Грегорі В. Слейтон, The New York Post
Сі має погане здоров'я і, ймовірно, піде у відставку на пленарному засіданні КПК цього серпня або займе суто церемоніальну посаду.
Чутки про падіння Сі ходили й раніше. Але ніколи раніше ми не бачили нещодавніх чисток (і загадкових смертей) десятків генералів Народно-визвольної армії, вірних Сі; усіх їх замінили на нелояльних до Сі.
Чжан Юся, з яким Сі серйозно посварився після того, як він допоміг Сі забезпечити собі безпрецедентний третій п'ятирічний термін, зараз є фактичним лідером НВАК.
«Зняття назви» з мавзолею батька Сі минулого місяця було безпрецедентним. Мавзолей, який Сі збудував на честь свого покійного батька, був більшим за мавзолеї Мао Цзедуна.
На додачу, особисту охорону Сі нещодавно скоротили вдвічі. Який світовий лідер скорочує власну охорону?
Протягом майже двох тижнів наприкінці травня та на початку червня, поки іноземних високопосадовців приймали в Пекіні інші лідери КПК, не було жодного пояснення зникнення Сі. Згадок про Сі стало набагато менше на сторінках "Женьмінь жибао", органу КПК, який донедавна щодня публікував підлесливі статті про Сі на перших шпальтах.
На початку червня Сі знову з'явився, щоб прийняти білоруського диктатора/російську маріонетку Олександра Лукашенка. Сі виглядав втомленим, байдужим.
Місцем зустрічі був скромний сімейний куточок резиденції лідерів КПК (Чжуннаньхай) у Пекіні, який ніколи раніше не приймав державних візитів. Позбавлений пишноти та обстановки, що супроводжували кожне зібрання Сі, весь антураж був скромним. Жодного з перекладачів чи старших помічників Сі не було на зустрічі.
Порівняйте це з державними візитами, які нещодавно організували інші лідери КПК; як правило це великі, екстравагантні заходи в престижних конференц-залах КПК. А після його нещодавньої розмови з президентом Трампом китайські державні ЗМІ, включаючи державне телебачення, згадували Сі без будь-якого офіційного титулу. Такого ніколи раніше не траплялося. Хоча це пізніше було частково виправлено, неймовірно, щоб такий кричущий недогляд був випадковістю.
Нещодавно професори деяких найпрестижніших університетів Китаю опублікували статті з прямою критикою Сі, що раніше було просто немислимо.
Це лише декілька з багатьох незвичайних ознак з Пекіна, які сигналізують про значні зміни в структурі влади КПК. Хоча це ще лише припущення, схоже, що Чжан Юся та старійшини КПК обрали Ван Яна, якого Ден Сяопін вивів з забуття і який був успішним технократом до своєї вимушеної відставки у 2023 році, наступним головою КПК.
Він відомий як реформатор з м’яким голосом, який підтримує політику вільного ринку, більш децентралізоване прийняття рішень та набагато менш конфронтаційну зовнішню політику.
Перефразовуючи сентенцію Черчилля про Росію, Китай – це загадка, оповита таємницею. Тож ніхто не може знати нічого з абсолютною впевненістю. Але враховуючи катастрофічні наслідки одноосібного правління Сі, його усунення було б цілком логічним.
З огляду на загальний борг понад 50 трильйонів доларів (національний, місцевий та приватний борг перевищує сукупний обсяг економік США та ЄС), понад 50 мільйонів невикористаних (і здебільшого непридатних для використання) квартир через провали урядової політики (достатньо для країни розміром з Німеччину), масову еміграцію багатих китайців разом зі своїми активами та рівень безробіття, що перебуває на межі депресії не дивно, що по всьому Китаю спалахнули місцеві заворушення, підпали заводів та антиурядові протести.
Старійшини КПК розуміють, що Китаю потрібен новий прагматичний лідер, щоб мати хоч якийсь шанс уникнути катастрофи, що розгортається зараз.
Така зміна матиме величезні позитивні наслідки для США та наших демократичних союзників, якщо її правильно підійти. Трамп може виграти холодну війну з Китаєм без жодного пострілу. Але Росія, Північна Корея та Іран можуть бути спустошені цією знаменною зміною.
Фактично, швидка поразка Ірану від Ізраїлю та США підкреслила слабкість зовнішньої політики Сі. Один зі старійшин КПК нещодавно оплакував повну ізоляцію Китаю на світовій арені за часів Сі, за винятком кількох країн, які «ні на що не придатні».
Владіміре Путіне, зверніть увагу: ви втратили Сирію минулого року, ви на межі втрати Ірану, і незабаром можете втратити Китай. Чудова новина для всіх демократій, і особливо для Ізраїлю, Америки та хороброго народу України.
Сі Цзіньпін вкотре довів приказку, що «влада розбещує, а абсолютна влада розбещує абсолютно. Нехай його наступник навчиться на успіху глобального Заходу (включаючи найуспішніші країни Азії) і поведе свою країну часто складним, але зрештою корисним шляхом вільних ринків, вільних людей, справжньої демократії та верховенства права.
Тайвань, Сінгапур, Гонконг (до захоплення влади КПК) та десятки мільйонів успішних китайців за межами Китаю чітко дають зрозуміти, що це найкращий і, власне, єдиний сталий шлях розвитку для Китаю.
Автор Грегорі В. Слейтон — колишній високопоставлений дипломат США.
Колонка опублікована в New York Post.
