На сьогодні, у світлі обмеження рівня конкуренції на ринку та поступового створення «супермонстра» у вигляді «Нафтогазу», асоціація продовжує активно відстоювати позицію вільного доступу всіх учасників ринку до ресурсу газу «Укргазвидобування», лібералізації експорту газу, необхідності переходу на енергетичні одиниці, максимального збереження конкурентного середовища на ринку.
Про роботу Асоціації «Газові трейдери України» протягом останніх 10 років, про те, чим шкодить укрупнення державного «Нафтогазу» та як Україні не втратити довоєнні результати реформування газового ринку читайте в інтерв’ю президента асоціації Андрія Мизовця.
— Що відбувалося на ринку за останні 10 років? Який шлях розвитку за цей час пройшла асоціація?
— Повернемося в 2014 рік, тоді у нас було переобрано парламент. Туди прийшли серйозні люди, які були з бізнесу, мали фундаментальні знання. Стояло завдання інтеграції з ЄС в частині енергетики. Я вважаю, що це завдання було виконано – в 2015 році був прийнятий Закон «Про ринок природного газу».
Тоді Верховна Рада спрацювала досить оперативно, далі було перенесення європейських норм в Кодекси ГТС та ГРМ і там вже були деякі «українські велосипеди»: європейське законодавство не зовсім чітко було ретрансльовано на наші терени. Це був перший дзвіночок. Далі були намагання дещо монополізувати ринок в частині банківських гарантій, з цим довелося боротися, асоціація в цьому також брала активну участь.
Також були прийняті рішення відверто на користь «Нафтогазу» або ОГТСУ. Згадайте, будь ласка, наприклад, рішення про переведення споживачів до «Нафтогазу».
— Побутових споживачів.
— Так, і не лише. У випадку побутових споживачів була досить цікава ситуація, коли «Нафтогаз» був водночас і постачальником «останньої надії», і «звичайним» постачальником, до якого переводили все населення.
— Які ключові позиції завжди обстоювала асоціація протягом останніх 10-ти років?
— Основні принципи, за які ми виступаємо, – це вільна конкуренція і чисті ринкові відносини. Це можливо дещо ідеалістично звучить, адже протягом усього часу ми бачимо намагання держави змусити ринкову компанію, я маю на увазі той же «Нафтогаз», виконувати соціальні функції. Причому чим далі, тим таких спроб було все більше. Це лебідь, рак та щука, це не працює, адже ми не можемо одночасно робити анбандлінг та фіксувати ціну для побутового сектора, безкоштовно віддавати газ операторам ГРМ на їх витрати, підприємствам теплокомуненерго і при цьому показувати прибуток. Так не буває!
Останній рік – це квінтесенція всіх намагань держави, як на мене, це абсолютно хибний шлях, тому що він ні до чого не призведе. Це шлях в нікуди, це проблема на наступні роки, яку буде дуже не просто вирішити. Хоча, на мій погляд, до її вирішення залишалося декілька кроків – вивести «Укргазвидобування» з-під контролю «Нафтогазу», дати можливість спокійно продавати свій газ за допомогою біржових механізмів і далі б ринок розставив би все на свої місця.
— Як впливав на наш ринок фактор Росії, яка протягом всіх цих років використовувала газ як політичний інструмент тиску на Україну?
— Хочеться віддати належне одній із попередніх команд «Нафтогазу» і керівництву держави. В них стало мужності піти проти Росії в частині судового позову, витримати тиск. Це викликає повагу, адже ця команда виграла «Стокгольм», довела всьому світу, що «Газпром» можна перемагати. Згадайте скільки країн і компаній пішли нашою дорогою в суди і теж добилися позитивних результатів.
«Росія» дорівнює «газ» і дорівнює «зброя». Згадайте історію: ким була викуплена наша хімічна промисловість? Той же «Газпромбанк» давав значні кредитні лінії одному з наших українських олігархів, який викуповував хімічні, азотні підприємства, які або стояли, коли було потрібно, або працювали, теж коли було потрібно, використовуючи дешевий російський газ. Слава Богу, що ця практика була зупинена, але власник цих підприємств не змінився.
