Нафтові доходи – одна із головних статей російських експортних доходів, які, відповідно, допомагають фінансувати воєнну машину проти України. У 2021 році, до початку повномасштабної війни, на паливні енергоресурси припадало понад половини усіх експортних доходів рф. Експорт нафти забезпечував 22,3 %, а нафтопродуктів – майже 14 %. На природний газ припадало лише 12,7 % сукупних експортних доходів. З початком повномасштабної агресії росіяни намагались шантажувати Європу, обмежуючи поставки газу. Проте європейці знайшли нових постачальників, а російський експорт природного газу обвалився. А відтак ще більше зросла вагомість експорту нафти і нафтопродуктів для економіки агресора.
Що ж дає можливість утримувати росіянам експорт нафти та відповідні доходи? Ключову роль відіграють три групи чинників.
1. Китай, Індія та Туреччина стали ключовими споживачами російської нафти. Попит у цих країнах настільки великий, що вони цілком можуть забирати усю російську нафту при потребі та за сприятливої цінової кон’юнктури. При цьому перші дві країни за першої ж нагоди вдаються до маніпуляцій, щоб отримати знижку на російську нафту. З Туреччини російські нафта та нафтопродукти часто потрапляють до Європи, а дизпаливо, вироблене в Індії з російської нафти, цілком легально імпортується країнами ЄС.
2. Угода в межах ОПЕК+ по скороченню видобутку сприяла вищим цінам на нафту. А це, своєю чергою, компенсувало вищі логістичні витрати по доставці нафти в Китай та Індію. А логістика і справді здорожчала: одна справа з портів Балтійського та Чорного морів постачати у Європу, а інша – в Індію та Китай. Хоча, поблизу цих країн є порти, що постачають російську нафту, зокрема і ESPO, яка якісніша, ніж ключова марка російською нафти Urals.
3. Так званий тіньовий флот – танкери, які сформували структуру паралельного судноплавства із сотнями танкерів непрозорої власності.
В світі тіньовий флот не був чимось новим до початку повномасштабної російсько-української війни. До використання таких схем у транспортуванні вдавались й інші країни, які знаходились під санкціями.
Проте, після російського вторгнення обсяги перевалки нафти тіньовим флотом, за даними Vortexa, зросли більш ніж удвічі, і це зростання було забезпечене саме додатковою перевалкою російської нафти.
Тіньовий флот дозволив агресору створити систему паралельного судноплавства із сотнями танкерів непрозорої власності. Це можуть бути або російські кораблі, або судна у власності компаній з інших країн. Частину цього флоту складають танкери, які є старшими за 15-20 років і які несуть загрозу для довкілля, адже через технічний стан можуть ставатися розливи нафти. Дійшло до того, що у 2023 році компанії просто перестали здавати старі танкери на металобрухт – їх купували для поповнення тіньового флоту. Росіяни, афілійовані ними компанії чи партнери просто викуповували ці танкери, коли їх вже було треба відправляти на металобрухт. Лише відносно невелика частина нинішнього російського тіньового флоту була сформована шляхом переведення суден з інших регіонів тіньової нафтової торгівлі (наприклад, з Ірану, Венесуели).
Інколи російські компанії передають свої танкери у власність інших компаній з інших країн. Природно, що часто це новостворені компанії, що зареєстровані у Китаї, Об’єднаних Арабських Еміратах, Греції, Туреччині, Індії. За перші чотири місяці 2023 року з 20 найбільших трейдерів російської нафти майже половина була зареєстрована в ОАЕ.
Але це також офшорні компанії, зареєстровані на Маршалових та Сейшельських островах, у Ліберії, Панамі, Габоні, Палау, Камеруні. Багато тіньових танкерів ходять під прапорами цих країн, оскільки вони не прийняли основні морські конвенції або не мають необхідних можливостей для забезпечення дотримання регуляції своїх суден. І це є однією із проблем для швидкої боротьби із тіньовим флотом.
