Наш старый сайт

Олексій Ярошенко: «В Україні LNG асоціюється зі спотом, проте цей бізнес вимагає тривалого бронювання потужностей»

Олексій Ярошенко: «В Україні LNG асоціюється зі спотом, проте цей бізнес вимагає тривалого бронювання потужностей»

24.05.2022

На разі Європа вже застосувала санкції проти російського вугілля, готує пакет обмежень щодо нафти з країни-агресора, але найбільшим викликом для Старого світу стане відмова від російського газу.

 Значні обсяги імпорту газу з РФ можуть бути замінені поставками зрідженого природного газу (LNG) з таких країн як США та Катар, які є найбільшими постачальниками на світовому ринку та активно розбудовують свої експортні потужності. 

Та й сама Європа не стоїть осторонь і будує термінали для прийому LNG.

В інтерв’ю для «ЕнергоБізнесу» начальник відділу стратегії «Оператора ГТС України» Олексій Ярошенко розповів як розбудовуються термінали поблизу України. За його словами, українські трейдери часто орієнтуються на спотові поставки, проте контакти на поставку LNG вимагають бронювання потужностей терміналів, тому стандартний довгостроковий контракт має термін 15-20 років.

— Яка частка трубного газу з РФ на сьогодні на європейському ринку? Скільки можна цього газу потенційно витіснити поставками LNG зі світового ринку?

— За даними Єврокомісії у 2021 році ЄС імпортував з РФ 155 млрд куб. м, або 45% усього імпортованого газу з країн за межами Євросоюзу. З них приблизно 138 млрд куб. м, або 40% - російський трубопровідний газ, 15 млрд (5%) – LNG. Ще близько 3,5 млрд куб. м LNG імпортувала Великобританія. У 2022 році постачання газу з Росії до ЄС суттєво зменшилося: за 4 місяці 2022 року за даними «Газпрому» експорт у країни так званого «далекого зарубіжжя» впав на 27% у порівнянні з аналогічним періодом попереднього року. 

На жаль, це не означає зниження прибутків російського газового монополіста – висока ціна на спотовому ринку, до якого прив’язана значна частина європейських контрактів, більш ніж компенсує зниження обсягів.  

Потенційно, у перспективі 5 років, LNG міг би витіснити весь цей обсяг. Якщо ж говорити про 2022 рік, зазвичай називають цифри від 20 до 50 млрд куб. м.  

— Як на сьогодні Європа розширює пропускну здатність своїх терміналів (або будує нові) для прийому додаткових партій LNG?

— У даному випадку доцільно говорити не про Європу в цілому, а про ситуацію в окремих країнах, або регіонах. Арифметично ЄС міг би імпортувати більше 150 млрд куб. м LNG на рік з існуючими терміналами, але значна їх частина знаходиться в Іспанії та Португалії, які не мають потужного трубопровідного з’єднання з Францією. Франція, у свою чергу, також має LNG термінали, але газ із Франції до Італії та Німеччини напряму фізично постачатись не може – тільки через Швейцарію та Бельгію, і в обмежених обсягах. 

Відповідно, мова йде скоріше про те, що окремі країни намагаються диверсифікувати джерела постачання (Німеччина, Польща, Італія, Фінляндія), або посилити свою роль регіонального хабу (Греція). У такому разі будівництво нових LNG-терміналів може виявитись дешевшим і швидшим за будівництво наземних трубопроводів. 

—  Що ви можете сказати про розширення LNG-потужностей нашими найближчими сусідами?

— В першу чергу спадають на думку проекти Gdansk FSRU – плавучий термінал з регазифікації, потужністю 6 млрд куб. м/рік, який планується побудувати у Польщі до 2025 року, та Alexandroupolis LNG – також плавучий термінал, потужністю 5,5 млрд куб.м/рік у Греції, який буде завершено у 2023 році. Також поступово розширюються потужності терміналу у Свіноуйсьце – зараз проводиться розширення з 5 млрд куб. м/рік до 7,5 млрд куб. м/рік. Розглядається можливість розширення терміналу у Литві та будівництво нового терміналу у Латвії. 

— Нещодавно Німеччина розпочала установку першого судна-терміналу і планує за 10 місяців установити 4 таких судна для прийому LNG. Як ви оцінюєте перспективи, переваги такої практики замість будівництва терміналу? На скільки такий підхід скорочує час до початку експлуатації та поставки LNG?

