Для мого родинного оточення дядькова автівка була на кшталт «священної корови». До неї сідали витерши ноги і руки. Хоча й, пам’ятаю, що кілька мішків із викопаною картоплею вона теж якось привозила нам з поля, бо так було дешевше. Насправді дядько її не дуже жалів, і на роботу на ній щодня їздив, і на море з родиною їздив до Одеси. І в цьому він був дуже схожим на нас – теперішніх, яким автівка допомагає жити ефективніше. Але в ті часи це, швидше, був виняток.
Що робить моя «електричка» сьогодні? Перевозить усю родину по наших справах. Про перевезення габаритних вантажів для наших потреб годі й нагадувати – це «базові налаштування», як каже нове покоління.
Іноді автівка перетворюється на офіс, де треба працювати з документами, іноді стає залою очікування.
А нещодавно дуже несподівано дебютувала у якості квіткового магазину. Я везла повний багажник зрізаних квітів на святкову подію. Вимушено зупинилася у досить людному місті, щоб розсортувати свій вантаж. А якась парочка, що прогулювалася поруч, вирішила, що я ці квіти продаю. Добре, що вони були придбані із запасом. До речі, маючи другу професію флориста, автівка мене часто виручає під час пошуків необхідних матеріалів і по місту, і на природі. Потім довозить знайдене/зібране як вантажне таксі, а іноді готовий букет чи композицію транспортує і як служба доставки.
До минулого тижня моя електричка часом підзаробляла «на смаколики» для дітей як таксі. Так траплялося, коли зупинялася, щоб когось підвезти, тому що просто було по дорозі, а людям незручно було їхати «зайцями». Угледівши ж дитяче крісло в машині, вони майже завжди лишали «на шоколадку». Але кілька днів тому стало відомо про законопроєкт, зареєстрований у Верховній Раді, який передбачає штрафи від 17 до 34 тисяч грн за нелегальне перевезення пасажирів, тобто, коли у водія на це немає окремої ліцензії і він не зареєстрований як підприємець. Відтепер буду обачнішою у виборі попутників.
Схожа історія була і в радянські часи. Мабуть, виняткові водії ризикували тоді, щоб підзаробити копійчину на автівці, як приватному таксі. Воно й зрозуміло, тоді приватні перевезення взагалі були поза законом.
Однак дядько примудрявся заробити у такий спосіб, виїжджаючи на таксування у новорічну ніч. Одного разу таки запізнився на святкування Нового року, але жодного разу не попався як правопорушник.
Ще років із 5 тому підприємливі власники електричних Nissan Leaf переважно першого покоління теж охоче підробляли таксистами, до речі, і офіційно також, влаштовуючись до компаній, що надають послуги таксі. Співвідношення ємності батареї цих «електричок» і можливості ставити їх на швидку зарядку у місті зробили цю модель такою привабливою для цього виду заробітку. Та і ціна за кіловат на заправках також була втричі привабливішою. Але що оглядатися назад? Треба спробувати передбачати.
Старший син якось проїхав приміською маршруткою додому і після того сказав, «знаєш, мамо, я краще тебе почекаю у місті, щоб разом на машині додому їхати». Так виглядає, що для старших поколінь «X» та «Y» (1965- 1995 років народження) наявність автівки у сім’ї ще була розкішшю, а для «зумерів» (тих, хто народився з настанням 2000-их) - це вже база. Навіть більше, часто база – це мати дві автівки на родину. А незабаром, так здається, базою буде дві «електрички» на родину. Чекаємо на вибір покоління «Альфа», яке народилося у цифровому світі. Ну хіба що на нього трохи вплине 20 % ПДВ та 10% мита від вартості автівок, що будуть завозитися в Україну з 2026 року.
Коли ж трапляється виїхати у село подалі від мегаполісу, то здається, що за ті 40-50 років нічого й не змінилося: якийсь старенький «москвичок» тягне на собі мішки з городиною додому. Я тоді теж з родичами іронізувала: кажу, Тесла дуже зручна машина, аби перевозити врожай з поля. Хто не знає, у Тесли по суті два багажника, адже місце для двигуна під капотом спереду також вільне, бо двигуни у Тесли знаходяться прямо на колесах.
На фото: Декоративне пакування не виходячи з «електрички».
