Перевернута піраміда
А.Є.: Як би Ви оцінили діяльність НКРЕКП, особливо сучасну?
О.Б.: Взагалі НКРЕКП, на мій погляд, це найбільш вдала реформа енергетичних ринків, зокрема ринку природного газу.
НКРЕКП в силу приписів закону, завдяки формуванню складу НКРЕКП, через обговорення проєктів регуляторних актів, на мій погляд, найбільш відкритий державний орган. Учасники ринку або інші зацікавлені особи можуть ознайомитись з проєктом регуляторного акту, подати пропозиції. І саме головне - вони могли до недавнього часу бути присутні під час обговорення, тобто відбувався прямий діалог між фахівцями і зацікавленими особами.
Відкрите спілкування дозволяє відпрацювати позицію, зрозуміти, чого прагне Регулятор (НКРЕКП), чого хочуть учасники ринку. В цьому є позитив.
А.Є.: Просто всі рівняйсь на НКРЕКП!
О.Б.: Не зовсім так. Є, безумовно, і негативи в роботі НКРЕКП. По-перше, це було пов'язано з ковідом, коли Регулятор перейшов на дистанційне спілкування, засідання відбувалися в режимі онлайн.
По-друге, воєнний стан також ускладнює спілкування з НКРЕКП.
Ми розуміємо, яка склалася ситуація щодо роботи Регулятора. Попри те, що НКРЕКП укомплектована, на мій погляд, фахівцями, які розуміють і ринок, і проблеми. Але, на превеликий жаль, пріоритети (я кажу про ринок природного газу), на мій погляд, розставлені неправильно.
Якщо поглянути на ці пріоритети як на піраміду, то в самому низу - споживачі, а все інше відбувається в інтересах окремих суб'єктів ринку природного газу. Тобто в інтересах НАК «Нафтогаз» - не треба приховувати, адже це так.
Останні два роки це виключно пріоритет «Нафтогазу», значна кількість рішень НКРЕКП приймається в інтересах оператора газотранспортної системи або операторів газорозподільної системи, постачальники-видобувники знаходяться десь посередині, а споживачі - внизу зі своїми проблемами і інтересами.
Відповідно всі рішення, які приймаються Регулятором загалом - не на користь споживачів, починаючи з регулювання оператора ГТС, оператора газосховищ, операторів ГРМ.
А.Є.: Щойно Ви хвалили НКРЕКП…
О.Б.: Це тільки здається, що збільшення, приміром, тарифу для оператора ГТС чи сховищ не стосується споживачів. Що таке тарифи для оператора газосховищ? «Вони ж не мають до мене стосунку», і тому споживач думає, що все гаразд, що це його не стосується. Насправді, ще й як стосується.
Так само з оператором ГТС, коли під виглядом балансування він торгує природним газом, споживачу здається, що це немає до нього ніякого відношення, тому що тільки постачальники газу укладають договори з оператором ГТС. А насправді будь-яка прибуткова діяльність оператора ГТС - це витрати постачальника, які в подальшому перекладаються на споживача.
Про прибутковість балансування
А.Є.: Наше законодавство включило майже все європейське законодавство, де передбачено, що балансування не є прибутковою діяльністю для оператора ГТС.
О.Б.: Зовні все так. Але якщо ми згадаємо перший рік роботи оператора ГТС, то мова йшла саме про прибутки від балансування.
Попередній оператор ГТС (АТ «Укртрансгаз») також мав прибутки з операцій балансування, достатньо поглянути акти перевірок за 2016-2017 рр.
На превеликий жаль, у наш час закрита вже фінансова звітність. Так, ми не бачимо ні актів, ні фінансової звітності, але в будь-якому разі, коли оператор ГТС продає небаланси дорого, а купує дешево, то виникає різниця. Тут навіть можна цифри скласти, наприклад, останній акт перевірки був у відкритому доступі, здається, за 2020 чи 2021 рік. Керуючись виключно цим офіційним документом, можна скласти цифри і побачити, скільки заробив виключно на балансуванні оператор ГТС.
А.Є.: Яка ситуація з балансуванням зараз?
