Звісно, хтось скаже про 8 років війни, а хтось заведе розмову про споконвічну боротьбу добра зі злом. Тим не менше, різниця між тим, як українці жили до того лютневого ранку і після, очевидна.
Життя пішло шкереберть.
В тому числі і нашої редакції.
З новинами ми собі раду давали, сайт повноцінно функціонував, підписники отримували щоденні інформаційні бюлетені, а от з журналом поки не виходило.
В паперовому вигляді ми відродимо його вже після завершення війни, а поки в електронному вигляді буде виходити аналітичний альманах «ЕнергоБізнес».
В тому, що залежить від нас, то ми прикладемо максимум зусиль, щоб крок за кроком повернутися до виходу в щотижневому режимі. Тим паче, що українська енергетика демонструє подиву гідний рівень стійкості. Якось так виглядає, що минулого року побоювалися опалювального сезону, тестування енергосистеми в ізольованому режимі, переймалися чи вистачить вугілля та газу, як поведуть себе АЕС, а потрапили на таке «тестування» якого й уявити не могли.
І в умовах повномасштабної війни виявилося, що все працює навіть під обстрілами. Є світло, опалення, газ, пальне. Значить, працює транспорт, є зв’язок, функціонують ліфти і банкомати. Звісно, такого не хочеться бажати навіть ворогам, ми ж все-таки, люди.
Тим не менше, зараз цікавості, хотілося б глянути як працюють в таких умовах інші країни. Причому в умовах, коли «добрий» сусід захопив п’яту частину території, а партнери співчувають, плескають по плечу, морально підтримують, але в бійку лізти не поспішають. Ну, але подякуємо бодай за те, що дають зброю, трохи грошей і обіцяють допомогти потім. Як то кажуть, казав пан кожух дам…
З іншого боку, могли і цього не дати, прецеденти траплялися.
Однак, Україна живе, б’ється і працює.
В нинішньому випуску «ЕнергоБізнесу» можна дізнатися як через війну проходив український енергетичний сектор.
Приємного читання, сподіваємося на наступне число за два тижні і нехай всіх нас береже Господь.
З повагою,
шеф-редактор «ЕнергоБізнесу»
Петро Білян