— FSRU (англ. Floating Storage Regasification Unit – ред.) – розповсюджений підхід до реалізації терміналів LNG. Переваги – швидкість будівництва і нижча вартість порівняно з оншорними терміналами, недоліки – вищі витрати на експлуатацію, коротший термін експлуатації. 

У разі наявності корабля – регазифікаційної установки, встановлення терміналу може бути здійснене за рік або менше, у разі замовлення нової установки – за 3 роки. Будівництво нового оншорного терміналу – 3-5 років. Звичайно, цифри дуже умовні, і все залежить від конкретного проєкту, зокрема наявності наземної інфраструктури, проходження дозвільних процедур. 

Але актуальним залишається питання забезпечення їх поставками – наразі потужності з експорту LNG у світі обмежені.  

— Які країни є світовими лідерами у технологіях з будівництва танкерів та терміналів для транспортування LNG? Які країни або компанії збільшать свою роль, як постачальника LNG на світовому ринку?

— У короткостроковій перспективі, звичайно, більше можливостей у країн, які вже є лідерами ринку – США, Катар, Австралія. У 2022 році за даними огляду Oxford Energy очікується зростання потужностей із скраплення на 43 млрд куб. м/рік . При цьому нові термінали наближаються до введення в експлуатацію практично лише у США. 

Навряд чи у середньостроковій перспективі ситуація суттєво зміниться – адже від прийняття остаточного інвестиційного рішення до початку відвантаження LNG з експортного терміналу проходить зазвичай 4-5 років. Певний потенціал для нарощування поcтавок LNG мають, наприклад, Канада, Мозамбік, Мексика, Мавританія, Сенегал, Танзанія, проте незрозуміло, чи вдасться цим країнам залучити відповідні інвестиції, з урахуванням регуляторних ризиків і перешкод та довгострокового курсу на декарбонізацію.  

— Чи розширюють американські або катарські компанії свої потужності з відвантаження LNG? Чи потрібно, на вашу думку, таке розширення для забезпечення зростаючих потреб Європи?

— Наразі найбільш активно розширює потужності із скраплення саме США. Наприклад, у лютому цього року було завершено будівництво шостої черги терміналу Sabine Pass (близько 7 млрд куб. м/рік), а протягом 2022 – початку 2023 року очікується поетапне введення в експлуатацію терміналу «Calcasieu Pass» (майже 14 млрд куб. м/рік). У 2024-25 рр. очікується завершення будівництва терміналу Golden Pass – ще 22 млрд куб. м/рік. Загалом, урядом США було видано дозволи на термінали сумарною потужністю 270 млрд куб. м/рік, але, звісно, далеко не всі будуть реалізовані. 

Катар веде розробку нових родовищ і будує відповідну інфраструктуру для збільшення експорту LNG на 46 млрд куб. м/рік, але тут йдеться про більш довгострокові плани – орієнтовно до 2025 року. 

Таке розширення необхідне для насичення ринку LNG навіть більше, ніж побудова імпортних терміналів, адже завантаженість експортних терміналів перебуває практично на максимальному рівні. 

— Чи постачає LNG на світовий ринок Росія? Якщо так, скажіть будь ласка, в які країни? Яке майбутнє на вашу думку чекає на такі поставки?

— Росія постачає на світовий ринок достатньо багато LNG – до 40 млрд куб. м на рік, що робить її четвертим експортером LNG у світі. Приблизно половина цих обсягів орієнтована на європейські країни (найбільше – Франція, Великобританія, Іспанія, Бельгія, Нідерланди), інша половина – Азія (переважно Японія – майже 8 млрд куб. м у 2021 році та Китай – близько 7 млрд куб. м у 2021 році). 

Є випадки відмов приймати російські вантажі у Європі, тому, напевно, вже зараз частка азійських країн зростає. У разі введення санкцій з боку ЄС, ймовірно, усі російські вантажі переорієнтуються на азійські ринки, зокрема Китай, але із знижками та ускладненням логістики. 

Росія планувала суттєво наростити обсяги експорту LNG – майже до 200 млрд куб. м/рік до 2035 року. Вже зараз будується термінал зі зрідження СПГ «Арктик-2», який мав збільшити можливості експорту LNG росією приблизно на 28 млрд куб. м/рік до 2025 року. У зв’язку із санкціями проти рф, перспективи і терміни його завершення «уточнюються», як заявляє російська сторона. 

