Наш старый сайт

Закон про батареї. Баланс сторін та підґрунтя до інвестицій у воюючу Україну

Закон про батареї. Баланс сторін та підґрунтя до інвестицій у воюючу Україну

19.04.2022

В розпал тотальної війни, політичне керівництво нашої країни, окрім поточних військових та гуманітарних питань, також приділяє належну увагу економічним проблемам. Останні – це дуже важливий фронт, який забезпечує матеріально-технічними ресурсами нашу армію. Одним із останніх економічних законів, який підписав президент Володимир Зеленський, став закон №5436-д, який регламентує діяльність зі зберігання електроенергії.

Зберігання енергії – новий виклик для нашої енергосистеми, якщо не враховувати роботу гідроакумулюючих станцій (про них згадаємо далі). Системи накопичення енергії (СНЕ) або батареї набули важливого значення в сучасних енергосистемах у світлі збільшення частки відновлюваної енергетики, яка генерує електроенергію нерегульованим графіком, з різною інтенсивністю в різні періоди доби. Енергосистеми з великою кількістю ВДЕ потребують додаткових засобів для їх балансування, зокрема, роль цих засобів виконують СНЕ.

НЕК «Укренерго» ще декілька років назад почало публікувати обґрунтування щодо кількості СНЕ, яких потребує наша енергосистема, неодноразово закликало до їх встановлення і, навіть, планувало реалізувати власний великий. Енергохолдинг ДТЕК першим встановив батарею потужністю 1 МВт на майданчику Запорізької ТЕС, а держкомпанія «Укргідроенерго» уклала контракти на фінансування проекту з будівництва проекту зі зберігання електроенергії потужністю понад 200 МВт. Проте, лише 15 квітня президент підписав базовий закон, який буде регламентувати бізнес з накопичення енергії.

Що ж в цьому законі?

Закон запроваджує поняття «оператор установки зберігання енергії», яким може бути як і громадянин України, який встановить батарею вдома, так і велика компанія, яка планує реалізувати масштабний проект. Разом з тим, закон фактично виключає з цього переліку «Укренерго», розподільчі компанії (обленерго). Для них прописані досить складні умови - погодження від НКРЕКП, повідомлення в Секретаріат Енергоспівтовариства, використання батареї лише в умовах аварій. Такі обмеження прописані, щоб не порушувати європейське законодавство, яке забороняє оператору мереж діяльність з виробництва та зберігання енергії. Також з цього переліку виключені «Оператор газотранспортної системи України», оператор газорозподільчих мереж, «Оператор ринку» та «Гарантований покупець».

Документ прописав, яку діяльність на ринку електроенергії можуть провадити оператори батарей: вони можуть продавати обсяги накопиченої енергії на всіх сегментах ринку, а також надавати послуги з балансування та допоміжні послуги. Таким чином, закон передбачив, що власники батарей можуть окупити свої інвестиції, як здійснюючи арбітраж (перенесення електроенергії), так і регулюючи частоту та інші параметри енергосистеми. Такий підхід надає всі можливості для повернення інвестицій.

Також оператором СНЕ не може бути оператор ГАЕС, тобто держкомпанія «Укргідроенерго». На етапі розгляду законопроекту, компанія критикувала це положення і наполягала на необхідності її включення в цей перелік, адже ГАЕС по суті зберігають електроенергію і віддають її в енергосистему за необхідності. Фізично ГАЕС, безумовно, належать до систем зберігання електроенергії. Єдиним аргументом на користь їх виключення може бути лише швидкість реагування: ГАЕС вмикаються в роботу за хвилини, тоді як сучасні акумуляторні батареї – за частки секунди. В цьому полягає ключова технологічна відмінність гідроакумулюючих станцій та батарей, за якою їх можна розділити.

Оператор СНЕ повинен буде отримувати відповідну ліцензію в НКРЕКП. Він повинен оплачувати тарифи на передачу, диспетчеризацію та розподіл лише за сальдований обсяг (обсяг відбору електроенергії за місяць мінус обсяг відповідного відпуску). Ця норма є логічною, адже батарея, щоб видати будь-який обсяг енергії в систему, спочатку має його відібрати, тому виправдано сплачувати мережеві тарифи лише за сальдований обсяг.

Окремо закон акцентував увагу на власниках генерації з ВДЕ. Справа в тому, що саме оператор СЕС і ВЕС чи не найбільше зацікавлені у отриманні можливості встановлювати батареї, які будуть накопичувати їхню «зелену» електроенергію. В законі зазначено, якщо виробник електроенергії за «зеленим» тарифом буде накопичувати і видавати в систему лише власну електроенергію, він може не отримувати ліцензію. При цьому, має бути налагоджений окремий комерційний облік виробленої,  накопиченої і виданої електроенергії. Це правильна норма, вона з одного боку підтримує ВДЕшників, а з іншого дозволяє безперешкодно користуватися батареями для власних електростанцій.

Законодавець не забув і про маленького українця. Останній може без ліцензії встановлювати батареї, які будуть видавати енергію лише для власних потреб домогосподарства. Якщо ви захочете видавати (а точніше продавати) енергію в Об’єднану енергосистему або сусіду – ви маєте отримувати ліцензію.

Крім того, закон нарешті врегулював вже давно назріле питання, яке турбувало всіх власників електромобілів та мережі електрозарядних станцій. Закон чітко визначив, що зарядка електромобіля – це споживання, а не зберігання електроенергії (тому ця діяльність не буде потребувати ліцензії) і крапка. З однієї сторони, радує чіткість формулювання, а з іншої, в законі взагалі не згадується можливість застосування технології vehicle to grid – акумулювання електроенергії в батареях електрокарів і її продаж в мережу. Справедливості заради, варто сказати, що така технологія лише набуває поширення у розвинених країнах, для кейсу України – вона реально не на часі.

Можна підсумувати, що закон вийшов досить збалансованим і таким, який створює можливості для інвестицій в системи накопичення, які вкрай необхідні для української економіки в умовах війни.