АКТУАЛЬНИЙ КОМЕНТАР
Сучасні новини щодо ціноутворення на природний газ в країнах Європейського Союзу чомусь асоціюються із цінами на нафту за тривалий час і відповідно кризам, війнам та формуванням нових союзів і зовнішніх, і внутрішніх державних інструментів впливу. Про це неодноразово писав Нобелівський лауреат у сфері економіки Пол Самуельсон. Водночас, як висловлювався знаменитий економіст Альфред Маршалл, "пропозиція діамантів низька відносно попиту, тому ціна висока".
У даному випадку зовсім інші чинники впливу на ціну. Контролювати ціноутворення внаслідок обмеженого ресурсу природного газу уряди країн ЄС просто не в змозі. Ця ситуація нагадує кризу у Сполучених Штатах у 70-х роках у зв’язку із зростанням цін на бензин. Але тоді відбувався конфлікт на Ближньому Сході, в результаті якого було різке зростання цін на бензин. І тому уряд США був змушений встановити верхню межу цін. Однак ринок при таких умовах не може досягнути рівноваги. Тобто, дефіцит природного газу необхідно буде компенсувати неціновими механізмами нормування.
Нормування в ринковій економіці завжди вимушений у крайніх випадках неринковий інструмент. Його можливо порівняти із картками на харчування. Нині практично ніхто цього не хоче застосовувати. Але все ж таки, враховуючи ситуацію, в першу чергу домогосподарства змушені будуть обмежити споживання природного газу. Уряди, як завжди, будуть опікуватися своїми соціальними функціями — тепло для дитсадочків, шкіл, закладів охорони здоров’я та ін. Варто позитивно зазначити, що населення в країнах ЄС вміє заощаджувати та зберігати.
Нинішні події щодо балансу природного газу в країнах ЄС, проводячи аналогію із нафтовою кризою 70-х років, можна назвати "газовою кризою". В даному випадку монополія "Газпрому" та його завершення будівництва газопроповоду "Північний потік-2" лише підігрівають цю проблему. В цьому конфлікті фігурує й Україна. Хоча як США, так і Німеччина у спільній заяві пообіцяли не допустити, щоб РФ використовувала СП-2 як зброю і не надають їй гарантій. Однак враховуючи нинішню ситуацію, по суті РФ уже активно почала її використовувати.
Тобто прості закони попиту та пропозиції в умовах недосконалої конкуренції (монопольної влади) не спрацьовують. Враховуючи нинішню міжнародну ситуацію, складається враження, що за дефіцитом газу в країнах ЄС відновиться й холодна війна. Адже РФ вибірково ставиться до своїх партнерів також і в країнах ЄС. Окремі, наприклад Угорщина, має преференції — прямі контракти із "Газпромом".
Звичайно, варто зазначити, що країни, які мають запаси природних ресурсів, завжди виборюють собі більший контроль. Прикладом цього знову ж таки є Організація країн експортерів нафти ОПЕК. Тому можна прогнозувати, що будуть розроблятися та запроваджуватися нові домовленості між РФ та ЄС щодо подолання газової кризи. Важливо, щоб Україна як власник потужної газотранспортної системи не випала повністю із цієї обойми.
В той же час слід зазначити, що кризи — це, по-перше, завжди нові можливості. Недарма сьогодні починає домінувати нова парадигма циркулярної економіки - перетворення усіх відходів на нові ресурси і в першу чергу енергетичні. По-друге, уряди більшості країн не можуть вже збільшувати оподаткування простих громадян. Тому в нових умовах ми побачимо, що великому бізнесу доведеться активно займатися соціальними питаннями або ж ділитися своїми доходами, в тому числі для забезпечення субсидіювання малозабезпечених верств населення при високій ціні на природний газ.
Отже, практично буде формуватися ще одна тенденція — це посилення держрегулювання на ринках природних монополій. Тому ЄС вимушена буде переглядати свої засадничі документи, або ж будуть нові брекзити.
Дмитро БАЮРА,
професор КНУ ім. Т. Шевченка