— Що на сьогодні відбувається з постачанням LNG в тихоокеанському регіоні? Чи не відбудеться такого, що Китай перебере на себе нові обсяги LNG, які будуть виставлені на продаж на світовому ринку і залишить Європу ні з чим?

— Зараз LNG в тихоокеанському регіоні дешевший за спотові ціни у Європі більше ніж на 20%, тому саме Європа отримує більшу частину спотових вантажів. Звичайно, ситуація може змінитися, наприклад, у разі вирішення Китаєм проблеми з коронавірусом, або через спеку, що призводить до підвищеного попиту на електроенергію для кондиціонерів. Якісь прогнози у даному випадку робити дуже складно. 

Що важливо, у азійсько-тихоокеанському регіоні більшість контрактів прив’язані до цін на нафту, а у європейському – до цін на газових хабах. Тобто, ціни довгострокових контрактів в Азії в середньому нижчі, ніж у Європі, що певним чином стримує зростання цін. 

— З яких терміналів у Європі українські трейдери потенційно можуть купувати LNG? Чи складається на сьогодні цінова ситуація для імпорту цього ресурсу в Україну? За яких цін, на ваш погляд, може виникнути доцільність з купівлі LNG для поставки в Україну?

— Найближчі до України термінали LNG – термінал у Свіноуйсьце (Польща), Клайпеді (Литва), на острові Крк (Хорватія), Ревітусса (Греція). Є технічна можливість ввезення газу з будь-якого з них, і такі операції вже мали місце – наприклад, у лютому один із трейдерів (компанія ERU Group – ред.) заявив про домовленість щодо імпорту LNG до України у березні. 

За останні півроку Оператор ГТС подвоїв гарантовані потужності для імпорту газу в Україну (54 млн куб. м на добу) та продовжує працювати над можливостями їх збільшення з фокусом на диверсифікацією джерел постачання газу.

Щодо вартості, то питання про ціну LNG було актуальним у період відносно низьких спотових цін: з урахуванням вартості скраплення, перевезення і регазифікації ціна поставок LNG була суттєво вищою за спотові ціни на європейському ринку. В умовах високих спотових цін і дефіциту газу, витрати на постачання LNG повністю покриваються, і ціни спотових поставок LNG приблизно відповідають спотовим цінам на хабах, або у крупних трейдерів. В цих умовах суттєвим питанням є вартість транспортування від точки придбання газу до кордону України. Наприклад, для транспортування газу із терміналу у Греції потрібно сплатити тарифи грецької, болгарської, румунської і молдовської ГТС, що знижує привабливість маршруту. 

Слід розуміти, що LNG-термінали – як експортні, так і імпортні – будуються, як правило, на основі попередніх домовленостей про постачання газу. В Україні LNG часто асоціюється із спотовим ринком, але це не зовсім виправдано, адже для отримання позитивного інвестиційного рішення вимагається зобов’язання одного з партнерів проєкту щодо довгострокового бронювання більшої частини потужності регазифікації, а стандартний довгостроковий контракт на постачання LNG має тривалість 15-20 років. Наприклад, потужність терміналу у Свіноуйсьце повністю заброньована компанією PGNiG, і у разі бажання імпортувати LNG, українські трейдери мають досягнути домовленості із цією компанією. Крім того, PGNiG має портфель довгострокових угод на придбання великих обсягів LNG: за заявою компанії, тільки із компаніями США було підписано контракти на поставку 9 млрд куб. м на рік. Наскільки відомо, українські трейдери таких контрактів поки що не мають. 

 

Досьє «ЕнергоБізнесу»

Ярошенко Олексій, начальник відділу стратегії ТОВ «Оператор ГТС України».  
Народився: 30 червня 1992 р.

Освіта: Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 2015 р. Магістр міжнародних економічних відносин, перекладач з англійської мови. Має сертифікат фінансового аналітика CFA.

Кар’єра: Трудову діяльність починав у компанії «Делойт і Туш Україна» у департаменті корпоративних фінансів, у 2018 році перейшов до АТ «Укртрансгаз». Після успішного завершення процедури відокремлення (анбандлінгу) працює у ТОВ «Оператор ГТС України».

Сімейний стан: одружений.

Вільно володіє українською, англійською, російською мовами.