— Нещодавно була заява керівника Нафтогазу Олексія Чернишова, що Україна не має наміру продовжувати транзитний контракт. У Єврокомісії заявили, що зараз передчасно коментувати завершення терміну угоди на транзит російського газу. Які варіанти можливі в 2024 році?
— Давайте почнемо з того, що загрожує Україні, якщо транзиту не буде. Ми готувались працювати без транзиту ще раніше, коли росіяни вперше відключити транзит в 2006 році. Потім в 2009. І в 2019 році, коли до кінця не знали про підписання контракту, а він був підписаний тільки в грудні. Готувались і після 2019 року. Тому наша система може працювати автономно без транзиту і я не бачу ризиків, пов'язаних з роботою ГТС в автономному режимі.
Що стосується транзиту, то сьогодні - це 40 млн м³ газу на добу. Отримуємо за нього близько $ 800 млн на рік в якості платежів за транзит. Чи це великі кошти для України? Я думаю, що ні.
— Якщо спробувати абстрагуватись від війни, то нам вигідно лишити транзит, чи краще його позбутись і забути?
— Я вважаю, що транзит через Україну більш вигідний росіянам. Україна отримує за транзит $31 за 1 тис м³. Вони ж продають по $500 чи $600 за 1 тис м³. Це все йде в бюджет РФ. Нам як країні вигідно отримувати гроші, але ми розуміємо, що Газпром отримує в десятки разів більше. І ці кошти йдуть на фінансування війни. Тому наразі я виступаю за повну зупинку транзиту. Після зміни режиму в РФ можливо ми повернемось до цього питання, але на теперішньому етапі - ні.
Тут одразу запитують: а чому ми не зупинили транзит в 2022 році? Одразу поясню, ми це зробили не для України, а для європейців. Тоді, в 2022 році, вони не були готові жити без російського газу. Тому наш транзит дозволив їм послабити енергетичну кризу та підготуватись до відмови від російського газу. Зараз Німеччина побудувала кілька LNG терміналів, інші країни повністю перебудували свою газову логістику, а підземки заповнені на 99%. Тому зараз Європа точно може обійтись без нашого транзиту і російського газу.
Але я хотів би зазначити, що Україна не говорила про заборону транзиту. Тут я посилаюсь на позицію міністра, а не пана Чернишова, при всій повазі, бо Нафтогаз не має мати жодного відношення до транзиту, бо він не є оператором ГТС. Міністерство сказало дуже правильну річ, що Україна не буде стороною перемовин. І якщо хтось з Європи хоче продовжувати отримувати російський газ після 2024 року, то ця країна чи компанія має сама йти домовлятись з Газпромом, а вже потім самостійно замовляти в Україні транзитні потужності. Тоді така європейська компанія або країна має брати на себе політичну відповідальність і пояснювати іншим країнам та своїм виборцям, чому вони за ці 2 роки не змогли відмовитись від російського газу. А Україна сама не буде вести перемовини з Газпромом.
— Тобто канцлер Австрії має поїхати в Москву?
— Так. І потім нехай канцлер Австрії або керівник австрійської OMV пояснює іншим колегам в Європі, які відмовились від російського газу навіть попри значні додаткові витрати, чому він за два роки не зміг підготувати країну до роботи без російських енергоносіїв.
Щодо Нафтогазу, то він прямого відношення до перемовин не повинен мати, бо Нафтогаз не є оператором ГТС. Я пам'ятаю перемовини 2019 року. Від Нафтогазу тоді участь у перемовинах приймав Юрій Вітренко. Позиція Нафтогазу була така, що вони не хочуть приймати участь у перемовинах щодо транзиту після 2019 року і Газпром має підписати транзитну угоду напряму з ОГТСУ. І тільки Газпром наполягав на тому, щоб Нафтогаз був частиною угоди, бо для Газпрому це була зрозуміла компанія. Нафтогаз і зараз не заробляє на транзиті багато грошей, бо більше 95% йде Оператору ГТС.
Тому нещодавні заяви Нафтогазу про транзит – це просто його фантомні болі. А по-правильному - транзит це сфера Оператора ГТС та Міністерства енергетики.
— Є ж ще одна гілка Північного потоку, яка може бути використана. Бо чи не буде так, що ми відмовимось, а наші партнери скажуть, що треба запустити. Чи не вийде так, що там відкриють?