О.Б.: Зараз ну дуже цікава ситуація. Оператор ГТС має закуповувати газ для балансування на біржі. Але коли ми відкриваємо дані біржі, то бачимо, що в деякі дні оператор ГТС не виходить на біржу, тобто він взагалі не балансує систему, ну так, якщо розібратися. Або він виходить і купує всього тисячу кубометрів. (Для ГТС країни тисяча кубометрів – практично ніщо). Чи використовує для розрахунку маржинальні ціни для небалансів день наперед або за минулу добу. Ну ми ж розуміємо, що фізичне балансування оператор ГТС не здійснює. Але ж небаланси (що позитивний, що негативний) все одно існують, і оператор все одно на цьому заробляє.
Подивимось на це вже за результатами 2022-2023 років, коли відбувалась біржова торгівля, що оператор ГТС нам там покаже, яку інформацію надасть. Можливо пізніше, але все одно ми цю інформацію отримаємо.
У нас задекларована нейтральність балансування, тобто оператор ГТС не має заробляти чи нести збитки через балансування. Але ми знаємо, що нейтральність балансування у нас відкладається і відкладається.
Як монополізувати ринок руками Регулятора
П.Б.: Ви зазначили, що останні два роки НКРЕКП як державна інституція практично працює в інтересах «Нафтогазу». Це інституційна проблема, так записано в законодавстві? Чи НАК, скажімо, як величезна структура, давить масою і НКРЕКП треба якось прилаштовуватися, бо в них немає можливості протистояти такій колосальній компанії?
О.Б.: Я думаю, що при бажанні НКРЕКП могла би протистояти НАКу. Мені здається, що в цьому і закладався сенс - НКРЕКП буде незалежною для всіх, але конкретно завжди прислухатиметься до «Нафтогазу». Як от в останніх подіях. Я маю на увазі монополізацію ринку побутових споживачів.
Я ж пам'ятаю, як це розпочиналось. Образно кажучи, «онука» НАКУ - товариство «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», коли вийшла на ринок, не могла реалізувати газ – не мала і не могла отримати споживачів. І тому це товариство - з дозволу НКРЕКП - розпочало свою діяльність з автоматичної реєстрації побутових споживачів в реєстрі постачальника останньої надії. Після того, як побутовий споживач автоматично потрапляв в реєстр постачальника останньої надії, він мав можливість укласти договір з цією ж компанією як зі звичайним постачальником газу. Але за іншою ціною. Так було виписано цей механізм.
А.Є.: Цього замало, щоб у такий короткий термін з нічого стати монополістом.
О.Б.: Тому традиційним постачальникам (газзбутам) просто не дали свого часу ресурс «Нафтогазу». Тобто порівняно дешевий ресурс АТ «Укргазвидобування» (засновником якого є «Нафтогаз») дістався виключно ГК «Нафтогаз України». Це призвело до того, що у газозбутових компаній, у традиційних постачальників немає ресурсу, вони не можуть постачати побутовим споживачам газ.
От так вирішили цю проблему «Нафтогазу». І це стало можливим виключно через внесення змін до правил постачання, Кодексу газотранспортної системи, тобто завдяки ухваленим документам і поправкам НКРЕКП.
Насправді проблему треба було вирішити дуже просто – вивільнити ресурс «Укргазвидобування» і дати доступ до нього всім постачальникам, усім бажаючим, які працюють з побутовими споживачами.
Про «доброчинність» монополіста та її наслідки
А.Є.: Ми опинилися в ситуації, коли замість кількох десятків чи навіть спочатку сотень конкуруючих постачальників маємо одного. Монополія - це завжди небезпека і цінова, і енергоресурсна. Ми дуже ризикуємо, особливо під час війни. Чи існують дієві запобіжники?
О.Б.: Немає однозначної відповіді на ці питання.
Можливо, на період війни така ситуація припустима. Можливо. Якимось чином можна виправдати державне регулювання.
Але те, що монополія – це небезпечно, погоджуюсь на 100%. Тим більше, що діюча монополія гірша ніж була, наприклад, до 2015 року.
П.Б.: Чим гірша?
О.Б.: До 2015 року у нас існувала монополія традиційних постачальників, це були спочатку облгази, які поєднували в собі постачальника і розподільника (ГРМ), потім вони розділилися - з'явилися газзбути (я їх так називаю), дочірні компанії операторів ГРМ, і вони стали постачальниками.
