— Як переконати пересічного українця, що під час війни, боротьби з корупцією чи олігархами така тема, як розумні електромережі, для України актуальна?
— Це дійсно екзотична тема, яка зараз набуває популярності, але по факту ніхто до кінця не розуміє, що таке розумні мережі. Самі енергетики, навіть якщо ми от зараз зайдемо в вузькопрофільне формулювання і будемо сипати термінами, до кінця не розуміють, де ці межі розумних мереж.
Так, є якесь уявлення того, що це як порівняти звичайний телефон зі смартфоном. Але достеменно ніхто сказати про це не може. І в цьому насправді є одна із ключових проблем і бар'єрів, про які ми можливо поговорим трохи пізніше, а зараз повертаюсь до питання. Звичайному українцю потрібен комфорт, потрібна хороша ціна, впевненість в тому, що умовний диспетчер, регулятор про нього думає. Грубо кажучи, для пересічного споживача ідеальна розумна мережа - це коли в нього є умовний розумний лічильник, який не просто щомісяця передає показники за електроенергію, а ще до його не треба підходити, фотографувати, вводити показники…
— Ще треба встигнути до 3 числа!
— А тут уявіть собі, що ви не ходите в кінці місяця чи в перших числах подавати показники лічильника. Натомість Оператор системи розподілу (ОСР, колишнє обленерго) має собі лічильник, який бачить ваш прогноз попиту, може правильно це все прогнозувати. Тобто він робить так, щоб ваше життя було комфортним і ви протягом року не відчували перерви в електропостачанні. Ну, або майже не відчували.
Є показники середньої тривалості відключень споживача на рік. У нас є декілька сільських місцевостей, тобто декілька ОСРів з густими лісами і сільською місцевістю, де такі відключення можуть безпричинно тривати в районі 1000-1600 хвилин на рік. А найкращий європейський стандарт говорить, що таке відключення не може тривати більше, ніж 100 хвилин.
Можливо, жителі Києва чи інших великих міст не так сильно зіштовхуються з цією проблемою, але в селах це досить поширена практика, коли десь щось зламалось, щось обвалилось, хтось не приїхав, щось не полагодили, і сидимо без світла. Така норма.
— А хто це у нас лісистий та сільський, захід України?
— Не обов'язково. Це, наприклад, Сумщина та Чернігівщина. Потім беремо регіони гірської місцевості: Закарпаття, Івано-Франківськ. Хоча у них урбанізація більша. Не хочу цей рейтинг оприлюднювати, але колись лідером антирейтингу по відключенням в сільській місцевості була Чернігівщина. Але повертаючись до попередньої історії, тобто ось це те ключове, що може дати споживачу впровадження розумних мереж та інвестицій, тому що просто якісь умовні технології нічого не дадуть. Це великі інвестиції, які можуть змінити хід подій.
Бо знову ж таки, якщо ми говоримо про постачання в сільських місцевостях, де розподільчі лінії йдуть по лісовій зоні, де дерево обвалилось і все,.. то ідеальним рішенням таких випадків є закабелювати лінію. Але закопати в землю дорого. І це впирається в проблему номер 2, бо все впирається в ресурси, а їх ніде взяти, окрім як з тарифу.
А тариф - це історія з високим електоральним резонансом, відтак вона не завжди дає нам зробити так, як ми хочемо. Є й інші приклади реалізації без покладання на тариф.
— Триразовий екс-міністр енергетики Іван Плачков нам колись казав, що кабелювання - це дуже дорога історія, дуже…
— Так і є. Водночас це одне з тих питань, до яких ми все одно будемо змушені повертатись. Якщо ми в цьому напрямку не будемо рухатись, ми будемо надто сильно відставати від всього світу. Попри те, скільки це реально коштує. Якщо навіть говорити в вимірі грошей, то найпередовішими лишаються компанії групи ДТЕК. Це Київ, Київська область, Дніпро, Одеса, донецькі мережі.
Вони, залучивши власне фінансування і почасти зовнішнє фінансування, розпочали проєкт на 7 мільярдів євро (або 2,4 млрд євро в контексті плану ДТЕК “Мережі майбутнього”). І це вам для порівняння, наприклад, з цієї суми 145 млн євро - це вартість трирічного пілотного проєкту реконструкції енерговузла Ірпінь-Буча-Бородянка. Зрозуміло, що ці регіони мають моральне право бути першими.
