АКТУАЛЬНИЙ КОМЕНТАР
Нині більшість провідних експертів, зокрема у енергетичній сфері, не можуть однозначно ідентифікувати модель корпоративного управління в Україні. І це цілком закономірно, оскільки, виходячи із порівняльного аналізу моделей корпоративного управління, які еволюційним шляхом розвивалися протягом тривало періоду, в Україні вона проходила становлення у процесі приватизації.
Слід констатувати, що, наприклад, класична англо-американська модель корпоративного управління більшою мірою тяжіє до аутсайдерської, а німецька (континентальна) та японська більше проявляють усі ознаки інсайдерської моделі корпоративного управління. Тобто іншими словами, англо-американська модель корпоративного управління має розпорошену структуру акціонерного капіталу і саме тому важливе місце у її регулюванні належить радам директорів і регуляторним органам щодо вирішення проблем підвищення транспарентності та подолання проблем інформаційної асиметрії.
У німецький моделі великий вплив на функціонування компаній мають федеративні землі, банки та персонал компаній і особливо профспілки. Кожна із моделей має свої переваги та недоліки. Наприклад, до переваг в англо-американській моделі належать такі чинники, як забезпечення інвестиційної активності у довгостроковій перспективі за рахунок емісійної діяльності, а недоліком є те, що не завжди повністю гарантуються права міноритарних акціонерів, оскільки вони мають низький рівень впливу.
Німецьку модель завжди критикують за надмірний вплив комерційних банків на функціонування компаній і перехресне володіння акціями. Але позитивним у ній є те, що компанії не часто банкрутують, а працівники мають відповідний соціальний захист. Саме тому у Німеччині і з’явилось таке поняття як «соціально-орієнтоване ринкове середовище». Можна також наводити окремі ознаки і японської моделі корпоративного управління. Варто підкреслити, що німецька модель поширена у більшості країн ЄС, а англо-американська охоплює Великобританію, США, Канаду, Австралію та багато інших.
Китай традиційно вибудовує власну модель корпоративного управління під наглядом компартії, але ринкові механізми діють і у багатьох провідних китайських компаніях. Про взаємний вплив та розвиток системи корпоративного управління свідчить стан ринку цінних паперів у тій чи іншій країні. Фінансовими індикаторами стану ринку цінних паперів виступають фондові індекси, які відображають динаміку вартості акцій найбільших корпорацій і фактично дають оцінку стану економіки тієї чи іншої країни, виходячи із «настроїв» інвесторів. Однак на значення фондових індексів у розвинених країнах більший вплив мають макроекономічні показники, а в країнах, що розвиваються, - політичні ризики.
Виходячи із світового досвіду розвитку систем корпоративного управління, можна стверджувати, що він містить у собі увесь спектр взаємин компанії з зовнішнім середовищем (у першу чергу з акціонерами, державою, трудовими колективами, постачальниками, покупцями та клієнтами, фондовим ринком). Однак ключовими в системі корпоративного управління компанії все ж таки є стосунки між її акціонерами і виконавчим органом (управлінською командою). В сучасних умовах розвитку України це має набагато більше значення, ніж в інших розвинених країнах, оскільки прямо пов’язане з особливостями становлення ринкової економіки. Сучасна вітчизняна система корпоративного управління має всі ознаки перехідного типу і відноситься, можна сказати, до систем новоорганізованих ринків корпоративного контролю.
Не вдаючись у процеси надмірного аналізу, варто зазначити, що у теперішній час глобальна конкуренція на міжнародних ринках цінних паперів спочатку виступила, а нині стала ключовою причиною конвергенції систем корпоративного управління, формування і застосування фундаментальних принципів корпоративного управління, наприклад, принципів Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР). Тому в найближчі роки будуть ще більше зближуватися правові норми щодо регулювання інституту корпоративного управління. Поглиблення процесів інформаційного обміну між учасниками корпоративного управління також активно впливають на конвергенцію систем корпоративного управління. Це яскраво видно на прикладі корпорації Toyota, яка тривалий час застосовувала традиційні інструменти корпоративного управління японської доволі консервативної моделі, а починаючи із 2013 року успішно провела корпоративну реструктуризацію і наблизила свої стандарти до кращої міжнародної практики.
В Україні також процеси імплементації міжнародних стандартів корпоративного управління будуть поглиблюватися, оскільки, не дивлячись на усі перепони, компанії змушені нарощувати свій інвестиційний і виробничий потенціал. Саме поняття «конвергенція» в економічній науці походить від латинського терміну «convergens» і означає зближення різних економічних систем, стирання між ними відмінностей і, як правило, обумовлене спільністю та необхідністю вирішення соціально-економічних проблем і наявністю об’єктивних закономірностей їх розвитку. Такі механізми ринку корпоративного контролю будуть поступово розвиватися і в Україні.
Дмитро Баюра,
професор КНУ імені Тараса Шевченка
