— Ніби завершується історія з поставками газу до Молдови та Придністров'я. Молдова на гроші ЄС офіційно почала перші постачання газу у позику Придністров’ю. У ПМР ніби як скасували віялові відключення і нібито почали подавати тепло. Тому питання: в чому цінність Молдавської ДРЕС для ПМР та Молдови?
— Спочатку скажу, що Молдова вся разом — це менше Києва. Йдеться і про кількість людей, і про споживання. Їм потрібна потужність 800-900 МВт, вночі 400 МВт, а Київ споживає більше. З усього споживання Придністров'я бере десь третину - це багато, хоча в Придністров'ї людей як на Оболоні, від 300 до 400 тис., втім точні цифри невідомі. Людям стільки електроенергії не потрібно, але там є Молдавський металургійний завод, який багато споживає електрики, бо там електричні печі. Він переробляє металобрухт на метал. Завод гарний, не суперсучасний, але там робилась реконструкція навіть в роки після розпаду СРСР, там працювали світові фірми, заробляли гроші всі, в тому числі Україна, Росія, Молдова і "Шериф" (панівний холдинг компаній в невизнаній ПМР, - ред.). В Придністров'ї це ледве не половина споживання електрики, а в ракурсі Молдови - це найбільший споживач. Тому якщо цей завод стоїть, це одна ситуація, якщо бодай частково працює - інша.
— Як би Ви оцінили ДРЕС в Придністров'ї з точки зору її сучасності, порівняйте із станціями в Україні?
— Електростанція дуже велика, як наша Трипільська. Це стандартні розміри радянських станцій. Всі блоки разом мають потужність більше 2000 МВт. Це значно більше, ніж потрібно Молдові, але станцію й будували з розрахунку на південь України, на південну частину Одещини, яка йде до Ізмаїлу та кордону з Румунією. Вона була дуже потрібна, бо поблизу генерації там немає. Колись там планували будувати поблизу Одеси Атомну ТЕЦ (АТЕЦ). Це в часи мого навчання на початку 1980-х років, але після Чорнобиля це все забули. Якщо б побудували, то це був би світовий прорив. Та нічого не сталось. Були два проекти невеликих парогазових станцій в Ізмаїлі і Болграді. Словом, весь цей “куток” України енергетично в підвішеному стані. Ми там ці 30 років будували потужні підстанції, на мій погляд, для нас вони занадто великі. Чому так? Бо раніше думали про експорт, уже за незалежної України, але його теж не сталось. Я про радянську лінію 750 кВ з ПАЕС на Ісакчу. Навіть не пам’ятаю, чи колись вона працювали чи ні, але вона вже давно в неробочому стані. На нашому боці вона точно в такому стані, що можна про неї забути. Часом про цю лінію згадували, були спроби налагодити експорт на 400 кВ, бо про 750 кВ в Європі зараз вже забули. Дуже довго ця лінія на 400 кВ з розподільчого пристрою Молдавської ДРЕС була головною артилерією, якою Молдова отримала електроенергію з Румунії.
— Як відносини між Кишиневом та Тирасполем впливають на енергетику?
— Може вже не всі пам'ятають та знають, що в Придністров'ї була війна, що в них є сепаратисти, які керуються з Москви. Однак є багато відмінностей у відносинах між Тирасполем та Кишиневом і між Київом та Донецьком. Між Україною і Донецьком немає нічого, тільки війна. У Кишинева та Тирасполя є взаємодія, люди теж взаємодіють, придністровці мають паспорти Молдови і часом навіть Румунії. Всі ці 30 років Молдавська ДРЕС працювала 1-м чи 2-ма блоками, але постачає електроенергію і Молдові, і часом Україні. Не можна сказати, що це прямо вона постачала, бо розібратись точно не можна. У Молдові це двічі правда, бо зимою працюють їхні потужні ТЕЦ, зокрема, Кишинівська ТЕЦ. Є дві невеликі гідростанції: одна у Молдови, одна у ПМР. Останні рік-два в Молдові будують ВДЕ. Технічно розумно з їх боку ВДЕ будувати, особливо СЕС, бо це південь і там є сонце, як і у нас в Одеській області. І я знаю, що на рівні будівництва і монтажу українські компанії там беруть участь, а от щодо присутності капіталу з України - про таке не чув.
