Стратегічні можливості розвитку української енергетики в середній та довгостроковій перспективі будуть безпосередньо залежати від того, чи вдасться успішно завершити проєкт синхронізації української енергосистеми з європейською. У разі успішного вирішення завдання, величезний ринок, правильні стимули та нові технології відкривають перед Україною привабливі перспективи. У серпні Наглядова рада НЕК "Укренерго" затвердила Володимира Кудрицького на посаді голови правління компанії. В інтерв'ю "ЕнергоБізнесу" він розповів, як "Укренерго" готується до синхронізації, про супутні ризики та про те, як їх уникнути.
— Як би Ви, станом на сьогодні, оцінили підготовку до синхронізації енергосистеми України з ENTSO-E? Що зроблено, що залишилося зробити, які ризики?
— Синхронізація запланована на 2023 р. Вона передбачає цілу низку заходів. Це заходи з модернізації мереж та електростанцій, організаційні — сертифікація НЕК "Укренерго" як європейського оператора системи передачі, технічні — тестування систем збудження та регулювання частоти та потужності на енергоблоках ТЕС, ТЕЦ, ГЕС та АЕС для побудови математичної моделі української енергосистеми. Така модель дозволить європейцям зрозуміти не лише те, як працюватиме українська енергосистема після синхронізації, але й те, наскільки приєднання ОЕС України вплине на роботу європейської енергосистеми.
— І що для них це означатиме?
— Їм важливо розуміти, чи не з'являться у них будь-які технічні проблеми після переходу з нами на синхронну роботу. При цьому треба мати на увазі, що ENTSO-E, і взагалі великі синхронні зони (європейська, США або Китай), — це завжди дуже складні механізми.
— У нас теж немаленька енергосистема.
— Так, і її приєднання до європейської — це, по суті, злиття двох величезних енергетичних систем, і це технічно складний процес. Європейська сторона хоче прорахувати, яким чином синхронізація вплине на них. Їх цікавить, по-перше, чи здатні ми бути самозбалансованими, чи ж постійно потребуватимемо резервів із Європи для балансування.
По-друге, чи не виникне в результаті нашого приєднання якихось технічних ефектів, які мали місце, наприклад, при синхронізації з Туреччиною. Вони були пов'язані з низькочастотними коливаннями. Не буду вдаватися в технічні деталі, але це викликає певні проблеми для системних операторів, через територію яких проходять так звані кільцеві перетоки. Створюється додаткове навантаження на їхні мережі. Європейські партнери хочуть перевірити, чи здатні українські енергоблоки знижувати чи нівелювати ці низькочастотні коливання.
Саме для того, щоб у цьому відношенні все пройшло успішно, НАЕК "Енергоатом" проводить заміну систем збудження генераторів на всіх енергоблоках АЕС, і всі роботи планується закінчити у 2023 р.
— У змозі наші енергетики вирішити це завдання?
— Остаточна відповідь буде після того, як ми завершимо тестування енергоблоків АЕС. На підставі результатів цього та попередніх тестів європейські партнери побудують математичну модель роботи української енергосистеми та винесуть остаточний вердикт.
Однак уже зараз можна сказати, що за результатами тестів теплових електростанцій, гідроелектростанцій та перших тестів атомних електростанцій, українські енергоблоки працюють відповідно до наших очікувань та в межах стандартних моделей, які передбачаються для синхронної роботи з Європою.
Можна навіть сказати, що вони набагато більше пристосовані до синхронної роботи у великій європейській енергосистемі, ніж свого часу Туреччина. Вона завжди працювала ізольовано, і синхронізація стала для неї певним випробуванням.
— А Україна має досвід СРСР…
— Ми і зараз працюємо синхронно з енергосистемами країн СНД (Росії, Білорусі та Молдови). Тепер же енергосистему України треба буде синхронізувати з енергосистемами країн континентальної Європи.
— В "Укренерго" є ресурси та фахівці, які можуть це зробити?