— Саме тому Україна й каже, що ми не будемо стороною перемовин, але якщо ви не можете жити без російського газу, то ми готові через Суджу транспортувати газ. Але ми не беремо на себе політичну відповідальність за такі перемовини і ОГТСУ буде співпрацювати лише з європейськими компаніями.
Зараз не 2022 рік. Європа може обійтись без трубопровідного газу з РФ. LNG достатньо, сховища зараз заповнені на 99%, ніяких шоків не буде. Нині проблем для Європи я не бачу. Це більше потрібно росіянам, і вони вже посилають такі сигнали і кажуть, що це буде “постріл у ногу”, якщо Україна сама припинить транзит.
— Щоб лишити зачіпку в Європі?
— Так. Вони вже скоротили видобуток на 26% і їм нема куди продавати свій газ. Вони вже й роблять своп з Азербайджаном, коли Баку продає нібито азербайджанський газ в Європу. По турецькому газу, який купує Болгарія, теж є питання. Вони також намагаються постачати газ в Узбекистан, створити “Газовий союз” з країнами Центральної Азії, говорять про новий газогін до Китаю «Сила Сибіру - 2». На ці ринки раніше вони не дивились, бо ринки не маржинальні. А зараз росіянам нема куди подіти 100 млрд м3 газу. Тому Москва, на мій погляд, буде чіплятись за транзит.
Інша проблема - фінансовий стан нашого Оператора ГТС без транзиту, бо транзит - це 80% доходів компанії. Оператор ГТС України втратить основне джерело доходів. Ще є 20% доходу від місцевого ринку, але раніше він створював для Оператора ГТС більше проблем. Заборгованість Нафтогазу перед Оператором ГТС близько 25 млрд грн. Колишні «фірташевські» облгази винні 17 млрд. Коли можна було перекривати це транзитом, то це була одна ситуація, а зараз буде інша. Бо потрібен щомісячний грошовий потік, щоб обслуговувати ГТС.
Тому потрібно вирішити регуляторні проблеми на ринку газу, щоб не було боргів. Досі існує проблема несанкціонованих відборів газу. Наприклад, в минулому році Нафтогаз надав заявку на відключення Трипільської ТЕС за борги, а місцева військова адміністрація, зрозуміло, не надала дозвіл на відключення, тому станція продовжила несанкціоновано споживати газ. Сумарно відібрали під 100 млн м3, які стали безнадійною заборгованістю Оператора ГТС. Дивно, що Міненерго не може забезпечити розрахунки між державними Нафтогазом та Центренерго.
— І знову формується борг?
— Так. У Оператора ГТС і взагалі України буде велика проблема, тому потрібно більш ретельно дивитись за цим ринком. Зараз медійна увага більше зосереджена на боргах в електроенергетиці, але і на ринку газу теж є великі проблеми.
Потрібно відновлювати платіжну дисципліну. Зокрема, швидко відключати тих, хто не сплачує. Я зараз активно співпрацюю з Молдовою, так там рік тому ціна на газ 1 тис кубів була 1300 євро, але рівень платежів - під 99%.
— А вони вже багатше живуть?
— Ні. Річ в тім, що у них немає власного газу, тому їм треба купити газ в Європі і населення сплачує його ринкову вартість, бо держава там не має можливості всім пропонувати дешевий газ. Звісно, малозабезпечені отримують субсидії, але всі інші сплачують повну ринкову вартість.
— І у них борги?
— Ні, населення сплачує 99%. У нас менше платять: населення - десь 90%, а ТКЕ – до 50%. А секрет в тому, що за борги швидко відключають. Так воно працює.
Вам без грошей хтось буханку хліба в магазині дасть? Ні!
— Так у нас і до війни так все було!
— Коли ціна в Молдові зросла до 1300 євро, населення значно знизило споживання, десь на 30%. Почали опалення не на 24 градуси ставити, а на 18-19, як в Європі. А в Україні за всі роки скорочення споживання газу населенням так і не відбулось. Бо ціна дешева, бо не відключають. Я не хочу бути «поганим поліцейським», лише розповідаю про ситуацію в сусідній країні.
Крім того, в Україні є власний видобуток державного УГВ, якого вистачає для потреб населення, тому держава має можливість пропонувати дешевий газ всім. Хоча це просто популізм. У Норвегії теж багато власного газу, але вони його населенню не віддають по ціні, що нижче ринкової. Бо такий підхід веде до неефективного споживання.