Десятки нових компаній з непрозорою організаційною структурою та структурою власності, які в 2022 році не були дотичними до перевезень нафти, у 2023 році почали перевозити російську нафту без західного страхування. У 2023 році на зміну великим трейдинговим компаніям і торговим домам, які дотримуються міжнародних санкцій, почали приходити невеликі невідомі торгові фірми без досвіду в цьому бізнесі. Ці невеликі компанії експортують більшу частину російської нафти в Азію, а потім швидко закривають бізнес. Тобто використовується схема компаній-одноденок, що було так популярно у 90-х роках, зокрема і в російській економіці.
В деяких випадках судна переписуються на підставні компанії в інших країнах, змінюють назви та прапори, під якими ходять, переливають нафту із судна на судно, та навіть вимикають передавачі АІС (система, що служить для ідентифікації суден, їх габаритів, курсу та інших даних з використанням радіохвиль). Танкери вдаються до маніпуляцій з координатами місцезнаходження.
Це суттєво ускладнює можливості контролю руху суден, а відтак встановлення причетних до транспортування підсанкційної нафти, і не лише російської.
Судна тіньового флоту також використовують фальшиві номери ІМО (International Maritime Organization – Міжнародна морська організація). Це ускладнює відстежування танкерів, оскільки контролюючі органи не завжди здійснюють контроль номерів, адже ця проблема відносно нова, а відтак існують нормативні прогалини у багатьох країнах, що дозволяє застосовувати відповідну лазівку із шахрайством щодо номерів. Проблему було помічено у 2019 році, коли до підробки вдавались судна, що діяли в інтересах північнокорейських торговців, транспортуючи нафту з Венесуели та Ірану. Зрештою, нафту з цих країн купував не лише північнокорейський режим, а й деякі країни, які сьогодні купують російську нафту в обхід санкцій.
Минулого року, після того, як ІМО стала фіксувати все більшу і більшу кількість випадків шахрайства з номерами та прапорами, вона почала все більше звертати увагу на цю проблему. Цікаво, що Китай та ОАЕ закликали навіть створити реєстр суден, які вдавались до шахрайства із номерами.
Походження багатьох танкерів, які перевозять російську нафту, невідоме. Суть стратегії полягає в тому, що до того, як судна досягають пункту призначення, вантаж переходить з рук в руки, що ускладнює його відстеження. Однак, навіть якщо порушення санкцій компаніями або танкерами виявляється, компанії зникають, а танкери переписуються на нові компанії, що дозволяє продовжувати комерційні операції «новому» власнику.
Проте, у деяких випадках танкери не ховаються, транспортуючи російську нафту і перебуваючи під санкціями. Для прикладу, вже мали місце випадки, коли танкери, які знаходились під санкціями, рухались безпосередньо між російськими та китайськими портами. І в разі такого прямого маршруту судновласник не дуже зважає на ті санкції, які діють зараз.
Протидія поставкам нафти тіньовим флотом непроста задача. Але вже зрозуміло, що чинних санкційних механізмів недостатньо. Зрештою, це боротьба не лише із російським сірим експортом, це питання протидії усім терористичним режимам, які несуть загрозу багатьом країнам, і можливо, взагалі сучасному світовому порядку.
Тому механізми санкцій потребують розширення і удосконалення.
В травні 2024 року лише 40% російської нафти та нафтопродуктів було перевезено танкерами, які підпадають під дію «стелі цін», із них нафти – 26%, а нафтопродуктів – 63%. Решту 60% в травні (74% нафти та 37% нафтопродуктів) перевозили «тіньові» танкери.
Мінфін США, аби не допустити втрати контролю над виконанням санкційного режиму через діяльність тіньового флоту танкерів, із 19 лютого 2024 року вимагає у партнерів звітувати про придбання нафти та погоджувати будь-які операції з російською нафтою. У випадку недотримання правил санкційного режиму, юридичні та фізичні особи, що допомагають росії обходити санкції, самі попадають під їх дію. Обмеження включають внесення будь-яких коштів, або їх надання, товарів чи послуг будь-якою заблокованою особою або на користь будь-якої заблокованої особи, а також отримання будь-яких внесків чи надання коштів, товарів чи послуг від будь-якої такої особи (фактично відключення від фінансової системи США).
