— Яка природа і причини боргів? Чи нам довго з нинішними темпами їх повернення або накопичення жити з історією боргової петлі в енергетиці загалом і ВДЕ зокрема?
— Давайте з причин почнемо. Борги на сьогодні мають “довгий хвіст” ще від старту нового ринку. До певного моменту вони не були настільки великими і не було ситуації боргів всіх перед всіма. Це говорить про неефективність моделі, в якій працював ринок. Чому? З одного боку, у нас європейська модель енергетичного ринку з 2019 року, а з іншого - виникають такі борги. Тут і є суть проблеми. Бо певні моменти, які Україна мала імплементувати в чинне законодавство для запуску нової моделі енергоринку, у нас вирішили не імплементувати або імплементувати не повністю.
— Можете відразу сказати, що саме?
— Наприклад, у нас в старому ринку були захищені споживачі, які мали екологічну, технологічну броню. Це шахти, водоканали, хімзаводи. Вони були на спецрежимі, відключити їх було неможливо, якщо навіть вони не платили. Історії Черкаського азоту, Запорізького феросплавного відомі країні.
— Зловживали режимом?
— Цим режимом зловживали і зловживають. Бо зі стартом нового ринку був оптимізм щодо того, що екологічні броні як такі не будуть існувати. Була прийнята постанова про визначення захищених споживачів, де позначається перелік заходів, які споживач має для того, щоб отримати такий статус. Логіка була в тому, що треба було дати фінансову гарантію, необхідно було переробити схему електропостачання. Це почало діяти з середини 2019 року і по першу половину 2020 року, і жоден суб'єкт, який раніше мав бронь, в цей список не попав. Умовно кажучи, будь-який суб'єкт господарювання в Україні міг бути відключений через несплату за електрику чи послугу з її передачі та розподілу. Але потім в цей порядок, який визначає перелік захищених споживачів, внесли спецзв'язок, бо його не можна відключати. За пів року туди внесли ДП “Вода Донбасу” і далі вносили та вносили. У підсумку ми повернулись до ситуації, яка була в старому ринку, коли існує набір споживачів, які просто тотально не платять за електрику.
Це означає, що перед певним числом виробників виникає заборгованість. Це заборгованість на балансуючому ринку, її адмінстратором є Укренерго. Відтак певні види генерації, в основному це Укргідроенерго, виставляють до Укренерго претензію, щоб їм виплатили гроші. А у нас є набір суб'єктів, які гроші не платять. Що у нас відбувається, коли хтось не платить? Від нього відмовляється його постачальник. Цей споживач потрапляє на постачальника останньою надії (ПОН). Там він у нас перебуває 90 днів, після чого ПОН подає заявку на його відключення або цей суб'єкт має знайти собі іншого постачальника. Відповідно, ПОН подає оператору системи розподілу (ОСР) заявку на відключення. ОСР приходить до цього суб'єкта і намагається його відключити, і не відключає. Наприклад, коли є ухвала суду про заборону відключення, або боржник входить в перелік споживачів, яких не можна відключати.
— Що далі?
— Далі такий недобросовісний споживач продовжує споживати електричну енергію, і цей обсяг стає втратами ОСР. У оператора є розрахунковий обсяг втрат, на який йому виділено фінансування через тариф. Та йому грошей не вистачає, він не купує ці втрати в якомусь обсязі, тому відбирає з балансуючого ринку, тобто з того ресурсу, за який має розрахуватись Укренерго. І це наростає.
— Вторгнення вплинуло на цю проблему?
— Ситуація загострилась. На початку вторгнення був розроблений порядок тимчасового приєднання і тимчасового обмеження споживання для низки споживачів. І було визначено, що військові адміністрації мали б визначати перелік споживачів, відключення яких є небажаним, бо вони виконують мобілізаційне завдання.
— І список цей ще розширився?
— Він не просто розширився, а став дуже суб'єктивним. Це був кінець березня-початок квітня 2022 року, тоді була дуже складно всім між собою комунікувати. Тоді було прийнято рішення, і логіка його була в тому, щоб зробити тимчасову історію на короткий термін часу, поки не буде зрозуміло, що відбувається. І ми потрапили в ситуацію, коли “немає нічого постійнішого, ніж тимчасове”. І ті правила діють досі. Ми у цьому списку отримали гранітні кар'єри, які виконують мобзавдання, пекарні та перукарні. У нас є великий пул споживачів, здебільшого з державного та комунального секторів, хоча є там і приватні, які акумулюють на собі основну частину заборгованості.
Зараз заборгованість перед Укренерго на балансуючому ринку - 36 млрд грн. Це дуже багато.
— Яка тенденція?