Росія вела таку ж політику в інших секторах економіки. Викуповувалися підприємства, щоб спрямувати відповідні потоки у потрібному напрямку, або взагалі, щоб зупинити і знищити підприємство, адже воно було конкурентом російських компаній. Газ не був виключенням, він завжди був політичним інструментом.
Мета нашої асоціації – донести, що газ – це звичайний товар, як і всі інші, немає ніякої політики. Не потрібно її домішувати, адже це спотворює погляд на всі ці речі. Максимальне привнесення ринкових відносин в цю сферу вирівняє всю цю ситуацію.
— Який шлях ринкових реформ має пройти наш ринок?
— Давайте спочатку скажемо, що ми хочемо. Якщо ми хочемо все концентрувати, тоді ми маємо визнати, що у нас є держава-батько, яка все зібрала у своїх руках і відповідає за все повністю. Чи це наш шлях, якщо ми декларуємо намагання увійти в ЄС і НАТО? Напевно ні, тому що це абсолютно несумісні речі.
Якщо ми ведемо мову про ринкові відносини, то це прості кроки. По-перше, повноцінне розділення «Нафтогазу» відповідно до Третього енергетичного пакету, тому що компанія, яка має всі складові в ланцюжку від видобутку до постачання, має всі можливості для маніпулювання на якомусь з етапів. Є видобування, є транспортування і є постачання – ці складові мають бути абсолютно незалежними одна від одної.
Наступне – це максимальне спрощення доступу на ринок. В частині отримання ліцензії на постачання газу та доступу до ГТС - це зроблено, але що стосується доступу до ресурсу – цього немає. Зараз ми маємо ситуацію, коли видобувні компанії чомусь продають газ «Нафтогазу» на біржі дешевше, ніж тим же постачальникам, які готові його купувати за вищими цінами. Для мене це дивно. Сподіваюся, законодавство про REMIT вирішить цю ситуацію.
Також має бути років на п’ять незмінність правил, тому що маленькі штришки до законодавчих актів, які вносяться якимись незрозумілими чиновниками і функціонерами, спотворюють позитивний вплив, який мав би бути після прийняття цього законодавства.
— Ви згадали про доступ до ресурсу. На ваш погляд, що треба робити з компанією «Укргазвидобування»?
— Як на мене, компанію треба поділити на акції і вивести її в приватні руки. Можливо, це досить революційно звучить, але це найкращий спосіб для того, щоб найбільш ефективно розвивати «Укргазвидобування». Достатньо подивитися на рівень видобутку за останні 10 років. В кращому випадку, це тупцювання на місці, а якщо говорити реально – це стагнація. Так, останній рік на видобуток впливають військові дії, адже Росія завжди хотіла нанести шкоду нашій видобувній галузі.
Чи є держава ефективним власником – очевидно, що ні. Тому акціонування, виведення компанії (навіть у цей час) на продаж буде сприяти тому, що прийдуть ефективні інвестори, які будуть відповідати за свою роботу і будуть давати результат.
— Яку частку «Укргазвидобування» треба приватизувати?
— Це 50% + 1 акція. Необхідно прописати чіткі інвестиційні умови, запровадити незмінну податкову політику.
Я думаю, що придбати 50%+1 акція «Укргазвидобування» може і група компаній, чому ні?
— Приватизація – це довгий шлях, разом з тим, «УГД» вже зараз могла б вийти на біржу і продавати свій газ там…
— Така пропозиція розглядалася, але вона не перейшла в практичну площину. Звичайно, компанія могла б виходити на біржу з частиною свого ресурсу і вести свою господарську діяльність, адже дивно, що «Укргазвидобування» взагалі не розпоряджається своїм газом, не може планувати свої доходи, свою діяльність в поточних умовах ринку.
— «Нафтогаз» надає ціну компанії і за нею відбувається реалізація.
