— Розпочнемо свої запитання з того, чому Україна така активна в сфері газу не розвиває свою інтеграцію в співдружності європейських газових операторів ENTSO G, в той час як суміжний енергетичний ринок діє якраз навпаки…
— Чому? Наскільки я знаю, раніше, коли «Укртрансгаз» був оператором ГТС України, він був членом цієї спілки. Коли він цю функцію після анбандлінгу втратив, то цю роль перебрав на себе Оператор ГТС України. Робота по інтеграції давно і системно ведеться. Йдеться про Україну та її сусідів: Молдову, Румунію, Угорщину, Польщу та Словаччину. Це введення в експлуатацію інтерконекторів, бачимо збільшення потужності для імпорту та різних видів операцій, як-от послуги шорт-хол, митний склад. Інтеграція систем відбувається. Сказати, що ми фізично не синхронізовані - це було б некоректно. Скажімо, кілька тижнів тому у нас було підписано угоду щодо синхронізації фізичних та хімічних параметрів в точках транскордонних переходів.
Єдине, що зараз заважає повноцінній інтеграції систем - урядова заборона експорту природного газу. Ми не можемо синхронізувати ціни на суміжних ринках. Якщо брати загальну тенденцію, європейські ціни більші за наші десь на 30-40%. Казати про комерційний імпорт зараз не доводиться, бо немає економічного сенсу.
Маємо на сьогодні можливість імпортувати газ, тобто зберігати його в режимі “митного складу”. Це не класичний імпорт, бо завезли його на зберігання і назад вивезли в ЄС. Торік ми бачили цю тенденцію: взагалі дуже жваво міжнародні трейдери завозили газ в Україну в режимі “митного складу”.
— До речі, щодо скасування експорту, то видобувники постійно нагадують про це питання уряду, зондують підгрунтя…
— Проблема видобувників вирішена в короткостроковій перспективі викупом на біржі «Нафтогазом» надлишків газу. Державі потрібно на опалювальний період закуповувати газ, тому вона вже другий рік викуповує надлишки.
— Чи існує небезпека дефіциту газу на внутрішньому ринку через експорт надлишків?
— Лише якщо будуть екстремальні погодні умови. З іншого боку, навряд чи за екстремальних умов ті обсяги, які можна було б продати на європейські ринки, чимось би особливо допомогли.
На мій погляд, це питання можна вирішити. Бо в побутовому сегменті споживання газу збільшилось, а в промисловому - впало на 30% від показників 2021 року. Ну і, звісно, тут ще накладається саме питання відповідальності.
— Все ж таки, які ваші прогнози - заборону експорту скасують лише після війни?
— Наша стійка позиція, що можна не чекати. У нас було багато дискусій на цю тему, зокрема, з урядом. Учасники ринку майже переконали урядовців, що можна вивільнити деякі обсяги для експорту, але було прийнято рішення продовжити заборону. Бо стратегічні ризики, на думку урядовців, переважають позитив від тих додаткових надходжень, які можна отримати через експорт і пожвавлення внутрішнього ринку.
Зараз непоганий крок - це експорт біометану.
— Розкажіть детальніше, уряд скасував заборону на експорт біометану? А в нас він виробляється?
— Поки що у нас немає суттєвих потужностей, але в ЄС є попит на біометан, бо відбувається перехід на біометан підприємств, які споживають газ, і вони зобов'язані мати частку біометану з зеленим сертифікатом у споживанні. Тому є на нього попит, він дорожчий за природній газ, ціна цікава.
У нас біометан виробляється, здебільшого це аграрні підприємства, які мають сировину для виробництва біометану. Та більшість з них працюють, щоб генерувати собі електроенергію. Рештки цієї електрики вони продають Гарпоку на ринок. Ось так вони зараз здебільшого працюють.
Та ще один механізм, який може бути, - приєднання виробників біометану до мережі і подальший продаж біометану. Можна й на нашому ринку, але експортувати привабливіше. Тому дозвіл на експорт біометану - це хороший сигнал.
— Так, це чи не єдиний крок за останніх три роки війни в напрямку дерегуляції, однак на ринку зараз в основному адміністративні важелі.
— В умовах війни ми перейшли до концентрації на ринку, основними гравцями стали: «Нафтогаз», «Укрнафта», «Укргазвидобування», видобувники, які мають своїх трейдерів. Також були націоналізовані оператори розподілу. Тепер ми не чуємо повідомлень про незаконні відбори газу. Це питання вирішено на рівні «Нафтогазу» і операторів, однак це вирішено адміністративними механізмами, не ринковими.
— На сьогодні щось із ринкових механізмів залишилось?