Щоб ви розуміли, для порівняння в середнього ОСРа в цілому інвестиційна програма трошки більше 300 млн гривень (6.36 млн євро). Тобто, одна лише реконструкція цього вузла набагато більша за всі інвестиційні програми 10 ОСРів в Україні на рік.
— Ви сказали, що якщо не вкластися в розумні мережі, то буде відставання України. Куди світ йде в плані розумних мереж? Які є новинки, практики?
— Зараз ми бачимо популяризацію ВДЕ. Навіть в Україні, навіть в умовах, коли вони можуть залишитись без зеленого тарифу. І це відбувається навіть попри війну. Є тренд на системи накопичення. Щоб це все дійсно працювало як треба, потрібно почати і мислити трішки по-іншому, як це все «розпихнути» по правильним кошикам. Маємо відійти від стандартного уявлення про те, як має будуватися мережа, як вона має виглядати і як керуватися.
Тому європейці і ті держави, які говорять дуже сміливо про зелений перехід, розраховують на те, що будівництво нових ліній, будівництво нових типів підстанцій, цифровізація цього процесу, керування попитом, все це допоможе впоратись з тим, що вони набудували. І нам так само треба буде впоратись з тим, що у нас набудовано.
В Україні ще додається окрема ціль, бо ми ж прагнемо розподіленої генерації не через якійсь світовий тренд, а тому що хочемо порозкидати умовні цілі для росіян.
— Ускладнити росіянам можливості руйнування ОЕСУ!
— Але щоб воно все працювало, а не просто було на папері як ідея, треба переосмислити мережу. За аналогією, скажімо, ми хочемо на папірці намалювати дуже багато різних об'єктів, але при тому ніхто не хоче замислитись, яким чином ці всі точки між собою з'єднати. Тобто нам треба професійно малювати лінії, які будуть їх між собою з'єднувати. Це буде реально складна система, складна задача та управлінсько-організаційна модель. Тому вона і є смарт, розумна.
Той же ДТЕК почав з того, що впроваджує двійники мереж, тобто вони почали робити цифрову копію мережі, яка детально аналізує, які у них ідуть підключення та кількість споживачів, і прогноз попиту може зробити, а потім вони вже накладають, грубо кажучи, сітку умовної нової мережі на все це. Вони хочуть цей енерговузол повністю перебудувати. В цій перебудові буде дуже багато нових, скажем, подарунків цьому регіону, тому що там будуть нові підстанції і нові потужності вивільнені. Тобто можна буде додатково будуватися, розвиватися регіонам. Знову повертаємось до того, чому ми будемо відставати, якщо цього не будемо робити. Нам треба розкривати ось ці “закриті потужності”. У нас в гірській місцевості уже є проблема, що якщо ви збудуєте будинок чи готель, то вже немає куди приєднуватись, немає потужності. А от реконструкція, впровадження розумних мереж призведе до того, що буде створено резерв потужності в регіонах і на місцях.
І от умовний забудовник чи бізнесмен знатиме, що він потужність отримує, зможе приєднатись і відкрити свій бізнес. Ось це те, що відбувається, як тренд в Європі, і те, без чого і ми не обійдемось.
— Якщо ми Вас правильно зрозуміли, розумна мережа дозволить вирішити і проблему інтеграції різних генерацій, і проблему доступу споживачів?
— Правильна розумна мережа передбачає можливість поєднати якимось чином в одному кошику і наявність великої генерації, і вашу електростанцію на даху, з вашим електромобілем, який у вас під'єднаний в гаражі, і з вашою ще якоюсь газовою генерацією, яка під’єднана під ваше місто. Все це з’єднано в один котел і розділено по кошикам так, щоб система не рухнула, а працювала далі. За цих умов будівництво нових трансформаторних підстанцій, ліній, які це все можуть витримати, диспетчерських пунктів, які цим можуть управляти - в сумі це стимулюватиме розвиток взагалі всього.
— Ключове тут програмне забезпечення і моделювання?
— Програмне забезпечення - це лише одна з важливих складових. Щоб досягти реальні цілі smart grid, коли електроенергія буде і дешевша, і простіша в отриманні її безперервно, і від вас не вимагатиме дуже багато зусиль з нею впоратися особисто, то ось це потребує тривалих десятилітніх постійних інвестицій і будівництва мереж. Наші мережі побудовані в Україні часів СРСР. Всі ОСР отримали ці мережі в спадок, частина цих компаній лишилася в державній власності, частина в приватній, але в середній своїй планці якоїсь конкретної чи суттєвої модернізації ці мережі не знали.