— Так, але це не є ринок, це звичайна радянська планова економіка. Продовжуючи тему конкуренції, згадайте 2017 рік – був шалений розвиток імпорту газу в Україну, тоді було близько сотні компаній, які цим займалися. Це говорить про те, що процедури були узгоджені, доступ на ринок був досить вільним, він був недискримінаційним, фінансові ризики були абсолютно прийнятними. Це був дійсно розвиток ринкових відносин. Наступні роки це вже було не так цікаво, залишилися крупні гравці, але імпорт був фактором, який впливав на ціни на ринку України. Зараз у нас, на жаль, закритий ринок і ця закритість викривлює ринок.
— Ви почали говорити про біржову торгівлю. На Ваш погляд, як треба розвивати цей напрям, які нові індикатори, типи контрактів треба створити?
— Не треба винаходити «український велосипед», є нормальний механізм Європейської федерації енергетичних трейдерів (EFET) з їх усталеними контрактами. Наше завдання – звести все до європейських правовідносин, там є стандартні контракти, які відшліфовані роками, чому б їх не використовувати? Чому б нам не перейти на енергетичні одиниці?
— Наскільки потрібен перехід до енергетичних одиниць?
— Це необхідно, щоб будь-який споживач міг порахувати та співставити обсяг та вартість одиниці енергії, яку він отримує з різних джерел – чи то від спалювання газу, чи то від використання електроенергії. Також не забуваймо про такий фактор, як уніфікація правил з Європою – це теж вагоме питання.
— Чи підтримуєте Ви будівництво газового інтерконектору Україна-Польща?
— Стовідсотково, всі транспортні артерії, які з’єднують нашу ГТС з Європою, мають бути як мінімум подвійного обсягу, враховуючи, що у нас такий нестабільний сусід. Тому має бути хоча б подвійний об’єм, щоб ми могли відчувати себе у відносній безпеці.
— Що, на Ваш погляд, треба зробити, щоб стати газовим хабом?
— Газовий хаб – це місце, де проходять багато об’ємів газу, як фізично, так і віртуально. Якщо ми говоримо про Україну, то, звужуючи ринкове поле, ми допомагаємо створенню газового хабу? Звичайно, ні. Тільки конкуренція, спрощення доступу до ресурсу дасть нам можливість говорити про український хаб. Також нам потрібно підняти обсяги видобутку.
Зараз ми маємо майже бездефіцитний газовий баланс, але він виник через падіння споживання в час активної фази війни. Коли ми будемо розвиватися, споживання буде зростати, а це означає, що наразі ми будемо вимушені імпортувати. Якщо ми імпортозалежні - досить складно говорити про хаб, можливо, лише в ракурсі зберігання газу.
— Які позиції Ви відстоюєте щодо законодавства про видобуток газу?
— По-перше, має бути забезпечена сталість законодавства – на десятиліття. Від отримання спецдозволу до початку першого видобутку газу проходить мінімум два роки, тобто тривалий підготовчий період.
Якщо ми подивимося на Америку, там же немає «Нафтогазу США», але є дуже багато приватних видобувних компаній, навіть в межах одного басейну, що, в залежності від ринкової ситуації, або нарощують видобуток, або притримують його. Там ринок в чистому вигляді: ви придбали ділянку, ви вклалися в свердловину, можливо ви заробите, можливо ви програєте - але це бізнес.
В Україні треба враховувати військові ризики, які значно збільшують витрати бізнесу на страхування ризиків. Можливо, є сенс замість концентрації в руках держави піти назустріч приватним інвесторам і дати можливість працювати.
— Як трейдери страхують свої операції, обсяги газу?
— На жаль, у нас немає такого інструменту, ми пройшли минулий опалювальний сезон повністю на плечах наших людей. Добре, що ГТС не була таким об’єктом атак як енергосистема, труби заховані під землю. Але чи надовго ця перевага? Це відкрите питання, тому що вже були випадки обстрілів газогонів та видобувних майданчиків.
Я думаю, що страхових контрактів у нас і не буде до завершення бойових дій. Це виклики, з якими не стикалися уряди західних країн, і тому рішення ще не напрацьовані, але це не означає, що їх не потрібно шукати.
