Загалом, так, багато чого можна сказати про людину по манері водіння. Але водії електричок – то щось окреме. Таких як я тоді, «новоприбулих водіїв електрокарів» і зараз можна легко впізнати на світлофорах – вони стартують із 40 км/год і різко вириваються вперед, насолоджуючись цим моментом.
Відверто кажучи, тільки пересівши на свого маленького Shevrolet Spark, я нареші відчула комфорт і задоволення від водіння. Одразу скажу, я не їздила на автівках преміум-класу і, очевидно, не претендую на експертність. Але я мама двох дітей, яких щодня доводилося возити із передмістя до школи і садочка, долаючи щонайменше 50 кілометрів, якщо брати дорогу в обидва боки.
Тож, суто по-жіночому і по-мамськи тішитися мені було чому:
- Тиша в салоні (ви не чуєте жодного звуку роботи електродвигуна) і відсутність запаху будь-якого пального. Банально, але це великий плюс, бо слухати дитячі пісенькі чи казочки, а тим більше у якісній професійній озвучці, набагато приємніше у тиші, без накладання гарчання і вібрації двигуна.
- Автівка заводиться кнопкою. Я вже бачу посмішки на обличчях чоловіків щодо цього пункту. Але мій водійський досвід переконує, що я вберегла принаймні кілька тисяч своїх нейронів, коли щоразу під час старту просто тицяю кнопку я, а не повертаю ключ і нервово прислухаюся до системи запуску внутрощів двигуна внутрішнього згоряння. Особливо, коли мені важливо не запізнюватися, а ще, коли холодно взимку і я маю витратити щоразу ще 5-10 хвилин, щоб прогріти той двигун. Серце ж електрички (тобто двигун) гріти не треба. Зовсім.
- Екологічність. Знаю, це суперечливий пункт через утилізацію відпрацьованих акумуляторів і власне спосіб у який добувається кожен кіловат електроенергії, що є пальним для «електрокару». Однак все-таки повітря, яким ми дихаємо щодня вздовж автомобільних доріг, не поповнюється залишками продуктів двигунів внутрішнього згоряння.
- Моя улюблена перевага і «фішешчка», це легкий і швидкий розгін, а відповідно – можливіть маневрувати на дорозі. Колись я теж не розуміла тих, хто хизувався, мовляв нове авто може розганятися до 100 км/год лише за 7 секунд. Мені здавалося, що випробувати цю функцію у нас в країні можна лише на ділянці магістралі Київ-Бориспіль. По-перше, там був дозволений такий швидкісний режим, а по-друге, дорожне покриття відповідної якості. Мій електричний Spark переконав, що «фішечка» бензинового спорткару 100 км/год за 7 секунд дуже зручна річ навіть в умовах міста і предмістя. Особливо, коли я хочу обігнати 2-3 автівки за раз, що тягнуться одна за одною без можливості обігнати їх по одній. При цьому, звичайно ж, на панелі інструментів я побачу 60-80 кВатт потужності спожитих одномоментно, а старший син вигукне «Мамочка, ти бачила, як ти притисла педальку?!». Але автівка надзвичайно легко і слухняно вистрибне зі свого ряду і по зустрічній смузі опиниться далеко попереду своїх бензиново-дизельних побратимів. До речі, за цю диво-здібність, ми в родині обізвали електричку ласкаво «білкою».
- Беззаперечний пункт – економія. За містом ми платимо за спожитий кіловат електроенергії за денним і нічним тарифом. Зрозуміло, «заливати» пусту батарею ми ставимо на ніч, коли це вдвічі дешевше. А оскільки наша «білочка» зовсім невеличка (18 кватт), повна зарядка обходиться не більше 45 грн. Проста математика: витрати на пальне для електрички не більше 1500 грн. на місяць навіть при щоденній зарядці. А ми це робимо не щодня. Для деяких авто цієї суми не вистачить навіть, щоб заповнити половину бензинового баку.
Але заради справедливості мушу додати і ложку дьогтю до цієї «медової історії». Це я про опалення в електричці взимку. Мабуть до 30 % заряду батареї з»їдатиме можливість їздити в теплі. Так, це немало. Але є варіанти, як повпливати на цю невтішну статистику.
Правда в тому, що навіть серед моїх знайомих водіїв електричок на питання, чи буде ваш наступний автомобіль електрокаром, відповідають ствердно.
Ми живемо у майбутньому.
