Про енергетичну частину листа, його прочитання українськими експертами та про системні проблеми електричного та газового секторів “ЕнергоБізнес” обговорив з Юрієм Бойко, радником прем'єр-міністра України та членом Наглядової ради «Укренерго».
— Як Ви сприйняли енергетичну частину листа з переліком реформ від американських партнерів, до чого нас спонукають?
— Якщо звернути увагу на документ, в пресі він з'явився без реквізитів, підпису, адресату, дати. У мене відчуття, що це був інформаційний вкид, щоб підсвітити перелік питань, які вже давно обговорюються в експертному середовищі. Я не можу підтвердити автентичність вимог, але в енергетичному секторі всі висвітлені питання є актуальними і обговорюються.
Тож цей перелік реформ, про які начебто пишуть західні партнери, не став сюрпризом.
— Як експертне середовище прочитало лист?
— Цілком очевидно, що Україна під час запровадження ринків газу та електричної енергії декларувала перехід на ринкові моделі побудови стосунків між усіма категоріями споживачів. Водночас з метою зниження цінового тиску на побутових споживачів впроваджено електричне та газове ПСО (покладання спеціальних обов'язків). Простіше кажучи, побутовим споживачам надається газ та електрика за фіксованою пільговою ціною. Але не існує рішень, які є правильними назавжди. Якщо глобальна мета - перехід на ринкові відносини, то логічніше було б говорити про графік такого переходу, економічний план для досягнення задекларованої мети. От я це так і читаю.
— Що маємо сьогодні?
— Побутовий споживач отримує всі кіловат-години за пільговою ціною, яка суттєво відрізняється від ринкової. Держава забезпечує цю пільгову ціну для всіх. Це означає, що умовно незахищені і умовно захищені споживачі платять однакову ціну за спожиту кіловат-годину. В такому підході є серйозний набір недоліків, які вже необхідно «лікувати». Рецепт переходу до ринкового ціноутворення може полягати в поступовому переході до ринкових цін для населення з одночасним впровадженням цільової та адресної соціальної допомоги. Така модель дозволить максимально справедливо забезпечити електрикою побутового споживача.
— А війна?
— Звісно, що такі кроки суттєво легше було робити до широкомасштабної війни, коли економіка перебувала в стабільному зростанні, середня зарплата та доходи постійно збільшувались, а інфляційні процеси були контрольованими. Тоді ці кроки були б логічні і легші, зокрема й з соціально-економічної точки зору.
Зараз повномасштабна війна з РФ. Тому тепер маємо говорити, в першу чергу, про дії для того, щоб захистити державу від російської агресії. Проводити реформи, впроваджувати ринкові кроки зараз важче. А наслідки можуть бути інші, ніж два-три роки тому.
— А що найбільше ризикове, які можуть бути наслідки?
— Поясню. У нас змінилась структура побутових споживачів. Сьогодні людей з високим та середнім рівнем доходів, які вчора не потрапляли б до переліку незахищених, суттєво менше. Так, ми повинні займатись лібералізацією цін на газ та електроенергію, але враховувати платоспроможність споживача теж потрібно.
Тому я вважаю, було б правильно говорити про алгоритм дій та графік переходу до ринкових тарифів.
— А без іноземців ми вже ради собі не дамо? Бо в Польщі теж є наглядові ради, але там всі здебільшого поляки, постійно якісь скандали, але вони там пов'язані з тим, що правляча партія своїх членів розставляла.
— Я нагадую, що не існує рішень, які є вірними назавжди. Ефективний процес управління серед іншого означає оперативне і правильне реагування на той набір факторів, в умовах яких ведеться діяльність.
Не можна говорити лише про наглядові ради, необхідно розглядати механізми управління в цілому. З одного боку, є обґрунтовані сумніви у здатності держави ефективно управляти активами, а з іншого - є ряд специфічних активів, які повинні бути державними.
— Які?
— Електричні магістральні мережі, газові магістральні мережі, об’єкти атомної генерації тощо.
— Тобто державні труби і мережі, держава контролює розподіл…
— Так, труби і мережі. На мій погляд, принаймні на цьому етапі розвитку держави і її економіки вони мають бути у власності держави. В той же час необхідно зробити так, щоб ці активи ефективно управлялись.
Наприклад, для «Енергоатома» мета не в тому, щоб створити наглядову раду та перетворити його з державного підприємства на акціонерне товариство. Мета – побудова ефективної системи управління активами державної компанії. Ця система діє в усьому цивілізованому світі за стандартами та принципами, які є зрозумілими та прозорими, зокрема і для наших іноземних партнерів. «Енергоатом», а значить і держава, від цього тільки виграють. Наприклад, тому що компанія, в разі створення типової системи корпоративного управління, зможе залучати кошти на відновлення, модернізацію і розвиток.