— А якось можна компенсувати ці 80% доходів ГТС?
— В 2020-2022 роках ми розглядали цей сценарій. На жаль, найти такий компенсатор не можна, немає такого бізнесу. Транспортування біометану та водню не принесе такого доходу, і буде він у перспективі 5-10 років.
Що робити зараз? Скорочувати витрати та оптимізувати систему. У нас є 74 компресорні станції. Ми робили моделювання, перевіряли його з американськими фахівцями. Згідно з результатами, Україні потрібно лише 10-15 компресорних станцій, щоб наша система працювала без транзиту. А це означає закриття до 60 станцій і, на жаль, звільнення людей.
— А що ж робити з іншими, різати на метал?
— Ні. Моя програма дуже проста, де перший пункт - перепрофілювання. Якщо ця компресорна станція комусь потрібна, давайте її використовувати для іншої діяльності. Ми пропонували будувати там розподілену газову генерацію. Використання існуючих майданчиків скоротило б капітальні витрати таких проектів на 30-60%. Тому що це вже готові майданчики з дорогами, парканом, газом високого тиску, підключенням до електромереж, і навіть персоналом. За рік-півтора на такому майданчику можна побудувати газову електростанцію на 100 чи 200 МВт.
— Так у нас цілий рік говорили про розподілену генерацію, а ось Володимир Кудрицький дає інтерв'ю і каже, що майже нічого не зробили.
— Володимир Кудрицький сказав правду, як є. Росіяни добре знають де знаходяться наші ключові 15-20 енергетичних об’єктів – ТЕС та великі підстанції Укренерго, бо вони будувались ще за радянських часів. І вони їх постійно атакують. Якщо б у нас було 150 чи 200 таких об'єктів, то їх важче вивести з ладу.
Плюс у нас є інша проблема - балансування СЕС та ВЕС. В Україні щоденно великі обмеження «зеленої» генерації, які оплачуються споживачами. І ніхто нічого не робить. Американці подарували одну невелику газову електростанцію в лютому, але вона ще не підключена до мережі. І вона має потужність лише 28 МВт, а нам потрібно побудувати 1-2 ГВт газової генерації, розставити її по всій Україні.
— А це можна зробити було за рік?
— Велика газова електростанція будується 18-24 місяці. Мобільні мають підключатись за 2-3 місяці. Але ніхто навіть не почав. Я пропонував будувати газову генерацію на майданчиках Оператора ГТС ще до війни для потреб балансування енергосистеми. Навіть з Укренерго погодили майданчики. Але підтримки Міненерго ми не знайшли. І навіть після початку війни нічого не було зроблено. Я знаю, що американці були готові допомагати, надавати кошти та обладнання. Але у Міненерго мабуть інші пріоритети.
Були розконсервовані старі вугільно-газові блоки на ТЕС, але це ж той самий об'єкт, куди Росія битиме зимою, тому такий підхід не зробить нашу енергосистему більш гнучкою. Може це було дешевше, але стратегічно нам потрібно будувати нову газову генерацію. Це не лише для протистояння атакам, але й для балансування системи.
— Через піки і нестабільність ВДЕ?
— У нас є велика проблема з нестачею генерації в пікові години. Саме тому виникає потреба і в аварійній допомозі, і в імпорті, або може привести і к віяловим відключенням. Вже в котрий раз НКРЕКП піднімає прайс-кепи, щоб стимулювати імпорт. А своя газова генерація дозволила б самостійно вирішувати такі проблеми. Вона швидко включається, тому ідеально підходить для балансування та покриття піків. Так весь світ працює. Газові електростанції - це і вихід для балансування зеленої енергетики.
Міністерство каже, що нам потрібно будувати газову розподільну генерацію. Прем'єр-міністр в інтерв'ю говорить, що наша мета будувати розподілену газову генерацію. Та нічого не будується.
— Як Ви розумієте лист від американських партнерів, хоч він і без підпису, але дуже важливий, зокрема, там йдеться про лібералізацію цін на ринках газу та електрики? Чого чекати?
— У нас як держави є великі проблеми, які пов'язані з війною. Значна частина нашого бюджету спонсорується нашими західними партнерами. Вони готові і далі підтримувати під час війни, але вже починають давати зрозуміти, що і нам потрібно готуватись жити за власний рахунок.
