Останні декілька місяців під час чисельних заходів та на різних майданчиках лунає думка про відповідальність в інтересах безпосередньо бізнесу з підготовки фахівців на нові робочі місця та з домінантою на низькокваліфіковану працю (професійно-технічну освіту), яка найбільш актуальна для «зеленого» повоєнного відновлення на перших етапах. Частина останньої тези речення зафіксована в Аналітичній записці «Зелені робочі місця і повоєнна відбудова України» (вересень 2023) ГО «Стоїмо Разом» (Razom We Stand) та Ресурсно-аналітичного центру «Суспільство і довкілля».
Проте, згідно висновків і рекомендацій експертів й науковців країн G 7, G 20, ЄС, представників міжнародних організацій та аналітичних центрів, у звіті Міжнародної експертної конференції з відновлення, реконструкції та модернізації України (25.10.2022, м. Берлін) повоєнна перебудова із справжньою переорієнтацією економіки України зі Сходу на Захід потребує переходу на економіку знань та повинна засновуватися на дослідженнях та інноваціях.
Безумовно, що досягнення зазначеної мети не може бути вирішене низькокваліфікованими фахівцями та спиратися на поточні пріоритети/можливості/досвід/практики українського бізнесу і потребує, як менш, посилення ролі та удосконалення, за підтримки державою вищої освіти, науки, системи підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів. Водночас виникає закономірне питання: «Які ж та в якому обсязі конкретні професії, навички, кваліфікації та профілі науковців-дослідників варті сприяння!?». Для відповіді функціонування в Україні аналога Європейському центру розвитку професійного навчання, як в ЄС, є доцільним на перспективу. На сьогодні: 1) відповідні базові функції вже можуть бути забезпечені існуючими причетними установами (МОН, Мінекономіки, Нацагентством кваліфікацій…), що потребує і посилення координованості змістовних їх дій; 2) підготовку кадрів необхідно програмувати як частину формування нацплану повоєнної відбудови.
Відповідно до Практичного керівництва Міжнародної Організації Праці «Прогнозування потреб у навичках для екологічних робочих місць», відправною точкою для визначення необхідних кваліфікацій та планування освіти має бути стратегічний нацплан розвитку, а ідентифікувати кількісно попит у кадрах дозволить узгодження з донорами або будь-якими іншими джерелами фінансування обсягів коштів, які будуть виділені на імплементацію плану. На Конференції з відновлення України (21-22.06.2023, м. Лондон) ключовим документом для економічного відновлення, окреслення пріоритетів реформи «зеленої» відбудови України визнано і Урядом, і міжнародними партнерами інтегрований Національний план з енергетики та клімату (НПЕК). Та чи здійснюється українською стороною при формуванні НПЕК аналіз потреб у кадровому його забезпеченні та програмування навчання- це під великим питанням!!!
Окрім того, до складу Міжвідомчої робочої групи з питань розроблення НПЕК не включено представників МОН та Нацагентства кваліфікацій, на додаток розробка плану базується на математичній моделі «TIMES-Україна» "Інституту економіки та прогнозування НАН України" (як і для Енергостратегій 2035 та 2050, Нацплану з відновлювальної енергетики, інших). У цьому контексті та поряд з тим, що Україна прагне найшвидшого вступу до Європейського Союзу, є багато актуальних норм і практик поза уваги: в ЄС на основі моделей здійснюється лише оцінка впливу та аналіз варіантів (альтернативних сценаріїв) політик; про сценарії згадується в 59 статтях Регламенту ЄС 2018/1999, щодо НПЕК – лише 6 разів, а в Рекомендаціях ЄК 2022/C 495/02 щодо оновлення НПЕК – аж 9 разів на 22 сторінках основного тексту. При цьому в останньому з перелічених документів чітко зазначається про необхідність оцінки впливу запланованих заходів у НПЕК на кваліфікацію, про те, що план має включати заходи підтримки наявності кваліфікованої робочої сили, необхідної перекваліфікації та підвищення кваліфікації, поліпшення досліджень, розвитку навичок, інклюзивної освіти.
У викладеному вище наведено основні вектори та обґрунтування для доцільних дій влади, що нададуть імпульсу утворенню якісного за фахом людського капіталу з метою відновлення, залучення та освоєння інвестицій на повоєнний час. Тепер черга розглянути, що може спонукати повернутися з-за кордону українців, які успішно інтегрувалися на ринки праці ЄС, США, Канади й інших країн і отримують відповідну винагороду (як менш 1500 Є або еквівалент).
Як різке збільшення та окупність іноземних інвестицій у відбудову, так і рівень заробітної палати на рівні розвинутих країн світу знаходяться у прямій залежності від визначення Україною пріоритетів і проєктів із орієнтацією на експорт і імпортозаміщення з конкурентоспроможним потенціалом. Прогноз перспективних напрямків з урахуванням існуючих національних переваг та актуальної (для «зеленої» відбудови й розбудови миру) економічної діяльності частково опубліковано в колонці автора у випуску «ЕнергоБізнесу» №7-8 від 28.02.2023. На жаль, на політичному рівні пріоритети (зокрема в розрізі регіонів) не визначені. А інакше, як випливає із Практичного керівництва ООН, Світового Банку, ЄС (2017 р.) щодо оцінки та планування відновлення і розбудови миру, неможливо розробити грунтовний план відбудови та досягнути офіційної угоди між урядом і партнерами з імплементації та фінансування плану.
Отже, мінімізація взаємопов’язаних ризиків інвестицій та нестачі людського капіталу на повоєнний час потребує стратегічного планування на державному рівні, більш досконалого, і як це бачить світова спільнота.
