На сьогодні в України достатньо внутрішньої генерації, щоб покрити всі потреби в електроенергії. Тому у разі відсутності обстрілів не варто очікувати відключень світла взимку. Однак це не виключає локальних проблем, оскільки багато об’єктів відновлювались поспіхом, тому якість цього відновлення далека від ідеальної.
На сьогодні маємо понад 1350 МВт виданих технічних умов на приєднання об’єктів розподіленої генерації. Переважна більшість цих об’єктів – це газова пікова генерація. Ну, чи такі, як нещодавно запущена у Києві перша установка «міні-ТЕЦ»: перша у столиці когенераційна газопоршнева установка потужністю 1,5 МВт. Це обладнання було встановлено за допомогою USAID та Проєкту енергетичної безпеки на одному з підприємств критичної інфраструктури міста. Також і «Епіцентр» встановлює перші дві газотурбінні установки на своїх об'єктах.
Саме по таким об'єктам росіяни зараз і б'ють «Шахедами», намагаючись із самого початку зірвати створення мережі розподіленої генерації та споживання енергії. В Москві розуміють: децентралізована енергосистема є основним елементом зусиль України з відновлення енергетики. Підключення клієнтів до МВт генерації (тобто до розподіленої системи), а не до ГВт, є ключем до стійкості, оскільки менші генеруючі активи складніше вразити атакою, вони дешевші в ремонті та менш уразливі для кіберризиків. Вони включають малі та середні газові когенераційні установки з вихідною потужністю близько 20 МВт, а також безліч інших рішень.
Ще навесні та на початку літа ми (як і багато інших аналітиків) буквально криком кричали: «Не вкладайте зараз гроші в нові атомні енергоблоки, будуйте розподілену генерацію, аж до найнижчого рівня – сіл, міських кварталів, окремих будинків! «Велику» генерацію збудуємо потім, у безпеці, після перемоги». І тепер ми бачимо, що саме такий підхід виявився правильним.
Ударами по «великій», промисловій, енергетиці можна зупинити підприємства – й то тимчасово. Але поки що завдяки малій і розподіленій генерації, завдяки системам накопичення та «розумного» розподілу енергії, люди будуть у теплі та зі світлом, і вони не проголосують за капітуляцію. А без цього й підприємства зупиняти не має великого сенсу.
Нині дуже схожий процес відбувається на Заході. Дедалі більше приватних домоволодінь, цілих поселень, малих бізнесів, фермерських господарств та інших подібних споживачів починають самі себе забезпечувати енергією. А нерідко і віддавати її до загальної енергомережі. Що навіть породило специфічну проблему – негативну вартість електроенергії у деяких європейських країнах у сонячні дні (або, наприклад, в американській Каліфорнії).
Проблема поки в тому, що обладнання для домашньої енергетики (сонячні панелі, накопичувачі енергії, теплові насоси, багатопаливні котли та інше) – відносно дороге. Але ціни знижуються дуже швидкими темпами і парадигма системи енергозабезпечення змінюється на очах.
Звичайно, для великих підприємств, дата-центрів, міських муніципальних потреб все ще потрібні «великі» електростанції. І так буде ще довго. Але мала децентралізована генерація вже довела свою необхідність та життєстійкість.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ ПРО РОЗПОДІЛЕНУ ГЕНЕРАЦІЮ
Концепція створення сотової енергетичної мережі для терторіальних об'єднань
Бізнес-модель для сотової енергетичної мережі долинської тергромади
Розподілена генерація, енергетичний менеджмент і м. Долина: як є і як має бути
Як зробити домашні СЕС ефективнішими?
Система з розподіленою генерацією – мета, структура та основні виклики