Питання цін на газ та електрику для населення - це дуже важливе питання, бо занижена ціна - це і збитки для державних компаній, і недоотримані доходи бюджету. Нам кажуть, що потрібно потроху збільшувати ціну. Так, мають бути адресні субсидії, але електрика та газ для населення колись має продаватись за ринковою вартістю. Цього року підняли ціну до 2,64 кВт- годину, хоча я чув, що собівартість кіловат-години цього року 5,5 грн. Це означає, що Енергоатом та Укргідроенерго несуть збитки, не можуть розрахуватись з іншими учасниками ринку.
Я розумію політичну складність такого рішення, але американці та європейці дають нам зрозуміти, що поступово це питання потрібно вирішувати. Не буду говорити про ціни на опалення та водоканали. Коли ж підняли ціни на електрику, то ціни на постачання води не підняли, а там 80% від собівартості - це електрика. Тому водоканали несуть збитки.
— З водоканалами взагалі не гарно вийшло, бо нібито узгодили, оголосили підняття, а тут Президент особисто в це питання втручається, а у нас є ніби як незалежний регулятор (незалежність регулятора є умовою ЄС, Третього енергопакету, - ред.) …
— Це ж не перший раз. Таке було в 2020 році, коли підняли тарифи для облгазів, а потім їх назад повернули. Це теж популізм. Треба щоб тарифи відображали реальні витрати облгазів, тому як мінімум треба щорічно збільшувати тарифи операторів хоча б на рівень інфляції. В 2021 році інфляція була 10%, в 2022 – 26.6%, а у 2023 очікується 12%.
Але якщо повернутись до листа від США, то там ще питання корпоративного управління. Західні партнери наголошують на тому, що потрібно впроваджувати ефективне корпоративне врядування важливими державними підприємствами. Це і Нафтогаз, і Укренерго, і Оператор ГТС, і Енергоатом. Щодо Оператора ГТС, то ще з 2020 року партнери вимагали ліквідувати МГУ та створити наглядову раду в самому Оператору ГТС. Тоді ще Мінфін був органом, який відповідав за управління Оператором ГТС. Все було готове, але потім хтось приймає рішення терміново передати Оператора ГТС та Укренерго з Мінфіну до Міністерства енергетики, а від останнього забрати всі інші енергетичні підприємства. Тому зараз Міненерго є власником Оператора ГТС та Укренерго. Тоді як Енергоатом, ЕКУ та Нафтогаз - це Кабмін, а Центренерго - Фонд держмайна. У нас є Міністерство енергетики, яке не керує цими державними компаніями.
Я не розумію, який сенс передавати Оператора ГТС та Укренерго до Міненерго. Це ж більш транспортні компанії, а не енергетичні в прямому сенсі.
— А як краще?
— Я за те, щоб всю енергетику повернути в Міненерго або у фонд національного добробуту, про який вже давно говорять. Щоб було одне відповідальне відомство. Не знаю, вистачить там інституційних спроможностей цим ефективно управляти чи ні. За моїм досвідом, там з цим проблеми, вони не змогли налагодити роботи навіть з Оператором ГТС та Укренерго.
Реформу Оператора ГТС Міненерго не робило, поки МВФ не поставив цю реформу як структурний маяк наступного траншу МВФ.
Реформу ОГТСУ мали провести ще у липні, але нічого не зробили. Зараз щось роблять, МГУ ніби ліквідовано, мають призначити нову наглядову раду. Але тепер все в авральному режимі.
— А в чому проблема, тільки через тиск з Європи Україна може побудувати економічно та фінансово ефективні структури?
— Так і є. У нас в країні багато хто й не розуміє потребу в правильному корпоративному управлінні та незалежних наглядових радах. Основна його мета - щоб державні компанії не були кишенями політичних сил чи міністрів. Такі компанії мають прозоро та ефективно працювати в інтересах своїх фінальних власників – народу України. Для цього призначається незалежна наглядова рада, а це означає, що більшістю там мають бути незалежні від державі члени. Це для відділення політиків та міністерства від менеджменту компанії та недопущення ручного керування та телефонного права. Хоча зараз це більше Офіс телефонує, ніж міністерство.
— А Вам часто телефонували?
— Колись напишу мемуари. Три роки в Операторі ГТС - це як на галерах. Є постійний тиск та прохання. На жаль, багато чиновників вважають, що корпоративне управління та незалежні наглядові ради - це щось фіктивне та намагаються працювати як раніше. Показовий приклад Нафтогазу, де вже дві наглядові ради пішли через суперечки з Урядом. Зараз третя наглядова рада. Подивимось.
