забезпечувати його балансування, розвивати накопичувачі та стимулювати більш гнучке споживання електроенергії (у тому числі — населенням). Саме в цьому напрямку рухається сучасна енергетика.
— Раніше енергоємні підприємства намагалися максимізувати роботу в нічну зміну, щоб зекономити на енергоносіях. Чи можна стверджувати, що сьогодні така стратегія стала збитковою? Які бізнеси зараз найбільше переплачують через застарілі підходи до планування графіків?
— Сьогодні вже не можна автоматично вважати нічні години найдешевшими. Ринок змінився, і разом із ним мають змінюватися підходи до планування споживання.
Часи, коли достатньо було просто купити електроенергію за хорошою ціною, поступово минають. Зараз важливо не лише скільки електроенергії споживає підприємство, а й коли саме воно її споживає.
Ми бачимо, що найбільше втрачають ті компанії, які продовжують працювати за старими схемами та не аналізують власний погодинний графік навантаження.
Водночас універсального рішення немає. Для одних підприємств ефективним буде перенесення окремих процесів на дешевші години, для других — встановлення сонячної генерації, для третіх — наявність систем накопичення енергії. Все залежить від специфіки виробництва.
— Перенесення виробничих процесів та переформатування робочих змін під «дешеві» денні години — це серйозний виклик для менеджменту. З якими головними технологічними чи організаційними бар’єрами стикається український бізнес, намагаючись адаптуватися до нових цінових піків?
— Ми часто бачимо, що підприємства розуміють потенційні вигоди від зміни графіка споживання, але на практиці стикаються з цілою низкою обмежень.
Не кожне виробництво може перенести навантаження на інші години доби. Є безперервні технологічні процеси, є вимоги замовників, логістичні обмеження, питання персоналу.
Ще одна проблема — відсутність якісної аналітики. Багато підприємств досі не бачать свого реального погодинного профілю споживання, а отже не можуть оцінити потенційний економічний ефект від змін.
Тому адаптація до нових цінових сигналів ринку часто починається не з великих інвестицій, а з аналізу власного споживання та розуміння того, де саме виникають найбільші витрати.
— Чи стимулює нинішня кон’юнктура ринку (дешевий день / дорогий вечір) реальний попит промислових споживачів на встановлення власних систем накопичення енергії (BESS)? Наскільки економічно обґрунтованим є збереження денного профіциту для вечірнього використання?
— Так, і ми бачимо це дедалі частіше. Якщо раніше накопичувачі розглядалися переважно, як резервне джерело живлення, то сьогодні бізнес починає оцінювати їх, як інструмент управління витратами та оптимального використання сонячних станцій, чи простого додаткового доходу завдяки можливості працювати в енергетичному арбітражі.
Підприємства вже планують не лише кіловат-години, а й час їх споживання. Саме тому інтерес до BESS зростає: вдень електроенергія може бути суттєво дешевшою, ніж увечері, і ця різниця поступово перетворюється на економіку проєкту.
Звичайно, кожен випадок потребує окремих розрахунків. Але загальна тенденція очевидна: поєднання сонячної генерації та накопичувачів стає одним із найбільш перспективних напрямків розвитку енергетики.
— Для багатьох підприємств досі залишається відкритим питання оптимізації витрат залежно від їхнього статусу на ринку. Наскільки суттєвою є різниця у фінансових витратах між споживачами групи А та групи Б?
— Перш за все потрібно розуміти принципову різницю між цими групами.
Споживачі групи А оплачують електроенергію відповідно до свого фактичного погодинного графіка споживання.
Споживачі групи Б розраховуються за усередненим профілем. У цьому випадку фактична структура споживання конкретного підприємства не впливає на розрахунки безпосередньо.
Коли різниця між дешевими та дорогими годинами на ринку суттєва (до кількох гривень за кВт-год), переваги погодинного обліку стають більш відчутними. Але лише за умови, що підприємство реально працює зі своїм графіком навантаження і оптимізує його. Інакше сам по собі статус групи А не гарантує економії.
— Чи варто сьогодні середньому та малому бізнесу інвестувати в системи АСКОЕ, щоб отримати статус групи А, і за яких обсягів споживання ці інвестиції реально окупляться за нинішніх ринкових умов?
— Сьогодні АСКОЕ — це вже значно більше, ніж просто «розумний лічильник». Це автоматизована система комерційного обліку: вимірювальна техніка, збір і обробка даних та синхронізація часу. Ви точно знаєте, скільки спожили, коли і за якою ціною. По суті, це інструмент, який дозволяє підприємству побачити власне споживання в деталях і почати ним керувати.
Законодавством визначено категорії споживачів, для яких встановлення АСКОЕ є обов’язковим. Йдеться про підприємства з дозволеною потужністю від 150 кВт або споживанням понад 50 тис. кВт-год на місяць. Але навіть там, де обов’язковості немає, бізнес усе частіше розглядає такі системи, як інвестицію в контроль і прогнозованість витрат.
З 1 січня 2026 року споживачі групи А, які не виконали вимогу щодо встановлення АСКОЕ, платять більше: за коригуючою ціною, прив’язаною до ринку «на добу наперед», плюс 15-20%. Це не штраф у юридичному сенсі. Але фінансовий ефект — абсолютно такий самий.
Із власного досвіду можу сказати: коли підприємство вперше отримує повну картину свого погодинного споживання, можливості для оптимізації знаходяться практично завжди.
