Навіть нестямні звуки повітряної тривоги не змогли перервати радісний обмін думками про збереження ціни на природний газ до 01 травня 2025 року.
За всіма цими ознаками співрозмовниць було можливо ідентифікувати, як побутових споживачів газу, які використовують його для приготування їжі, підігріву води та опалення житла.
Як після почутого, маючи аналогічний споживацький привід для радості, не піддатися спокусі та не пірнути з головою в цінове газове питання.
Гурт «Машина часу» колись співав: «Ми пам’ятаємо, як все починалось…». І ми пам’ятаємо. А починалося так.
Ціна газу для побутових споживачів, часто-густо іменованих в нормативних актах «населенням», завжди була чутливим питанням для держави. Настільки чутливим, що держава протягом багатьох років в ньому не дозволяла ніяких рухів вліво-вправо. Виключно державне регулювання роздрібних цін на газ для таких споживачів.
Читання численних нормативних актів тих часів надають справжню насолоду – в копійках за 1 кубічний метр.
Така турбота була підкріплена цілком реальним впливом на видобувні підприємства через корпоративні права держави в їх статутних капіталах (фондах).
Постанова Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1729, наприклад, безпосередньо вказувала, що потреба населення в газі задовольняється з ресурсу природного газу підприємств, частка держави у статутних капіталах (фондах) яких становить 50 відсотків та більше.
У 2010 році задоволення потреб в газі побутових споживачів підняли на більш високий рівень – закону.
У прийнятому Законі України «Про засади функціонування ринку природного газу» стаття 10 була повністю присвячена походженню ресурсу газу для населення, його постачальникам та порядку визначення роздрібних цін.
Походження ресурсу газу залишили попереднє - за рахунок підприємств з переважною державною часткою у статутних капіталах (фондах). Постачальники мали бути гарантовані та визначатися Кабінетом Міністрів.
На той час НКРЕ без КП своєю постановою від 31.03.2011 року № 466 затвердила Порядок встановлення роздрібних цін на газ для населення.
Тішить думка, що запроваджений в статті 10 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» підхід до забезпечення побутових споживачів газом, порядку ціноутворення не засмучував європейських партнерів, оскільки відповідав другому енергетичному пакету та умовам приєднання України до Договору про заснування Енергетичного Співтовариства.
Все змінилося у 2015 році, коли почали рух у бік третього енергетичного пакету. Новий Закон «Про ринок природного газу» ще не прийняли, але НКРЕ вже з КП у березні 2015 року, охоплена реформаторським натхненням, за існуючим порядком в черговий раз встановила ціни на газ для побутових споживачів.
Виконання вражало своєю простотою. Закон та порядок розрахунку роздрібних цін передбачали, що для потреб населення береться дешевий газ вітчизняного видобутку. Якщо його не вистачає – додається дорогий імпортований.
Вітчизняного обсягу газу вистачало, принаймні зацікавлені особи зворотного довести не могли. Як в таких умовах прилаштувати до розрахунку імпортований ресурс газу закон та порядок не передбачали. Тому до обсягу газу для побутових споживачів додали обсяг газу для потреб виробників теплової енергії для населення, який завжди був імпортований.
Магічне слово «населення» у словосполученні «виробників теплової енергії» дозволило «мікшіровати» обсяги газу з різними цінами, що в результаті нескладних математичних розрахунків призвело до визначення для побутових споживачів ціни за принципом «щось середнє арифметичне».
Далі все вже було справою техніки. В жовтні 2015 року набрав чинності Закон «Про ринок природного газу». А в ньому порядок розрахунку роздрібних цін прибрали. Застосували такий собі механізм спеціальних обов’язків для забезпечення загальносуспільних інтересів, головною ознакою яких стала їх тимчасовість. В формулу розрахунку цін імпортний паритет включили без зайвих обґрунтувань.
Коли тимчасовість для побутових споживачів закінчилася, абсолютна їх більшість була монопольно сконцентрована в одних руках.
Залишалася дрібниця: встановити для них ціну. Таку, яку можливо назвати ринковою в розумінні штучного монополіста.
В силу об’єктивних обставин до 01 травня 2025 року така ціна газу поки надає більшості споживачам радості. Чи буде так і далі?
Дивна ситуація після 9 років реформ. Газ видобувних підприємств, з часткою держави у статутних капіталах, в наявності. Побутові споживачі на місці. І постачальник у них є. Здається все, як в старі добрі часи – турбота про населення. Не вистачає дрібниці - порядку розрахунку роздрібних цін, а тільки добра воля постачальника в його розумінні ціноутворення.