— Але Ви ж і критичні тексти щодо ради Оператора ГТС писали?
— І по Оператору ГТС теж саме, перший склад був більш потужний. До недавнього часу працював другий склад. Але особливого результату він не показав - з 2020 року немає навіть фінансової звітності МГУ, немає консолідованої звітності по компанії, немає оновленої стратегії і т. д. Через постійні суперечки з представниками держави в НР голова наглядової ради пішла у відставку.
— Окрім оптимізації, які ще можуть бути варіанти для розвитку ГТС в майбутньому?
— У найближчому майбутньому треба дивитися на біометан. Два заводи в Україні вже побудовані і подають біометан в мережу. Але у нас є проблема з забороною на експорт біометану. І Міненерго вже більше року не може вирішити це питання. Чому не дозволити експорт біометану, якщо це має економічний сенс? Якщо є заводи, які побудовані та вже виробляють біометан, і є покупець в Німеччині, який хоче його купити за 1600 євро за тис м3, то чому не дозволити бізнесу його експортувати? Кошти ж від експорту в країну прийдуть. Це при тому, що ніякого зеленого тарифу від держави тут немає, люди за свої кошти ці заводи будували. Нам зараз потрібен експорт для підтримки економіки.
Ні, ми цього не робимо, не дозволяємо експорт біометану. І це питання до Міністерства енергетики. Таких прикладів багато. Я взагалі не бачу сенсу в існуванні теперішнього Міністерства енергетики.
— Чому?
— Міненерго - це вже не те міністерство, що було за радянських часів при плановій економіці або навіть 10-15 років тому. Багато функцій у нього забрали. Електрика і газ пішли до регулятора. Держгеонадра забрали все, що стосується ліцензій. Є Фонд енергоефективності, Мінекології. В Міненерго лишились лише шахтарі, але їх можна передати до Мінрегіонбуду. Трансформація вугільних регіонів - це точно не до Міненерго. Тому я бачу сенс зробити з Міненерго департамент в Міністерстві економіки, тому що енергетика - це частина економіки.
Плюс у нас зменшилась країна, багато людей виїхало, території під окупацією, а чиновників як було, так і залишилось. Нам потрібна реформа держуправління. Тому я не бачу сенсу існування окремого міністерства. Це має бути департамент в Мінекономіки. Вже зараз за розробку Національного енергетичного і кліматичного плану відповідає Мінекономіки.
— Ви писали нещодавно про створення єдиного оператора ПСГ та ГТС. Воно й логічно, але навіщо їх розʼєднували?
— Анбандлинг робили, як умову Третього енергопакету, і це була умова Газпрому, щоб компанія транспортування була відділена від компанії видобутку чи продажу газу. Технічно можна було зробити анбандлинг шляхом відокремлення всього Укртрансгазу. Але це компанія зі спірними історичними питаннями на мільярди: 9 чи 10 млрд кубів газу Укрнафти, фірташевський газ, газ Жеваго. Тут проблеми з корінням в історії.
— Їх же всіх зараз деолігархізували!
— А в 2019 році ми ж не знали про транзит, чи буде він взагалі. Тоді Нафтогаз активно працював над залученням партнерів. Були підписані меморандуми п'ятьма європейськими компаніями по управлінню ГТС: Snam (Італія), Fluxys (Бельгія), Eustream (Словаччина), Gasunie (Нідерланди) і французькою GRTgaz.
Ідея була в тому, щоб це був міжнародний оператор, щоб легше було підписати транзитну угоду. В той час ми хотіли продовження транзитної угоди, бо боролись за транзит проти Північного потоку-2. І для цього й створювалась нова чиста компанія, бо європейцям Укртрансгаз з боргами, Фірташем, Коломойським та Жеваго даром не потрібен. Їм була потрібна нова, чиста компанія без негативної історії. Тоді й був створений Оператор ГТС, куди передали тільки державні активи, які пов'язані з транспортуванням. Все інше лишилось в Укртрансгазі.
Але тепер ми підходимо до 2024 року. Якщо транзиту не буде, то немає сенсу тримати двох операторів [для ГТС та ПСГ] окремо. Бо у нас буде тільки дві групи клієнтів - місцеві видобувники та європейські трейдери.
