— Багато людей нарікає на відключення світла, не розуміючи чому у них виключають, а в інших місцях чи містах світло є. В чому логіка відключень?
Відключення сьогодні викликані виключно технічними проблемами. Електричної енергії на всіх не вистачає! Чому?
Є ланцюг: генерація, магістральні мережі (НЕК «Укренерго»), розподільчі мережі нижчих класів напруги (оператор системи розподілу), а далі споживач. Якщо десь немає електроенергії, то або її недостатньо виробляють електростанції, або немає можливостей передати по електромережам достатній обсяг електроенергії на ту чи іншу територію чи, енерговузол.
— Чому?
— Чимало електростанцій або зупиненні, або фізично знаходяться на окупованих територіях. Крім того ,станції, які перебувають близько від лінії фронту постійно обстрілюють ствольною артилерією та РСЗВ. Це все призводить до того, що зараз у нас значно менше доступної генерації, ніж у мирний час.
Та навіть при цих чинниках можлива збалансована робота енергосистеми України, бо вона побудована з серйозним запасом міцності. Але з початку минулого місяця ворог регулярно здійснює обстріли об'єктів критичної інфраструктури, в першу чергу енергозабезпечення, в глибині країни. Ми не розповідаємо про них детально і тим більше не проводимо фоторепортажі, але ушкодження різного ступеня тяжкості зазнали на сьогодні практично всі важливі об’єкти пов’язані з виробництвом та передачею електроенергії. За таких умов та з врахуванням сезонного зростання споживання електроенергії обмежень, на жаль, не уникнути. Причому необхідно розуміти, що повне відновлення пошкоджених мереж вимагатиме доволі тривалого часу і цю зиму нам доведеться жити в умовах обмежень електроенергії.. За оцінками обсяги пошкоджень вже зараз складають понад 50 % електроенергетичної інфраструктури.
Це серйозна цифра, яка свідчить, що в системі не все гаразд. Наприклад, маємо пошкодження генеруючого обладнання. За таких обставин попит на електроенергію покривається в тих обсягах, які здатні виробити електростанції.
Або інша причина - пошкодження магістральних мереж. Саме це обладнання, до речі, зазнало найбільших ушкоджень. В цій ситуації електростанція може, точніше - могла б виробити електроенергію, але система не може її прийняти та передати споживачу і обмеження носять вже мережевий характер.
— Виходить, проблема не так з виробництвом, як з передачею?
— Якщо електроенергію не можна передати, то вона й не виробляється. Електрична система працює за принципом щомоментного балансу виробленої та спожитої енергії. Якщо немає можливості забезпечити споживання, то й виробництво зменшується. Сьогодні ми якраз і працюємо в умовах, коли генерація може видати додаткові кВт·години, але через мережеві обмеження немає можливості донести цю електроенергію до кінцевого споживача.
— А нерівномірність відключень чому?
— Ці обмеження мають вузловий характер. Чим більше мережевого обладнання навколо великого міста чи області пошкоджено, тим вищий обсяг обмежень. Так як ушкодження нерівномірні, то й не може бути рівномірного обмеження. І найважча ситуація сьогодні далеко не в Києві.
— А де?
— Правобережна частина Херсонської області і саме місто Херсон, де було варварськи знищено практично всю мережеву інфраструктуру. Наразі там вже є енергоживлення, але подається воно по резервній схемі, в обмежених обсягах і про відновлення стабільного електропостачання говорити поки рано. В регіоні знищені і вузлові підстанції, які забезпечували передачу електроенергії в межах області і електромережі. Вся енергетична інфраструктура знищена, трансформатори підірвані, шафи релейного захисту розстріляні зі стрілецької зброї.
Все це необхідно відновити, але щоб електрики почали відновлювальні роботи, потрібно провести розмінування і отримати допуск від військових. Саме через масштабні мінування по більшості об'єктів допуску поки немає. Ми вже звикли до того, що енергетики регулярно творять дива, а для цього необхідно хоча б отримати дозвіл та приступити до роботи.
Це все треба усвідомлювати і оперувати реалістичними термінами і очікуваннями. Кожен виробничий чи ремонтний процес має свою тривалість. Енергетики цей час скорочують за рахунок оптимізації поставок обладнання, пошуку нестандартних технічних рішень та цілодобовою своєю роботою, але в умовах швидкого настання зими цього часу катастрофічно не вистачає.
— Можливо нам потрібна допомога від партнерів, як на цьому рівні відбувається взаємодія?
— Допомога нам дійсно необхідна. Пошкоджене обладнання дуже специфічне. Наприклад, обладнання найвищого класу напруги 750 кВ, воно виготовляються на дуже небагатьох заводах.