— Ну перш за все треба сказати, що сьогодні працює енергетична біржа. «Нафтогаз» зіграв важливу роль в стабілізації біржових торгів під час війни. Понад 90% продажу на ній здійснює сам «Нафтогаз». В ситуації війни біржовий механізм залишився живим. Але, як я вже говорив, ціни не збалансовані з європейським ринком, тому немає такої транскордонної активності, немає активності іноземних трейдерів.
Звісно, ситуація зі зберігання була б кращою, якщо б не було військових ризиків, обстрілів нашої інфраструктури з боку Росії. Це інструмент залякування, в тому числі замовників послуг в Україні. Це тиск на Україну, щоб вирішувати якось питання з подовженням транзиту. Ми все це розуміємо, але питання комерційного українського газу теж важливе. Бо якщо б видобувники отримували б коштів більше на 30-40%, то вони б і податків більше сплатили, могли б більше інвестували. Це актуальне питання.
— Чи не прогнозуєте ви ймовірність шокового сценарію під час повернення до ситуації, яка склалась перед війною для ринку?
— Спершу треба повертатись до тієї моделі, яка склалась наприкінці 2021 року на газовому ринку. Був дуже активний ринок, задіяні безліч ринкових механізмів, уже працювала біржа з продуктами «добу наперед» і «на місяць». Функціонувало безліч платформ поза біржової торгівлі. Крім того, працювало більше десяти іноземних компаній, які зберігали газ у наших ПСГ, постійно відбувались операції з експорту та імпорту. Якщо в сусідів було зростання цін, наші компанії миттєво туди направляли газ.
Для трейдерів були сприятливі умови. Якби не війна, ліквідність ринку зростала б.
Якщо говорити про «Нафтогаз», «Укргазвидобування», «Укрнафту», мережі в структурі «Нафтогазу», то на першому етапі вони мають розділити свою діяльність, працювати у кожному сегменті окремо і за ринковими правилами. Далі державі вирішувати… Аналізувати спроможність організувати вихід побутових споживачів на ринок, які будуть ціни, механізми субсидіювання та адресні дотації. Тоді можна виводити ТКЕ, а поступово і населення. До цього треба буде повертатись… Це ринки, все одно треба інтегруватись, бо Третій енергопакет ніхто не відміняв. Так, він зараз на паузі. В умовах війни його важко чи неможливо виконувати, але від стратегічних цілей ми ж не відмовлялись.
— А яка ваша думка щодо продажу газмереж? Невже держава буде утримувати це господарство?
— Продаж газмереж - крихкий баланс, він не відбудеться найближчим часом, це інструмент політичного впливу та питання національної безпеки.
На початковому етапі їх слід залишити в управлінні держави, а далі вирішувати питання зацікавленості держави в управлінні цими активами. Труби продавати ніхто не буде, бо локальні та магістральні мережі лишаються інструментом політичного впливу. Тому фізична приватизація мереж не відбудеться, як і мереж операторів ГТС та сховищ. Це все у сфері нацбезпеки. Чи будуть приватні оператори керувати мережами? Це відкрите питання.
— Як змінилась структура споживання газу за час повномасштабного вторгнення, чи помітна нова група споживання - розподілена, маневрова генерації?
— Зараз вони ще непомітні на ринку газу. Це не такий швидкий процес, бо від проектування до введення в експлуатацію потрібен час. Та й не треба забувати про собівартість такої електроенергії, вона не буде дешевою. Поки не бачимо активного споживання від маневрової генерації.
Що стосується загалом споживання, маємо суттєве зменшення промисловості. В 2022 році вона спожила 7 млрд кубічних метрів, в 2023 - 5 млрд. В 2024 році помітне зростання споживання на рівні побутових споживачів, якщо порівнювати з 2022 роком.
— А які тенденції у видобутку?
— Раніше приватні компанії видобували 4,3-4,5 млрд куб. м газу. У 2023 році приватний видобуток склав 3,7 млрд, на 2024 рік, орієнтовно, в межах 3 млрд куб. м. Утім, вже повернулись до видобутку «Укрнафтобуріння» та Smart Energy, тому може бути більше 3 млрд по приватному сектору.
Державний видобуток дещо зростав. Особливо ми це бачимо на прикладі «Укрнафти», яка останні два роки нарощує буріння, показує гарні результати приросту видобутку. Вони вкладають в дорозвідку, ремонт працюючих свердловин і багато бурять, вводять в експлуатацію. Профіль їхнього інвестування дуже активний.
Загалом ситуація на ринку надрокористування розвивається досить жваво. За останні три роки продавались спецдозволи на різні корисні копалини. Якщо концентруватись на газовому секторі, то за цей рік було продано 6 спецдозволів. Коли ж говорити про продаж на аукціонах взагалі спецдозволів на надрокористування, Державна геологічна служба зібрала понад 3 млрд грн. Напрямок живий, ринок розвивається.
