Наш старый сайт

Владислав Інозємцев: "Якщо українці розіб’ють армію РФ - це буде страшна новина. Всі ж вважають, що Путін великий стратег"

Владислав Інозємцев: "Якщо українці розіб’ють армію РФ - це буде страшна новина. Всі ж вважають, що Путін великий стратег"

06.07.2022

Про те, яку роль в глобальній інфляції зіграла фінансова політика в США та Євросоюзі під час ковідних обмежень, як ситуацію використовує “Газпром” і чому американці не концентруються на експорті енергоносіїв в інтерв'ю “ЕнергоБізнесу” розповів економіст Владислав Іноземцев.

—  Інфляція стала вже політичним питанням, принаймні про неї говорять політичні лідери. В чому, на ваш погляд, причина інфляції? 

— Я б розділив США та Євросоюз. Якщо говорити про США, то великий вплив мала пандемія, хоча в Європі теж. За цей час було вкинуто дуже багато грошей. Американцям давали кілька тисяч доларів на руки. Багато бізнесів звикли працювати через покриття витрат за державний кошт. Скажімо, авіаційні перевезення. Люди економили, нікуди не подорожували, в маркети їздили, особливо в США, на великі закупи, а зараз це все закінчилося. Споживання почало оживати, ціни пішли вгору. Це відбулось ще до повномасштабної війни.

Тут Путін ні до чого.

Тому зійшлось два процеси - підйом інфляції через зростання цін на нафту наклався на ковідний процес. А зараз, позаяк, війна витіснила пандемію, здається, що ціни ростуть через Путіна.

Звісно, якщо ми говоримо про зростання цін на зернові, то тут уже можна говорити про Путіна. Та проблема в тому, що для США та ЄС це не важливо, бо вони загалом експортують харчі. Мені здається, що в інфляції шукають політичних пояснень, але це наслідок велетенського вливання грошей в економіку.

Кожному американцю дали гроші, а скільки дали компаніям? Це трильйони! Здебільшого інфляція це результат вливань, в значно меншій мірі це результат путінської війни. Ціни в США стали суттєво зростати не після початку російської агресії, а в березні-квітні 2021 року, через рік після старту масштабних вливань в економіку та практично відразу після ослаблення ковідних обмежень. Те саме щодо Європи, але з невеликим лагом – у єврозоні значне зростання цін почалося восени 2021 року, коли ковидні обмеження почали скасовуватися і там.

 — Наскільки ціни на газ є результатом дій “Газпрому”?          

— Тут роль “Газпрому” є. Ми пам'ятаємо маніпуляції з об'ємами прокачування і низький рівень запасів в газосховищах Європи. Утім, тут треба теж розуміти, що “Газпром” радше користувався ситуацію, яку сконструювали європейці. Тому що в Європі стільки років говорили про єдину політику в царині торгівлі газом, не кажучи вже про зменшення залежності від газпромівського газу, але нічого не зроблено. Газосховища найбільші в Австрії та Німеччині знаходяться у власності газових компаній цих країн, задіяти їх на рівні Євросоюзу важко. В США з 1974 року є стратегічні резерви нафти. Це дієвий інструмент для впливу на ціну нафти та бензину – але в ЄС Єврокомісія не має можливості впливати на пропозицію газу та створювати його резерви.

Останні роки все більше європейці намагались замінити довгострокову і контракти спотовими. Останній хто на цю політику  перейшов - Молдова. Досить невдало, бо тут же прийшли проблеми і суперечка з “Газпромом”. В будь-якому випадку, “Газпром” грає на готовому ґрунті. В перспективі, в Москві зацікавлені на цінах більше 1 тис за тисячу кубометрів в річному вимірі.

 

— З 2014 року падіння цін на нафту та газ, часто падіння цін пояснювали сланцевою революцією в США. Чи зараз бурові компанії США готові відреагувати на ціни і наростити видобуток?

— У мене є відчуття, що американці дуже жваво стартували у видобутку, коли вони були крупними газовими і нафтовими імпортерами.

Основне завдання полягало не в тому, щоб залити американською нафтою весь світ, а в тому, щоб подолати залежність від імпорту. З 2008 по 2019 рік видобуток нафти в США зріс більш ніж у 2,5 рази, а споживання майже не змінилося. На початок ковідної кризи видобуток і споживання майже зрівнялися – і тепер американці більше орієнтуються не так на нарощування виробництва нафти, але в розвиток альтернативної енергетики – Дж.Байден навіть обіцяв повністю заборонити видобуток на федеральних землях.

 Про досягнення енергетичної незалежності американці говорили давно, сланцева революція дуже їх обрадувала і навіть зробила дещо самовпевненими, бо американці стали незалежними від Саудівської Аравії, Венесуели, Катару та інших країн.

Утім, рухатись до статусу великого експортера газу - це вже інша мотивація. Сьогодні США експортує газ, але це не є і не буде для американців суттєвим напрямком. США не сировинна країна і нею не буде. Скажімо, Канада, Мексика, Австралія - це країни, які орієнтовані на ресурсну економіку, а американці до цього ставляться нейтрально. Відтак я не думаю, що американці акцентують увагу на тому, щоб стати важливим експортером газу. А великим експортером нафти вони й при бажанні не стануть.