— Виходить, у Молдові можна і потрібно розвивати ВДЕ…
— Молдова для впровадження ВДЕ майже ідеальна країна. Чому? Тому що генерація у них маневрова, для такої невеликої країни у них дуже гарні зв'язки з Румунією та Україною. Це їхня перевага. От ми говоримо, що нам дозволили 2 ГВт імпортувати, а технічно може бути й 3 ГВт. Водночас споживаємо більше 10 і навіть до 15 ГВт, колись споживали 24 ГВт. Так, ми можемо імпортом покрити десь 10+ % споживання. А вони можуть на 100% споживання закрити імпортом. Там багато нюансів по цінах, але технічно мало країн в Європі, які мають 100% перетин і ще в два боки. Україна має з Молдовою може найбільший перетин з існуючих. Я не знаю стан підстанцій, не виключаю пошкоджень, але їх багато, вони на різній напрузі. Це та сама децентралізація, про яку у нас багато розмов. Так, молдавська система була частиною радянської, а оскільки вони менші за нас і біля нас, тому ми щільно пов'язані. При потребі і бажанні можливо легко добудувати лінії на будь-якій напрузі. Так як Придністров'я тягнеться уздовж нашого кордону, то більшість ліній проходить через них. Та на оперативному рівні там є нормальна взаємодія, на диспетчерському рівні немає проблеми. Коли підписують контракти, то там бувають нюанси, але й там теж є взаємодія.
— Яке значення для Молдови та України має взаємний експорт та імпорт електроенергії?
— Останні три роки експорт з України був малий для нас, але він допомагав Молдові збити ціни на Молдавській ДРЕС. Тому що в Молдові всі 30 років ринкові ціни на газ та електрику значно вищі за наші. Там є багато людей, які працювали за кордоном і гроші там були, але загалом це небагата країна і в неї небагаті люди. Там теж є політичне розігрування теми тарифів, свої популісти, але так як технічно вони не мали іншого рішення, були вимушені тримати досить високі тарифи. Наш експорт допомагав їм трохи знизити ціни. Бо ціноутворююча генерація - Молдавська ДРЕС, яка постачала біля половини всієї електроенергії. У МДРЕС є два блоки на газу, вони досить сучасні, реконструйовані, близько 250 МВт кожний. Це багато і навіть непотрібно їх в нормальному режимі. На цьому було побудовано електричне балансування, бо цих 400-500 МВт вистачало і Молдові, і Придністров’ю, і інколи збалансувати нас. На інший експорт практично не поставляли, не було такого завдання (реально РФ за «безкоштовний» газ не погоджувала).
Словом, ціни там і високі, і неринкові водночас. Можна сказати штучні. Чому? Тому що за газ Придністров'я не платило. Вугілля вони давно не використовували. Те що було - завезли з ЛДНР, але воно лежало як резерв. Ще два блоки є на мазуті та газі. Це дуже надійна схема, коли є вугілля і вугільні блоки, є блоки на газу та мазуті, і є парогазові блоки. У нас, до речі, парогазових блоків взагалі немає. МДРЕС на 1 кВт/годину витрачає менше газу, ніж українські станції. І вона більш маневрова за наші станції. Вугільні блоки там на антрациті, тому наше вугілля впряму використовувати неможливо. А реконструкція, на кшталт тієї, що робили на наших станціях, можлива, але потребує часу і грошей. Та і Павлодар зараз наш під загрозою.
Зараз і раніше у них була взаємодія з Румунією на дуже серйозному рівні. З Україною завжди була, але, на мій погляд, недостатня.
— Це політика?
— Так, Молдавська ДРЕС головний спонсор ПМР. Газ отримували безкоштовно. Електрика продається за гроші і по високому (максимально можливому) тарифу Молдові. Це дає гроші і низьку ціну на електрику для Молдавського меткомбінату. Якщо у них електрика дешева, то вони можуть працювати на експорт. Фактично за рахунок цих двох підприємств і жило Придністров'я. Що виходить зараз? Достеменно знати не можемо. У мене є підозра, що зупинка транзиту через Україну просто привід для зміни ситуації.
— Що це означає?