— Безумовно. Ба більше, над нашою синхронізацією працює велика команда фахівців, залучених ENTSO-E. У нас є підтримка з боку USAID та USEA (Енергетична асоціація США), які надали свої гранти, щоб ми могли залучити консультантів, зокрема, турецьких фахівців, які отримали потрібний досвід під час синхронізації енергосистеми Туреччини з Європою. Вони також, як, наприклад, і фахівці зі Швейцарії, беруть участь у тестуванні енергоблоків на українських АЕС.
Ми вже виконали основну частину технічних заходів, які були нашим "домашнім завданням" щодо підготовки енергосистеми України до синхронізації. Проведено всі необхідні тести енергоблоків теплових електростанцій та електроцентралей, гідроелектростанцій. У серпні розпочалося тестування систем збудження генераторів блоків АЕС. Вже проведено три тести і ще два заплановані на жовтень. Це останні масштабні технічні заходи перед підготовкою енергосистеми та переходом в ізольований режим, після якого відбудеться синхронізація.
Крім того, щоб підготувати нашу енергосистему до від'єднання від Росії та Білорусі, ми реалізували основні проєкти з модернізації мережі, зокрема, на сході України. Вони потрібні для того, щоб при фізичному розділенні ліній не виникало проблем з енергопостачанням у деяких регіонах країни. Насамперед, це будівництво підстанції 500 кВ "Кремінна" із заходами ліній 500 кВ Добаська-Донська та 200 кВ Кремінна-Ювілейна. Ця підстанція була необхідна для надійного енергопостачання півночі Луганської області.
— Що, можна вже прийти і перерізати дріт?
— Насправді, це не так просто, як перерізати дріт. На певних міждержавних лініях розберуть шлейфи, тобто фізично роз'єднають їх з енергосистемою країн-сусідів — Росії та Білорусі. Крім того, ми підготували до повноцінного підключення лінії електропередачі, які йдуть на Європу, і вони зараз поки не працюють. Це насамперед лінія 750 кВ Хмельницька АЕС – Жешув, яка йде на Польщу. Свою частину цього інтерконектора ми вже фактично підготували до роботи.
— А з польського боку?
— Це вже частина "домашнього завдання" для польського системного оператора (PSE). Зараз ми з ним обговорюємо майбутнє використання цієї лінії та обсяги робіт, які треба провести на їхніх підстанціях.
Ми, зі свого боку, підготували всю свою прикордонну інфраструктуру з ЄС, усі мережі, щоб при синхронізації всі лінії були в роботі, як того вимагає наша Угода з ENTSO-E. Можна сказати, що з технічної точки зору, якби європейці завтра дали нам добро на приєднання, то ми готові це зробити.
— Ось навіть завтра?
— Так.
— А чого тоді зволікати? У чому головна проблема європейців, чому вони не дають згоди?
— Європейці хочуть упевнитися в тому, що приєднання української енергосистеми не створить для них додаткових проблем. І при цьому ми повинні від'єднатися від енергосистем Росії та Білорусі.
— Відомий експерт-енергетик Ольга Кошарна колись писала, що проблема української енергосистеми саме в балансуванні, оскільки вона велика і не дуже добре збалансована. Чимось нагадує Німеччину. Теж велика енергосистема з великою часткою ВДЕ, але, кажуть, що вона балансується за рахунок Франції, куди скидає надлишок електроенергії або може її добрати, коли виникає дефіцит. Хто може збалансувати українську енергосистему, коли вона приєднається до енергосистеми Європи?
— Німеччину, як і будь-яку іншу країну, у єдиній синхронізованій системі балансують всі інші країни, з енергосистемами яких вона синхронізована. Кожна країна прагне будувати нові інтерконектори або розширювати пропускні спроможності вже наявних саме тому, що так легше балансувати. На сьогодні немає жодної європейської країни, енергосистема якої могла б без проблем функціонувати в ізольованому режимі.
