Виклики у забезпеченні критичної інфраструктури
— Ви працюєте з підприємствами, які забезпечують водопостачання, теплопостачання, діяльність державних органів. Які сьогодні головні виклики у забезпеченні безперебійного електропостачання цих об’єктів в умовах енергетичної нестабільності?
— Сьогодні безперебійне постачання електроенергії для об’єктів критичної інфраструктури — теплокомуненерго, водоканалів, лікарень, органів державної влади — це не просто наша щоденна робота. Це питання безпеки і стійкості держави. І водночас — один із найскладніших викликів, з якими стикаються постачальники.
Треба розуміти плинність причинно-наслідкових зв'язків. Основна причина всіх труднощів — енергетична нестабільність, спричинена російськими атаками на енергосистему. Вона породжує цілу низку похідних проблем.
Передусім — неможливість прогнозувати коливання цін на ринку. Коли виникає дефіцит генерації, вартість електроенергії різко зростає. Для постачальника це означає фінансові ризики, особливо коли йдеться про споживачів, яких можуть відключати за графіками. Такі ситуації ведуть до додаткових витрат на балансування і можуть створити значне фінансове навантаження.
Фінансові проблеми співпраці з держструктурами
— Чи відчувається зараз тиск через фінансові умови співпраці з державними структурами?
— Так, безумовно. Важливий виклик — це післяоплата, яка є умовою більшості договорів, укладених через систему публічних закупівель. Термін оплати може сягати від 20 до 90 днів. Для постачальника це означає необхідність залучати додаткові фінансові інструменти, а їхнє обслуговування лягає у витрати компанії.
Ще один аспект — довгостроковість контрактів. Більшість договорів підписуються на рік, однак ціна, зазначена в них, може бути актуальною лише місяць-два. Ринок живе своїм життям — ціна на електроенергію змінюється постійно. На жаль, трапляються випадки, коли споживачі зволікають із погодженням зміни тарифу або взагалі відмовляються його переглядати. Це прямо веде до збитків постачальників.
Не можна оминути і проблему неплатежів. Частина споживачів через різні причини не розраховується вчасно. Це створює ланцюгову реакцію — постачальник змушений покривати ці витрати власними коштами.
— І як банки реагують на таку ситуацію, коли ринок фактично працює на межі виживання?
— Логічно, що більшість фінансових установ займає дуже обережну позицію. Банки неохоче пропонують фінансові продукти постачальникам електроенергії, адже ринок виглядає нестабільним і ризикованим.
Єдиного рецепту для вирішення всіх цих проблем не існує. Нас рятують лише зважений підхід до ризиків, професійна команда і постійний аналіз ситуації на ринку. Саме це дозволяє нам утримувати стабільність і забезпечувати електропостачання всіх наших споживачів — навіть у найскладніші періоди.
На фото Олександр Хандрига директором компанії «ЕЛ-ЕНЕРГО»
Вплив моделі ринку та конкуренція
— Як нинішня модель ринку електроенергії України впливає на діяльність таких компаній, як «ЕЛ-ЕНЕРГО»? І чи відчуваєте ви більшу конкуренцію з боку державних чи приватних трейдерів?
— Конкуренція сьогодні відчувається з обох боків. Державні компанії мають масштаб і стабільність, приватні — особливо невеликі гравці — перевагу у гнучкості й швидкості рішень. Позитивно, що випадків недобросовісної конкуренції стало помітно менше — ринок дозрів, більшість його учасників діють виважено й раціонально.
Модель ринку електроенергії має визначальний вплив на нашу діяльність. Її можна назвати як набором правил, так і віддзеркаленням реальної ситуації, у якій ми працюємо. І те, й інше безпосередньо формує умови роботи «ЕЛ-ЕНЕРГО».
У сучасних реаліях головною конкурентною перевагою стає доступ до фінансових ресурсів. Саме тому важко сказати, хто має більше переваг — державні чи приватні трейдери. Ті, хто може швидше мобілізувати фінансові інструменти й забезпечити стабільність для своїх клієнтів, і тримаються на плаву.
Волатильність вересня та гнучкість закупівель
— Які компанія пережила коливання цін у вересні? Як зміни на ринку двосторонніх договорів або коливання на «Українській енергетичній біржі» позначаються на ваших контрактах із критичними підприємствами?
