Широкі версти співгромадян, які в більшості своєї не помітили епохальну подію зі створення цього незалежного за усіма європейськими стандартами оператора, у вересні 2022 року несподівано дізналися про це саме велике реформоване надбання ринку природного газу.
Почули про його скрутний фінансовий стан, і про зміну генерального директора, і про створену у Верховній Раді слідчу комісію, і про його відповідальність за опалювальний сезон і т.д.
А ще про його чергове корпоративне реформування або попереднє недореформування, це кому як більше подобається, що потребує чергових змін до законодавства та титанічних зусиль причетних державних органів.
Подив, що викликав цей справжній цвях вересневих новин, заставив спантеличених причетних до ринку газу осіб, іменованих споживачами, поставити собі питання: Що ж це за диво дивне, оператор ГТС? Чим він для матусі історії такий цінний?
Жага пізнання притаманна будь-якій розумій людині, так чому не вгамувати її та придивитися до об’єкта дослідження з усією творчою прискіпливістю.
Розпочнемо краще з кінця. Для чого ж він потрібен, незалежний оператор ГТС та для чого його відокремлювати , встановлюючи прямі забороні займатися постачанням та видобутком газу?
Скринька відкривається дуже просто. Споживача платить за все, як слушно колись зазначив один високопосадовець НКРЕКП, нашого енергетичного Регулятора. Найбільшу частину у витратах споживача займає купівля товару - газу. Інші витрати – за транспортування, розподіл, зберігання газу, належить до сфер природних монополій, де тарифи встановлюються державними органами. А от ціна газу як товару не регулюється і споживач може домовлятися з постачальниками, обираючи більш вигідну ціну, а постачальники, відповідно, можуть пропонувати свої ціни, конкуруючи між собою.
Враховуючи, що газ транспортується системами (газотранспортною та газорозподільною), постачальники потенційно залежать від прихильності операторів цих систем, а тому критично важливим є розірвання цієї залежності.
Не треба нагадувати, як свого часу постачальники були одночасно транспортувальниками (операторами газорозподільних систем), більш відомі в народі як обл/горгази.
І використовували свою подвійну натуру на повну потужність. Тоді до споживача доводилася проста істина – або купуєш газ у нас як постачальника, інакше як транспортувальник ми тобі відключимо газ.
З оператором, на той час єдиної ГТС , було трохи інакше, більш витонченіше. Існував такий документ – місячний плановий розподіл обсягів постачання природного газу споживачам, який надсилався не пізніше 27 числа місяця, що передує місяцю постачання газу, до всіх газорозподільних підприємств. Якщо споживачі постачальника не потрапляли до цього розподілу їх чекала важка доля – припинення газопостачання або потрапляння до гарантованого постачальника, яким були одночасно операторами газорозподільних систем. Таке собі замкнене коло.
З урахуванням того, що певний період часу оператором єдиної ГТС був НАК «Нафтогаз України», ситуація мала доволі пікантний вигляд. За результатами його діяльності в цієї іпостасі Антимонопольний комітет у 2014 році прийняв цікаве рішення.
Тому і було вирішене розірвати цей зв'язок та зробити відокремлення транспортування газу від постачання та видобутку.
Слід зазначити, що України в цьому питанні була попереду планети всій. 25 лютого 1998 року був прийнятий Указ № 151/98 Президента України «Про реформування нафтогазового комплексу України», що передбачав забезпечення розмежування функцій з видобутку природного газу, транспортування та його реалізації(постачання).
Перший крок в цьому напрямку Європа зробила тільки 22 червня 1998 року, прийнявши Директиву 98/30/ЄС «Про єдині правила для внутрішнього ринку природного газу».
Але, на відміну від України , яка залишилася у 1998 році зі створеним тоді НАК «Нафтогаз України» та його групою компаній , європейці рухалися далі. Чому наочним прикладом стали Директива 2003/55/ЄС від 26 червня 2003 року та Директива 2009/73/ЄС від 13 липня 2009 року.
Промінь надії з’явився у 2011 році після прийняття Закон «Про засади функціонування ринку природного газу». Відокремлення оператора ГТС було позначено скоріше декларативно ніж функціонально. Відокремили тільки операторів газорозподільних систем, хоча трохи своєрідно – через створення дочірній компаній - постачальників, але краще ніж взагалі нічого.
В 2015 році з прийняттям Закону «Про ринок природного газу» за незалежність оператора ГТС взялися з усією пасіонарністю. Досвід європейський був в допомогу. Оскільки ніхто не відміняв прислів’я «створимо проблему, а потім будемо її вирішувати», легких варіантів не шукали. А вони були.
Перший. Найдешевший. Тобто безоплатний. Взагалі. Державний пакет акцій АТ «Укртрансгаз» рішенням Кабінету Міністрів забрати у НАК «Нафтогаз «України» та передати цей пакет в управління державному органу. І справа в капелюхі. Відокремили транспортування газу разом зі зберіганням від постачання та видобування.
Другий. Майже дешевий. Якщо державі хотілось потратити трохи грошей, то варто було закрити очі та погодиться, що акції АТ «Укртрансгаз» належать НАК «Нафтогаз України». Статутний капітал АТ «Укртрансгаз» становить 6 494 611 600 грн. Знайти ці гроші в бюджеті та сплатити НАК «Нафтогаз України» за пакет акцій , а сам пакет передати в управління державному органу. Результат з відокремлення досягнутий. Правда витратилися трохи.
