Наш старый сайт

Олексій Сердюченко: Ми робимо все, щоб пришвидшити перемогу

Олексій Сердюченко: Ми робимо все, щоб пришвидшити перемогу

09.06.2022

Працівники найбільшої газовидобувної компанії «Укргазвидобування», окрім того, що забезпечують енергетичну безпеку також приймають участь у волонтерському русі. Зокрема заступник директора «Львівгазвидобування» Олексій Сердюченко став одним із організаторів «Західного волонтерського штабу», який забезпечує гуманітарними вантажами як військових, так і цивільних. Детальніше про роботу цієї організації читайте в статті «ЕнергоБізнесу».

До початку повномасштабної війни, Олексій Сердюченко як заступник директора «Львівгазвидобування» займався погодженням землевідведень для виробничих потреб газовиків, реалізовував соціальні проекти та налагоджував співпрацю у громадах, на території яких працює західна філія «Укргазвидобування». Над ранок 24 лютого 2022 року йому зателефонував товариш з Харківщини, який сказав на: «Олексію, нас бомблять. На горизонті б'ють «Гради». Це війна!».

«Одразу перетелефонував усім найближчим. Багатьох розбудив. Ті, хто був за межами своїх міст, негайно вирушили додому, щоб вивезти родини. Теж одразу вирішив перемістити своїх рідних у безпечне місце, аби якнайбільше часу бути корисним для волонтерської справи», - коментує Олексій.

Команда

Уже за кілька днів із початку війни Олексій разом з однодумцями обговорювали варіанти підтримки війська, переселенців та блокованих ворогом міст України. Так сформувався «Західний волонтерський хаб». Спільнота, яка за підтримки «Нафтогазу» та «Укргазвидобування» реалізує широкий спектр діяльності для допомоги людям і державі у військовий час.

«Левова частка нашого волонтерського хабу – працівники «Укргазвидобування». У команді «Західного волонтерського хабу» також представники різних міжнародних та українських компаній – підрозділів Samsung Україна, дистрибуторської компанії ERC Ukraine, «Оператора ГТС України». Вони роблять все можливе. Діють за принципом: «Роби все, що можеш, з тим, що ти маєш, там, де ти є», - пояснив Олексій.

Хаб працює так, щоб забезпечити потребу, незважаючи на відсутність досвіду,  як це зробити у військовий час. Велику роль відіграють особисті комунікації.

Різні куточки України

Географія допомоги дуже широка. Один із ключових напрямків – Харківщина. Є гостра потреба евакуювати звідти людей і водночас забезпечувати регіон продовольством, ліками та засобами гігієни.

«Коли їде наш транспорт зі Львівщини, він заповнюється гуманітарним вантажем. Дуже часто просять воду. Проте, якщо є можливість завантажити 20-тонні фури, то завантажуємо їх. Саме фури зараз є для нас основними, щоб забезпечити всім необхідним чернігівський напрямок. Робимо відправлення і в Красноград, а також на Київщину», - розповідають волонтери.

Вони не скеровують все підряд. Мають достатній вплив, аби вантажі якнайточніше відповідали запитам тих, хто на них очікує. Географія чимала, наприклад, цільовий вантаж із Бельгії їде в Охтирку, а також на Суми, Боярку, Ірпінь.

«Багато відправляємо у Кривий Ріг, оскільки там є наші колеги-партнери, які забезпечують потреби військових підрозділів. Серед усіх напрямків, якими ми опікуємося, пріоритет віддаємо тим, де є більша потреба і можливість більше відправити», - додає Олексій.

 

Рішення

Ситуація, час і обставини вимагають креативного підходу до справ, бо самі завдання – нестандартні. До прикладу, перемістити критично важливий вантаж, скажімо, електрогенератори, в зону, де ведуться бойові дії, досить непросто, але там гуманітарна катастрофа.

«Наприклад, так було з Черніговом. Місто було знеструмлене. Треба було забезпечити електроенергією соціально важливі об'єкти, зокрема медичні заклади. Знайти генератори – це одне завдання. Організувати їх доставку в пункт призначення – найскладніший процес. Не кожен водій погодиться везти вантаж. Зрозуміло, що він боїться за своє життя. Але від цього ж потреба не зникає?