— Вересень став для трейдерів справжнім «чорним лебедем». Ситуація на ринку склалася парадоксальна: ціни на «Українській енергетичній біржі» за двосторонніми договорами (ДД), які зазвичай нижчі за вартість на ринку «на добу наперед» (РДН), цього разу виявилися значно вищими. Для багатьох учасників ринку це стало шоком.
Така нестандартна ситуація змушує постачальників формувати свій портфель закупівель більш гнучко, розподіляючи частки між різними сегментами ринку — двосторонніми договорами, РДН та імпортом. Це дозволяє диверсифікувати ризики й утримувати стабільність цін для споживачів.
Є ще один важливий чинник — потреби окремих категорій клієнтів. Наприклад, великі промислові компанії з іноземними інвестиціями часто вимагають, щоб у структурі споживання була частка електроенергії з відновлюваних джерел. Відповідно, у нашому портфелі є й «зелена» генерація — це вже не данина моді, а частина корпоративної відповідальності.
Варто також зазначити, що майже всі договори з бюджетними установами укладаються за рекомендаціями Міністерства економічного розвитку й орієнтовані на ціни РДН. Тобто постачальник сам вирішує, на якому сегменті ринку закуповувати енергію, беручи на себе весь ризик. Якщо ціна зростає — він може зазнати збитків, якщо падає — отримати невеликий прибуток. Це, без перебільшення, гра на тонкому фінансовому балансі.
— На Ваш погляд, з чим пов’язана ця волатильність і чи чекати подібного надалі?
— Я вважаю, що це не просто просадка, а великі впливи на ринку. Ми розділяємо ризики: більшу частину купуємо наперед. Тут проблема, що зараз наш ринок трейдингу дуже відкритий. В Україні для трейдингу достатньо кількох тисяч доларів, щоб відкритися і займатися. В Європі, щоб почати, треба покласти на депозит мінімум пів мільйона євро — спекулянтів менше.
Це впливає на планування. У нас горизонт планування — місяць, Європа купує форварди на 2-3 роки. Треба бути готовим. Це перший такий випадок у нашій пам’яті, дуже важко було. Зараз очікування, що може бути подібне й далі. Добре, що ми маємо фінансову можливість докупити, але якщо компанія не прогнозує, то їй важко.
Специфіка роботи з великими інвесторами та критичною інфраструктурою
— Розкажіть, будь ласка, про специфіку роботи з великими інвесторами. Як вони закуповують електроенергію і чому акцентують на «зеленій» енергетиці?
— Такі інвестори, як McDonald’s, Coca-Cola, Sandora, закуповують електроенергію через власні тендерні процедури. Згідно з їхніми міжнародними регламентами, вони піклуються про довкілля та екологію. Вони вимагають, щоб у структурі постачання було щонайменше 10% «зеленої» електроенергії. Тому вони просять гарантії походження, щоб ми надавали інформацію саме з відновлюваних джерел енергії (ВДЕ). Ми купуємо або у виробника, або сертифікати гарантій походження і надаємо їх, підтверджуючи структуру постачання.
— Підприємства критичної інфраструктури часто працюють у складних фінансових умовах. Як вам вдається поєднати гарантії постачання з мінімізацією ризиків неплатежів?
— Більшість наших клієнтів, які належать до об’єктів критичної інфраструктури, закуповують електроенергію за Законом «Про публічні закупівлі». Це означає, що постачальник фактично має обмежений вплив на умови майбутнього договору.
Тому головним інструментом управління ризиками для нас є ретельний попередній аналіз. Ми перевіряємо історію виконання попередніх контрактів, наявність заборгованостей перед чинними постачальниками, судові рішення, фінансові звіти. Це дозволяє оцінити надійність споживача й ухвалити виважене рішення щодо укладення договору.
Така превентивна робота часто непомітна ззовні, але саме вона дає можливість уникнути серйозних втрат і зберегти стабільність постачання.
Імпорт електроенергії
— Ви здійснюєте імпорт електроенергії зі Словаччини та Молдови. Наскільки ці напрямки зараз стабільні й вигідні?
— Так, ми дійсно імпортуємо електроенергію з Молдови, переважно у періоди дефіциту в енергосистемі — це зазвичай осінньо-зимовий сезон. Також у нашому портфелі присутні напрямки зі Словаччини, Румунії та Угорщини, хоча їхня частка поки незначна.
Вигідність імпорту напряму залежить від цінових коливань у сусідніх країнах і від потреб української енергосистеми. На практиці імпорт дозволяє нам формувати більш гнучкі комерційні пропозиції для промислових клієнтів у пікові періоди споживання.