 

— Чи впливовим лишається нафтовий сектор США?

— Нафтовий сектор був впливовим раніше, бо вважався рятівником американців від імпортної залежності. Та коли США від імпорту врятували, то й впливовість впала. До того ж зараз акцент на “зелені технології” (в США в 2021 році вже 20% генерації електроенергії вироблено ВДЕ, - ред). Це теж не варто забувати, особливо при демократах (електорат Демократичної партії США вважається більш прихильним до “зеленої” політики та відповідної стимулятивної політики держави - ред).

 

Тому немає в США дискусії про спасіння Європи через експорту туди газу.

 

— Як так виходить, що в ЄС на великій кількості конференцій йдеться про інтерконектори, енергопакети і стратегічну автономію, а найбільша економіка Союзу -  Німеччина -  дуже суттєво підсідає на газпромівський газ?

—  У мене є враження, що все конференціями і закінчується. Я ще в 2015 році зробив доповідь на брюссельському форумі “Чи може Європа обійтись без російського газу?”. В 2015 році об'єми простоювання потужностей по прийому ЗПГ покривали 90% всіх постачань “Газпрому”.

Перше: тоді, як я бачив, потрібно було будувати інтерконектори, які б з'єднали термінали на Балтиці та Адріатиці з Центрально-Східною Європою, тобто в ту ж Угорщину, Чехію та Словаччину. Їх немає, хоча є західно-східний зв'язок, який існує ще  з часів СССР.

Друге: для регіону від Болгарії до Німеччини газпромівський газ був вигідніший ніж ЗПГ. Але тут треба було піти на втрати в межах 100 млрд євро щорічно на весь ЄС для повної відмови. Декілька років довелося б платити більше. Як я розумію, централізовано прийняти таке рішення було неможливо. Зрозуміло, що головними споживачами є Німеччина, Австрія та Італія, а там ніхто не хотів послаблення конкурентноздатності своєї економіки порівняно з тією ж Британією.

От, мабуть, і відповідь. При всіх розмовах, але плисти за течією було вигідно. Я вже не кажу про інтереси німецьких компаній, які хотіли сісти на розподіл газу в Європі через будівництво «Північного потоку-2.

 

— Так, об'єднаний газовий хаб Німеччини торік створили, а тут таке!

— І в цьому не було б нічого страшного. Я навіть в теперішній залежності катастрофічного глухого кута не бачу. Якщо вже підсіли, то включайте «ПП-2». Купуйте в РФ дешевий газ, але обкладайте його спеціальним податком у спеціальний фонд для підтримки України. У вас будуть нижчі ціни, а українці отримують більше грошей. Але не можна спочатку присідати на газ з РФ, а потім робити вигляд, що це все неважливо. Важливо! Тобто проблема в тому, що вони хочуть купувати газ і вважають, що таким чином вони можуть якось вплинути на РФ. Ніяк не можуть.

 

Постачайте Україні зброю, давайте гроші, але собі гірше робити не варто. От перші санкції були прекрасні.

 

— Чому?

— Авіасполучення, зупинка постачань автомобілів, зупинка обслуговування авіатехінки. Для ЄС це було копійки, ніхто не помітив. Про що говорити, якщо в РФ навіть хміль постачають з ЄС. І в РФ ці санкції відчули. Але нафта і газ для ЄС - це знищення власної економіки для німців, австрійців, частково італійців.

 

— Але щодо газу санкцій досі немає, “Газпром” сам зменшує постачання, та й з нафтою та вугіллям ще не почали діяти?

— Так, санкції щодо вугілля почнуть діяти в серпні. Нафтопровід “Дружба” теж продовжує працювати декілька років, бо це виторгували угорці та словаки. В Словаччині є НПЗ, який належить угорцям (Slovnaft — словацький нафтопереробний завод, який є частиною угорської нафтогазової компанії MOL Group). Його виробництво вдвічі перебільшує споживання Угорщини та Словаччини. Це означає, що словацькі нафтопродукти на російській нафті продовжують йти в Європу. Втім, загалом по нафті десь 60-65% постачань перекриють до кінця року.

 

— Як би так вводити санкції, щоб в дефіцитний Європі було більше вуглеводів, а в Кремля менше грошей?

— Краще питання ставити не про гроші, а про товари. Хто жив в СССР, той пам'ятає, що зарплату платили регулярно, а в магазині були кістки і томатний сік. Ви платіть євро та долари за газ, але не продавайте їм нічого. Хай у них буде багато грошей, але за них вони купуватимуть тільки щось китайське чи бразильське. А по багатьох позиціях у ЄС та США немає конкурентів. Обладнання по нафтогазовидобутку - тільки американо-європейський. Автопром - тільки американо-європейський. Велика кількість обладнання в машинобудуванні, всі поїзди і вагони - це Siemens і французький Alstom. Упаковка для сосисок була європейською. Хай у росіян буде багато грошей, але введіть повний бойкот європейських товарів.

