Понад рік на межі катастрофи
30 березня 2023 року генеральний директор Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ) Рафаель Гроссі вдруге відвідав Запорізьку атомну електростанцію (ЗАЕС). Незадовго до цього МАГАТЕ повідомило, що Росатом може працювати над відновленням трьох ліній електропередачі на ЗАЕС, що посилить контроль Росії над станцією. До цього, у ніч проти 9 березня, Росія провела 81 пуск ракет різного базування та вісім пусків ударних БПЛА. Через удар по енергосистемі України Запорізька АЕС на кілька годин виявилася повністю знеструмленою.
Як повідомив тоді «Енергоатом», внаслідок ракетного обстрілу відключилася остання лінія зв'язку ЗАЕС з енергосистемою України: «Наразі станція знеструмлена і перейшла в режим блекауту вшосте за час окупації, 5-й та 6-й енергоблоки переводяться в холодний стан, включилися 18 дизель-генераторів для власних потреб ЗАЕС. Пального для їхньої роботи залишається на 10 діб».
В «Енергоатомі» тоді також зазначили, що якщо за цей час не відновиться зовнішнє живлення станції, може статися аварія з радіаційними наслідками для всього світу. Причому подібна ситуація за час активної фази російсько-української війни виникала вже кілька разів.
Хоча, звичайно, треба розуміти, що загроза для ЗАЕС виникла ще на момент її захоплення. 2 березня 2022-го російські військові підійшли до блокпосту біля Енергодара, а 4 березня під час військових дій поблизу атомної електростанції спалахнув п'ятиповерховий навчально-тренувальний корпус станції. За словами в. о. голови «Енергоатому» Петра Котіна, під час обстрілів також був зачеплений перший енергоблок.
– Коли почалися обстріли, ми почали переводити енергоблоки у безпечний стан. Два енергоблоки було відключено від енергосистеми і почалося охолодження двох інших енергоблоків, щоб привести їх у безпечний стан, – прокоментував Котін. За його словами, один енергоблок АЕС продовжував працювати.
Повна зупинка ЗАЕС вперше в її історії сталася 25 серпня 2022 року – після того, як російським обстрілом було пошкоджено останню робочу лінію віддачі потужності станції в енергосистему України. На той момент на станції працювали два енергоблоки. Відразу було задіяно дизель-генератори, щоб дати енергію самій станції та підтримати її після зупинки, але все могло закінчитися і по-іншому.
Запорізька атомна електростанція – найбільша у Європі, тут експлуатують шість енергоблоків. Кожен із них зараз повністю завантажений паливом. Окрім цього, ядерне паливо знаходиться у трьох реакторних басейнах, а ще 150 контейнерів із уже відпрацьованим паливом – у розташованому на території станції сухому сховищі. «Влучення туди будь-якого снаряда призведе до ядерної катастрофи», – вважає голова «Енергоатому».
Що буде, якщо ЗАЕС доведеться звільняти з боєм?
Внаслідок обстрілів майданчика АЕС можуть бути пошкоджені реакторні будівлі або одне зі сховищ радіоактивних відходів та ядерного палива, що відпрацювало. Кожен із цих об'єктів радіаційно небезпечний. І кожен із них уразливий при обстрілі. Реактори енергоблоків знаходяться усередині бетонних будівель. Але це не фортифікаційні споруди. При попаданні снарядів калібру більше 150 мм можливе руйнування бетонних конструкцій, пошкодження реактора, трубопроводів першого контуру.
До чого може призвести потрапляння снарядів до реакторів чи сховищ ядерного палива? Австрійські вчені та експерти в рамках проекту «Гнучкі механізми для оцінки ядерних ризиків у Європі» дійшли висновку, що у такому разі можливий викид близько чверті вмісту одного із реакторів Запорізької АЕС. Тоді наслідки забруднення, яке змоделювали експерти, можна порівняти з тим, що сталося в Чорнобилі. Але внаслідок обстрілів АЕС чи випадкового попадання снарядів у реактори чи сховища палива наслідки можуть бути й серйознішими.
