Експортне вікно "Новатеку"
Починаючи з 2019 року “Новатек” намагався реалізувати проєкт Arctic LNG 2 – новий експортний термінал на півострові Гидан потужністю 19,8 млн тонн на рік. В проєкті брали участь TotalEnergies, китайські CNPC і CNOOC та японський консорціум Mitsui–JOGMEC, а німецькі, французькі та американські компанії постачали обладнання. Після повномасштабного вторгнення в Україну, медійний розголос і тиск громадськості допомогли домогтися санкцій США, які змусили іноземних партнерів заморозити участь і суттєво сповільнили реалізацію проєкту. Arctic LNG 2, який мав на меті подвоїти експортні потужності “Новатеку”, зіткнувся з браком LNG-танкерів та працює менш ніж на третину заявленої потужності.
Перша з трьох ліній виробництва ЗПГ була запущена у січні 2024 року, але за 2,5 роки проєкт так і не зміг довести свою комерційну життєздатність в умовах санкційних обмежень та браку LNG-танкерів льодового класу.
Єдиним покупцем газу з підсанкційного Arctic LNG 2 є Китай, який диктує ціну та купує обмежені обсяги. Друга та третя виробничі лінії залишаються недобудованими.
В той час, як ЄС планує повну відмову від імпорту російського ЗПГ з 1 січня 2027 року та готує санкції проти експортної логістики “Новатеку”, його власники, що входять до найближчого оточення Путіна, шукають варіанти протидії та виношують нові плани. Є підстави вважати, що газові фаворити Кремля роблять ставку на новий проєкт “Мурманськ ЗПГ”. За даними Global Energy Monitor, подібно до Arctic LNG 2 цей термінал може складатися з трьох виробничих ліній по 6,8 млн тонн ЗПГ на рік кожна, тобто до 20,4 млн тонн загальної потужності. Проєкт пов’язаний із центром будівництва великотоннажних морських споруд "Новатеку" в Білокам’янці та новим газопроводом Волхов–Мурманськ–Білокам’янка, який будується, щоб забезпечити постачання газу з російської ГТС до нового експортного терміналу.
Мурманськ та його інфраструктура
Чому саме Мурманськ став пріоритетом? Відповідь проста: санкції вдарили по найбільш вразливому місцю російської стратегії експорту LNG – морській логістиці в Арктиці. Експорт з терміналу Arctic LNG 2, що знаходиться на півострові Гидан за полярним колом, залежить від спеціалізованих танкерів льодового класу Arc7, доступ до яких для Росії після 2022 року різко обмежився. Західні ЗМІ ще у 2024 році писали, що "Новатек" може відкласти плани добудови Arctic LNG 2 і переорієнтуватися на “Мурманськ ЗПГ” саме тому, що порт Мурманська не замерзає і не має жорсткої залежності від дефіцитних Arc7-танкерів.
Це робить Білокам’янку та “Мурманськ ЗПГ” не запасним, а потенційно ключовим проєктом для експорту російського газу після краху трубопровідної монополії “Газпрому” в Європі. Росія вже втратила більшу частину європейського ринку газу, і може втратити доступ до нього повністю з 2027 року, тому буде намагатися компенсувати це глобальними продажами LNG – передусім до Азії. Мурманський проєкт має дати "Новатеку" те, чого не вистачає Arctic LNG 2: доступ до незамерзаючого порту, ближчу інтеграцію з основною газотранспортною системою РФ і можливість використати вже створену інфраструктуру Білокам’янки.
Газопровід Волхов–Мурманськ–Білокам’янка фігурує у російських планах, як інфраструктура для постачання газу для експорту через “Мурманськ ЗПГ” і для газифікації Карелії та Мурманської області. Його проєктна потужність – 41,2 млрд кубометрів на рік. Трубопровід має постачати газ до Мурманської області, підключивши область до єдиної системи газопостачання Росії та відкриваючи доступ до надлишку газу в об'ємі 110 млрд куб. м/рік, що спричинений станом газопроводів «Північний потік» та «Північний потік-2». Новий газопровід також постачатиме газ до запропонованого Мурманського терміналу ЗПГ. У 2025 році Путін доручив уряду РФ та "Газпрому" забезпечити запуск газопроводу в експлуатацію до 2030 року.
Сам факт, що Росія будує газопровід до Білокам’янки, є важливішим за будь-які заяви "Новатеку". Новий газопровід – це вже матеріальний слід наміру будувати термінал. Якщо Москва готова вкладати сотні мільярдів рублів у трубу на Кольський півострів, це означає, що вона планує не згортання експорту LNG з Арктики, а його перебудову під санкційні реалії.
Саме тут з’являється китайський фактор. Як повідомляє High North News, два будівельні модулі, спочатку призначені для третьої лінії терміналу Arctic LNG 2, вийшли з Китаю на борту підсанкційних важковагових суден Glory Ocean і Bright Ocean. Модулі були побудовані на верфі Zhoushan Wison Offshore Engineering, яка раніше належала Wison New Energies, а після санкційного тиску була продана структурі, пов’язаній із муніципальною владою Наньтуна, і перейменована на Zhoushan Tongzhou Offshore Engineering.
Формально ці модулі призначалися для Arctic LNG 2. Але їхній подальший шлях відкриває набагато ширше питання: чи не стануть вони комплектуючими для будівництва “Мурманськ ЗПГ”? Галузеві експерти вказують на те, що існує кілька сценаріїв: модулі можуть бути залишені на зберігання в Білокам’янці або переорієнтовані на інші майбутні ЗПГ-проєкти "Новатеку", включно з “Мурманськ ЗПГ”. Галузеві джерела також повідомляють, що щонайменше дев’ять модулів, які призначалися для будівництва третьої лінії Arctic LNG 2, перебувають у різних стадіях готовності в Китаї.
Китайська допомога
З високою ймовірністю частина обладнання, яке створювалося для Arctic LNG 2, може стати компонентною базою для “Мурманськ ЗПГ”. Це дозволило б "Новатеку" зекономити роки, обійти санкції та частину технологічних обмежень і використати вже оплачені китайські виробничі потужності. А для Кремля це означало б збереження стратегічної мети – нарощування можливостей для експорту LNG попри санкції.
Це має стати сигналом для ЄС, США, Великої Британії та G7. Контроль застосування санкцій проти російського LNG не може обмежуватися лише поодинокими танкерами або окремими компаніями. Потрібно демонтувати весь ланцюг, яким досі користується "Новатек": китайські верфі та виробники модулів, судна-перевізники, страхування, класифікаційні послуги, інжиніринг, порти перевалки і будь-які компанії, які допомагають Росії використовувати обладнання та конструкції, що призначені для Arctic LNG.
Якщо цього не зробити, Росія буде використовувати “Мурманськ ЗПГ” так само, як “Північні потоки” – як інструмент політичної корупції та зброю проти демократичної Європи.
Китайські модулі вже пливуть через Індійський океан до Білокам’янки. Завтра вони можуть стати частиною нового експортного терміналу, який десятиліттями фінансуватиме російський бюджет, військову машину та подальшу мілітаризацію Арктики.
Захід уже довів, що санкції можуть зупиняти або затримувати російські LNG-проєкти. Але Росія також доводить, що вміє шукати обхідні шляхи. Саме тому “Мурманськ ЗПГ” потрібно розглядати, як поточний геополітичний ризик та реальну загрозу. І діяти треба зараз – поки обладнання ще можна зупинити на верфях, у портах і на маршрутах постачання.