Бо зараз ЄС оголосив про те, що російські і білоруські фури не можуть їздити в ЄС. І що? Тепер європейці прекрасно мотаються. Вони отримали прибуток до своїх доходів. А закрийте повністю країну, щоб туди не завозили товари ні залізницею, ні літаками, ні машинами, ні морем. А за газ платіть собі в євро.

 

— А Китай та Індія як споживачі нафти?

— Так, Китай та Індія збільшують закупи нафти і суттєво. У Індії стартовий об'єм купівлі був дуже малим. Колись це було в межах 1% всього експорту з РФ. Якщо брати тижневі показники до минулого року, то поставки виросли на 30 разів. Там великий прирост. Але в абсолютних цифрах вони не дотягують до 10% всього експорту. Китай теж збільшує закупівлю. Обом країнам Росія дає великі знижки. Продає нафту по $70-80 за барель. Це Росію дуже влаштовує на сьогодні.

 

—  Ось ця ідея про додаткове мито для РФ, як воно може працювати?

—  Зараз газ йде в Європу за ціною в $1300 за 1 тис кубів. Ви забуваєте про санкції, запускаєте «ПП-2». Кажете, давайте довгостроковий контракт на 5 років по $550. Але платите додатково $200, які відправляють в фонд допомоги Україні. Це від 60 до 100 млрд євро на рік. В результаті загальна ціна падає, зменшується тиск на споживачів і є суттєва допомога Україні. Бо поки що це все більше благодійність. Кожен раз до Єврокомісії не треба звертатись за допомогою Україні, бо рано чи пізно виникне питання: скільки ж можна? Я десь так це уявляю.

Теж саме і по нафті. Обмежень по обсягах немає, але в ціні має бути українська складова саме для російської нафти. Якщо ви платите Росії, то у вас має бути націнка у фонд для України.

 

—  А фінансових проблем в РФ, як я розумію, не буде у будь-якому варіанті?

—  Будуть. Річ в тім, що виробництва будуть зупинятись. Автопром і авіаперевезення зупинятимуться. Тому уряд зіштовхнеться зі скороченням податків. Люди намагатимуться не показувати доходи, податкова база знизиться.

Я думаю, що в наступному році, але не в цьому, бюджет буде в глибокому дефіциті. Далі піде емісія. Десь за рік курс повернеться до 80 за долар. Що буде? У бюджеті гроші є, а  у компаній будуть проблеми. Людям жити стане гірше. Однак держава має можливості робити позики на внутрішньому ринку досить дешево. Якщо уряд позичає, то будь-який банк може купити державні бонди і тут же закласти їх в ЦБ. Виходить, що уряд платить відсотки ЦБ, а той перераховує гроші в бюджет. В даному випадку реальна ставка, за якою уряд позичатиме гроші в рублях, буде десь 3%. А державний борг  лише 20% ВВП, тобто його можна ще нарощувати. Грошей для «Уралвагонзаводу», для зарплат, для похоронних виплат солдатам вистачить.

Але люди в РФ це все не зрозуміють, вони будуть вважати, що весь світ проти них. Війна в Україні особливо нікого не радує, але й розповідати про економічні проблеми через Путіна мало сенсу. Та якщо українські війська вийдуть на кордони України і розіб’ють армію РФ, тоді це буде страшна новина. Всі ж вважають, що Путін великий стратег. В економіці нічого особливо, а от тут він сила. А якщо він не сила, а ще якщо в Білорусі щось трапиться і знесуть Лукашенка, це буде ступор для свідомості росіян. От від цього можна чекати політичних наслідків, а не від погіршення ситуації в економіці.

 

Досьє "Енергобізнесу"

Владислав ІНОЗЄМЦЕВ, російський економіст та соціолог.

Народився 1968 р. у місті Горький (нині Нижній Новгород).

Освіта: у 1989 закінчив економічний факультет МДУ імені М. Ломоносова; доктор економічних наук (Інститут світової економіки та міжнародних відносин РАН), 1999 р.

Кар'єра: 1993-2003 рр. - заступник та голова правління комерційного банку "Московсько-Паризький банк"; 1996 р. - засновник, науковий керівник та директор автономної некомерційної організації "Центр досліджень постіндустріального суспільства"; з 1999 р. – заступник головного редактора, у 2003-2011 рр. - Головний редактор журналу "Вільна думка".

Колумніст газет "Gazeta Wyborcza" (Польща), "Neue Zurcher Zeitung" (Швейцарія), "La Razon" (Іспанія), "The Independent" (Великобританія) та “NRC Handelsblad" (Голландія).

Запрошений науковий співробітник в Інституті гуманітарних досліджень (Institut for die Wissenschaften vom Menschen, Відень, Австрія) та Центру міжнародних та стратегічних досліджень (Center for Strategic and International Studies, Вашингтон, США).

 

Також варті уваги:
- Владислав ИНОЗЕМЦЕВ: "Немцы всегда хотели быть крупным распределителем газа"