Але на той час ціна для побутових споживачів визначалася відповідно до методики визначення роздрібних цін, можна було проглянути її складові. Так було до 2015 року. НКРЕКП використовувала цю методику з березня до 1 жовтня 2015 року.
А.Є.: Хто регулює ціни для населення нині?
О.Б.: На сьогодні ціна для населення (для побутових споживачів) не регулюється належним чином. Тобто монополія може встановити постачальнику і відповідно споживачу будь-яку ціну. Приміром, з 1 травня встановлено ціну на рівні «річної пропозиції», тобто Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» встановила ціну 7,89 тис грн/тис куб м. (Можете перевірити у своїх платіжних документах).
Але це її добра воля, її ніхто не зобов'язував (так вважається). Нормативно це виглядає як її добра воля. Якщо б ця компанія поставила ціну 15-20-30 грн…
П.Б.: Прийшов би прем'єр-міністр і сказав: ви що робите?! Чи ще краще, Олексій Данілов зібрав би засідання РНБО і там їх усіх розігнав.
О.Б.: Правильно, але це про політичний вплив.
Я ж розглядаю таку можливість з юридичної точки зору. Юридично закінчиться річна пропозиція ГП 1 травня 2024 року, і постачальник, який має 12 мільйонів побутових споживачів, самостійно визначить, яким чином і яка буде ціна для побутових споживачів. Це ж була його добра воля! Тепер розпочнеться бізнес…
І як ви зміните постачальника газу, якщо вас не влаштовує ціна, а постачальники для побутових споживачів як клас відсутні? Вони повірили (чи їх вмовили) в 2020 році, що це буде ринок, почали працювати. В результаті немає цих постачальників, ніхто не хоче працювати в цьому сегменті, тому що адміністративні витрати великі, регулювання (типовий договір) жорстке і НКРЕКП прискіпливо наглядає. Навіщо постачальнику вирішувати ці проблеми і постачати газ побутовим споживачам? Тим більше, що «Нафтогазу» вони не конкуренти… Ризикувати і працювати в цьому сегменті бажаючих майже немає.
П.Б.: Виходить, що з 2015 року ми розпочали рух до ринку газу, йшли, йшли, йшли 8 років, готували законодавство і повернулися туди, звідки вийшли - до трішки відозміненої монополії. А 8 років роботи в корзину?
О.Б.: Навіть більше, ми ж почали рухатися до ринку з 2010 року. Закону «Про засади функціонування ринку природного газу» 13 років.
Я почав працювати з законодавством в 2011-2012 роках. На мій погляд, ми в 2015 році на основі названого закону були майже готові до запуску ринку газу.
Так, він мав певні вади. Наприклад, не було вирішено питання відокремлення оператора ГТС, була тільки декларація, але відокремили постачальника від оператора ГРМ для населення, мав працювати гарантований постачальник, ціна для населення регулювалася державою, роздрібні ціни – методикою. Ну була методика і відповідно вона регулювалася державою. Чого не вистачало? Не вистачало на той час ліцензії для постачання за регульованим тарифом для гарантованих постачальників. І не було порядку конкурсу визначення цих гарантованих постачальників. Все інше в нас було готово.
П.Б.: І це при злочинній владі…
О.Б.: Як не дивно. Врешті запровадили новий закон, почали переписувати законодавство з 2011 року, 4 роки переписували, залишилось кілька штрихів. Протягом 2015 року виписали одну концептуальну зміну в частині оператора ГТС, потім її ще раз змінили.
На моїй пам'яті три рази змінювалося законодавство. Головним чином це стосувалося порядку балансування, і врешті-решт не дуже правильно його виписали.
І зараз знову ми будуємо супермонополію. Будуть проблеми, закінчиться війна, і скажуть - тепер давайте нові реформи. Тепер нам треба це все наново переробити. Давайте знову будемо відроджувати, рахувати, треба чи ні.
Європейські і американські партнери навряд чи погодяться, що тут є собі якийсь монополіст. По-перше, колосальних розмірів. По-друге, пов'язаний з державною компанією, яка видобуває газ.
Ми боролися за Третій енергопакет і знову зібрали величезного монстра…
Оператор «підземок», як хаб для газу США
О.Б.: Я почав би з реформ оператора підземних газосховищ (ОПСГ, «Укртрансгаз»). Вважаю доцільним формування газового хабу на основі наших підземних сховищ газу.