Так, у свій час був запроваджений RAB-тариф (метод тарифоутворення, який використовується для інвестицій в мережі, в Україні введений з 1 січня 2021 року, - ред.), що стимулювало інвестиції в лінійну складову. Але ті об'єми, які були побудовані за часів УРСР потребують ще багато роботи. На це накласти ще нові, цифрові диспетчерські функції, перекопувати ці лінії і закладати їх в землю - це великий пласт роботи, який потребуватиме багато інвестицій. Але це все одно доведеться робити.
— Яка має бути послідовність цих кроків? З чого треба починати?
— У нас цей процес не безконтрольний. В жовтні 2022 року було розпорядження №908-р Кабміну, яке схвалює Концепцію впровадження розумних мереж в Україні до 2035 року. Там йдеться про запровадження розумних мереж в регіонах. Там навіть був певний графік запровадження ОСРми і Комісією показників по smart grid. Умовно кажучи, бажання держави в цілому є. Та відтоді вся робота є профанацією. Тому що ми не можемо собі зараз цього дозволити. Тут навіть не питання, що має бути першим, а в тому, що країна в принципі, мабуть, готувалась до активної відбудови. Готувались до того, що війна закінчиться, українці будуть активно повертатись, споживання та економіка активно зростатимуть. На жаль, на превеликий жаль цього не стається.
Ми говоримо, що будемо проводити модернізацію та цифровізацію, коли кількість людей в Україні зменшується. Багато людей виїжджає, а хто хотів повернутись - вже повернулись. Тобто якийсь скачок реальний відбудеться тільки по завершенню воєнного стану та по завершенню війни. Сподіваюся, з приставкою після нашої перемоги.
Та все одно попри навіть те, що я озвучив, мені здається, що нам не потрібно відкидати це як ідею, нам не можна просто сісти і скласти руки, просто робити ремонти ліній, нам треба реально займатися якимись цікавими проєктами та інвестиціями. Тому що саме це буде візитною карткою. Саме це те, що буде приваблювати і через що люди захочуть повернутись.
Я розумію, що це можливо десь звучить наївно, але багато ж українців за кордоном хочуть повернутися в Україну, щоб полікувати зуби, скористатися нашими банківськими послугами, тому що це набагато все простіше і без зайвих заморочок, хочеться повернутись в Україну, смачно поїсти, отримати той рівень сервісу, до якого звикли. У Європі з цим складно.
І от якщо ми могли тут сказати, що більше не буде оцих от старих дерев’яних стовпів, які вже валяться, і цих шнурів, які там висять. Ми це все зараз гарненько закабелюємо і воно буде підведено до вашого будинку. Ми створили вам умови для того, щоб ви приїхали, побудували будинок, поставили собі батарейку/накопичувач, є там і зарядка для вашого електромобіля. І ще дамо навіть вам можливість на програмному рівні в часи, коли ви не користуєтесь вашою машиною, віддавати електроенергію в будинок чи мережу.
Потрібні такі рішення, щоб в Україну хотіли повертатись або щоб іноземці хотіли приїжджати сюди відкривати бізнес.
— Давайте ми зайдем з іншого боку, а на тому рівні, де ми зараз знаходимося, що заважає залучати кошти і реалізовувати це все?
— Та купа всього є. У нас Регулятор затверджує тарифи ОСРам на місцях, тобто у нас інвестиційні програми і плани розвитку теж затверджуються НКРЕКП. Я розумію, в якій складній ситуації сам Регулятор знаходиться, але на зараз він не дозволяє ОСРам залучати кошти міжнародних кредитних установ. І так, щоб ці кошти могли би бути потім виплачені. Джерела можна звідкись взяти, але ти маєш потім обіцяти цьому інвестору чи цьому джерелу, як ти будеш йому це все повертати!
— І тут ми знову стикаємось з давньою темою боргів на ринку електроенергії…
— Обленерго, попри те, що вони є монополістами, вони є все одно частиною бізнесу. Вони зацікавлені в тому, щоб інвестувати, тому що кожна інвестиція і побудова чогось нового приносили їм в результаті копійку. Це здоровий глузд.
Але зараз ОСР може сказати: я готовий увесь цей енерговузол повністю переобладнати, вкласти туди дуже багато грошей, але у мене в інвестпрограмі немає тарифних грошей зараз перекрити оцю суму. Я готовий піти в банк і взяти кредит. Тому прошу Комісію дозволити мені цей кредит розбити на 10 років і покласти його в тариф. Його в результаті заплатить споживач, який цим буде користуватися. Але для того, щоб зростання тарифу було поступове, розкладемо його на 10 років. А я, як ОСР, за ці 10 років кожну цю гривню буду перераховувати по факту як тіло і відсотки.