— Що Ви думаєте про заборону експорту газу? Чи його потрібно повністю закрити, чи треба певну частину дозволити для продажу?
— На мою думку, був би доречний наступний механізм: коли компанія хоче експортувати якийсь обсяг газу, вона має такий же обсяг додатково закачати в підземні сховища, щоб він міг бути придбаний тим же «Нафтогазом» за ринковою ціною для внутрішніх потреб. Це один з механізмів, який дозволив би видобувним компаніям отримати більше прибутку в нинішній час та сформувати резерв.
Валюта, яка була б отримана від продажу газу, могла б бути використана на сервісні послуги, на різні матеріали, які потрібні на роботи видобувників. Валюта б не вимивалася з країни, і це був би додатковий плюс до репутації держави, яка навіть в період активних бойових дій працює в ринкових умовах, так, з певними обмеженнями, але це був би не суцільний бан, який є зараз.
Говорити про те, що ми рухаємося до європейського ринку, закривши експорт і концентруючи повністю все в руках держави (ми вже давно забули про Третій енергопакет), дещо дивно і входить в дисонанс з тим, що має бути насправді.
— Чи можливо створити ринок газу для ТКЕ?
— Якщо ми віддали б це питання на місцевий рівень, це дало б певний ефект, але цього ніхто не буде робити, поки у країні військовий стан. Взагалі варто рухатися до децентралізації. Велика кількість малих об’єктів ТКЕ – це також і набагато безпечніше в умовах війни. Також необхідно хеджувати постачання газу для таких підприємств. Цим підприємствам необхідно проводити закупівлю газу весною-літом в максимальному обсязі, що дасть змогу зафіксувати тепловий тариф для споживача. Має бути налагоджена співпраця ТКЕ з місцевою владою, адже саме вона визначає тариф на тепло.
— Що Ви думаєте про те, що «Нафтогаз» нещодавно уклав контракт на постачання газу з Arcellor Mittal Кривий Ріг, тим самим потіснивши незалежних трейдерів на приватному ринку?
— У цьому світлі представнику «Нафтогазу» задавали питання: «А як може бути таке, що, згідно відкритих джерел, ви запропонували Arcelor ціну меншу, ніж та, за якою ви купували газ на біржі?». Відповіді ми не отримали. На той момент законтрактувати на ринку 200 млн куб м було досить складно, тоді «Нафтогаз» таких обсягів не придбавав. Тоді виникає питання, а який ресурс був проданий?
— Ресурс «Укргазвидобування» не можна продавати в приватний ринок?
— Ні, згідно законодавства – це ресурс, який має йти виключно для населення і ТКЕ. Це один з камінців в город «Нафтогазу» щодо того, як розподіляється ресурс всередині самого «Нафтогазу».
— Як Ви оцінюєте роботу регулятора за останні 10 років?
— Це орган, який має бути рівно віддаленим від всіх і чути всіх, але чомусь він дослухається лише до ОГТСУ і до «Нафтогазу». Логічні аргументи інших учасників ринку ігноруються регулятором. Намагаючись донести свою позицію, ми постійно натикалися на якусь стіну нерозуміння, це є контрпродуктивно, на мою думку.
Давайте звернемося до цифр. Згідно фінансового звіту ОГТСУ за 2020 рік (останній опублікований), оператор отримав 55 млрд грн від транспортування газу і 4 млрд грн доходу від балансування, але ж оператор не має заробляти на цій функції. Більше того, фізично ГТС не була розбалансована! Покажіть мені країну, в якій оператор ГТС має значну частину доходу від абсолютно непритаманної для нього діяльності. Це абсурд!
Згадайте ціни 2020 року, коли вартість кубометра газу падала до 2 грн, і навіть в той період оператор примудрився отримати дохід від балансування. Прості розрахунки показують, що за результатами 2021 року ця цифра становила мінімум декілька десятків мільярдів гривень. Питання: що це за непрямий податок на ринку, який фактично сплачують споживачі?
Ми пропонували своє бачення механізму балансування. Існуючий підхід необхідно виправити, адже нинішня ситуація є абсолютно неприйнятною.