А.Є.: Про хаб на базі українських ПСГ стільки сказано і написано, але чомусь його так і не створено. На Вашу думку, чому?
О.Б.: Це давня ідея, першу почув у 2016 році - саме про створення хабу на базі українських газосховищ.
А.Є.: Тоді напевно був сенс.
О.Б.: Чому був? Він весь час є. У нас профіцит потужності ПСГ.
Щоправда, існує проблема, як от нині – заборона експорту газу.
На мій погляд, ідея хабу в іншому. Вона пов'язана не стільки з LNG газового хабу в Польщі, а більше з можливістю привезення газу з американського континенту, його зберігання в наших газосховищах і взаємодією з оператором ГТС.
Анонсовано збільшення потужності на кордоні з Польщею.
А.Є.: Якщо не помиляюся, збільшення потужності в напрямках Україна-Польща та Польща-Україна анонсують щонайменше 5 років.
О.Б.: Це ми працюємо з розрахунку на місяці. А взагалі нафтогазова галузь стратегічно працює мінімум з перспективою 5-6, а то й 10 років. Китайці взагалі мислять і працюють століттями, у них взагалі інший погляд на життя і комерційні угоди.
Тому я думаю, що в перспективі наші підземні газосховища, особливо
Більче- Волицько-Угерське, мають перспективу. Назване ПСГ дуже вдале для зберігання саме цього газу.
Про американський раціоналізм
П.Б.: Скажімо так: географічно-технологічно за своїм розміщенням і логістикою – так. Але як бути з правовим регулюванням? Якщо у нас у будь-який момент щось стрельне в голову чиновнику і він змінить рішення, наприклад, вирішить заборонити експорт газу? Хто з нами працюватиме за таких умов?
О.Б.: Вважаю, що наші американські партнери – раціоналісти. Ніхто не закачає свій газ в наші газосховища без гарантій. Тому я думаю, що це ми не можемо переконати потенційних партнерів у вигоді створення хабу. Найперше – своїми діями.
Якщо американці будуть перейматися своїм газом, а інакше неможливо, то на своїх умовах і за чітких гарантій.
Як законно продати ГК «Нафтогаз України» і побутових споживачів
П.Б.: Без американців ми цього вирішити самі не здатні?
О.Б.: Мені здається, що ні, хоча ситуація дивна. У нас достатньо фахівців, достатньо грамотних людей, які можуть це зробити, Регулятор може встановити єдині правила, АМКУ нарешті зашевелиться.
Але от монополія…
Я розглядаю дещо по-іншому створення монополії в частині побутових споживачів. Хто у нас є монополістом? У нас є товариство ГК «Нафтогаз України» - це приватна компанія, яка чомусь має доступ до дешевого ресурсу газу «Укргазвидобування». І на сьогодні вона має доступ до більшості побутових споживачів газу.
Ніщо не забороняє їй у певний час продати корпоративні права цього підприємства, отримати якісь гроші, і у нас буде, наприклад, італійський чи турецький монополіст, до якого взагалі не буде мати відношення НАК «Нафтогаз».
Враховуючи, що корпоративні права ГК державі не належать, не застосовується механізм приватизації, достатньо рішення Кабінету міністрів для того, щоб дати дозвіл «Нафтогазу», а далі «Газу України» на продаж корпоративних прав власне приватної ГК «Нафтогаз України».
Хтось може, поки що теоретично, отримати гарний бізнес. Разом з майже 12 млн споживачів газу.
А.Є.: Вас послухати, аж моторошно.
О.Б.: Ні, це бізнес. Я б зробив би так, керуючись тим, що було б цікаво. Наприклад, суб’єкт господарювання, у якого є газ, прагне його реалізувати (високі рентні ставки, заборона експорту тощо). Якщо він отримає доступ до реалізації, тому що ринок газу це що - видобуток і реалізація, то чому ні?
А якщо це монополія, тоді можна встановити будь-які ціни. Тобто ми знову повертаємось до монополії. Це дуже неправильно. Здається, що формальності дотримано, але насправді ні.
Проста ситуація - передати корпоративні права «Укртрансгазу» державі. Щоб уповноважений державний орган управляв оператором газосховищ. Щоб це нам дало? Це нам дало б контроль
над стратегічними об'єктами, прямі надходження дивідендів до державного бюджету і розірвало б ланцюг оптового продавця «Нафтогазу» з оператором ПСГ.