— Сьогодні ми спостерігаємо дивне роздвоєння реальності. На оптовому ринку для бізнесу через сонячну генерацію найдешевшою стала середина дня. Водночас для населення все працює з точністю до навпаки: через державні тарифи та двозонні лічильники людям вигідно вмикати прилади вночі, коли для бізнесу енергія якраз дорожчає. Як подолати цей розрив?
— Справді, сьогодні існують дві різні моделі.
Для бізнесу працюють ринкові механізми ціноутворення, які оперативно реагують на зміни попиту та пропозиції. Для населення діє система державного регулювання, яка виконує соціальну функцію.
Але якщо подивитися на тенденції останніх років, ринок дедалі чіткіше показує: електроенергії найбільше саме в середині дня.
Таке стимулювання споживання в години профіциту рано чи пізно стане предметом ширшої професійної дискусії. Це важливо не лише для економіки споживачів, а й для ефективної роботи всієї енергосистеми.
— Чи готові технічно вже встановлені у населення сучасні електронні лічильники до таких змін? Це вимагатиме їх заміни чи просто перепрограмування на нові часові зони, якщо держава наважиться на такий крок?
— Якщо взяти для прикладу Волинську область, то лише 43% побутових споживачів Волині мають встановлену АСКОЕ, яка дозволить запровадити гнучкі тарифи для населення відразу. При тому, що на Волині вищий рівень забезпечення АСКОЕ порівняно із середнім по Україні. Звичайні ж зонні лічильники необхідно буде перепрограмувати.
У решти споживачів потрібно передбачити встановлення АСКОЕ. Масштаб такої роботи буде дуже значним. Оператори систем розподілу постійно впроваджують системи АСКОЕ для обліку електроенергії в побуті. Але реалізація цього напрямку є досить тривалою та вимагає серйозної організаційної підготовки і величезних фінансових ресурсів.
І саме це, на мою думку, буде головним викликом — навіть не технічна можливість перепрограмувати самі лічильники.
Хоча на перехідний період можна було б розглянути полегшений механізм застосування гнучких тарифів через зміну коефіцієнтів для зонного обліку або вже впроваджених систем АСКОЕ. Це дозволило б хоча б частково перенести енергоспоживання побуту на дешевші години й оптимізувати графіки електроспоживання.
— Чи доцільно, на Вашу думку, змінювати філософію зонних тарифів для побутових споживачів — наприклад, запроваджувати «дешевий день» замість або нарівні з «дешевою ніччю»?
— Як фахівець ринку я можу сказати, що сама ідея виглядає логічною.
Ми бачимо, що з кожним роком денний профіцит електроенергії стає більш вираженим. Відповідно виникає потреба шукати механізми, які б стимулювали споживання саме в ці години. Чи готова до цього нормативна база, регуляторна модель і сама енергосистема — це вже окреме питання для широкого обговорення.
Але сама логіка розвитку ринку дедалі частіше підказує, що споживання має зміщуватися туди, де в системі є профіцит електроенергії. Тому нам необхідно вчитися бути свідомими споживачами та поступово створювати умови для більш гнучкого енергоспоживання — як через цінові сигнали, так і через сучасні технічні рішення, причому не лише для бізнесу, а й для населення.
— Якщо коротко сформулювати головний висновок для бізнесу з усіх цих змін на ринку, яким він буде?
— Раніше ключовим завданням для підприємства було знайти надійного постачальника електроенергії та отримати конкурентну ціну. Сьогодні цього вже недостатньо.
Ринок стає більш динамічним, а різниця між вартістю електроенергії в різні години доби — більш відчутною. Тому дедалі більшого значення набуває розуміння власного профілю споживання, можливість аналізувати його та приймати управлінські рішення на основі реальних даних. Для бізнесу дедалі важливішим стає вміння керувати своїм енергоспоживанням так, щоб отримувати максимальний економічний ефект.
Ми поступово переходимо до моделі, де конкурентною перевагою стає не лише доступ до електроенергії, а й уміння ефективно нею користуватися. Саме тому енергоменеджмент, погодинний облік, системи накопичення та гнучке планування навантаження перетворюються з додаткових опцій на практичні інструменти підвищення ефективності бізнесу.
Досьє «ЕнергоБізнесу»
Оксана ГЕНТІШ — директор ТОВ «ВОЛИНЬЕЛЕКТРОЗБУТ».
Народилася 2 серпня 1967 р. у с. Миколаїв, Львівська область.
Освіта: Львівський політехнічний інститут, електроенергетичний факультет (1984-1989 рр.), спеціалізація — автоматизація виробництва і розподіл електроенергії, спеціальність — інженер-електрик;
Міжнародний інститут менеджменту (МІМ), магістр (МБІ), 2000-2001 рр.
Кар'єра:
• 08.1989 – 04.2000 – Волинське обласне підприємство електричних мереж, інспектор енергоінспекції;
• 04.2000 – 06.2002 – ВАТ «Волиньобленерго», старший інспектор енергоінспекції;
• 06.2002 – 01.2003 – ВАТ «Волиньобленерго», заступник начальника енергоінспекції;
• 01.2003 – 06.2005 – ВАТ «Волиньобленерго», начальник відділу розподілу і контролю;
• 06.2005 – 12.2018 – ВАТ «Волиньобленерго», заступник директора з комерційних питань;
• 01.2019 – 01.2023 – ТОВ «Волиньелектрозбут», заступник директора;
• з 01.2023 – ТОВ «Волиньелектрозбут», директорка.
Сім'я: заміжня, має доньку.
Хобі: подорожі, книги, вишивання.
