І що саме визначає цю швидкість – наявність техніки, фахівців, нормативної бази чи проста можливість отримати трансформатор попри заблоковані порти?
Наскільки готові підприємства галузі?
Українські енергетичні компанії демонструють приклади високої стійкості й оперативності. Наприклад, компанія ДТЕК тільки у січні-лютому 2025 року витратила понад 720 млн грн на відновлення ТЕС після масованих атак. Це, для порівняння, чверть від усього обсягу інвестицій у ремонти за попередній рік. При цьому, як наголошують у компанії, робота з відновлення продовжується у безперервному режимі, адже у 2024 році було зруйновано або пошкоджено до 90% її теплової генерації.
Зі свого боку, державна НЕК “Укренерго” системно готується до зими: ремонти почалися ще навесні, на більшості підстанцій встановлено захист від БПЛА, сформовано ремонтний запас обладнання на рівні 300% від нормативу. Компанія розгортає резерви потужності та підтримує ініціативи з підключення резервної генерації бізнесу до ринку.
Ці приклади свідчать: підприємства готові до відновлення. Але вони не можуть діяти у якомусь вакуумі. Кожен крок пов'язаний з вирішенням багатьох питань: розвиток інфраструктури, розбудова логістики, врахування правові обмеження і пошуку донорської підтримки.
Логістика та імпорт: техніка є, але “не поруч”
Війна зруйнувала традиційні логістичні ланцюги. Трансформатори більше не виробляються в Україні у потрібному обсязі. Що й не дивно – адже ніхто не розраховував виробництво з огляду на воєнні дії.
Крім того, добре вивчена дешева логістика через чорноморські порти наразі є проблемною. Морські порти залишаються частково або повністю заблокованими, є ризик втратити дорогоцінне енергетичне обладнання.
Тому сьогодні високовольтне обладнання надходить із Європи залізницею та автоплатформами – повільно, обережно і з тривалою підготовкою маршрутів.
Можна навести приклад транспортування трансформатор, який був переданий німецьким оператором енергосистеми 50Hertz. Трансформатор вагою понад 210 тонн (без урахування додаткового обладнання) долав 1700 км маршруту майже три місяці. Його транспортували з використанням контрольних рам, спецплатформ, нічного супроводу поліції та гідравлічного обладнання для перевантаження.
Ситуація складається таким чином, що залежність України від імпорту зростає. За перше півріччя 2025 року Україна ввезла трансформаторів, котушок і дроселів на $494,2 млн – у 2,6 раза більше, ніж торік.
Але занепокоєння викликає не сам факт зростання імпорту. Частка Китаю в імпорті вже становить 82,5%. Це дає підстави говорити не лише про логістичні, а й про стратегічні ризики: переважна залежність від одного ринку в умовах війни – вразливість, яку слід мінімізувати.
Регуляторні бар’єри: коли право гальмує розвиток
Втім, проблема не лише у техніці, а й у правилах її застосування. Один із найгостріших викликів – правова невизначеність щодо землі під нові об’єкти генерації.
Від 1 січня 2025 року діє новий підхід до зміни цільового призначення земель: відтепер потрібна розробка детальних планів територій, синхронізованих із районними та обласними схемами.
Але більшість громад таких документів не мають, і їхнє створення вимагає місяців і ресурсів.
Як результат – під загрозою десятки нових проєктів зеленої енергетики. Галузеві асоціації пропонують рішення: дозволити розробку детальних планів територій з урахуванням наявних схем, а не на їх основі. Це дало б змогу зняти штучні обмеження та розблокувати запуск потужностей на 4-6 ГВт у найближчі три роки.
Інституційна відповідальність і державна координація
Швидкість відновлення залежить і від того, наскільки злагоджено працюють державні інституції. У жовтні уряд створив Координаційний штаб захисту енергетики – єдиний центр управління, який координуватиме Міненерго, “Укренерго”, “Нафтогаз”, обласні адміністрації, ДСНС, операторів зв’язку та інші структури.
Як зазначають у Кабінеті Міністрів, захист енергетики є пріоритетом Президента і всього Уряду. А тому процедури, пов’язані з будівництвом та відновленням, будуть спрощені: від погоджень до укладення договорів. Це важливо для забезпечення оперативності в умовах постійних атак і обмежених бюджетів.
Ключова роль приватного сектора
Промисловість, яка має резервну генерацію, вже підключається до ринку. “Укренерго” відкрито підтримує такі ініціативи. Бізнес отримає не лише фінансову компенсацію, а й можливість долучитися до стабілізації енергосистеми.
Разом з тим приватний сектор очікує передбачуваності: чітких правил балансуючого ринку, гарантій оплати за допоміжні послуги, механізмів погашення боргів.
Як забезпечити темп: висновки та орієнтири
Відновлення енергетики – це не лише питання техніки чи грошей. Це системний процес, який залежить від:
-
технічної готовності підприємств;
-
ефективної логістики та мінімізації імпортозалежності;
-
гнучкої та передбачуваної регуляторики;
-
державної координації;
-
залучення бізнесу як повноцінного партнера.
Українська енергетика вже довела свою здатність відновлюватися навіть після найжорсткіших атак. Але щоб прискорити цей процес і зробити його стійким, потрібні прозорі правила, логістична підтримка, спрощення процедур і злагоджена взаємодія між державою, бізнесом та міжнародними партнерами.
Досьє «ЕнергоБізнесу»:
Вадим Литвиненко, виконавчий директор ТОВ "НВП "ЕНЕРГО-ПЛЮС".
Народився 25 жовтня 1975 року.
У 2001 році отримав кваліфікацію інженера-системотехніка систем управління і автоматики у Кременчуцькому університеті економіки, інформаційних технологій та управління.
У 2003 році закінчив Національний технічний університет України в м. Києві (“Політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського”) за спеціальністю “Енергоменеджмент”.
У 2004 році здобув кваліфікацію інженера-теплоенергетика в Українському державному хіміко-технологічному університеті за спеціальністю “Теплоенергетика”.
У 2019 році закінчив Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського за спеціальністю “Правознавство” і отримав кваліфікацію юриста.