— Щоб компанія багатіла, «пухла» від грошей, мала кошти на будівництво, виведення блоків і т.д.?
— Так. Якщо коротко, то до наглядових рад держава має у прозорий спосіб відшукати достойних людей. Достойні люди – це професіонали, бажано відомі на світових ринках чи у своїй країні, із бездоганною діловою репутацією та високим рівнем компетенції. І я не кажу лише про іноземців, але й в Україні багато достойних фахівців. Призначення таких людей до наглядової ради, з одного боку, дає можливість менеджменту компанії використовувати їх досвід для стратегічного розвитку активів. А з іншого – є індикатором для іноземних партнерів, що репутаційно з компанією все добре, тут зрозумілі і прозорі бізнес-процеси і нульова толерантність до корупційних схем. Бо відомі в галузі професіонали, які дбають про свою репутацію, в інше середовище працювати не підуть.
Надалі роль акціонера, якщо говорити про «Укренерго» - це Міненерго, а для «Енергоатома» - Уряд в особі Мінекономіки, мінімізується. Наглядова рада через співбесіди та конкурс призначає керівництво підприємств. При цьому Наглядова рада не втручається в операційну діяльність підприємства, але вона контролює ключові стратегічні процеси і показники, які встановлюються акціонером як завдання.
Бо ми ж розуміємо, що продавати всю електроенергію якомусь олігарху - такої задачі від акціонера для «Енергоатома» бути не може.
Побудована у прозорий спосіб вся вертикаль корпоративного управління не захищає на 100%, але вона мінімізує ризики, які пов'язані з неефективністю управління та політичним впливом. Рекомендації про наглядові ради і корпоратизацію - це про прозорість ведення бізнесів, прозорість роботи ринків, а не про те, що українські компанії не можуть управлятися без допомоги іноземців.
— Чому на початку листа згадується про REMIT?
— Цей механізм, передбачений законопроектом, який є дуже комплексний і має вирішити багато завдань. Та навіть поверхневий моніторинг оптового ринку електроенергії за умови робочого REMIT зразка 2021 року не дозволив би, скажімо, «Енергоатому» здійснювати операції, які викликали хвилю негативу в медіа [з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами]. Після чого Аукціонним комітетом було внесено зміни, які забороняли продаж електроенергії великими лотами при наявності дрібніших заявок з вищою ціною. Адже ситуація була доволі абсурдна. Аукціонний комітет вимушений був приймати рішення, які очевидно мали би прийматись менеджментом компанії з метою максимізації прибутку від діяльності.
На той момент «Енергоатом» при продажі свого товару об’єднував електричну енергію в лоти, які за обсягом перевищували в кілька разів обсяг споживання найбільшого споживача України – «Укрзалізницю». Мотивуючи це тим, що він найбільший виробник, і так легше торгувати. Погодьтеся – неочевидна логіка.
— Так можна продавати, якщо ти продаєш не своє, а державне?
— Так. Щоб зупинити спірну поведінку на ринку, тоді було прийнято згадане мною адміністративне рішення. Іноземці це теж бачать.
Очевидно, що побудова прозорого ринку передбачає саме ринкову поведінку його учасників. Особливо тих, хто історично наділений серйозною ринковою вагою. Мета RЕМІТ - моніторинг і контроль в першу чергу тих гравців, які є «важковаговиками» на ринку. І в разі виникнення сумнівів по якихось операціях - максимально оперативне реагування на такі випадки з боку регулятора.
Тому рекомендації міжнародних партнерів, які ви згадали, саме про те, щоб ми форсували роботу з побудови прозорих ринкових стосунків і ефективних механізмів їх захисту від маніпуляцій і зловживань.
І RЕМІТ, і прозора система відбору керівників стратегічно важливих для держави компаній, і в цілому побудова системи корпоративного управління державними компаніями, яка унеможливить політичні або бізнесові впливи на їхню діяльність - це ті рецепти, які мають на меті оздоровити галузь та економіку в цілому.
Енергетика - це фундамент для економіки країни. Звісно, що цей вислів вживається занадто часто, але розуміння його глибини і справедливості приходить тільки тоді, коли електрика зникає. Коли в фундаменті проблеми, неможливо будувати ефективну надбудову.
— А якщо вводити покрокову лібералізацію цін для побутових споживачів, то це дасть можливість вирішити проблему колосальних боргів, які вже накопичені, зробити хоча б крок в цьому напрямку?