Крім того, складно сказати, що станеться, якщо обстрілу зазнає майданчик контейнерного зберігання відпрацьованого ядерного палива. Тоді радіонуклідів може вийти навіть більше, бо там є концентровані радіоактивні відходи. При цьому розліт їх буде меншим, оскільки вони знаходяться у твердій фазі і вони не дуже гарячі, тобто він буде викликаний вибуховою речовиною самого снаряда або фізичним руйнуванням бетонно-металевих контейнерів. У будь-якому разі, радіоактивне забруднення буде довготривалим, тому що після осідання радіонуклідів вони поступово потраплятимуть у їжу, повітря, воду, а через них – в організм людини.
Атомні електростанції не розраховані на влучення в них снарядів. Наприклад, побудована лише нещодавно Білоруська АЕС захищена від падіння літака масою не більше 5,6 тонн (сучасні винищувачі важать більше 15 тонн, а максимальна злітна маса середньомагістрального пасажирського лайнера становить близько 80 тонн). У разі обстрілу, наприклад, великокаліберними кулеметами з реактором нічого не станеться. Але при попаданні снарядів, а тим більше ракет, які зараз використовуються російськими військовими в Україні, спеціальний ковпак не зможе захистити реактор.
Ще більш уразливі перед обстрілами розташовані поруч із кожною станцією сховища радіоактивних відходів та відпрацьованого ядерного палива.
Сценарії неприємностей на ЗАЕС у випадку, якщо навколо станції будуть вестися бойові дії, можуть бути різні. Наприклад, 27 серпня 2022-го «Енергоатом» зазначав: «У результаті періодичних обстрілів пошкодження зазнала інфраструктура станції, існують ризики витоку водню та розпилення радіоактивних речовин, висока також пожежна небезпека».
6 вересня після того, як на станції побували міжнародні експерти, МАГАТЕ опублікувало звіт про ситуацію на Запорізькій АЕС. Там, зокрема, йшлося про те, що нові обстріли АЕС можуть призвести до пошкодження важливого обладнання та необмеженого (!) викиду радіоактивних матеріалів. У доповіді представники агентства повідомили, що зафіксували на Запорізькій АЕС цілу низку пошкоджень, у тому числі у спецблоці для зберігання радіоактивних відходів і свіжого ядерного палива та будівлі, де розміщено систему сповіщення про пошкодження станції.
Незадовго до цього глава МАГАТЕ Рафаель Гроссі сказав журналістам: «Очевидно, що атомну станцію, її фізичну оболонку, зруйнували в кількох місцях. Випадково чи навмисно – не можемо це оцінити. Але це реальність».
Тактика залякування
Ще в грудні 2022 року здавалося, що можливим є компроміс. Тоді Рафаель Гроссі вів переговори з російськими офіційними особами щодо створення зони безпеки навколо ЗАЕС і був налаштований досить оптимістично. Але в результаті нічого не вийшло.
З того часу російська влада намагається представити Росію єдиним безпечним оператором Запорізької атомної електростанції, для чого прагне обмежити присутність Міжнародного агентства з атомної енергії на ЗАЕС і змусити де-факто визнати право власності Росії на ЗАЕС. Водночас російські війська продовжують мілітаризацію ЗАЕС. 10 лютого МАГАТЕ оголосило, що відклало заплановану ротацію персоналу у складі місії МАГАТЕ на ЗАЕС із міркувань безпеки. Тим часом російські та окупаційні офіційні особи раніше критикували присутність МАГАТЕ на ЗАЕС, звинувачуючи організацію в тому, що вона відіграє політичну роль на ЗАЕС для підтримки України.
З іншого боку, самі росіяни постійно загрожують безпеці станції, причому роблять це цілком свідомо. По-перше, влітку 2022 року російські військові постійно обстрілювали лінії електропередачі, які пов'язують ЗАЕС із споживачами в Україні. Але атомна електростанція не може працювати у «нікуди». Вона повинна кудись віддавати електроенергію. Якщо раптом усі споживачі зникають – станція «захлинається», енергоблоки аварійно вимикаються.