Якщо говорити про бар’єри, то основний — це зміни в законодавстві ЄС, які зобов’язують мати уповноваженого представника або організацію на території Європейського Союзу (за винятком Молдови). Фактично це технічна формальність, але вона створює додаткові витрати, які зрештою закладаються в ціну для споживача.
Крім того, обмежена пропускна спроможність міждержавних перетинів і складні регуляторні процедури не дозволяють будувати довгострокове планування — хоча б на квартал чи пів року, не кажучи вже про рік.
Втім, варто визнати, що ситуація поступово поліпшується. Ми бачимо, як регулятори вдосконалюють механізми, а міжнародна співпраця у сфері енергетики стає дедалі прозорішою. Це дає підстави для обережного оптимізму — і для бізнесу, і для енергосистеми загалом.
— Тобто, Молдова зручніша для роботи, ніж Угорщина, Словаччина чи Польща?
— Основне — відсутність біржі, ринок тільки в етапі становлення. Не потрібно представництв, які коштують грошей. У Румунії чи Словаччині потрібні — це додаткові 4-5 тисяч євро на рік адміністративних витрат. У Молдові — звичайний рамковий договір, не додається ціни.
Накопичення енергії та законодавство
— Як Ви бачите перспективу впровадження систем накопичення енергії у своїй діяльності? Чи є в Україні законодавчі умови для стимулювання таких проєктів?
— Сьогодні ми бачимо, що великі гравці — ОККО, АТБ, ДТЕК, ТОЛК та інші — уже реалізували масштабні проєкти зі зберігання енергії. Вони мають як значний кредитний ресурс, так і команди висококваліфікованих фахівців, здатних адмініструвати такі складні технологічні рішення. Для компаній середнього рівня, до яких належимо й ми, можливості наразі суттєво обмежені.
На мою думку, потрібно дочекатися, коли перші великі системи накопичення покажуть свою реальну економічну ефективність упродовж найближчих одного-двох років. Це стане практичним сигналом для залучення інвестицій у подібні проєкти середнього масштабу. Важливо, щоб держава одночасно створила стабільні законодавчі й регуляторні умови, адже без чітких стимулів такі інвестиції залишатимуться ризикованими.
— Які зміни в чинному законодавстві могли б полегшити роботу постачальників електроенергії, особливо тих, що працюють із критичною інфраструктурою?
— Це справді непросте питання, але воно надзвичайно важливе для стабільності енергосистеми.
По-перше, необхідно врегулювати питання бронювання персоналу під час воєнного стану. Постачальники електроенергії мають фахівців — енергетиків, диспетчерів, спеціалістів із балансування, без яких неможливо забезпечити безперервну роботу критичних об’єктів. Таким працівникам потрібно офіційно надавати статус бронювання, адже вони фактично виконують стратегічну державну функцію.
По-друге, постачальники, що працюють із критичною інфраструктурою, мають отримати механізми фінансової підтримки, коли споживачі затримують оплати. Йдеться передусім про державні банки, які могли б запровадити інструменти факторингу або короткострокового кредитування під такі контракти. Це дозволило б уникати касових розривів і зберігати фінансову стабільність.
На жаль, сьогодні більшість банків відмовляють у фінансуванні, якщо клієнти розташовані поблизу лінії бойових дій — у Сумській, Запорізькій чи Дніпропетровській областях. Це об’єктивно підвищує ризики для всього ринку.
Окремої уваги потребує удосконалення правил балансуючого ринку, які нині суттєво впливають на кінцеву ціну. Великі компанії завдяки масштабному клієнтському портфелю можуть компенсувати небаланси, але для гравців середньої ланки таких можливостей практично немає.
Також доцільно спростити оперативні процедури взаємодії з «Укренерго» та НКРЕКП, особливо в кризових періодах, зокрема, щодо коригування графіків або погодження аварійних постачань.
І, безумовно, потрібні стимули для компаній, що інвестують у власну надійність — у резервні джерела, системи накопичення чи інфраструктурну модернізацію. Це не лише підвищить енергетичну безпеку держави, а й засвідчить, що держава підтримує відповідальних учасників ринку.
Ми переконані, що поступово законодавство буде адаптоване до нових умов із фокусом на гнучкість, передбачуваність і безпеку енергопостачання.
— Ви згадували проблему бронювання. Так як це зараз актуальна проблема, як вона для вас виглядає?
