І тут варто зауважити, що у наших партнерів, американців, традиція геть відмінна від української. У них прийнято, що не тільки професори, але й генерали читають і пишуть книги. І це далеко не підручники.
Яскравий приклад - книга генерала бригади американської авіації Роберта Спалдінга «Війна без правил: китайський план домінування над світом» (War Without Rules: China's Playbook for Global Domination). Майже чверть віку тому, ще в часи, коли генерал Спалдінг був набагато молодшим і літав на бомбардувальнику B-2 Spirit, йому трапилася китайська книжка про війни майбутнього. І хоча, як каже генерал, в американській авіації домінувала ідея «просто літай літаками», він був переконаний, що для того, щоб бути готовим до невідомого, треба дивитися на світ з якомога ширшої перспективи. Зокрема, необхідно не забороняти книги ворогів, а навпаки, читати і приділяти їм якнайбільше уваги. Американець був надзвичайно здивований китайським підходом до ведення війни. Якщо для американців характерно розділяти безпосередньо бойові дії на полі бою, війну і економіку, енергетику, культуру, логістику, то у китайців все зовсім навпаки.
У них, так би мовити, комплексний, системний підхід до справи і все може бути війною. Економіка, енергетика, культура і спорт, не кажучи про науку, це все тотальне поле бою. І якраз безпосередні бойові дії між арміями є порівняно маргінальним напрямом. Більше того, якщо результату можна досягти без них, то це ознака високого класу. Натомість, перемога на полі бою, брязкіт зброї для китайців - це поразка стратега. Обманути супротивника, підкупити, поставити його в такі умови, щоб він вимушений був прийняти твої умови і підкорився - це китайський підхід до справи.
Поняття героїчного взагалі чуже китайцям. Їх цікавить результат, а методом досягнення може бути все що завгодно. Особливо в ситуації, коли американці налякали Китай своєю перемогою у війні в Перській затоці у 1991 році. Тоді ніхто не чекав, що США і союзникам вдасться легко розгромити іракську армію, яка виглядала досвідченою і добре оснащеною, але тільки до початку бойових дій.
Далі виявилося, що американці запросто можуть позбавити іракців зв’язку, розбити логістику, розбомбити протиповітряну оборону і знищити танки з такої дистанції, що бійці не зрозуміли, що з ними відбулося перед тим, як вони померли.
Цікаво, що китайські стратеги не кинулися відразу з закликами виділити більше грошей на розбудову збройних сил, а тим паче перейти до рішучих дій. Для початку необхідно за будь-яку ціну уникати конфронтації з США і взагалі намагатися не привертати їхньої уваги.
Не зачіпатися, не лізти в пряме протистояння, не вступати в дискусії, не пхатися з зауваженнями. Натомість, не афішуючи підтримувати противників американців по всьому світу, створювати для них додаткові фронти, щоб вони поступово розоряли себе боротьбою з тероризмом, частіше вступали в пряме збройне зіткнення в різних закутках нашої неспокійної планети.
Тобто забезпечити умови для розвитку китайської економіки, скористатися доступом до американського ринку, щоб переймати технології, вчитися і багатіти.
Далі створювати американцям проблеми в найрізноманітніших сферах, зокрема, сприяючи постачанню сильних наркотиків, таких, наприклад, як фентанил, на американський ринок. Більше того, епідемію коронавірусу Китай використав, як зброю проти США, маніпулюючи інформацією та провокуючи запровадження локдаунів та зупинку економіки. Варто зауважити, що ще не так давно за такі думки можна було отримати звинувачення в поширенні теорій змови від представників прогресивного людства, а тут на тобі - абсолютно відкрито американський генерал міркує.
Дати собі раду з комуністичним Китаєм для американців буде надзвичайно складно, проте генерал Спалдінг сподівається, що американцям це вдасться. Особливо, якщо вони уважніше придивляться до китайської стратегії, зможуть зрозуміти її, а дещо спробувати перейняти і використати.
Як каже Спалдінг, американці не розглядають Китай як ворога, проблема в китайській комуністичній партії, для якої існування американської демократії з гарантованими свободами і правами людини становить постійну загрозу. Тут варто чітко розділяти режим і народ Китаю - це різні речі.
Окрім того, Америці варто менше встрявати в безпосередні конфлікти, натомість більше уваги приділяти питанням розвитку економіки, безпеки, розвитку науки і технологій. Цікаво, що генерал пропонує віддати з армійського бюджету 100 мільярдів доларів на підтримку наукових та інженерних розробок. Благо там є що віддавати, бо воєнний бюджет США близько 900 мільярдів доларів. Але, м’яко кажучи, нехарактерний крок, як для генерала. З іншого боку, якщо війна тотальна, то перевага в науці і технологіях створює підстави для переваги в майбутньому, тим паче, що перемагати треба не тільки і не стільки безпосередньо на полі бою.