— Це як люди в кредит гроші беруть в банках і частинами віддають чи як Укренерго робить?
— Укренерго в трохи інших умовах. Як ексчлен Наглядової ради Укренерго можу про це сказати. Укренерго дуже вдало використовує фінансові інструменти, але в нього є суттєва перевага: акції Укренерго на 100% належать державі. І це дозволяє надавати державні гарантії під зовнішнє запозичення.
Відтак, це, грубо кажучи, той інструмент, який буде максимально наближений на те, що ви сказали, тобто як оплата частинами. Звісно, там буде нормальна відсоткова ставка, середня банківська. Хоча, до речі, і Укренерго не може завжди користуватись дешевими грошима.
Навіть от якщо в цьому концепті, тобто у нас є бар'єр регуляторний, який впирається в джерела фінансування. Якщо повертатись до питання про бар'єри.
Є ще перепона, пов'язана з великим відтоком кадрів. У нас дуже багато ОСРів, які і так працюють на межі мінімальної кількості кадрів. Ви самі розумієте всі фактори, які на це працюють.
— Мобілізація?
— Не тільки мобілізація, війна загалом спричинила дуже велику еміграцію кадрів за кордон. Це відбувалось і раніше. До вторгнення була практика, коли польські енергетичні компанії могли приїжджати і просто показувати список людей, яких хочуть забрати. Це було так десь по 20, по 30 людей, які сідають в автобус і сім'ями переїжджають просто працювати, бо їм пропонують одразу вдвічі більшу зарплату і готові дати відразу робоче житло. Це загальносвітова тенденція універсальних спеціальностей.
Цей процес відтоку був завжди. Але й мобілізація свою роль зіграла. Компанії великі і у них мобілізують хлопців.
Є ще третій бар'єр: сучасна школа не вчить людей, які розбираються і реально готові працювати з технологіями, які ми збираємось впроваджувати.
— А як же так?
— З одного боку, є навчальний центр Укренерго. Вони там можуть навчати своїх працівників. У ДТЕК є Академія, вони теж навчають. Є курси в КПІ чи Львівській політехніці. У них є курси, які пов'язані з розумними мережами і розвитком сучасних мереж. Вони можуть це розуміти на рівні того, що є там сучасні реклоузери, які можуть переключати, самі бачити аварійність якоїсь мережі і автоматично її вимкнути.
Тобто на технічному рівні, в принципі, можу сказати, що так, школа їх вчить, але, з іншого боку, на світовому рівні цей ринок вже дуже висококонкурентний. Є дуже багато компаній американських і європейських, які постійно продають цифрові рішення цілими пакетами для країн, для їхніх ОСРів і їхніх Укренерго.
Цей ринок дуже конкурентний, і вони пропонують програмний продукт в поєднанні з якимись механічними, телемеханічними рішеннями і зразу це продають на цілі котеджні міста.
І цими рішеннями активно користуються в США, а європейці взагалі таке люблять, тому що це дуже трендово, це дуже “по зеленому”. У цьому сенсі такої конкуренції у нас немає, таких спеціалістів і такої плеяди чи низки компаній у нас немає. Це і проєктування, і будівництво.
Причини загальні, у нас в принципі зараз проблеми з девелоперами. У нас в принципі зараз проблема з тим, щоб хтось щось нове будував в країні. Ось тільки в цьому році ми бачимо, що поступово якісь девелопери повертаються до своїх проєктів, що ось десь починають трохи добудовувати те, що було заморожено роками.
Говорити, що на такому ринку сформується конкурентне середовище, де тобі пропонують багато таких пропозицій, говорити про таке зарано, бо мало хто хоче брати на себе ризик.
— Виходить, що й ринку як такого немає…
— Так, тому що ринку цього немає, але ми любимо ж користуватися не старими телефонами, а смартфонами. Ми хочемо цю реальну хорошу мережу. До цього треба йти.
Інша річ, що в нас у вкраїні загальний інфантилізм стосовно багатьох питань.
— Розшифруйте, що маєте на увазі?
— При всій повазі до співгромадян, але корінь проблеми в тому, що є електоральне бажання тримати тарифи і не відпускати це в ринок, тобто не давати можливість ринку регулювати себе самого.