— Коли наймаємо людей, перше питання для чоловіків — бронювання від мобілізації. Є обмеження щодо кількості працівників на підприємстві. Можна було б зняти ці обмеження. Основна проблема: Міністерство дає критерії, але в кожному регіоні вони різні. У Києві одні умови, у Київській області — інші, бо Київ — міська адміністрація, а область — інша. Наприклад, ми по Києву не проходимо за критеріями, а в області — так. Щоб отримати бронювання, потрібно перереєструватися, і тільки через 2-3 місяці після цього подавати заявку. Під час війни це основна причина затримок.
— А які фінансові інструменти могли б допомогти бізнесу зараз, і чому банки неохоче працюють з прифронтовими регіонами?
— Фінансові інструменти потрібні, як ніколи. Звертаєшся до банків — там все йде дуже важко. Я вже казав про Суми, Запоріжжя, Дніпро: важко працювати з регіонами. У мене більшість часу витрачається саме на комунікацію з банками, збираємо документи, аналітику. Ми проходимо: стабільна компанія, договори, прибуток. Але регіони близькі до зони боїв — ага, ризиковано. Бо ж є внутрішні банківські правила: нерухомість, яка рік тому розглядалася в Сумах чи Дніпрі як застава, зараз як така не розглядається. У Європі є факторинг: угода постачальник-покупець застрахована банком.
— У нас нібито влітку прийняли Закон “Про факторинг”...
— Якщо б це запрацювало, то спростило б роботу. Держава мала б придумати страхування для критичних підприємств. Наприклад, для комунальних: оплата розтягнута, але ж буде. Банк міг би покривати її на час. Ми обмежені трьома банками (Укрексім, Укргаз, Ощад) для спецрахунків. Можна запустити програму: банк дає гроші під договори з критичною інфраструктурою, коли немає оплати, — трьохсторонній договір. З цього питання ми зверталися з пропозиціями до міністра економіки — відповіді немає.
Компенсація небалансів і майбутнє ринку
— Ви компенсуєте небаланси споживачів на 100%. Як це вдається забезпечити технічно й фінансово? Чи є ризики для постачальника при такій моделі?
— ТОВ «ЕЛ-ЕНЕРГО» повністю покриває небаланси своїх клієнтів. Для споживача — це стабільність і впевненість у завтрашньому дні: він не ризикує отримати штрафи через коливання споживання чи технічні збої на балансуючому ринку.
Ми постійно підтримуємо зв’язок із великими споживачами, що дозволяє оперативно реагувати на зміни ситуації. У разі непередбачуваних обставин — наприклад, пошкодження енергетичної інфраструктури через обстріли — ми докуповуємо або продаємо необхідні обсяги електроенергії на внутрішньодобовому ринку. Така гнучкість дає змогу мінімізувати ризики і для клієнта, і для компанії.
Безумовно, це потребує професійної аналітики, точного прогнозування та фінансової дисципліни. Але саме така модель — із повною компенсацією небалансів — формує довіру до постачальника і підвищує культуру споживання електроенергії в цілому.
— Яким бачите майбутнє енергоринку України?
— На мій погляд, майбутнє українського енергоринку нерозривно пов’язане з долею держави. Останні роки довели: наша енергосистема здатна витримати найтяжчі випробування, зберігаючи керованість і надійність навіть у кризових умовах.
Та для справжнього розвитку потрібні мир і стабільність. Коли закінчиться війна, ми матимемо шанс не просто відновити енергетику, а створити її заново — сучасну, технологічну, інтегровану з європейським простором.
В Україні є фахівці, досвід і воля до змін. Залишилося головне — щоб настала тиша. І тоді вся енергія, яку сьогодні ми витрачаємо на боротьбу, піде на створення майбутнього.
Досьє «ЕнергоБізнесу»
Олександр Хандрига народився у сім'ї військовослужбовця. Шкільні роки провів у Запоріжжі. Далі здобув освіту інженера, пізніше вивчав менеджмент. Має багаторічний досвід управління підприємствами зі складним виробничим циклом та відповідними бізнес-процесами. На більшості займаних посадах впритул працював із забезпеченням електричної енергією, отримавши багатий, різноплановий досвід у цій сфері. З вересня 2023 року керує
ТОВ "ЕЛ-ЕНЕРГО", підприємством-постачальником електричної енергії споживачам, де впевнено використовує надбаний досвід.