Крім того, тривалість його виготовлення складає від 8 до 26 місяців. Своїми силами нам буде важко, довго і дорого відновлювати електромережу. Тому ми розраховуємо на підтримку наших західних партнерів. Для цього нами був сформований перелік обладнання, яке потребує якомога швидшої заміни та переданий нашим друзям, як по лінії МЗС, так і безпосередньо всім ключовим виробникам такого обладнання та експлуатуючим компаніям. Активну роль у цьому процесі відіграє і профільне міністерство, яке ефективно модерує міжнародну комунікацію.
Щодо фінансової складової цього питання, то є низка пропозицій, як від МФО, так і від урядів ряду держав щодо фінансової підтримки для відновлювальних робіт. Загальна сума кредитів та грантів, перемовини по яких або завершилися, або на етапі завершення вже перевищує півмільярда євро. Перші результати такої роботи ми очікуємо вже за тиждень-два.
Ще однією особливістю, яку необхідно враховувати є те, що таке обладнання, як правило, не лежить у готовому вигляді на складі.
— Чому?
— Все просто! Якщо по цьому обладнанню не стріляти ракетами, то ламається воно вкрай рідко і працює досить довго і надійно. Але ми маємо справу з державою-терористом, тому маємо унікальний по темпам і обсягам випадок з необхідністю заміни обладнання.
Хочу обов’язково згадати і про нашу діаспору з якою зараз ведуться інтенсивні контакти на предмет їх участі і допомоги в цій роботі.
Кожен серйозний виробник електротехнічного обладнання має на 2-3 роки розписаний графік виготовлення і постачання своєї продукції. Очевидно, що за наших обставин така тривалість є неприйнятною. Щоб швидше отримати якесь обладнання, доводиться вести перемовини, аби наша потреба для виробника стала з найвищим пріоритетом.
До речі, гуманітарне постачання низьковольтного обладнання йде невпинним потоком практично від початку широкомасштабної агресії. Раніше це покривалом частину потреби для відновлення розподільчих мереж Київської, Чернігівської та Сумської областей. Нині удари завдають по об'єктах критичної інфраструктури вищих класів напруги. Їх важче виготовити, купити, потрібні інші підходи до формування пакетів допомоги, але і з цим завданням ми впораємося.
— А в Харківській області яка ситуація?
— Якщо ми говоримо про стан відновлення електропостачання, то здебільшого вже допуски до початку робіт надані, частина робіт вже й виконана. Робота ведеться по відновленню не лише електропостачання, але й постачання газу та води. Де можна - тепла. З теплом ситуація звичайно ж гірша, бо подача тепла передбачає наявність і електрики і води. Там, де неможливо його повернути в розумні терміни, створюються централізовані пункти обігріву. Для цього по лінії міністерства енергетики та мінрегіону ще раніше було проведено перемовини з нашими західними партнерами та надано запити на отримання резервних джерел живлення та опалення, які могли б перекрити потребу в умовах відсутності централізованих поставок електроенергії чи тепла. Значна частина обладнання вже доїхала та працює, частина ще перебуває в дорозі. Проте я вимушений вкотре зазначити, що резервними джерелами живлення неможливо повністю замінити системи централізованої їх подачі. Незалежно вода це, електроенергія, чи тепло. Тому задача їх максимально ефективно використати, наприклад забезпечивши всім необхідним централізовані пункти обігріву.
Об’єктивно – ситуація в області складна, адже ворог продовжує постійними обстрілами нищити інфраструктуру. І його завдання полегшується близькістю кордону. Здійснювати ракетні обстріли досить дорого і агресор використовує їх для терору вглиб країни, а Харківська область обстрілюється дешевишим озброєнням - ствольною артилерією, РЗСВ різних типів та відносно дешевими ракетами системи С-300, (що однак не відміняє удари по ТЕЦ крилатими ракетами, - ред).
— Ось такі удари по розподільчій інфраструктурі електромереж, це ж їхній енергетики цілевказання роблять?
— Ми переконані, що російські енергетики беруть активну участь в плануванні атак. Адже досить ретельно підбирають не лише об'єкти, а й конкретні локації на цих об'єктах. Високовольтна підстанція, наприклад, це об'єкт, який займає площу в кілька десятків гектарів. Це не звичайний трансформаторний пункт, який кожен з наших громадян бачить на своїй вулиці і який живить наші домівки та займає площу від півтора до 40 квадратних метрів. Це величезні енергооб’єкти. На цих 30-40 гектарах є обладнання різної цінності, але ціллю є саме ті елементи мережі, які дорогі, довго виготовляються і є ключовими на об'єкті. Особисто у мене немає сумнівів в тому, що російські енергетики допомагають і коригують вогонь.
— Говорять про збереження цілісності системи. От що це означає? І чому важливо зберегти керованість системи, інтегрованість, не перетворитись на острівки?