— Треба розуміти природу виникнення цих боргів.
Якщо ми говоримо про ринок електричної енергії, то на ньому є кілька сегментів.
Це ринок двосторонніх договорів, де компанії продають електроенергію на електронному майданчику Української енергетичної біржі. Така електрика торгується здебільшого на умовах передоплати або фінансових гарантій. Є певні винятки, коли хтось включає неринкові інструменти в договір, але переважно цей ринок не генерує боргів.
Далі – біржові сегменти ринку. Зокрема, ринок форвардних контрактів - «ринок на добу наперед». Уявляємо стіл, куди продавець приносить товар, а покупець гроші. На електронному майданчику «Оператор ринку» забезпечується обмін грошей на товар. Там в інший спосіб, як передоплата, купити електрику не можна. На цьому ринку є свій набір проблем, але це точно не проблеми накопичення боргів.
Ідентична ситуація з внутрішньодобовим ринком. Час поставки інший, тут учасники ринку можуть купити електроенергію «сьогодні на сьогодні», але механізм обміну товару на гроші ідентичний з ринком на добу наперед.
Далі є сегмент ринку, який насправді має слугувати «ринком покарань» - балансуючий ринок. Там продають електрику ті, хто її виробив, але не зміг продати на майданчиках, про які я говорив вище. Або туди виходять ті компанії, які електрику спожили, але не змогли або забули її купити. За принципами європейської моделі, ті хто виробив, але не продав, мають реалізувати свою електрику на балансуючому ринку дуже дешево, а ті хто спожив, але забув купити, купують дорого. Саме тому цей ринок називають «ринком покарань».
Основна проблема виникає саме з тими, хто спожив, але не купив. Тому що в цьому випадку «Укренерго» як оператор енергосистеми має цю ситуацію збалансувати: віддати якимось електростанціям команди виробити більше, ніж вони продали, щоб покрити попит. Це один зі способів диспетчерського управління енергосистемою. Але є ціла група споживачів, які не купують електроенергію і здебільшого не планують розраховуватись.
Часом на балансуючий ринок потрапляють споживачі, які слідують правилам гри. Це коли, наприклад, спожито 100 одиниць електрики, але куплено 95. Тоді споживач вимушений докупити 5 одиниць на балансуючому ринку, як наслідок неточного прогнозування споживання. Але ця категорія споживачів здебільшого розраховується.
Проте на балансуючому ринку є багато споживачів, які просто не платять.
— Хто це?
— Це, наприклад, Постачальник останньої надії (ПОН) – «Укрінтеренерго». На постачання від цього підприємства автоматично потрапляють всі споживачі, які не купили електроенергію в когось іншого. Раніше на такій поставці можна було перебувати не більше 90 днів. Зараз на час воєнного стану наказом Міністерства енергетики це обмеження знято. Це фактично легальний спосіб споживати електричну енергію і не оплачувати її. Якщо ж споживач не платить ПОНу, той, в свою чергу, не платить «Укренерго».
Серед споживачів, які не платять, є державні шахти та комунальні підприємства.
Як наслідок, від незбалансованості ПСО для населення на балансуючий ринок потрапляють і обленерго.
Резюме: платоспроможні споживачі, які попадають на балансуючий ринок через помилки прогнозування - платять. Проте це незначна частина споживачів. Головною проблемою є цілі категорії споживачів, які не платять ані напряму, ані через Постачальника останньої надії - мережеві компанії внаслідок незбалансованості ПСО для населення.
— Який масштаб біди?
— Борг перед «Укренерго» на балансуючому ринку більше 27 млрд грн, а сама компанія винна учасникам ринку 15 млрд грн. Чому різниця в 12 мільярдів? Нагадаю, що торік «Укренерго» отримувало значні доходи від торгівлі перетином при здійсненні експортних поставок в країни-сусіди. Близько 50% цих грошей спрямовувались на погашення боргів балансуючого ринку. Компанія також перепрофілювала частину своїх кредитів від МФО на підтримку ліквідності виробників та погасила перед ними свою заборгованість, не отримавши для цього гроші від своїх дебіторів. Фактично, за рахунок іншої діяльності «Укренерго» гасило борги перед своїми кредиторами.
Однак балансуючий ринок це лише один з трьох ключових джерел виникнення боргів. Є ще ПСО по населенню і ПСО по “зеленому” тарифу. ПСО по населенню це...
— Спосіб захисту незахищених споживачів України?