— Торік була тенденція до збільшення. Цього року очікується зменшення, бо передбачено, що економія Укренерго за диспетчеризацію, де у нього є економія коштів, і ці ресурси мають піти на три джерела: 45% - погашення заборгованості на балансуючому ринку, 45% - погашення заборгованості перед промисловими ВДЕ, 10% - перед домашніми ВДЕ. Тому борг зменшиться десь на 4 млрд грн, а решта продовжує бути під питанням.
І проблема не зникає, бо ситуація, при якій можна не платити за електроенергію і вас не відключать - не зникає.
— Хто у нас в основному неплатники?
— Комунальні водо- і теплопостачальники. Але вони кажуть, що у них є причина - їм НКРЕКП або місцева рада тарифи не переглядають. Місцева рада чому це не робить? Бо навіщо втрачати електоральні симпатії? Можна цю історію не переглядати, а за електрику можна не платити. Тобто, у певних споживачів у структурі тарифу може не вистачати коштів на оплату електроенергії. І цей дисбаланс продовжується, бо відсутня чітка структура економічного обґрунтованого тарифу для тих же водоканалів та теплокомуненерго. Це наступна проблема, яка випливає.
Тут ще військова-цивільна адміністрація (ВЦА). Бо місцевим органам самоврядування легше отримати від ВЦА включення того чи іншого водоканалу в перелік захищених споживачів і не платити за електричну енергію, ніж переглядати тариф і нариватись на нерозуміння як Банкової, так і місцевого електорату.
— З великими водоканалами була історію, коли тариф переглянули в бік зростання, і тут же Президент заявив, що не можна так робити! Як тут переглядати тариф?
— А як воно все замикається? Якось! По суті справи тут дві проблеми. Перша: порядок відключення електропостачання, який не відповідає часу. Це визначення цих специфічних суб'єктів. Друга: неадекватна політика тарифоутворення в сфері водопостачання і відведення, теплопостачання. Бо якщо ми хочемо грати в ринок, то він має бути всюди. При адресних субсидіях, але ж не для всіх.
Якщо якийсь орган місцевої влади хоче визначити якийсь суб'єкт як такий, якому заборонено відключати електроегнігю, то цей орган місцевої влади має виступити його поручителем.
— Якщо з цими 36 млрд швидко розібратись не вийде, вони будуть висіти, то як тут діяти, куди їх подіти?
— У нас же ще Укренерго винно на цьому ринку 18,4 млрд грн, крім боргів перед компанією в 36 млрд грн. Ці 18 млрд грн теж важлива річ. Тому що розвиток будь-якої нової генерації на ринку буде неможливий, поки системно не будуть вирішені проблеми на балансуючому ринку. Якщо з бюджету виділити 18 млрд грн і погасити ними борги - це не системне вирішення, бо борги знову будуть формуватись. Тут треба фундамент міняти. А він в тому, що за електричну енергію потрібно комусь платити і тарифи державних та комунальних підприємств мають бути збалансовані.
— Яким чином можна роз'єднати тарифоутворення для водоканалів/теплоенерго від політичного інтересу і зацікавленості, щоб останнього тут не було, а мери міст і Президент не впливали на ринок?
— Якщо говорити про ідеальну країну “рожевих поні”, то в ідеалі ми мали б мати незалежного регулятора, який здійснював би регулювання природних монополій, бо водоканал - це ж природна монополія. В якийсь момент часу Регулятор вирішив, що він віддасть на місця повноваження по регулюванню тарифів частини водоканалів та теплокомуненерго. Йдеться про невеликі водоканали та теплокомуненерго. Та там є конфлікт інтересів, адже як меру пояснювати зростання вартості водопостачання? І кого будуть асоціювати з цим рішенням? З мером, а тому електроральні симпатії до нього впадуть. Бо у нас тарифи є тією темою, яка чесно не комунікується. Людей в масі не вважають як дорослих і тих, з ким треба розмовляти по- дорослому. Та варто казати все чесно і мати здорову або не дуже здорову дискусію, але мати її. У нас це все уникається.
У нас більшість рішень в сфері природних монополій приймаються в чудовій будівлі на вулиці Банковій.
— Ви сказали, що ось ці 18 млрд - важливий борг, бо він б'є по розвитку енергетики. Це Ви мали на увазі, що банківський сектор бачить це все і не буде давати кредити на нову генерацію?
— І не тільки банківський сектор, але й вони теж. У нас з другої половини 2019 року функціонує ринок, і за ці 5 років не розв'язана боргова криза. І заборгованість переважно накопичується, вона часом гаситься за рахунок економії, але рішення, яке припинить системність цих боргів, - його немає.