— Без спеціальних технічних знань досить складно пояснити, чому єдиною системою управляти легше, і сама вона є набагато стійкішою до зовнішніх впливів, ніж, розділена на 2 чи більше частин. Для диспетчера це щось на кшталт одночасно грати у дві чи більше комп’ютерні гри. Але відповідальність за результат, як ви розумієте, значно вища, ніж в комп’ютерній грі…
Коли енергосистема цілісна, є можливість в повній мірі використовувати інструменти диспетчерського управління виробництва і споживання електроенергії, спрямовувати надлишок виробництва енергії з одного регіону в інший, і це далеко не єдина причина, чому система має бути єдиною
Якщо цілісної системи не буде, доведеться балансувати окремі енергоострови, що створюються навколо об’єктів діючої генерації. Балансувати одну велику систему і, скажімо, чотири острови - це абсолютно різні за складністю завдання. У випадку зі згадуваним прикладом з 4-ма енергоостровами необхідно буде вирішувати одночасно 4 ідентичні задачі – баланс спожитої і виробленої енергії в кожній з міні-систем, але при цьому кожна з цих систем матиме свій персональний склад генеруючих потужностей зі специфічним набором технічних обмежень по режимах її роботи і індивідуальний набір споживачів.
Ми ж пам’ятаємо, що в ОЕС України є свій мікс виробників і кожен виконує свою оптимальну для системи і властиву саме його способу виробництва функцію. Атомні станції покривають базове навантаження, добове маневрування здійснюється тепловими і гідроелектростанціями, гідроакумулюючі вирівнюють нічний провал споживання працюючи в насосному режимі і віддають електроенергію в систему в години її найвищого попиту. Але це все академічний опис. Внаслідок пошкоджень енергообладнання, що є результатом терористичних атак, диспетчера вже не один місяць працюють в умовах, коли кожен день, кожна година і навіть кожна мить вимагає нестандартного набору рішень.
— Багато людей хочуть допомогти, відгукуються на заклики економити чи зменшувати споживання. Але як правильно економити?
— Економія дійсно необхідна. Це дозволить зробити графіки обмежень коротшими і меншими за обсягом застосування, адже вони будуть з нами, я думаю, всю зиму і частину весни.
Поради давались вже дуже багатьма фахівцями і вони здебільшого слушні. Коли нам бракує електроенергії? В години-пік, особливо в вечірній максимум. А коли у нас вистачає електроенергії? Вночі. Якщо ми споживаємо вночі, замість споживати ввечері – ми самостійно виконуємо функцію оптимізації графіка споживання. Але ефект буде лише тоді, коли ці дії масштабуються. Якщо один споживач робить, а 10-ть - ні, то відчутного ефекту не буде. Система це не відчує, диспетчер не побачить підстав для перегляду величини обмеження.
— Енергосистема хоче рівний графік?
— Пригадайте, за мирних часів ніхто особливо про економію чи обмеження не говорив… В диспетчера було багато варіантів, як покрити підвищений попит на електроенергію ввечері, знизити її виробництво вночі, а такого поняття як мережеве обмеження взагалі не існувало. Сьогодні ж, коли значну частину мереж пошкоджено, є можливість передати споживачу лише якусь частину енергії від його потреби. З цього можна зробити цілком очевидний висновок – найбільші обмеження припадають на час максимального навантаження системи. Тому чим менший буде пік споживання, тим меншими будуть обмеження. Іншими словами, графік споживання має бути не обов’язково рівним, але без яскраво виражених піків, які система сьогодні технічно немає змоги передати. Здебільшого по цій причині, власне і відбувається примусове обмеження до того рівня, який технічно можна передати.
— Що таке блекаут і що у нас зараз, це блекаут чи ще ні?
— Є наукове визначення цього терміну, назвемо його академічним поняттям блекауту, яке передбачає погашення всієї, або майже всієї енергосистеми. За останні кілька десятків років блекаути були в Каліфорнії, Москві, один з останніх був в Техасі.
Наприклад, через численні аварії, або якусь одну достатньо велику, відбувається спрацювання автоматики, і відключається майже одночасно велика кількість споживачів та дуже значні обсяги навантаження. Це в свою чергу призводить до відключення частини електростанцій, які не в змозі миттєво знизити своє виробництво на такі великі обсяги. А це знову ж таки стає причиною відключення наступної групи споживачів наприклад через зниження частоти в енергосистемі, а далі знов відключається генерація, оскільки падіння споживання настільки значне, що автоматика електростанцій не в змозі знизити виробництво на таку величину, а вимушена його повністю зупинити. Цей процес носить каскадний характер і закінчується або повним знеструмленням споживачів, або в кращому випадку лишається кілька станцій, які встигли відділитись і вони починають працювати автономно на свій «острів споживачів»
В нас сьогодні інакша, далеко не академічна ситуація. Масовані ракетні обстріли нашої енергомережі призводять до значних її руйнувань.