Крім того, це не самоціль — вибудовувати енергосистему таким чином, щоб функціонувати повністю автономно. Це дуже дорого та неефективно!
Навпаки, створюючи великий енергетичний простір, єдину синхронну зону, в якій усі генератори працюють з єдиною частотою і синхронізовані між собою, країни диверсифікують ризики, пов'язані з балансуванням. Коли у великій енергосистемі утворюється дефіцит чи профіцит енергії, то вона здатна ефективно балансувати. Тому після синхронізації з Європою Україна зможе ефективніше балансувати ті відхилення, які у нас є, зокрема пов'язані з роботою складно прогнозованих відновлюваних джерел енергії (ВДЕ).
— Крім виконання технічних завдань, що ще необхідно зробити, щоб завершити підготовку до переходу на синхронну роботу з ENTSO-E?
— Що стосується нетехнічних заходів, то нам, "Укренерго", потрібно сертифікуватися як незалежний європейський оператор системи передачі. Така сертифікація сьогодні можлива лише за моделлю ISO (Independent System Operator). При цьому необхідно надати докази національному Регулятору — НКРЕКП, а потім і Секретаріату Енергетичного Співтовариства, що ми, як природна монополія, жодним чином не пов'язані з компаніями, які займаються конкурентними видами діяльності, тобто виробництвом та постачанням електроенергії. Це гарантує, що всі учасники ринку отримають рівний доступ до магістральних мереж, якими керує "Укренерго", і не буде умов для будь-якої дискримінації.
Головне, чого зараз не вистачає для сертифікації: Верховна Рада має ухвалити законопроєкт №3364-1, який дозволить "Укренерго" сертифікуватися за моделлю ISO. Вся заковика в тому, що в Законі "Про ринок електричної енергії", на відміну від Закону "Про ринок газу", передбачена лише одна модель системного оператора — OU (ownership unbundling), що означає "поділ за власністю". Вона передбачає, що незалежність системного оператора забезпечується за рахунок того, що система передачі (магістральні мережі) перебуває у його власності. Але в нашому випадку це неможливо, оскільки в Україні магістральні мережі не можуть належати нікому, окрім як державі, і навіть акціонерному товариству, 100% якого перебуває у власності держави.
А ось у моделі ISO для "Укренерго" немає необхідності отримувати у власність мережі. Ми дуже сподіваємося, що цієї осені будуть ухвалені відповідні зміни до Закону "Про ринок електроенергії", після чого ми одразу подамо до НКРЕКП документи на сертифікацію. Після цього Регулятор зробить свої висновки та перешле документи до Секретаріату Енергетичного Співтовариства, щоб отримати узгодження, та ухвалить остаточне рішення про сертифікацію.
— Як довго це може тривати?
— Після ухвалення законопроєкту №3364-1 знадобиться ще кілька місяців. Якщо все буде добре, то орієнтовно у I кв. 2021 р. ми зможемо отримати сертифікацію.
— Я так розумію, що є підтримка уряду, але можуть бути дискусії у Верховній Раді.
— Можуть. Спроба проголосувати законопроєкт №3364-1 вже була, але, на жаль, невдала: його відправили на доопрацювання, і тому його необхідно буде виносити до зали на повторне перше читання. Але я дуже сподіваюся, що з урахуванням підтримки уряду, парламентського комітету з питань енергетики та житлово-комунального господарства, а також наших європейських партнерів парламент ухвалить правильне рішення.
— Процес треба завершити.
— Запропонована модель нікому не може нашкодити, але допоможе країні реалізувати другий у її історії міжнародний суперпроєкт.
— Який перший?
— Анбандлінг "Нафтогазу" та укладання транзитного контракту. Другим проєктом такого роду буде синхронізація української енергосистеми з європейською. Проєкти такого масштабу в історії кожної країни, як правило, трапляються лише один раз. Повірте, країни дуже рідко змінюють синхронну зону для своєї енергосистеми.