Ми з розумінням працюємо з людьми. Допомагаємо їм у вирішенні їхніх особистих проблем. У когось із них є рідні в місцях бойових дій – допомагаємо вивезти на безпечні території, в телефонному режимі сприяємо вирішенню побутових проблем тощо. Прагнемо якнайкраще зрозуміти людей. Також взаємодіємо з волонтерами, з обласним депутатом Чернігівської облради, який знаходить транспорт, заправляє його власним коштом і сплачує водіям зарплатню. Бо їм теж треба за щось жити, вони не можуть волонтерити і не працювати. У всіх є родини», - пояснюють в «Західному волонтерському хабі».

 

Ресурси

Важливим питанням є забезпечення ресурсами, які треба передавати населенню та військовим. За словами Олексія, багато матеріалів отримується завдяки особистим контактам.

«У нас добре налагоджена взаємодія з іншими волонтерськими організаціями та фондами. Зараз, наприклад, їду до волонтерів, які отримують допомогу з Польщі. Співпрацюємо з фондом «Про добро»: там бізнесмени акумулювали ресурси, приймають із-за кордону допомогу, сортують, а ми беремо її та скеровуємо в місця запитів.

Є взаємодія з міжнародними благодійними фондами «Карітас» та Help Ukraine: у них ми теж завантажуємося масштабно – фурами.

Те, що ми з «Укргазвидобування», дає змогу впевнено співпрацювати з багатьма людьми і компаніями. Весь вільний час, інколи без сну, скеровуємо туди, де потрібна наша допомога ресурсами, управлінськими здібностями, зв'язками.

Зараз встановили контакти з Європою, зокрема із Францією щодо надання медичних препаратів. Вирішуємо проблему з транспортом, бо є гуманітарні вантажі за кордоном, які треба привезти в Україну», - додав Олексій.

Практично щодня гуманітарною допомогою завантажується 20-тонна фура. Буває й дві за добу. Якщо випадає можливість довантажити своєю допомогою попутний волонтерський транспорт, – вантажать і його.

«Чи втомлюємося? Так, втомлюємося. Але коли думаю про це, розумію, що ті, хто воює на передовій, не просто більше втомлюються, а ще й ризикують своїм життям. Це додає мотивації та допомагає ефективніше працювати над забезпеченням, над тим, що ми можемо зробити тут. Звісно, емоційно мені не дуже комфортно, бо рідні далеко – дружина, діти. Цього не позбутися, хоч ми спілкуємося щовечора. Син уже там пішов до школи, донька – в садочок. Намагаємося зробити так, аби вони були весь час зайняті й не думали про те, що тут відбувається. Водночас ми тут, в Україні, робимо все можливе, щоб пришвидшити перемогу, щоб вони якнайшвидше повернулися додому», - ділиться своїми емоціями Олексій.

Про майбутнє

Досвід, який волонтери із «Західного волонтерського хабу» вже отримали під час війни, вони вважають болісним, але корисним. Вірять у те, що після нашої перемоги настане важкий, але інтенсивний та позитивний підйом.

«На мою думку, ми маємо достатньо ключових ресурсів, аби забезпечити св суверенітет та самодостатність, свою максимальну незалежність від жодних центрів впливу. Я особисто робитиму все, щоб наша держава була комфортною для проживання моїх дітей. Звісно, в тих напрямках, до яких буду дотичний і в яких братиму активну участь. Гадаю, вже за п'ять наступних років можна буде досягти істотних результатів. Перезавантажиться вся державна машина, навчена працювати по-іншому в умовах військового стану.

Стало зрозуміло, що ефективно, що ні, що першочергове, що другорядне. Наші молоді керівники швидко помудрішали. Той сформований за перший місяць війни рівень якісних ділових зв'язків у звичайному ритмі життя набувався б від трьох до п'яти років. Зараз контактують, комунікують, об'єднуються люди, які хочуть зробити щось позитивне. Стараються. І в них виходить. Тому в мене очікування майбутнього України не обережно позитивне, а максимально позитивне. Все робитимемо для цього», - переконаний Олексій.