— Десь пів року тому почались серйозні проблеми з електрикою в Абхазії. Це теж невелика територія біля Чорного моря, яка отримувала електрику частково з Грузії, частково - з Росії. В певний час Москва сказала: досить! Формально це співпало з російськими проблемами на півдні РФ, який завжди був дефіцитний. Коли почались військові дії, можливість передавати електрику з інших енергосистем була обмежена. Теплових станцій на окупованих територіях не вистачає. Крим зараз не є дефіцитним, бо має свою генерацію і кабелі, але ж ці лінії теж з того самого дефіцитного півдня РФ. І у них просто технічні проблеми. Ймовірно, співпали і технічні проблеми, і фінансові проблеми РФ загалом і "Газпрому" зокрема. Бо в кінцеву ланцюжку спонсором невизнаної ПМР є "Газпром". Коли у нього грошей багато, вони витрати на ПМР не помічали. А зараз вони гроші вже рахують.
Між іншим, якщо ми говоримо про ПМР, то не проблема технічно знайти газ. Якщо це не робилось, то це не робилось чомусь. Є різні версії, включно з політикою, виборами в Молдові. Може. А може саме в Москві провокують більш тісну інтеграцію Молдови та Придністров'я. Це як версія. Бо технічно можна будь-що зробити.
— До речі, а Україна може по давальницькій схемі працювати з Молдавською ДРЕС, скажімо, газ в обмін на електроенергію?
— Якщо не торкатись політики і якщо б керівництво Придністров'я хотіло вирішити проблему населення, то це вирішується просто. На блок 250 мегават знайти газ можна і в Європі, і в Україні. На давальницькій схемі це мало б сенс, коли вони запускають блок і дають частину електрики саме в цей “куток” України, куди нам потрібно, а частину електрики для Придністров'я і частину для Молдови. Ось ці, скажімо, 250 МВт потужності розділити на три. І для України це було б більш вигідно, ніж на наших ТЕЦ, або на наших старих вугільних блоках працювати. В Україні ще торік спалили багато газу на старих вугільних блоках з ККД 30%. А в МДРЕС - 50-55% залежно від завантаження. Давальницька схема була б красивим рішенням, але на це всі гравці мали би погодитись. Між іншим, продукція металургійного комбінату теж може бути частиною домовленості.
— Хто мав би погодитись?
— Передовсім придністровське керівництво і Москва, яка ними керує. Це має принаймні не суперечити їхнім ідеям. А у Москві точно не технічні ідеї, їх там немає. Тому зараз проблема вирішується через ЄС, бо для Європи 30 млн євро це ніщо, щоб дати газ і заживити опалення. Це і зроблено зараз. Це миттєво знизило споживання електрики.
— А що далі?
— Мені сподобалось, що в цій ситуації приїздила до Києва Марія Санду. Мені здається, що всі 30 років ми недопрацьовували на молдавському напрямі. Хоча ми пов'язані дуже сильно, так було ще за СРСР, так було і всі 30 років. Пов'язані і офіційно, і неофіційно. Бо всі кажуть, що Придністров'я - це зона контрабанди, що там “Шериф” і всі там погані люди. Та як ця контрабанда могла б працювати без участі і придністровців, і молдаван, і українців, і росіян? Чия це контрабанда?
Крім того, я особисто знаю багато людей, які там жили і працювали, а потім переїхали до України. Знаю, що кілька разів бізнес з України розглядав можливість реконструкції розподільчого пристрою Молдавської ДРЕС. Бо він великий і дуже важливий для всіх. Цього не сталось, але ідеї такі були, проекти розглядались.
В Україні вже понад рік говорять про додаткову генерацію, передовсім про розподілену. Для нас нібито це рішення, бо нам не вистачає потужностей. Але у нас літають ракети, у нас війна, і у нас, вибачте, є ще наша бюрократія. Десь правда, а десь ні, але ми бачимо, що навіть подаровані газопоршневі станції приєднуються дуже важко. Зараз в Молдові роблять те саме. Там теж говорять про допомогу Європи у будівництві тих же газопоршневих станцій, ми бачимо там швидке нарощування будівництва ВЕС та СЕС. Зараз вже вони помітні. І це точно те, в чому українські компанії могли б брати участь. Молдова більш компактна, більш сконцентрована, може вона й не ідеальна, але для них це питання життя. Я впевнений, що там бюрократичних перепон для будівництва і запуску значно менше, ніж в Україні.
Це можливість для бізнесу з України як будувати, так і володіти генерацією. Якщо це буде рішенням для Молдови, то це буде рішенням і для нас. Перетин лишається.
— Зараз Україна туди трохи експортує, а Ви кажете, що наші компанії можуть й будувати генерацію там?