І от уявімо. Хочемо ми побудувати нову гідроакумулюючу електростанцію, наприклад, в Каневі. З чого я виходжу? З того, що однією з моїх бізнес- моделей як високо маневрової генерації буде надання послуг первинного та вторинного регулювання енергосистеми. Тому я, крім потужності, ще буду продавати активну електричну енергію переважно на баланснуючому ринку. Якщо я продаватиму на балансуючий ринок активну електричну енергію, а зі мною будуть розраховуватись через 9-12 місяців, то яка б не була супер- класна технічна модель, ризик отримати гроші через рік величений. Це відлякую потенційних інвесторів.
Давайте повернемось в минулий рік. Коли Укренерго запускав свої аукціони по первинному і вторинному регулюванню, по закупівлі послуг. Чому туди пішла велика кількість суб'єктів? Тому що одним з меседжів, які декларував тодішній менеджмент Укренерго, було погашення заборгованості на балансуючому ринку. Бо в такому разі це має економічний сенс.
— Є ж ще борги перед «зеленими»? Що з ними робити?
— З ними взагалі цікава історія. Якщо тариф Укренерго на цей рік економічно збалансований, то все нібито добре йде. Хоча зараз є нюанс - зростає курс євро до гривні. «Зелені» виплати прив'язані до євро. Тому обсяг заборгованості може зростати, бо ми заходимо в 2 та 3 квартал, коли вони (ВДЕ) відпускають найбільшу кількість енергії, а курс євро росте. Курсова різниця в цей териф не закладалась - тому може бути і тут проблема.
Як вирішити проблему існуючого боргу? Тривіально не вирішити. Тут би вирішити так, щоб не наростала нова заборгованість. Це можна вважати перемогою, а заборгованість у вигляді 25 млрд грн висітиме певним грузом, який треба вирішити.
Чи доцільно вирішити це через нові кредитні зобов’язання Укренерго? Мабуть вже ні, бо компанія вже й так винна забагато, щоб їй ще докинути пів мільярда євро кредитів. Це важко для Укренерго буде.
— Який вихід? Випустити під борг якісь облігації?
— Хороший варіант. Можна ж, по-перше, «перевернути» борг в умовні облігації. По-друге, наприклад, повернути ці заборгованості в умовні векселя по сплаті податків. Ці папери можна запустити в ринок і там вони можуть ще знизитись в ціні. На рівні ідеї, а чому з цього не зробити приватизаційні сертифікати? Коли половину вартості якихось об'єктів приватизації можна оплатити цим папером, а половину - живими грошима. Словом, цей борг робиться в різні способи “довгим”. Варіантів було багато. Вони обговорювалися до повномасштабної війни.
Але якщо ще ці 25 млрд на Укренерго накинути - то це вже серйозно.
— Укренерго занадто серйозна структура, щоб йому дати збанкрутувати, але кредитами штовхнемо компанію в бік дефолту?
— Прошу подивитись на цю річ ще з одного кута зору. До чого цей новий кредит призведе? До ще одного етапу підняття тарифу Укренерго, бо треба буде гасити борг. А якщо підняти тариф Укренерго, то це автоматично піднімає тариф ОСР і так далі.
Виходить, що наша енергосистема - це дар для України з її минулого, яка може бути джерелом сили, але так як ми її використовуємо - це страшна обуза. У нас велика система. Нового споживання майже немає, на третину втратили споживання порівняно з початком повномасштабної війни, нас душить тариф розподілу і передачі. Як вирішити цю проблему?
— Як?
— Єдиний спосіб - збільшення споживання, тобто нове виробництво і споживання. І тут ми переходимо до дещо іншої теми щодо замкнутості потужності на рівні споживача, де у нас по 1 класу від 50% до 60% трансформаторної потужності розібрані кимось, хтось ними володіє та не споживає. Тобто у когось в договорі з ОСР написано, що він має приєднану потужність 10 МВт, а використовує умовні 100 кВт. І це не дозволяє нам здешевити приєднання, збільшити кількість суб’єктів, які будуть приєднані, збільшити споживання в окремій локації і таким чином зменшити вартість розподілу і передачі 1 кВтгодини. А нам треба цей тарифний штопор подолати, а це зробити можна тільки через збільшення споживання. І після збільшення споживання частка кожного в погашенні цих 25 млрд грн буде меншою.
Є варіант - вивести вирішення питання поза межі ринку електроенергії. В цьому є справедливість. Згадайте, що було з 20%, які були прописані в Законі, і говорили, що держбюджет їх погасить.
Але накидувати ще один борг на Укренерго - це буде дуже цинічно, матиме тільки негативний ефект на всіх споживачів, а їх треба цінувати. Бо чим менше споживаємо в певній локації, тим більший буде тариф.