Про комерційність інформації
А.Є.: А щодо оператора ГТС маєте ідеї і інформацію про його майбутнє?
О.Б.: Чому з формальної точки зору оператор газосховищ сертифікований, і тут наче все гаразд? Він не пов'язаний ні з видобутком, ні з постачанням газу, тому що НАК «Нафтогаз» формально ліцензії немає і видобутком не займається. Цим займається «Укргазвидобування» - окрема юридична особа.
Але з іншого боку, «Нафтогаз» має можливість, як акціонер «Укртрансгазу», отримати інформацію про діяльність оператора газосховищ.
Наприклад, скільки газу і хто зберігає в газосховищах.
А.Є.: Як на сьогодні щодо стратегічної інформації - хто володіє інформацією, той володіє світом.
О.Б.: Згідно Закону «Про акціонерні товариства» «Нафтогаз» має можливість і право отримати таку інформацію. Абсолютно законно!
Такої інформації не мають інші суб'єкти ринку. Отже НАК, як акціонер УГВ, вже отримав перевагу над іншими учасниками так званого ринку газу. Інше, як акціонер використовує цю інформацію. Але він її вже отримав!
Я не кажу про те, що так роблять, але це вже інсайт для акціонера. А що ти з цією інформацією будеш робити: зіллєш, продаси, нічого не зробиш, викинеш, нікому нічого не скажеш, - не має значення. Юридично можливо отримати таку інформацію! Буде використовувати чи ні – інший ракурс.
Про РГК
П.Б.: У контексті підозр СБУ і кримінальних справ проти вищого менеджменту і власника РГК - з правової точки зору, як воно буде функціонувати? Міняють менеджмент повністю, будуть забирати ці компанії, що ще?
О.Б.: Кримінальні провадження дуже важко коментувати, я цього уникаю. З усіма матеріалами я можу потім прокоментувати. Зараз краще звернутися до адвоката, який знайомиться з нюансами звинувачення.
Тільки от повідомлення, яке було на сайті СБУ, викликає запитання. Там вжито словосполучення – «несанкціоновано відбирали газ у оператора ГТС». Так оператор ГТС тексти пише. У повідомленні СБУ та сама мова.
Як я розумію про небаланси, дійсно, оператори ГРМ відбирали газ з системи оператора ГТС на ВТВ, але це було передбачено і Кодексом ГТС, і типовим договором на транспортування природного газу. Тому цей газ не відбирався, він купувався у оператора ГТС операторами ГРМ.
Проблеми в іншому – наче вони не розраховувалися, а це вже господарські відносини. Це було і з попереднім оператором ГТС («Укртрансгазом»), а там виникає проблема тарифу. Якщо ми відкриємо реєстр судових рішень, то побачимо, що «Укртрансгаз», як попередній оператор ГТС, має цілий стос судових рішень. Оператори ГРМ судяться з операторами ГТС, попереднім і діючим. Вони не розраховувались останні два роки, ну там точно ціна 5 тис грн/тис куб м - такої ціни просто не існувало. Тому можна припустити, що вони не розраховувались, тому що не отримували достатньо коштів в тарифі.
Але ж ця система була закладена в Кодексі ГТС, є представники оператора ГТС (ще попереднього), які активно брали участь в обговоренні всіх нормативних актів. Перша редакція Кодексу ГТС взагалі була написана робочою групою, куди входили загалом представники оператора ГТС.
Перша редакція Кодексу ГТС передбачала, що оператор ГТС надає послуги балансування, в межах цих послуг він торгує газом. То була така складна процедура закладена, плюс від цих послуг оператор ГТС додавав 20% вартості газу. Ми розуміємо, що є ціна ринку, і до цього оператор ГТС додавав собі ще прибуток у 20% за негативні небаланси. А якщо позитивний, то таких не створювали, тому що була можливість закачати газ у сховище. Тому були загалом негативні небаланси.
А.Є.: А щодо передачі корпоративних прав?
О.Б.: Там тривають суди і, скоріш за все, попередні рішення про призначення виконавчих органів операторів ГРМ, з юридичної точки зору, будуть скасовані. Якщо дотримуватися норм закону.