— Виходить, що все підготували, поступово рухаємося до сертифікації, але ще має відбутися непростий момент, коли українська енергосистема має відокремитися від енергосистеми СНД та рік існувати в автономному режимі. Як це виглядатиме, і які ризики тут є?
— Процес синхронізації завжди супроводжувався побоюваннями і часто здавався спостерігачам складнішим, ніж є насправді. Ізольований режим — це ще один тест, який має пройти енергосистема України, але тепер уже у польових умовах.
Йдеться не про рік роботи енергосистеми повністю в ізоляції. У режимі реального часу двічі на рік — у періоди пікового споживання, ми повинні будемо від'єднатися на один тиждень для роботи в "острівному" (ізольованому) режимі. Один раз влітку і один раз взимку, щоб продемонструвати європейцям, яким чином наша енергосистема працює в умовах, коли не можна отримувати перетоки.
— Тобто, це не так, що відключилися і рік працюємо в автономному режимі?
— Тестовий режим триватиме у 2022 р. два тижні — тиждень у зимовий період, другий — у літній. Європейських партнерів найбільше цікавить саме збір даних під час цього тестового режиму про те, як відпрацювали системи регулювання частоти та потужності і системи збудження на енергоблоках українських електростанцій. Як вони реагували на певні збурення в енергосистемі. Чи знаходиться їхня реакція в межах змодельованої ENTSO-E математичної моделі. Це не тест на виживання, а тестування роботи системи в режимах максимально наближених до реальності.
— Якщо послухати, як у нас про це говорять, то, скоріше, складається враження, що це саме тест на виживання.
— Ні. Це відповідальний тест, але в ньому немає нічого дивовижного чи такого, з чим наша енергетична система не могла б впоратися. Зазвичай до такого режиму, навіть на один тиждень, необхідно готуватися. Тобто забезпечити більше, ніж зазвичай, маневрових потужностей на випадок непередбачених ситуацій в енергосистемі, наприклад, аварійне відключення якогось енергоблоку чи лінії електропередачі, але загалом нічого надзвичайного. Планується, що у 2022 р. тестування буде проведено, і воно підтвердить, що наша енергосистема може бути синхронізована з Європою.
— А європейці свою частину роботи вже зробили чи тільки збираються?
— Вони зможуть зробити її, коли ми надамо всі дані щодо тестів енергоблоків. Останню порцію даних ми віддамо після того, як у жовтні закінчимо тестування на Южно-Українській АЕС. Після цього ми передамо дані ENTSO-E, що, за планом, має завершити моделювання у 2021 р.
— Я правильно розумію, що вже немає потреби у якихось величезних інвестиціях, підготовчих роботах?
— Колосальні інвестиції — це міф ще з 2016 р. Коли проєкт синхронізації тільки починався, розмови йшли і про EUR 1 млрд, і про два, і навіть про EUR 10 млрд. І про терміни років на двадцять. За допомогою цієї риторики намагалися переконати суспільство в тому, що синхронізація — непідйомний проєкт. Тут напрошуються паралелі зі Стокгольмським арбітражем, коли спочатку було багато скептиків, переконаних у неможливості "Нафтогазу" виграти у "Газпрому". Ось, щось подібне було і тут.
Насправді, загальний бюджет усіх заходів і з боку генерації, і з боку "Укренерго" — приблизно EUR 350 млн. І в основному це інвестиції, які необхідно зробити у будь-якому разі, навіть без синхронізації.
— Наприклад.
— Наприклад, модернізація мережевої інфраструктури, реконструкція системи управління енергоблоками на АЕС. Або підстанція "Кремінна", про яку я вже говорив. Вона, безумовно, необхідна для синхронізації, але ми б її будували в будь-якому разі, щоб забезпечити надійне енергопостачання підконтрольної території Луганської області. Вартість заходів, безпосередньо пов'язаних із синхронізацією, становить лише EUR 15 млн. З них половина — кошти міжнародних організацій. Наприклад, згадана математична модель ENTSO-E розробляється за рахунок коштів Світового банку.