Це означає, що жоден енергоблок не видає потужності назовні. Може здатися, що це нічого страшного, проте є одне «але». Енергоблоку потрібна електрика, щоб працювали насоси, що охолоджують ядерне паливо в реакторі або басейні витримки. Це дуже тривалий процес. Без цього охолодження буде страшна ядерна катастрофа. Потрібно, щоб хоча б один енергоблок АЕС працював на будь-яку енергосистему – байдуже, російську чи українську. По-перше, це дає шанс пізніше запустити інші енергоблоки. По-друге, це необхідно для запобігання ядерній катастрофі.
У жовтні 2022-го глава «Енергоатому» Петро Котін говорив: «Я сказав би, що аварія на реакторі дуже близька. І ми вже тричі були у безпосередній близькості від цієї аварії на реакторі. Тому що силова установка дуже залежить від енергопостачання. Ми дуже близькі до аварії, бо вони пошкодили всю проводку, яка з'єднує атомну електростанцію із зовнішнім джерелом живлення».
Ще гірше – це погрози росіян просто підірвати станцію. У серпні 2022-го начальник військ радіаційного, хімічного та біологічного захисту ЗС РФ генерал-майор Валерій Васильєв, який тоді командував гарнізоном Запорізької АЕС, сказав російським солдатам, що «тут буде або російська земля, або випалена пустеля».
«Як ви знаєте, ми замінували усі важливі об'єкти Запорізької атомної станції. І ми не приховуємо цього від ворога. Ми їх попередили. Ворог знає, що станція буде або російською, або нічиєю. Ми готові до наслідків цього кроку. І ви, воїни-визволителі, повинні розуміти, що іншого шляху ми не маємо. І якщо буде найжорсткіший наказ – ми маємо виконати його з честю!» – сказав Васильєв. В «Енергоатомі» України підтвердили, що українська розвідка має інформацію про мінування енергоблоків ЗАЕС російськими військами.
Зрештою, ще одна загроза пов'язана з тим, що росіяни періодично знижують рівень води в Каховському водосховищі, а також загрожують підірвати його греблі. А це водосховище – головне джерело води для охолодження енергоблоків Запорізької АЕС.
Чи можливий компроміс?
Ще наприкінці минулого року Кремль через підконтрольне йому псевдо-опозиційне російське ЗМІ – видання «Медуза» – вкидав інформацію, ніби Москва готова піти із Запорізької АЕС. За планами Кремля, АЕС нібито могли передати або Києву, або МАГАТЕ. В обмін на виведення військ російська влада нібито розраховувала отримати гарантії безперебійного транзиту нафти та газу територією України.
У Кремлі, втім, такі плани офіційно спростували. А оскільки Рафаель Гроссі так і не зміг домовитися про демілітаризацію ЗАЕС, ймовірно, у Москві вирішили залишити станцію «у заручниках» на випадок, якщо давно анонсований український наступ буде дуже успішним. Насправді це один із найнесприятливіших сценаріїв – Росії тоді навіть не потрібно використовувати тактичну ядерну зброю: у хаосі боїв все одно ніхто не зможе точно визначити, чия саме вибухівка зруйнувала атомні реактори ЗАЕС.
Резюмуємо: у найближчі два-три місяці майбутнє ЗАЕС залежатиме від того, чи готові в Москві на самогубні кроки, чи ні. Якщо не готові – бойові дії обійдуть Енергодар стороною, а росіяни просто тихо виведуть війська із міста та станції. Це найкращий сценарій.
Ризикованіший, але теж гарний сценарій – якщо українські військові звільняють ЗАЕС за допомогою блискавичної військової операції або діями спецназу. Так, щоби росіяни не встигли там нічого підірвати.
Ну і найгірший варіант – важкі загальновійськові бої зі звільнення Енергодара, з усіма радіоактивними наслідками викидів, що витікають і розпилюються в атмосфері.