— Останні місяці ми невеликі об'єми туди експортуємо, але в певні періоди можемо й купувати. Піки генерації і споживання у нас хоча і не суттєво, але відрізняються. Якщо б бізнес з України там будував генерацію, то це була б допомога як для обох країн, так і для конкретного бізнесу. Бо коли можна покращити відносини з країною? Коли ти прийшов на допомогу у важкі часи. Для Молдови зараз важкі часи. Ми ж зараз самі роздумуємо, чи правильно нам допомагали Німеччина чи США, але зараз той час, коли ми можемо допомогти Молдові. Це і технічна допомога, і фінансова. Для нас це не такі й великі гроші. Так, для нас кожні 100 МВт зараз на вагу золота. Але якщо український бізнес в Молдові побудує 100 МВт, то вони рано чи пізно допоможуть Україні. Вони на захищеній території. Так, можуть бути і військова небезпека, і політична, можуть прийти до влади в Кишиневі інші люди. Та я вважаю, що і політичні, і військові ризики в Молдові менші.
І у мене таке відчуття, що зараз все менш важливо, які плани у Москви, але якщо Молдова готова, то вона може просунутись далі у питанні реінтеграції. ЯкщоТирасполь, і Кишинев, і Київ розуміють, що не може ця ділянка існувати, організаційно та економічно це не має сенсу. Якщо так, то можна знайти привід для їх об'єднання або збільшення рівня інтеграції. Ну а Москва залишиться зі своїми планами.
Там десятки тисяч людей з Придністров'я працюють в Молдові. Я в різні часи бував в Кишиневі. Починаючи з того, що 50 років тому служив в Одеській області, а штаб армії був в Кишиневі. І був там кілька років тому, коли таксист, який віз в аеропорт Кишинева, був з Придністров'я. Він кожен день приїздив і працював там. І в цьому не було ніякої ворожнечі і проблеми. Я попросив викликати таксі в готелі, а це означає, що він з ним співпрацює. В аеропорту багато різних людей. Для мене це краща ситуація, ніж війна.
Тобто, якщо менше обговорювати, хто чия маріонетка і враховувати інтереси всіх сторін, то проблему вирішити можна. Якщо спочатку зробити якісь розумні кроки на технічному рівні, то це допоможе вирішувати і політичні проблеми. Так це чи ні - подивимось.
— Яка роль Румунії для Молдови?
— Дуже важлива. Бо більшість електрики зараз поступає з Румунії. Газ якщо й не румунський, то транспортується по території Румунії. І вони зацікавлені, щоб вирішити хоча б гуманітарну проблему. Крім того, Румунія зараз має невеликий дефіцит в річному балансі і розвиває свої ВДЕ. Тому вона зацікавлена мати обмін з гнучкою системою Молдови, а у разі позитивного вирішення кризи і з МДРЕС. Додатковий зв’язок з Україною теж не буде зайвим.
— Чи Придністров'я буде далі жити з низькими тарифами?
— У Придністров'ї люди дійсно звикли до низьких тарифів. Це особливість. Але, по-перше, йдеться про 300 тис. людей. По-друге, ці люди все одно платили. З різниці жила верхівка ПМР. Так виглядає, що більше вони так не будуть жити. Тому поступово будуть переходити, якщо не на повністю ринкові тарифи, то на більш реалістичні. В ПМР теж можна робити ВДЕ, а МДРЕС дуже потужна станція.
Досьє "ЕнергоБізнесу"
Віктор ВІДЗІГОВСЬКИЙ народився 1958 р. у Харкові. Батьки працювали на Запорізькому трансформаторному заводі, дід брав участь у будівництві "ДніпроГЕСу". Закінчив фізико-математичну школу у Запоріжжі. Здобув освіту інженера-електрика в Київському політехнічному інституті на кафедрі високих напруг.
Служив в армії. Працював в Інституті ядерних досліджень у Києві інженером з обслуговування імпульсного накопичувача енергії експериментальної установки ТОКАМАК. Займався діагностикою високовольтного обладнання у Київському підприємстві правобережних високовольтних мереж. Брав участь у ліквідації аварії на ЧАЕС.
Керував хроматографічною лабораторією у "Київенергоналагодженні".
Займався постачанням електричного обладнання в Україну в міжнародному концерні АBB. Займався розвитком бізнесу в українських представництвах фінської компанії Ensto та польського АТ "Електробудова", Київської енергетичної будівельної компанії та "Екніс-інжиніринг".
