Наш старый сайт

Індустрія розвитку

Індустрія розвитку

№45 (1238) от 09.11.202114.11.2021

Індустріальні парки в Україні могли би стати не лише драйверами економічного зростання, але й засновниками нової сучасної конкурентоздатної промисловості

АКТУАЛЬНИЙ КОМЕНТАР

Раніше мані доводилось не лише писати статті про розвиток індустріальних парків в Україні, але й займатися розробкою нормативної документації ще у середині 90-х років. Але в Україні цей важливий економічний інститут чомусь не розвивався. Нині діє достатньо сучасний закон про індустріальні парки, згідно з яким індустріальний парк — це "облаштована відповідною інфраструктурою територія, у межах якої учасники індустріального парку можуть здійснювати господарську діяльність у сфері переробної промисловості, переробки промислових та/або побутових відходів (крім захоронення відходів), а також науково-технічну діяльність, діяльність у сфері інформації і телекомунікацій" на умовах, визначених Законом та договором про здійснення господарської діяльності у межах індустріального парку. Тобто заснування індустріального парку дає широкі можливості для його учасників. В той же час ініціатором створення індустріального парку можуть бути органи державної влади, місцевого самоврядування та юридичні і фізичні особи, які володіють правами щодо розпорядження землею, яку виділено під функціонування індустріального парку.

Якщо звернутися до історії виникнення індустріальних парків, або як їх ще прийнято називати - технологічних парків, то класичним прикладом є Кембриджський науковий парк, який був заснований ще у 70-ті роки минулого століття у відповідь на заяву британського уряду про необхідність посилення взаємовідносин університетів із наукоємним сектором промисловості. Історія розвитку цього наукового парку досить цікава, і він представляє собою цілу групу науково-виробничих фірм, які розташовано поряд із університетом. Сьогодні існують успішні індустріальні парки в США, Китаї, Японії та багатьох інших розвинутих країнах світу. Кремнієву долину також відносять до сучасного технопарку. Головна ідея їх створення полягає, в першу чергу, у використанні інновацій для розвитку промисловості, які зазвичай генеруються у наукових дослідженнях провідних вузів.

В Україні, враховуючи високий науковий та людський потенціал, індустріальні парки могли би стати не лише драйверами розвитку окремих територій, але й осередком підтримки науки з боку бізнесу. Крім того, як показує аналіз, саме індустріальні парки могли б започаткувати розвиток регіональних кластерів. Це однозначно зменшило б трудову міграцію до столиці або великих міст і дало б змогу гармонійно розвиватися навіть окремим депресивним територіям.

Нас завжди хвилювало питання, чому в Україні не можуть ефективно працювати індустріальні парки, як і вільні економічні зони, на відміну від розвинутих країн. І от випадково наштовхуємось у книзі американського експерта по інноваціям Алека Росса "Індустрії майбутнього" із його посиланням на висновки Марка Андріссена – американського інженера та підприємця. (Цю книгу варто прочитати).

Автор пише, що інші штати і країни вже не один рік намагаються побудувати "ще одну Кремнієву долину". Однак в багатьох з них це не виходить. Марк Андріссен пропонує наступну успішну формулу або рецепт до успіху:

  • Побудуйте великий, гарний, обладнаний усім потрібним, технологічний парк;
  • Поєднайте в одному місці дослідницькі лабораторії та академічні центри;
  • Створіть стимули для залучення науковців, фірм і користувачів;
  • Налагодьте взаємні зв’язки як всередині індустрії, створивши консорціуми, так і з спеціалізованими постачальниками;
  • Захистіть інтелектуальну власність і забезпечуйте комерціалізацію технологій;
  • Створіть сприятливе бізнес-середовище і регулятивні норми.

Але, як зазначає багато експертів, ця формула не завжди спрацьовує. Тому що розвиток індустріальних парків у світі було викликано новими умовами на той час. Також, якщо хоча б один із елементів не функціонує ефективно, індустріальний парк не буде мати успіху. В той же час в Україні є достатньо умов для розвитку індустріальних парків. Особливо зараз, коли стоїть певне завдання щодо так званої оптимізації кількості закладів вищої освіти. У цьому сенсі можна цю проблему розглядати не лише в контексті простого їх закриття, але й відкриття нових дослідницьких центрів на існуючій базі. Це може стосуватися тих вузів, у яких мало студентів, але є відповідний науковий потенціал. Таке перетворення могло б сприяти розвитку технологічних парків.

Варто зазначити, що системний підхід до аналізу проблем розвитку територій України дозволив би знайти оптимальний варіант, в тому числі і для появи потужних індустріальних парків. Цьому яскравий приклад екс-країн Ради економічної взаємодопомоги (РЕВ), зокрема Словаччини, Угорщини та ін. Інвестори завжди знайдуться, але лише під ефективні інноваційні проекти та відповідні гарантії.

Дмитро БАЮРА,
професор КНУ ім. Т. Шевченка