23 лютого 2024 року США ввели нові санкції до другої річниці російського вторгнення, в тому числі стосовно найбільшої російської судноплавної компанії «Совкомфлот» та її 14 танкерів, що порушували встановлений G7 граничний рівень цін на російську нафту.
Таким чином Міністерство фінансів США потрохи виводить тіньові танкери, що обслуговують рф, з комерційного обігу. Станом на 12 квітня 2024 року з 41 судна, що потрапили під санкції, 37 не виконували подальших рейсів, 3 завершували поточні рейси, а одне судно здійснювало каботажні перевезення, порушуючи санкції Мінфіну США, але тільки в межах Чорного моря. 4 квітня Управління з контролю за іноземними активами Мінфіну США також наклало санкції на 13 танкерів за транспортування нафти із Ірану, 7 з цих 13 танкерів також перевозили російську нафту.
Росії проте вдається зберігати свій тіньовий танкерний флот, залучивши до експорту у перші місяці 2024 року 35 нових танкерів на заміну тих, що попали під санкції США.
За даними, наведеними у дослідженні Київської школи економіки (КШЕ), з початку 2023 року по середину 2024 року 307 тіньових танкерів хоча б раз перевозили російську нафту, але лише частина з них, що визначена в дослідженні як 45 танкерів, працювала стабільно протягом усіх шести кварталів. Ці 45 танкерів, які формують "ядро" тіньового флоту з перевалки сирої нафти, становили 28% від загального тоннажу флоту в першому півріччі 2024 року.
Стосовно російських нафтопродуктів, то загалом 432 тіньові танкери перевозили їх хоча б один раз, але лише підгрупа, визначена в дослідженні як 41 танкер, була задіяна постійно в кожному з шести кварталів з січня 2023 року по червень 2024 року.
Ці 41 танкер, що формують "ядро" тіньового флоту з перевалки нафтопродуктів, становили 29% від загального тоннажу флоту в першому півріччі 2024 року.
З цієї динаміки зрозуміло, що чинних санкцій та підходів до обмеження тіньового флоту явно недостатньо. І саме ці успіхи з нафтовими танкерами стимулювали агресора розвивати газовий тіньовий флот, щоб обходити санкції проти російського СПГ.
Один дуже цікавий факт. У травні військово-морські сили Греції почали проводити військові навчання у Лаконійській затоці. Ця затока з кінця 2022 року (тобто фактично з моменту запровадження санкцій проти російського експорту нафти) була серед одних із основних місць перевалки нафти з суден тіньового флоту на інші комерційні танкери з метою приховування маршрутів постачання російської нафти. І от з моменту навчань обсяги тіньової перевалки нафти суттєво скоротились. Щоправда, це не означає, що ця нафта не була перевалена із танкерів тіньового флоту, скоротивши обсяги торгівлі в обхід санкцій. По факту, ті судна, які не змогли здійснити перевалочні операції поблизу Греції, робили це в інших регіонах – біля Єгипту, Мальти та Західної Африки. Згодом, усвідомивши цей факт, влада Греції неодноразово продовжувала ці військово-морські навчання, які з перервами тривали майже до серпня.
Минулого тижня стало відомо, що Україна веде консультації з партнерами з приводу санкцій щодо тіньового флоту, що обслуговує російський паливний експорт. Зокрема, Київ пропонує вводити нові санкції, посилювати санкційні механізми. І зрозуміло, що санкції міжнародних партнерів повинні стати активнішими, адже існуючі все ще не перешкоджають залученню нових танкерів. Усі субʼєкти, що помічені в сірій перевалці нафти, повинні бути піддані санкціям.
Потрібні і певні зміни в українське законодавство, оскільки ми можемо вводити санкції відносно окремих компаній, але не передбачено механізмів санкцій щодо окремих танкерів. Звісно, це відносно символічний крок зі сторони Києва, адже у нас немає таких важелів впливу, як-от у США чи Великобританії. Але сам факт, що деякі із компаній-одноденок, які оперують деякими суднами тіньового флоту, пов’язані із Віктором Медведчуком, просто вимагає від нас таких кроків, навіть якщо вони будуть чисто символічними.
