Знайомий розповідав, як після зміни зимової гуми на літню поїхав робити на перевірене СТО розвал-сходження. Профілактично, аби гума не стиралася на шинах. Щоб ви розуміли, їздив тричі. Бо першого разу виїхав із положенням керма не на «12», а на «2» годину. Другого разу — так само. Аж поки не лишився втретє біля горе-робітника. Виявляється, той вказував у комп’ютерній програмі, що регулює положення коліс, параметри не цього авто. Замість повного приводу встановлював передній, замість діаметра коліс 17 вказував 18. От вам і похибка. І питання: у нього був телефон господаря, чому ж не набрати і не уточнити ці дані? Звідки у нього впевненість, що «на його око» буде краще? Знайомий каже, що раніше їздив саме на це СТО, бо якість обслуговування була пристойною. Але з війною все змінилося, і доводиться миритися із тим, що є доступним.
Я теж часом, як заскочу на СТО, дивлюсь на цих роботяг і заздрю: не бояться вони ні гніву власників автівок, які ремонтують, ні карми у вигляді якогось, скажімо, хірурга-шарлатана, з яким колись може й доведеться зустрітися.
На п’ятий рік війни стає дедалі очевиднішим той факт, що найголовніший наш скарб – це люди у найбільш широкому сенсі. А гарні фахівці своєї справи – то майже боги, які зійшли з небес, щоб вирішити наші проблеми.
Мій чоловік відвозив також на перевірену СТО свою стареньку Skoda. Теж дуже здивувався. Каже, не впізнав власника. Бо той вийшов із ангару у засаленій «спецівці». Виявилося, його толковий автоелектрик десь у війську. А власник змушений був сам переодягнутися у робоче і водночас спілкуватися із клієнтами та «крутити гайки». Бо нема кому.
Кажу йому, що ж тут дивного? Чоловік і сам уже понад два місяці шукає у свій відділ «айтівця». Адекватних пропозицій «ціна-якість» просто немає на ринку праці. Лишається варіант: брати студента останніх курсів і «вирощувати» під потреби підприємства.
То як обійтися без трудових мігрантів? Тим більше, за офіційною статистикою, ремонт автотранспортних засобів та мотоциклів – це друга за популярністю галузь, де трудові мігранти знаходять свою зайнятість. (Найпопулярніша, зрозуміло, – будівництво). Тож чим більше їх буде хоча б у цій галузі, тим кращу якість послуг потенційно кожен із нас може отримати.
Бо сподіватися, що підростуть маленькі українці, також справа марна. Директорка Інституту демографії та соціальних досліджень Елла Лібанова цими днями сказала, що друга дитина в середній українській родині – це шлях до зубожіння. Одну дитину батьки ще можуть «потягнути», а дві – то вже нижче межі бідності. Такі наші перспективи.
Але завжди є з чим порівнювати і наших людей, і наш сервіс. Знайома повернулася зі Сполучених Штатів, куди вийшла заміж за американця українського походження і прожила там два роки. І ось вона готова у прямому сенсі цілувати українців і наш сервіс. Навіть на сьогоднішній момент каже, що всі дуже уважні, будь-яке питання (від обстежень здоров'я до отримання якихось документів) можна вирішити кількома способами і дуже швидко, порівняно з Америкою. Медицина в Україні на сьогодні – то космос за можливостями. Бо у Штатах або неможливо через державну систему, яка вважає твої бажання дослідити щось у своєму організмі недоцільними, або аж захмарно дорого, якщо це приватні послуги.
Ну, воно й схоже на правду. Бо якщо провести аналогію з американськими автівками, у тому числі «електричками», які потрапили у ДТП, то американці ж їх не ремонтують. Вони купують нові. Бо ремонт часом дорожчий, ніж нова автівка. А ремонтує хто? Правильно, ми – українці, а також грузини і поляки, куди і їде більшість вживаних американських автівок. Бо, виявляється, у нас і руки, як кажуть, «виросли з правильного місця», і економічно це доцільно. Тож і виходить, що наше завдання-максимум на сьогодні — зберегти той досвід, який накопичили, і за можливості передати його тим, хто за ним прийде, тобто і маленьким українцям, і трудовим мігрантам.
Ну і наостанок ловіть маленький лайфхак: шукати справжніх майстрів своєї справи треба у спеціалізованих чатиках автомобілістів, які працюють сьогодні як сарафанне радіо. Їхні координати, телефони передають там із рук у руки з усіма явками і паролями, якщо такі потрібні.
