1.Трамп прагне світового порядку, заснованого на глобальному балансі кількох центрів сили. Таким чином буде створено багатополярний світ. Роль США еволюціонуватиме від гегемона, через постгегемона (напівгегемона) до посередника (так Трамп визначив свою роль у розмові із Зеленським в Овальному кабінеті). Політика Трампа в деяких аспектах буде нагадувати політику Бісмарка після 1871 року.
2.Зараз Трамп, як він виявив у розмові із Зеленським в Овальному кабінеті, працює над трьома угодами (угодами): угодою з Україною, угодою з Росією про припинення вогню в Україні та генеральною угодою з Росією. Ці три угоди тісно пов’язані. Головна мета – загальна згода з Путіним. Для цього необхідно припинити російсько-українську війну (укласти угоду про припинення вогню). Але до того, як це станеться, має бути досягнуто американо-українську угоду. Проблема в тому, що в цьому випадку сторони мають різні очікування. Зеленський хотів би, щоб він містив жорсткі американські гарантії безпеки для України. Трамп не хоче від них відмовлятися і натомість пропонує економічну угоду (щодо Інвестиційного фонду реконструкції). Через цю розбіжність виникла суперечка в Овальному кабінеті.
3. Чому Трампу потрібна угода з Росією? Найчастіше це пояснюється його бажанням відокремити Росію від Китаю (так званий реверс Кіссінджера/Ніксона). А тепер невеликий історичний екскурс. На початку 1970-х років американська дипломатія нібито була спрямована на те, щоб відірвати Китай від союзу з Росією та залучити його на бік США. Так представив це Кіссінджер у своїй «Дипломатії». Він подав це неправдиво, тому що Китай у 1960-х роках пішов на шлях зіткнення з СРСР (у 1969 році була навіть невелика радянсько-китайська прикордонна війна через річку Уссурі). Справжній маневр Кіссінджера та Ніксона полягав у тому, щоб Вашингтон нормалізував відносини з Китаєм, щоб посилити себе проти Москви. Таким чином він обслуговував угоду між Москвою та Вашингтоном, яка призвела до розрядки. Таким чином, нормалізація американо-китайських відносин була одним із засобів досягнення американсько-радянської розрядки, кульмінацією якої став Заключний акт НБСЄ (1975 р.).
4. Наразі найважливішою підказкою щодо намірів Вашингтона є заява Рубіо для Breitbart 27 лютого. Висновок, зроблений із цього інтерв’ю, полягає в тому, що Трамп хоче зробити «зворотний хід Кіссінджера/Ніксона». Процитуємо Рубіо:
«Ну, я не знаю — знову ж таки, я не знаю, чи зможемо ми коли-небудь повністю відлучити їх від китайців. Я також не вважаю, що протиставлення Китаю та Росії одне одному корисне для глобальної стабільності, оскільки обидва є ядерними державами. Я маю на увазі, що так чи інакше великою історією 21-го століття стануть відносини США і Китаю, і якщо Китай стане... якщо Росія стане постійним молодшим партнером Китаю в довгостроковій перспективі, тоді ми будемо говорити про дві ядерні держави, об’єднані проти Сполучених Штатів. Ми могли б дійти до того, що хотіла б Росія покращити свої відносини з нами чи ні, вона б не змогла цього зробити, тому що стала повністю залежною від китайців, тому що ми їх відрізали. Тому я вважаю, що для росіян і для нас краще рішення, щоб Росія не була повністю залежною від Китаю і не застрягла в ролі якогось постійного молодшого партнера».
Тут не йдеться про «реверс Кіссінджера/Ніксона», тобто про відмову Москви від співпраці з Пекіном і приєднання до Вашингтона. Рубіо усвідомлює, що таке відділення Росії від Китаю неможливе. Мета американців полягає в тому, щоб у довгостроковій перспективі Росія не потрапила в повну сателітну залежність від Китаю, а зберегла свою позицію незалежного глобального центру сили. Це справжній сенс того, що казав Рубіо.
5. Тому здається, що Трамп не зацікавлений у створенні якоїсь коаліції, кінцевою метою якої було б серйозне зіткнення з Китаєм та його союзниками. Трамп неодноразово говорив (наприклад, в Овальному кабінеті під час розмови із Зеленським), що не хоче Третьої світової війни. Якщо так, то його метою є демонтаж світового порядку, який сприяв би вибуху світової війни, тобто дихотомічний порядок, у якому два блоки готувалися б до остаточного зіткнення: Захід і Китай. Те, що зараз робить Трамп, намагається протидіяти закостенілості двоблокового світового порядку. З цієї точки зору логічно розколоти Захід, тобто розбити трансатлантичну спільноту, щоб створити два (чи більше) частково незалежних центри сили: США та західноєвропейські держави. Сьогодні питання полягає в тому, чи залишиться єдиною Західна Європа. Транстихоокеанські союзники США також стурбовані. Нещодавно Трамп поставив під сумнів договірну гарантію безпеки, яку США пропонують Японії. Австралія та Нова Зеландія, навпаки, стурбовані можливістю обмеження Вашингтоном своєї участі в регіоні, що викликає питання.