— А Ви бачите, що хтось з Кабміну, Регулятора, Офісу Президента працює системно з боргами, збирає якісь закриті засідання?
— Не знаю і не чув про таке. Є велика кількість людей, які розуміють причинно-наслідкові зв'язки. Тут ще питання в тому, що хтось має звести на себе всю вертикаль прийняття рішень і пояснення їх фінальному decision maker.
— Тобто хтось має прийти до Президента і все це пояснювати…
— Тому у неформальній вертикалі має бути хтось, кого він послухає, захоче почути. І цей хтось має бути сміливим для того, щоб говорити Президенту те, що він не хоче чути, а про підняття тарифів він не хоче слухати.
На мій погляд, правильною річчю буде реформування нашої тарифної методології, принаймні на рівні ОСР, розділити фізичний розподіл і плату за доступ до мережі. Умовно кажучи, зробити так, щоб суб'єкти, які не споживають електричну енергію, але мають у себе “в резерві” якусь потужність, або почали за неї платити, або від неї відмовились. Тоді в певній локації з'явиться вільна потужність, тоді до неї зможе приєднатись інший споживач. І вартість цього приєднання - це вартість лінійної складової - кабель від підстанції до споживача. Це дозволить наростити споживання і почати виходити з виру зменшення споживання.
У нас же серйозні обмеження ВДЕ почались з 2022 року, до того їх менше обмежували. Чому? Споживання було більше? 150 (2021 рік) і 108 (2024 рік) млрд кВтгодин - це різні цифри споживання. А частка СЕС особливо не зменшилася, тому їхній графік почав підпиратись і його почали “різати”. Але ресурс у нас є як мережевий, так і генераційний, щоб це все використовувати. Просто це непросто. І тут не так технологічно важко, як це робота юристів в галузі регуляторки. Технологічно все є.
— Впираємось не так в інженерне рішення, як в економіко-правове?
— Бо економіко-правове рішення часто зачіпає непопулярні рішення і ніхто з ними зв'язуватися не хоче. Подивіться на наше ПСО, тільки коли піджимати стало, тільки тоді почали піднімати тарифи для населення. І за рахунок останнього підйому тарифу для населення Енергоатом погасив заборгованість перед Гарпоком. Це ж можна було робити і раніше, і набагато плавніше. І почати привчати людей, що якщо хтось дуже великі обсяги споживає, то йде платити по ринку. А у нас субсидіються всі. Можна 1000 чи 10000 кВт- годин на місяць споживати і платити по субсидованому тарифу. Це така справедливість?
Досьє «ЕнергоБізнесу»
Олександр Візір, координатор сектору "Енергетика та клімат" Ukraine Facility PlatformНародився в місті Дніпропетровськ (нині Дніпро), Україна.
Освіта: Львівський Національний Університет імені Івана Франка, 2009 р., спеціальність "Міжнародне право", магістр.
Кар'єра: Трудову діяльність розпочав юрисконсультом у ТОВ «БТ Інвест» та ТОВ «ІБК «Столиця» (на теперішній час частина Stolitsa Group).
З листопада 2010 р. до липня 2011 р. — юрист практики «Нерухомість» у SAYENKO KHARENKO.
З липня 2011 р. до липня 2012 р. — головний юрисконсульт Reikartz Hotels and Resorts.
З липня 2012 р. до квітня 2015 р. — заступник голови юридичного департаменту групи компаній Stolitsa Group.
З квітня 2015 р. до березня 2016 р. — заступник начальника управління правового забезпечення діяльності Київської міської ради.
З березня 2016 р. до листопада 2019 р. — заступник директора департаменту – начальник управління корпоративних прав, а потім директор департаменту управління державними підприємствами та корпоративними правами держави Фонду державного майна України.
У вересні 2016 року увійшов до складу правління "Одеського припортового заводу" та "Центренерго".
Був помічником народного депутата VIII скликання Верховної Ради Ігоря Кононенка.
З березня 2020 р. по теперішній час — виконавчий директор Громадської Спілки «Розумні електромережі України».
З квітня 2021 р. до вересня 2022 р. — радник Міністра енергетики Германа Галущенка та головний консультант НАЕК "Енергоатом".
З грудня 2022 р. – генеральний директор компанії VIB Assets.
З квітня по грудень 2023 р. – заступник начальника Центральної служби приладів обліку та метрології ПАТ "Черкасиобленерго".
З початку 2024 р. – керівник громадської організації "Асоціація енергоефективності та енергозбереження".
Сім'я: Одружений, виховує сина та дочку.