— Всі побутові споживачі платять неринкову, фіксовану пільгову ціну за електрику, а значить і захищеними є всі побутові споживачі нашої держави. Але цю різницю між ринковою ціною та тарифом для населення має хтось покривати. Держава поклала ці спецобов’язки (ПСО) на дві державні компанії – «Енергоатом» та «Укргідроенерго». «Енергоатом» покриває при цьому більше 80% цієї різниці, оскільки виробляє більше половини електроенергії країни і значно більше, ніж «Укргідроенерго».
Після початку російської агресії почався приріст боргів. «Енергоатом» в силу здебільшого об'єктивних причин перестав в повному обсязі забезпечувати компенсацію тарифів для населення.
Як наслідок, по всьому комерційному ланцюжку на ринку виникли значні борги: «Енергоатома» перед Гарантованим покупцем, в Гарантованого покупця перед Постачальниками універсальних послуг, а їх, в свою чергу, перед НЕК «Укренерго» і місцевими розподільчими компаніями – обленерго. А обленерго - знову ж таки перед НЕК «Укренерго» і так далі. Структура боргів, як ви помітили доволі складна, але сума, яка могла б при її коректній прогонці погасити борги по всьому ланцюгу учасників ринку, складає понад 20 млрд грн.
— Третє джерело боргів – «зелене» ПСО?
— Давайте спробуємо пояснити джерело їх виникнення. Згідно моделі ПСО, державний трейдер «Гарантований покупець» викуповує весь обсяг виробленої електричної енергії «зелених» виробників і продає її на всіх доступних сегментах ринків, отримує гроші за реалізований товар і розраховується з «зеленими» виробниками. В поточному році така діяльність дозволяє «Гарантованому покупцю» забезпечити трохи більше 50% рівня оплати з «зеленими» виробниками.
Отже, отриманих коштів не вистачає, щоб покрити «зелений» тариф, який в більшості виробників значно вище, ніж ціна електрики на оптовому ринку. На «Укренерго» покладені спецобов’язки компенсації решти. «Укренерго» тривалий час не доплачує Гарпоку цю послугу.
— А чому так?
— Загалом практично з моменту запуску нової моделі ринку існує дві причини - фінансова та економічна. У вересні минулого року додалася ще й третя – правова. Спробуємо коротко пояснити суть кожної з них.
Фінансова – «Укренерго» не збирає 100% коштів за свої послуги (про основні причини ми вже згадували вище), як наслідок - є дефіцит коштів для здійснення своєчасної оплати. На сьогодні це, мабуть, найменш матеріальна складова.
Економічна причина полягає у постійному тарифному недофінансуванні компанії. Це коли вам для повного покриття обґрунтованих витрат треба, скажімо, 10 млрд грн, а в тарифі за ваші послуги закладено лише 8 млрд. Простою мовою, якщо ви навіть досягнете 100% збору коштів за свої послуги, ви все одно в результаті отримаєте борг 2 млрд грн. Саме такою є ситуація з тарифом «Укренерго» на послуги з передачі, який і є джерелом покриття ПСО перед «зеленими» виробниками.
— А чому?
— Основний обсяг недофінансування був сформований ще в попередні роки. В цьому році цей тренд продовжився, хоча й в меншому обсязі. Минулого року регулятором було зроблено спробу чи не вперше за кілька років встановити економічно збалансований тариф для НЕК «Укренерго», проте по факту цього досягнути точно не вдасться (рік ще не закінчився, але аналіз 9-ти місяців дозволяє зробити саме такий висновок). Найбільш показовою є ситуація в 2022 році, коли обсяги передачі електроенергії, закладені в розрахунок тарифу і фактично передані, відрізнялись більше ніж на 30 відсотків. Для тарифної кампанії логіка його формування полягає в розрахунку, поясненні і захисту перед регулятором обсягу постатейних витрат на рік:
· розмір послуги на підтримку зеленого тарифу
· витрати на обслуговування мереж
· податки
· зарплата персоналу тощо.
Весь цей обсяг погоджених витрат ділиться на обсяг електроенергії, який ви маєте за рік передати мережами, і таким чином ви отримуєте розмір платежу за кожну передану кіловат-годину.
Якщо ви по своїх мережах передали електроенергії на 30 відсотків менше, то ви й не отримали 30 відсотків коштів. Це як у автобусі. У вас собівартість перевезення 100 грн. Вартість квитка розрахована з того, що ви маєте перевезти 100 пасажирів, і тому вона складає 1 грн, але до вас у автобус сіло і ви перевезли лише 50 пасажирів. Ціна квитка при цьому не змінювалась. Висновок очевидний – ви недоотримаєте 50 грн і ваш рейс буде швидше за все збитковий. Цей приклад, як на мене, гарно пояснює економічну природу боргу. Внаслідок помилок у ключових припущеннях, зроблених при розрахунку вартості квитка, ви отримуєте результат у вигляді планово-збиткової діяльності.