— А скільки вона коштує?
— Вона не дуже дорога, але розкрити цю інформацію я не можу за умовами контракту. Але точно, це не найбільша частка із EUR 15 млн, про які я говорив. Важливо розуміти, що в результаті синхронізації країна отримає колосальний економічний ефект.
— Чи може ще щось таке зараз статися, щоб синхронізація або була відстрочена, або зовсім не відбулася? Які ризики?
— Ризики, насамперед, у російській енергетичній доктрині.
Там прямо записано, що Російська Федерація повинна протидіяти спробам сусідніх держав від'єднати свої енергосистеми від єдиної енергосистеми Росії. Фіксуємо геополітичний ризик.
Другий ризиковий момент полягає у необхідності переконати європейців у тому, що наша синхронізація не зашкодить їм на технічному рівні, а, навпаки, дасть переваги. Це важливо, але цього мало. На політичному рівні дуже важливо вести з європейськими країнами діалог про те, що синхронізація енергосистем вигідна не лише для України, а й для Європи. Зокрема, не варто забувати, що європейці отримують доступ до ринку, який дорівнює приблизно 5% ринку ЄС, а це не так мало, враховуючи їхні масштаби. Крім того, наша енергосистема здатна природним чином покращити показники функціонування самої європейської енергосистеми.
— Яким чином?
— Наприклад, у середині доби у нас є різниця в одну годину в періодах пікового навантаження на енергосистему через різні часові пояси. Коли у нас ці піки не збігаються в часі, з'являється певна можливість для маневру. Крім цього, за рахунок того, що у нас достатньо багато традиційної генерації, українська енергосистема має інерцію, тобто при різкій зміні навантаження не відбувається одночасно ще й просідання частоти. Це особливість нашої енергосистеми, яка є перевагою та надає певні вигоди для європейської. Тому ми маємо, що їм запропонувати. Але необхідно зняти їхні побоювання.
При цьому є ще один фактор ризику. Не треба забувати, що ми синхронізуємося в єдиному блоці регулювання з енергосистемою Молдови, яка також має провести певні заходи для синхронізації.
— І Придністров'я там ще є...
— Так. Ми зараз функціонуємо з Молдовою у паралельному режимі та є єдиним енергетичним простором. Також, як і з Росією, Білоруссю та країнами Балтії.
До речі, передбачається, що країни Балтії синхронізуватимуться після нас, а їхня повна синхронізація не відбудеться раніше 2025 р., наша ж запланована на 2023 р.
— Постукаємо по дереву. Здавалося, вони настільки далі просунулися в євроінтеграції...
— Так, здавалося б, не такі великі за масштабами енергосистеми, вищий рівень розвитку економіки, але, проте, українська енергосистема буде готова до синхронізації раніше за країни Балтії.
— І якщо виходити з нинішньої динаміки, то до кінця 2023 р. ми маємо синхронізуватися?
— Дуже сподіваюся, що у 2023 р. ми святкуватимемо синхронізацію. У нас навіть є обережне бажання дещо прискорити процес.
— І на скільки можна прискорити?
— Це залежатиме від того, наскільки швидко ми отримаємо сертифікацію, наскільки швидко буде завершено математичне моделювання, яке проводить ENTSO-E. В принципі, завершити випробування в ізольованому режимі "Укренерго" може вже до середини 2022 р. А коли ми завершимо синхронізацію, цікаво буде всім. І те зростання економічної активності, яке зараз відбувається на ринку газу, цілком може виявитися не таким сильним порівняно з тим, чого можна очікувати на ринку електроенергії. Він буде більш масштабним, набагато складнішим, але й економічний ефект від реформи та приєднання до європейської енергосистеми буде набагато більшим.