Нам потрібно боротись за європейців з іншими надавачами аналогічних послуг зберігання газу в Європі. В цьому році європейці привезуть до нас на зберігання 3 млрд кубів. Але я нагадаю, що в 2020 році вони привезли 11 млрд. Тому 3 млрд м3 в цьому році – це такий собі результат.
Тому нам треба розробляти такі продукти та послуги, щоб європейцям було легко з нами працювати. Я місяць тому спілкувався з трейдерами на форумі у Відні. Вони ніби й хвалили операторів ГТС та ПСГ, але й водночас нарікали, що їм важко з ними працювати. У Оператора ГТС свої аукціони по потужностям, у Оператора ПСГ свої. Кожен оператор має свої правила та процеси. Це для європейців складно на незручно. Вони б хотіли мати “єдине вікно”, коли вони віддають газ єдиному Оператору на кордоні, і далі не розбираються в тому, як воно у нас все працює всередині. І я їх розумію.
Ще один момент - синергія об'єднання компанії, скорочення загальних адміністративних витрат.
Крім того, потрібно налагоджувати взаємодію операторів. Я пам’ятаю, що у Оператора ГТС були великі проблеми з оператором ПСГ. Наприклад, Оператор ГТС хотів отримати газ з одного конкретного сховища, бо в тому регіоні було збільшення споживання газу. А Оператор ПСГ не погоджувався і пропонував отримати газ з іншого підземного сховища в іншому регіоні. Тому Оператор ГТС мав самостійно транспортувати газ в точку споживання. Я їх розумію, бо вони так економили паливний газ, але Оператор ГТС мав запустити свою компресорну станцію, спалити там в 10 разів більше газу, ніж витратив би Оператор ПСГ. Тому Оператор ГТС в мінусі, Оператор ПСГ в плюсі, а Україна загалом в мінусі, бо неефективно працюємо.
— Якщо б вони були об'єднані, тоді б таких питань не виникало?
— Вироблялось би єдине рішення, яке найефективніше для обох компаній. Окрім цих двох гравців є ще третій – Оператор ГРМ. Вже зрозуміло, що держава передає в Нафтогаз всі облгази РГК. Тому я вважаю, що й Оператора ГРМ треба віддати в цю об'єднану компанію з операторами ГТС и ПСГ, а не в Нафтогаз. Бо у нас зараз є виклик оптимізації всієї газотранспортної системи. Має бути розроблений єдиний проект, яким чином працюватиме система в майбутньому без транзиту.
— Наприклад?
— Поясню. У нас були дуже великі проблеми з операторами ГРМ щодо тиску на виході до їх мереж. Були питання щодо того, які мають використовуватись газорозподільні станції і яка їх кількість. Зараз у Оператора ГТС 1473 розподільчі станції. Але стільки їх не треба, скоротити в чотири рази можна через значне зменшення споживання газу. Та якщо їх скорочувати, треба інвестувати в мережі облгазів, поєднувати їх між собою, щоб вони більш інтегровано між собою працювали.
Потрібно розібратись взагалі з тиском у нашій системі. Для транзиту є газогони з тиском 75 кг, є з тиском 55 кг. Але без транзиту такий тиск не потрібен, і може буде достатньо 25 чи 30 кг ефективної роботи всієї система ГТС, ПСГ та ГРМ?
Але що зараз відбувається? У операторів ГРМ, ПСГ та ГТС своя власна інвестиційна програма. Кожен що хоче, те й будує. Кожен освоює кошти, і їм байдуже, що відбувається на загальному рівні.
Нам сьогодні треба оптимізувати всю газотранспортну систему, бо без транзиту це буде вже інша система. Має бути єдина стратегія оптимізації, щоб ми розуміли, що ми робимо на рівні ГРМ, ГТС та ПСГ.
Крім того, якщо такого єдиного оператора створити, і якщо це буде нова компанія без історичних проблем, то згодом її частину можна продати стратегічному інвестору або залучати інвесторів через IPO на біржі - це був би суттєвий крок по залученню інвесторів в Україну.
— Але виходити на біржу вже потрібно великою компанією?
— А хто ж купить «Тернопільгаз»? Це має бути велика компанія, блакитна фішка, якій будуть зацікавлені і місцеві інвестори, і західні. Для цього потрібно працювати: залучати західних фахівців, створити наглядову раду, забезпечити прозорість, встановити адекватні тарифи. Це дуже великий напрям роботи, але я бачу саме в ньому сенс.