— Які кроки з реформування ринку все-таки дозволяє робити військовий стан і які варто зробити в 2023-2024 рр.?
— Переведення в енергетичні одиниці можна вирішувати в будь-який час. Концентрація активів – це хибний шлях. Скажімо, ті ж активи облгазів треба давати можливість придбати іншим гравцям з можливістю зміни менеджменту. Ми бачимо, що схеми зловживань в облгазах працюють незалежно від імені власника.
Всі інші кроки потребують закінчення активної фази бойових дій. Після війни треба одразу повернутися до анбандлінгу, Третього енергопакету і до питання: «Чи потрібен нам «Нафтогаз» в сьогоднішньому вигляді?».
— Які плани асоціації на найближче майбутнє?
— Оскільки цього року асоціації буде 20 років, ми плануємо 17 серпня провести форум в офлайн режимі. Ми запрошуємо всіх учасників взяти участь.
Якщо брати більш стратегічні плани – це повноцінна енергонезалежність. Ситуація, коли ми маємо частину ресурсу купувати за кордоном навіть за низьких цін – це не є повністю безпечна ситуація нашого сьогодення. Ми маємо докласти всіх зусиль, щоб стати бездефіцитною щодо імпорту газу державою. Якщо є можливість, чому б його не експортувати при наявності надлишку, а для цього треба дати максимальну свободу і повні можливості для видобувних компаній.
Чи зможе держава збільшити видобуток? Сильно в цьому сумніваюся. Давайте подивимося, які фінансові результати були у «Нафтогазу» протягом останніх 10 років. Профіцитних ми знайдемо буквально декілька. Це ще одне підтвердження того, що держава не є ефективним власником, тому лише максимальне сприяння видобувним компаніям дасть нам можливість стати бездефіцитною газовою державою.
Далі, якщо ми рухаємося в Європу, то має бути прозора розбудова європейських принципів торгівлі газом. Є видобування, є транспортування, є продаж. Всі ці три складові мають бути відділені один від одного, тоді ми можемо чітко говорити про те, що у нас є ринкові відносини, конкуренція.
І найголовніше: лише, коли є конкуренція, тоді зʼявляються мінімальні ціни і найкращі пропозиції для споживачів. Ми маємо підходити до питання з точки зору споживача. Адже лише при наявності вибору (тобто, тієї ж повноцінної конкуренції) він може обрати собі найкращу пропозицію, можливо не найбільш дешеву, але найбільш прийнятну для нього. А для цього на ринку мають бути багато постачальників, наявний ресурс в будь-який момент та рівні умови для всіх постачальників. Одним словом, ми говоримо про прості ринкові умови – і це нагальна задача держави! Інакше у нас буде супермонстр, в якого буде все, але чи буде він ефективним? Досвід та цифри говорять про те, що така концентрація не є ефективною.
Досьє «ЕнергоБізнесу»
Андрій Мизовець - президент Асоціації «Газові трейдери України».
Народився 18 лютого 1977 р. в місті Ковель Волинської області.
Освіта: 1994 р. - Київський славістичний університет, факультет Міжнародних відносин.
Кар’єра: 1996 – 1997 рр. – ПП «Фліпер», м. Київ, менеджер зовнішньоекономічних зв’язків.
Січень – серпень 1997 р. – ПП «КАНІКА ЕКСПОРТС», завідувач відділу зовнішньоекономічних зв’язків.
1998 – 2003 рр. – ТОВ «Компанія Юнівест Маркетинг», керівник технічної служби.
Березень – грудень 2003 р. - Київське обласне КП «Київ – Медіа», завідувач комп’ютерного відділу.
2005 – 2007 рр. – директор ТОВ «Укрзакордонкаменеобробка та видобування».
2005 - 2006 рр. – Асоціація «Газові трейдери України», начальник відділу обліку та реалізації природного газу.
2006 – 2013 рр. – радник президента Асоціації «Газові трейдери України».
З січня 2013 р. – президент Асоціації «Газові трейдери України».