— І нас до нього…
— До чого нас штовхає країна агресор? Вона намагається досягнути мети - фізичного знеструмлення споживачів через знищення технічних можливостей виробляти, або передавати енергію в країні, руйнуючи зв'язок між виробником і кінцевим споживачем. Це не зовсім блекаут, та при певному критичному наборі пошкоджень він теж можливий. Різниця між академічним блекаутом і тим, з яким нам можливо доведеться мати справу, полягає в тому, що при академічному є чіткі регламенти, алгоритми дій, які відпрацьовуються на протиаварійних тренуваннях, і розуміння часу, за який можна об’єднати систему.
Це справа важка, але фахівці розуміють набір дій для її вирішення. Хочу сказати, що я не бачив енергетика, який хотів би свої теоретичні знання перевірити і застосувати на практиці. Адже така ситуація буде супроводжуватись колосальними соціальними та економічними наслідки для країни. Задача всіх енергетиків не допустити такого сценарію.
У теперішній ситуації проблема полягає в тому, що при застосуванні алгоритмів відновлення системи необхідно буде враховувати ще й доступність (цілісність) її ключових елементів. Нагадаю, що у нас уже пошкоджено 50 % важливої магістральної інфраструктури. І завдання її відновлення суттєво важчі.
— Що робити?
— Навіть за цих обставин ми з колегами моделюємо різні сценарії і оптимізуємо алгоритми реагування. Звісно, це не знімає завдання охорони об'єктів критичної інфраструктури. Наслідки останніх ракетних атак за обсягом руйнувань були значно менші, ніж перші. На жаль, на сьогодні в нас все ще бракує достатньої кількості систем ПРО, проте наявні системи використовується досить ефективно…
Повірте, енергетики в Україні найвищої якості і своєю роботою в мирний час встановили достойні показники якості і, як наслідок, високі очікування наших споживачів. У нашому професійному середовищі ходить мем, що якщо про нас ніхто не згадує це означає, що ми добре працюємо. Бо згадують про нас лише під час проблем. Але це нас повністю влаштовує!
Електроенергетична галузь досить складна, ринок електроенергетики найбільш складний з усіх ринків. Це пов'язано як із складністю технологічних процесів виробництва, передачі та розподілу електроенергії, так і з величезною інфраструктурою, яку потрібно обслуговувати та експлуатувати. Для цього потрібна велика кількість професіоналів, які здатні це робити.
Нарікання щодо відключень, про які ви згадали на початку розмови, є справедливими, але викликані вони виключно російським терором проти мирних жителів і є проявом безсилля російського вищого керівництва. Енергетики робили, роблять і будуть робити все можливе, аби в оселях наших громадян, нехай з перервами, нехай не 24/7, але було світло і тепло.
Досьє «ЕнергоБізнесу»
Юрій БОЙКО — народився 1972 р. у Рівному.
Освіта: КПІ, 1995 р., спеціальність "Автоматичне управління електроенергетичними системами", інженер-електрик; МІМ, 2002 р., магістр бізнес-адміністрування; ЛНУ ім. Івана Франка, 2013 р., спеціаліст-юрист.
Кар'єра: Трудову діяльність розпочав енергетиком відділу головного енергетика Рівненського радіотехнічного заводу; працював інженером-електриком ТОВ "ЕЛВІС" (м. Рівне); інспектором інспекції енергонагляду ВАТ "Ей-І-Ес Рівнеенерго".
З 2003 р. працював на керівних посадах в енергетичній галузі: директором Броварського району електричних мереж ВАТ „А.Є.С. Київобленерго”; керівником департаменту управління проектами (оптимізація бізнес-процесів, впровадження системи моніторингу КРІ), заступником директора з виробництва та експлуатації розподільчих мереж, директором з виробництва та роботи зі зниження втрат, директором з капітального будівництва Управління операційної діяльності ЗАТ "А.Є.С. Київобленерго”.
У 2009-2011 роках. - технічний директор, потім віце-президент ПП "УК Метрополія". З вересня 2011 р. до жовтня 2012 р. — технічний директор ТОВ "Інжинірингова Компанія Нові Енергетичні Технології"; з листопада 2012 р. до жовтня 2014 р. — в. о. голови правління, а потім голови правління ВАТ "Чернігівобленерго".
З жовтня 2014 р. до травня 2020 р. - заступник директора з економіки та фінансів ДП "Енергоринок". У травні 2020 р. призначено заступника міністра енергетики та захисту навколишнього середовища. 20 листопада було призначено в. о. міністра енергетики.
З червня 2021 р. – радник прем'єр-міністра України.
Сім'я: одружений, виховує двох доньок.