— Чи можна прогнозувати зростання сектору газовидобутку після війни?
— Якщо всі правила, а це передовсім оподаткування, будуть стабільними і інвестор побачить економічний сенс в інвестуванні, то ви бачили, якими темпами до широкомасштабної війни розвивався приватний видобуток.
Тому перспективи великі. Все що потрібно інвестору - стабільні умови та економічний зиск.
— Звідки можуть бути інвестори в Україну?
— Будь-хто. Пул інвесторів, який створює інвестфонд, вони купують ліцензію або працюють з уже готовою командою. Зазвичай, інвестиційний фонд працює сім років від початку до видобутку і продажів на біржі. Я вважаю, що є зацікавленість і для венчурних фондів, і для системних інвесторів, які вже працюють. Варіантів багато. І угоди про розподіл теж ніхто не відміняв. Є різні механізми входу у видобуток.
— Перед війною багато говорили про літій та титан, вони продовжують бути цікавими?
— До кінця війни навряд чи побачимо активність інвестицій, хоча загальна зацікавленість тут теж є.
— Наскільки критичним є транзит російського газу для функціонування ринку і всієї інфраструктури?
— На внутрішній ринок це не впливає, бо до цього газу українські споживачі не мають ніякого відношення. Про фізичне функціонування системи було багато дискусій, питань до Оператора ГТС і Оператора газосховищ, але є консолідована думка фахівців, якщо транзит припинять, то система має функціонувати стабільно. Звісно, за умови відсутності нестандартних впливів, як-от аномальні морози та обстріли. Якщо це відкинути, система має працювати стабільно.
— Поки в Європі відносно стабілізувався ринок газу і відносно стабільні ціни, але скільки, на Ваш погляд, ще є часу в України, щоб в таких сприятливих умовах конструювати ринок?
— Так, ціни стабільні. Є коливання на новинах, але це інші механізми впливу, які не пов'язані з глобальним дефіцитом природного газу. Заміщення трубного газу газом LNG відбувається успішно. Другий чи третій рік є більше 90% заповнення сховищ в Європі, вони повні. Суттєвого зростання попиту від світової економіки теж не прогнозується. Ситуація непогана.
Так, ціна для населення зараз удвічі менша за ринкову, але це через те, що в Україні є свій видобуток, який направляється на потреби населення. Але ціни на електроенергію були збільшені і колапсу не сталось.
Звісно, не можна людям з 1-го числа якогось місяця підняти ціни удвічі. Тоді буде вибух невдоволення, але рухатись до синхронізації ми маємо, зокрема і для виходу населення на ринкові ціни.
Досьє «ЕнергоБізнесу»
Роман Сторожев, президент Асоціації «Надрокористувачі України» з липня 2014 р.
Народився у місті Чугуїв, Харківська обл., 3 лютого 1976 р.
Освіта: Харківський державний технічний університет радіоелектроніки (1998р.); Івано-Франківський державний університет нафти та газу, спеціальність «Видобуток нафти та газу» (2008); Національна юридична академія Ярослава Мудрого, спеціальність «Правознавство» (2010); Національна академія державного управління при Президенті України (2013), спеціальність «Парламентаризм та парламентська діяльність».
Кар'єра: 1998 - 1999 рр. – «Енергопостач», м. Харків – економіст. 1999 – 2000 рр. – Харківська філія ДК «Торговий Дім «Газ України» – оператор ділянки, головний спеціаліст. 2000 – 2001 рр. – «Харківміськгаз» - майстер служби обліку з газопостачання та газифікації; "Укрнадра - ресурси" - менеджер відділу газу, начальник відділу обліку газу. 2001 р. – «Укрнадрапромінвест» – генеральний директор. 2002 – 2004 рр. – «Укрзакордонгеологія» (м. Київ) – начальник відділу обліку та реалізації природного газу. 2002 – 2004 рр. – «Укрзакордонгеологія» (м. Київ) – генеральний директор. 2003 – 2013 рр. – Асоціація «Газові трейдери України» (м. Київ) – президент. 04.2013 – 05.2013 рр. – НАК «Надра України» (м. Київ) – радник голови правління. 21.05.2013 – 20.12.2013 рр. – НАК «Надра України» (м. Київ) – заступник голови правління. 20.12.2013 – 30.04.2014 рр. - Голова Державної служби геології та надр України. З 02.07.2014 р. – президент Асоціації «Надрокористувачі України».
Сім'я: одружений, виховує трьох дітей.
Хобі: теніс, велоспорт, подорожі.