Давайте змоделюємо собі таку ситуацію. Якби у нас дійсно не було ПСО і якби ми не намагалися компенсувати вартість електроенергії для населення за рахунок державних компаній, і не намагалися, і про це ж багато хто говорить в експертному середовищі, компенсувати це абсолютно всім. Це несправедливо, бо я можу заплатити за себе по ринку. Але що це мені дало б? Сплачуючи більшу ціну за електроенергію, думав би про те, як я нею користуюся, тому що для мене цей продукт став би трохи дорожчий.
— І тоді виникає інший сенс для розумного лічильника - батарейку поставити чи управлiння попитом займатись?
— Так! І тоді домовласник думає, куди він хоче вкласти гроші. Чи готовий я витратити гроші на те, щоб побудувати собі сонячну панель чи добавити батарейку в гараж, чи купити електромобіль? Це би все регулювалося природно.
— У нас є така історична типова проблема, як втрати в мережі. Про різні цифри часом говорять, майже завжди про двозначні. Розумні мережі можуть вирішити чи покращити цю проблему?
— В середньому по країні в ОСРів втрати десь в районі 12%. Ніхто з ОСРів не буде сперечатись, що це забагато. В розпорядженні №908-р Кабміну є Дорожня карта, де зазначається, що ціллю впровадження розумних мереж має бути зменшення втрат в мережі з 11,8% до 8%. Тобто сумарно була ціль зменшити на 4% втрати.
Та знову ж, в 2022 році все писалось з розрахунком того, що закінчується війна. Ми починаємо активно відбудовуватися і залучати гроші, і всі починають щось вкладати, і ми робимо це зменшення втрат. Дуже багато енергетиків скажуть, що досягнення показника менше 10% це щось надзвичайне. Кожен відсоток зниження втрат - це дуже велика робота. Комусь заявити про те, що я хочу знизити втрати на 4% - це щось надзвичайне і дороге досягнення. Зазвичай тут уявляють кабелювання.
Утім, кабелювання не єдиний спосіб досягти зниження втрат. Є ще й цифрові рішення, бо є втрати через те, що мережа не правильно спрогнозована, видача відбулась не так, якою вона мала б бути. Я веду до того, що хороший смарт-лічильник може вже допомогти з цим справитись. А розумними лічильники у нас не забезпечені споживачі на 100% в жодному ОСРі.
Багато компаній на рівні, що вони досі справляються з телемеханікою, щоб натиснути в диспетчерській кнопку і відбулось переключення. Всі компанії зараз на різному рівні цього розвитку і кожному треба придумувати щось своє. Бо все одно рано чи пізно ми підемо до розумних мереж. І щоб цей удар не був болючим, щоб цей перехід не тривав 50 років, треба починати щось робити зараз в кожній компанії, йти в Комісію, вибивати собі інвестиційну програму, якийсь захід, який безпосередньо пов'язаний з впровадженням smart grid, вкладати туди гроші, шукати під це інвестиції. У нас є багато можливостей залучити донорську допомогу, є можливість попросити різні організації і вийти на Європейську асоціацію DSO (організація, що об'єднує операторів систему розподілу в Європі, основна мета - сприяння енергетичному переходу до Європи, розвиток інфраструктури розподільчих мереж та підтримка цифровізації енергосистеми, - ред.).
Треба думати, вкладатись і говорити про це.
Досьє «ЕнергоБізнесу»
Олександр Баранюк народився у 1987 році в Україні.
Вищу освіту здобув у Львівському національному університеті імені Івана Франка, де на факультеті міжнародних відносин отримав ступінь магістра з міжнародного права та перекладу. Професійний шлях почався у сфері міжнародного співробітництва та правових реформ: працював у Державній судовій адміністрації України, Верховному Суді, а згодом брав участь у парламентській реформі в рамках проєкту ЄС/ПРООН.Значну частину кар’єри присвятив енергетичному сектору. Він обіймав ключові посади у Фонді державного майна, де займався управлінням державними підприємствами, а з 2021 року очолює Громадську спілку «Розумні мережі України», сприяючи модернізації розподільчих мереж. У 2022–2024 роках як член наглядової ради НЕК «Укренерго» він брав участь у забезпеченні стабільності енергосистеми під час війни, залученні інвестицій та впровадженні цифрових рішень.
Окрім професійної діяльності, цікавиться художньою літературою, міжнародною політикою, сучасною історією та технологіями.