Третій. Дорогий. У 2016 році затвердили план, як без нього. Відокремлення газотранспортної системи від газосховищ європейськими директивами не вимагалося, тому мабуть скористувалися принципом «відокремлювати так відокремлювати», вирішили створили АТ «Магістральні газопроводи України» та АТ «Підземні газосховища України». Перший мав безоплатно отримати від АТ «Укртрансгаз» державні об’єкти газотранспортної системи, а другий - газосховищ.
Але виникла проблема. Після такої безоплатної передачі державних об’єктів, зокрема системи новому оператору, АТ «Укртрансгаз» мав сплатити до державного бюджету , згідно з інформацією станом на 2017 року , приблизно 66 млрд. грн. податку на додану вартість. В свою чергу, новоутворений оператор мав сплатити АТ «Укртрансгаз» близько 3,5 млрд. грн. за передане останнім власне майно.
До таких витрат ніхто не був готовий, тому перейшли до іншого варіанту. Самого дорогого, гуляти так гуляти. Для держави.
АТ «Укртрансгаз» утворив ТОВ «Оператор газотранспортної системи». Потім продав корпоративні права АТ «Магістральні газопроводи України з багаторічною платою за динамічною ціною.
Для полегшення фінансового тягаря для АТ «Укртрансгаз» під час передачі державних об’єктів новоутвореному оператору та зменшення надходжень до державного бюджету на 63 млрд. грн. податку на додану вартість, до Податкового кодексу внесли зміни.
Ну і ще пару дрібниць. В бюджеті на 2020 рік передбачили поповнення статутного капіталу АТ «Магістральні газопроводи України» на 3,85 млрд грн., які транзитом пішли до АТ «Укртрансгазу» за корпоративні права в статутному капіталі нашого дорогого оператора.
І у завершення, АТ «Укртрансгаз» продав новому оператору газ на 4,53 млрд. грн, необхідний для роботи системи. Якщо це той газ, що пов'язаний з технологічним процесом транспортування природного газу, то його необхідний обсяг потрапив до системи ще під час здачі її в експлуатацію, де і став невід’ємною частиною об’єктів державної власності, та мав би передаватися також безоплатно. Але такі подробиці кого могли зацікавити при таких масштабах?
Так з 01 січня 2020 року після титанічних зусиль , майже рівним зусиллям по будівництву вузькоколійки від Боярки до Києва для доставки дров, з’явився приватний оператор ГТС, в якому корпоративні права належать не державі, а АТ «Магістральні газопроводи України».
Як свого часу у Постанові від 05 листопада 2008 року Верховний Суд України написав: не є власністю держави пакет акцій у статутному фонді акціонерного товариства, переданий нею до статутного фонду іншого суб'єкта господарювання, в якому їй належить 100 відсотків акцій.
Власником цього пакета акцій стає зазначений суб'єкт господарювання. Поняття власності держави і власності такого суб'єкта не є тотожними, оскільки ця власність належить різним особам, самостійним учасникам цивільного обігу. Майже як у відомому фільмі «Кавказька полонянка» про товариша Саахова та баранів, належних на праві власності різним суб’єктам.
Вийшло як вийшло. Сертифікований за європейськими стандартами оператор ГТС газ транспортує, систему балансує, бухгалтерські папери перекладає і гроші заробляє. Але дивіденди до державного бюджету не платить. Всі гроші через АТ «Магістральні газопроводи України» потрапляють до АТ «Укртрансгаз», який перебуває у відомій групі «НАК «Нафтогаз України».
І ось у вересні 2022 року виявилося, що оператора недореформували.
Тому розроблений новий План заходів з реформування системи управління газотранспортної системи, що гуляє Internet, та законопроєкт про заходи щодо реформування корпоративного управління оператора газотранспортної системи України ( №8068 від 22.09.2022 року).
Якщо мова про відновлення контролю з управління, то змінити наглядову раду АТ «Магістральні газопроводи України» - звичайне робоче питання. Вирішується при бажанні акціонером одноособово, чому є приклади.
Якщо припинити договір купівлі – продажу корпоративних прав оператора та позбавити АТ «Укртрансгаз» незрозумілого грошового потоку, то достатньо його державний акції забрати у «НАК «Нафтогаз України» та передати цей пакет управління держаному органу. Після чого, акціонер АТ «Укртрансгаз» та акціонер АТ «Магістральні газопроводи України» приймає рішення про припинення договору купівлі-продажу за взаємною згодою сторін. Акціонер то один – держава.
З урахуванням того, що припинення діяльності АТ «Магістральні газопроводи України», що передбачено обома напрямками нової реформи, справа не одного року, здається ключовим все ж таки є створення в ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» незалежної наглядової ради в кращих традиціях Керівних принципів ОЕСР щодо корпоративного врядування на підприємствах державної форми власності.
З подальшим усуненням держави як акціонера від управління оператором ГТС, цим діамантом газового ринку.
P.s Проблеми з «Північними потоками» додають більше шарму реформі оператора ГТС , як виконавця послуг транспортування природного газу по території України в митному режимі «транзит» .