Кожній окремій компанії буде складно виживати. Колись пані Юлія Тимошенко говорила, що наша ГТС коштує 100 чи 300 млрд євро. Але компанія коштує стільки, скільки приносить прибутку. Якщо не буде транзиту, то без оптимізації система буде вимагати більше коштів на підтримку, ніж вона заробляє за існуючими тарифами. Тому я за велику поєднану компанію та оптимізовану систему ГТС, ПСГ та ГРМ.
— А Нафтогаз?
— Нафтогаз має займатись своєю справою, продавати і видобувати газ. Зараз у Нафтогазі купа справ: і нафта, і газ, і державні ТЕЦ, і розподіл газу, і транзит, і сховища. Розібратись дуже складно. Словом, була створена велика та непрозора компанія, яка створює загрози для економіки України.
Коли МВФ робить макроекономічний аналіз України, то вони окремо проводять фінансовий аналіз Нафтогазу, бо ситуація Нафтогазу може вплинути на фінансову стабільність всієї України.
Коли у вас в компанії 40 видів бізнесу, то у правління просто не має часу розібратись з проблемами, наприклад, Укравтогазу чи Укрспецтрансу. Це фактично удільні князівства, де люди собі окремо живуть і ніхто до них ніколи не добирається. Бо у Нафтогазу є більш важливі проблеми, на яких концентрується правління – зростання видобутку та як забезпечити газом населення, енергетиків та бюджетників по ПСО. На все інше не вистачає часу. Тому ці непрофільні напрямки треба забирати, передавати в Фонд держмайна та приватизувати, бо держава не є ефективним власником.
Нафтогаз нещодавно прозвітував про прибуток в 6.6 млрд грн. Але за рахунок чого? Вони продали буферний газ з ПСГ. Супер! Молодці! Але це ж одноразова акція. Буферний газ це ж не операційний бізнес. Фактично, вони продали основний засіб. Я не розумію, як його можна продати, як вони це зробили і чи законно це?
— Яка ціна на газ для населення може бути?
— На це питання складно відповісти. Чому? Є собівартість видобутку без врахування інвестицій, вона може бути і меншою 7 грн. Але є інша проблема. У нас дуже виснажені родовища. Щорічно у нас падає видобуток десь на 1 млрд м3. Якщо нічого не робити, щорічно так і буде падати. Тому потрібна велика кількість капіталовкладень, аби підтримувати видобуток. Зараз Нафтогаз збільшив на 1.5 відсотки видобуток. Це означає, що тенденцію падіння вони зупинили. Тут вони молодці.
Однак Нафтогазу дійсно потрібні дуже великі кошти. Я рекомендую почитати інтерв'ю Олександра Романюка, колишнього голову УГВ. Він каже, що нам треба глибоко бурити та горизонтально бурити. Якщо такі інвестиції включати в ціну, то може бути ринкова вартість і 13-14 грн на м3, що відповідає ринковій вартості газу в України. Чи виправдана теперішня ціна для населення (7,99 грн), я не знаю.
— Молдова якось живе?
— Але в них іншого вибору не було. В жовтні 2021 року росіяни їм виключали газ. Мовляв, ви ж обрали Марію Санду, проєвропейського політика. От хай вам з Європи газ і везуть. Така «московська» логіка.
Досьє "ЕнергоБізнеса"
Сергій Макогон народився в 1976 році.
Здобув вищу інженерну освіту в Національному технічному університеті України "КПІ" (1999 рік), факультет прикладної математики. У 2005 році отримав ступінь магістра бізнес-адміністрування в California State Polytechnic University (США), а в 2019 році – сертифікат з корпоративного управління від Ukrainian Corporate Governance Academy.
В травні 2014 року перейшов до НАК "Нафтогаз України", де займався реформуванням нафтогазового комплексу та створенням ринку газу в Україні.
З 2015-го до 2019 року на керівних посадах в АТ "Укртрансгаз" відповідав за створення довгострокової стратегії розвитку ГТС України, ініціював розробку та впровадження нових Кодексу ГТС та Кодексу ПСГ, зокрема запустив нові послуги "митний склад" та short-haul.
У травні 2019 року очолив ОГТСУ, який відокремився від НАК "Нафтогаз України". З 1 січня 2020 року Оператор ГТС України розпочав свою незалежну діяльність.
16 вересня 2022 року наглядова рада "Магістральних газопроводів України" припинила повноваження Сергія Макогона на посаді гендиректора ОГТСУ.
