Щодо питання Геологічної служби та геологорозвідки
На мою думку, правильна назва для Державної служби геології та надр – це Геологічна служба України. Слово «геологія» означає науку про землю та її надра, тобто слово «надра» в назві повторює те саме. У багатьох розвинутих країн існує Геологічна служба, і вона не змінює свою назву протягом тривалого часу, а також належним чином виконує свої функції.
Необхідно відроджувати Геологічну службу, бо зараз це не Геологічна служба, а дещо незрозуміле. Зокрема, в 2020 р. ліквідували Український державний геологорозвідувальний інститут (УкрДГРІ) та його філії. До чого це призвело? Відтепер держава не буде знати, що у її в надрах, також не буде підготовки фахівців високого рівня. Цей інститут проводив дослідження, узагальнював дані, видавав загальні карти, і держава знала, що вона має у надрах.
Треба подумати і стосовно фінансування регіональних геологорозвідувальних робіт. Держава має робити геологічні дослідження, готувати висококваліфікованих фахівців. Щоб виходити на розвідку нових площ, треба знати що робити, треба мати фахівців, крім того, є величезний масив даних, які потрібно інтерпретувати, аналізувати, уточнювати. Раніше це робив УкрДГРІ. Ліцензіатам цього не потрібно, адже вони будуть працювати по своїм ліцензіям. Разом з тим, їм потрібно знати, які поклади є на їх ділянках.
Довідка «ЕнергоБізнесу»: 12 серпня 2020 р. Кабінет міністрів прийняв розпорядження передати ДП «Український державний геологорозвідувальний інститут» (УкрДГРІ) на приватизацію. Як повідомляло видання «Надра.Інфо», таке рішення навряд чи могло бути прийняте без схвалення Державною службою геології та надр.
Продаж спецдозволів
Нещодавно внесені у законодавство зміни дозволяють продаж спецдозволів від одного надрокористувача до іншого. В принципі – це нормальна практика, тільки треба застосувати жорсткі умови, адже на ринок можуть прийти компанії, які будуть скуповувати спецдозволи задешево і продавати занадто дорого. Держава може залишитися ні з чим, потрібно передбачити механізм, щоб такого не було.
Раніше, хто мав ліцензію і хотів її продати (наприклад, не було коштів на інвестиції у видобуток, або вже було не цікаво працювати), потрібно було продавати всю компанію.
Наскрізні ліцензії
Видача ліцензії на розвідку та на видобуток одночасно – це теж правильний підхід. Досить дивно звучить, коли компанія, яка вклала багато коштів у розвідку, потім має ще втридорога заплатити за ліцензію на видобуток на цій же ділянці.
Щодо «Нафтогазу» та програми «20/20»
Зараз НАК «Нафтогаз України» має близько 200 ліцензій, але ця компанія не займається багатьма з них. Компанія сидить на цих родовищах та ліцензійних ділянках, як «собака на сіні», і при цьому вимагає нових і нових ліцензій. Краще було б малоліквідні родовища або ліцензійні ділянки, на яких «Нафтогаз» практично не працює, виставити на аукціон – хай приватний бізнес займається.
Тож Програма «20/20» – це приклад того, як не треба робити. Понаписували гарних показників майбутнього видобутку, взятих з голови і абсолютно геологічно необгрунтованих, «запудрили» всім мізки і провалили. Це було очевидно, що вони її провалять. Я писав ще раніше, що це не програма, а це документ, щоб всидіти на своїх стільцях 5 років.
Із вад програми, які одразу кинулися в очі, можна навести приклад стосовно газу щільних колекторів. Автори документу написали, що вони пробурять скважину і будуть отримувати дебіт 100 тис. куб м на добу цього газу, разом з тим, навіть зараз не зовсім зрозуміло де і як правильно шукати такий газ. Більше того, вже було 2 свердловини, які пробурили Shell і «Укргазвидобування»: одна була пуста, а інша – економічно не вигідна. На чому базувався прогноз щодо видобутку газу із низькопористих колекторів? Я не знаю.
Крім того, автори програми зробили ставку на нові родовища, в той час як на їх відкриття та введення в розробку необхідно витратити не менше 5 років. Вони не приділили належну увагу вже розвіданим родовищам, які все ще мають потужний потенціал для розвитку і збільшення видобутку газу.