І щодо правової причини накопичення боргів. У вересні минулого року «зелені» виробники після невдалих перемовин з НКРЕКП щодо врахування частки небалансів, які мали б їм не відшкодовуватись, звернулись до суду і виграли його. Зокрема, було скасовано формулу розрахунків цієї частки небалансів.
Нагадаю, що згідно з законом, з 1 січня 2022 року вони мали б нести відповідальність за 50% своїх небалансів, а з 1 січня 2023 року - за всі 100%.
Якщо перейти відразу до наслідків цього рішення, то це призвело до неможливості розрахунку обсягу послуги, яка має бути скомпенсована «Укренерго» на користь Гарпока. Відповідно, Гарпок не може виконати своїх зобов’язань по оплаті виробниками за «зеленим» тарифом виробленої ними електроенергії. З вересня минулого року цю послугу неможливо порахувати! І це катастрофа. Попередню формулу в судовому порядку відмінили, а нової – немає.
Це абсурдна ситуація - неможливо розрахуватися з «зеленими» в повному обсязі в принципі через неможливість визначення обсягу таких зобов’язань. Самостійно чи на власний розсуд це робити не можна.
— Бо завтра прийде НАБУ і запитає?
— Контролюючих органів насправді значно більше. Важко сказати під чию юрисдикцію може потрапити така самодіяльність, але її і не буде. Всі очікують від регулятора найближчим часом якогось нового рішення і розблокування цього питання.
Але негативних наслідків від цієї ситуації набагато більше, ніж здається на перший погляд. Так, за результатами планової перевірки регулятором діяльності «Укренерго» за минулий рік, НКРЕКП не підтвердив витрати на фінансування послуги «Гарантованому покупцю» за вересень-грудень через неможливість їх точного підрахунку. Тобто кілька мільярдів гривень не було взято до уваги при оцінці зобов’язань компанії у минулому році. Ці витрати також не бралися до уваги при формуванні висновку щодо розміру необхідної компенсації тарифного дефіциту 2022 року в поточному 2023 році. І повернутися до цього питання можна буде лише після усунення юридичної прогалини, розрахунку і підписання всіх актів між НЕК «Укренерго» і «Гарантованим покупцем» за період від жовтня 2022 року до сьогодні.
В планах компанії відразу, як тільки всі правові і організаційні питання будуть вирішені, ініціювати перед НКРЕКП позапланову перевірку з метою якнайшвидшого підтвердження обсягу витрат і включення їх в тариф вже наступного року.
Досьє «ЕнергоБізнесу»
Юрій БОЙКО — народився 1972 р. у Рівному.
Освіта: КПІ, 1995 р., спеціальність "Автоматичне управління електроенергетичними системами", інженер-електрик; МІМ, 2002 р., магістр бізнес-адміністрування; ЛНУ ім. Івана Франка, 2013 р., спеціаліст-юрист.
Кар'єра: Трудову діяльність розпочав енергетиком відділу головного енергетика Рівненського радіотехнічного заводу; працював інженером-електриком ТОВ "ЕЛВІС" (м. Рівне); інспектором інспекції енергонагляду ВАТ "Ей-І-Ес Рівнеенерго".
З 2003 р. працював на керівних посадах в енергетичній галузі: директором Броварського району електричних мереж ВАТ „А.Є.С. Київобленерго”; керівником департаменту управління проектами, заступником директора з виробництва та експлуатації розподільчих мереж, директором з виробництва та роботи зі зниження втрат, директором з капітального будівництва Управління операційної діяльності ЗАТ "А.Є.С. Київобленерго”.
У 2009-2011 роках - технічний директор, потім віце-президент ПП "УК Метрополія". З вересня 2011 р. до жовтня 2012 р. — технічний директор ТОВ "Інжинірингова Компанія Нові Енергетичні Технології".
З листопада 2012 р. до жовтня 2014 р. — в. о. голови правління, а потім голови правління ВАТ "Чернігівобленерго".
З жовтня 2014 р. до травня 2020 р. - заступник директора з економіки та фінансів ДП "Енергоринок".
У травні 2020 р. призначений заступником міністра енергетики та захисту навколишнього середовища. 20 листопада був призначений в.о. міністра енергетики.
З червня 2021 р. – радник прем'єр-міністра України.
Сім'я: одружений, виховує двох доньок.