Якщо розглядати ситуацію глобально, то споживачу байдуже, хто власник оператора ГРМ. Його цікавить якісна послуга, його цікавить щоб не припинили газопостачання, щоб йому вчасно транспортували газ. А хто власник оператора ГРМ – держава, комунальна власність або приватна - йому байдуже.
Наведу приклад. Є «Київгаз», формально комунальний, тому що в реєстрі акціонерів принаймні так зазначено. Був «Кіровоградгаз», в якому державний пакет акцій управлявся «Нафтогазом», і були приватні ГРМ, якщо відкрити сайт НКРЕКП. Зараз закрили цю інформацію. Але раніше були акти перевірок операторів ГРМ. Якщо відкрити всі акти і придивитися - там типові порушення, незалежно від того, хто є власником. Інакше кажучи, і в РГК, і в комунальному «Київгазі», і в наківському «Кіровоградгазі» виникають типові однакові структурні, будемо казати, порушення законодавства.
Подібне - не їхня особиста вигадка, чи вигадка якихось злих олігархів, які хочуть щось там вкрасти. Насправді вся поведінка операторів ГРМ майже однакова і ледь не запрограмована: приїхати, відключити споживачу газ, здійснити перевірку його лічильника та нарахувати йому додаткові обсяги і заставити сплатити, або відправити в суд, то вже неважно.
Така типова поведінка, на мою думку, знову ж таки запрограмована НКРЕКП. Адже Регулятор заклав в тарифну методику замовлену потужність, що не відповідає закону. Таким чином запрограмували конфлікт - оператор ГРМ як транспортувальник не зацікавлений в тому, щоб у нього було якомога більше споживачів. Він отримує свою абонплату і свій тариф за будь-яких умов. Він не клієнтоорієнтований. Якщо до нього приходить споживач і каже, що хоче підключитися до мережі, то він вимушений пройти всі сім кругів пекла.
А.Є.: На жаль, чула чимало таких історій…
О.Б.: А якщо він звернеться до іншого суб'єкта, тому починають чинити перепони, кажуть замовляй у нас, або ми тебе не приймемо в експлуатацію. Отже транспортувальник (перевізник) газу в даному випадку не зацікавлений перевезти більше газу.
Це давня історія з двоставковим тарифом, коли платиться якась абонплата для підтримки, а все інше рахується по фактичному переміщенню. Років 5 обговорюють, як його можна змінити.
Це методика, тому треба просто переробити методику - паперова справа.
Якщо повертатися до тарифа операторів ГРМ, у нас же перша ідея була яка - платити за технічну потужність лічильника газу. Ідея була в тому, що споживачі платять оператору ГРМ, він докидає ще свою мережу в точці виходу з ГТС, платить оператору ГТС.
Але коли все порахували, воно взагалі не співпадало зі здоровим глуздом! Тому що якщо, наприклад, рахувати за лічильниками, а в одному будинку встановлені два різного типу розміри лічильника (1.6 та 2.4), доведеться нараховувати двом сусіднім квартирам різну плату за однаковий обсяг газу. Тому перейшли на так звану замовлену потужність. Ну яка замовлена потужність може бути, якщо мені рахують як побутовому споживачу за минулий рік? Гарно так ми підтримуємо операторів ГРМ, але ж воно не співпадає з технічною стороною, з комерційною.
До речі, це одна з підстав, чому НКРЕКП не дозволяє постачальникам платити операторам ГРМ і укладати договори.
А.Є.: Чому, поясніть?
О.Б.: Тому що споживач запитає: чому ти оператору ГТС платиш 100 грн (умовно), а оператору ГРМ 200 або 50 грн?
Щодо розрахунків з оператором ГТС - у всіх є борги. Якщо використовувати термінологію наших силовиків, то всі мали якісь оборудки, і з 2016 по 2021 роки щось у них не складалося. Насправді, там немає ніякої оборудки, це структурна господарська проблема.
ДОСЬЄ «ЕНЕРГОБІЗНЕСУ»Олег Бакулін народився 28 жовтня 1969 р. в смт Червоногвардійське Кримської області.
У 1994 р. отримав юридичну освіту в Українській академії внутрішніх справ.
З 2004 р. є адвокатом.
З 2011 по 2019 рр. очолював Громадську організацію «Союз учасників лібералізації газового ринку».
З 2019 р. по теперішній час – юрист, що практикує у газовій галузі.
