Маю певний досвід роботи з оптимізаційними схемами в сфері управління НАЕК і структурами окремих АЕС. Тому спробую пояснити, чому буксує наглядова рада, чому з неї пішли незалежні члени і що треба зробити, щоб виправити ситуацію. На перший погляд НАЕК — успішна і збалансована організація зі значним потенціалом. Але це лише на перший погляд. Під поверхнею — роки спрощених рішень, неправильних призначень, зношеного обладнання. І все це — на фоні повномасштабної війни.
Розділ І. Правова пастка: коли Статут стає проблемою
Чинний Статут АТ «НАЕК» був затверджений КМУ 15 серпня 2025 року. Він визначає дворівневу систему управління: наглядова рада і правління — обидва колегіальні органи по сім осіб у мирний час. Така модель функціонує в багатьох країнах. Але вона має принципову вразливість: у межах правління розмита персональна відповідальність за ядерну і радіаційну безпеку. Коли всі відповідають разом — не відповідає ніхто.
Статут чітко не розділяє повноваження, і в ньому не розмежовано структуру, що визначає правила та обмеження, і структуру, що є операційним виконавцем, які працюють у визначених межах. Крім того, у Статуті закладено пряму колізію між повноваженнями наглядової ради і правління. Наглядова рада вирішує питання про створення і ліквідацію підрозділів, але затверджує загальну організаційну структуру вже правління. Це не технічна неточність. Це інституційна пастка, яка паралізує управлінські рішення і породжує юридично нікчемні дії, що дратують фахівців-атомників.
Є ще одна деталь, яка кидається в очі.
Статут передбачає, що під час воєнного стану правління скорочується з семи до п'яти членів. Логіка цього рішення незрозуміла. Чи означає це, що навантаження на орган зменшується? Навпаки: компанія працює в умовах постійних обстрілів, зруйнованих мереж і критичної відповідальності перед енергосистемою країни. А управлінських ресурсів стає менше.
Хоча на наглядову руку і покладені обов’язки розробляти структури і призначати фахівців у царині антикорупційної діяльності, наглядова рада не має права призначати чи відстороняти працівників НАЕК, навіть щодо яких є підстави проводити службові розслідування — все це виключна компетенція правління. Коли наглядова рада все ж намагається втручатися в ці питання, це є порушенням Статуту. Тому правління і не виконує протокольні рішення.
Розділ ІІ. Лист очікувань: КМУ відірвався від реальності
Лист очікувань власника — документ, яким КМУ як акціонер формулює вимоги до діяльності компанії. Його затверджено 1 жовтня 2025 року. І вже на рівні цього документа видно, що відсутня фахова постановка задач на звітний період з урахуванням наявного стану справ.
У листі зафіксовано фінансові показники, які неможливо оцінити. При цьому ключових нефінансових індикаторів — виробництво електроенергії, відпуск, коефіцієнт використання встановленої потужності — немає взагалі. Натомість є вимога: 100% відпуску електроенергії. Сто відсотків — від чого? Де прогнозний відпуск у мегават-годинах, прив'язаний до реального стану мереж, до графіків споживання енергосистеми, яка з 2022 року живе під постійними ударами? Нічого подібного в документі немає.
Слово «війна» в листі очікувань зустрічається лише у контексті обґрунтування низького відсотка виконання інвестиційних програм та 100% забезпечення заходів, передбачених паспортами безпеки та планами захисту об’єктів, які втілюють виключно пасивний захист. Тобто держава як власник усвідомлює, що війна впливає на роботу АЕС, але не вважає за потрібне враховувати її при плануванні виробництва та відпуску електроенергії. Це не просто непослідовність. Це відрив від реальності, який несе прямі ризики.
Загальні збори (КМУ) формально виконують свою роль акціонера: визначають коефіцієнти рентабельності, ліквідності, обсяги виплат на користь держави. Частина вимог щодо корпоративного управління сформульована непогано. Але коли фінансові індикатори не пов'язані з операційними реаліями — вся ця конструкція перетворюється на паперову звітність без управлінського змісту.
Розділ ІІІ. Дорожня карта: що треба зробити негайно
Криза в НАЕК розвивається не у вакуумі. Попереду — опалювальний сезон 2026–2027 років. Взаємодія між держорганами та НАЕК і без того нестійка. Погіршує ситуацію те, що в.о. голови правління та правління стали в опозицію до наглядової ради. І це перетворюється на параліч управління в умовах війни.
Є речі, які потрібно зробити терміново. По-перше, відсторонити чинного в.о. голови правління і призначити всіх відсутніх виконувачів обов'язків членів правління — з-поміж фахівців, здатних у стислі терміни отримати необхідні ліцензії ДІЯРУ. По-друге, забезпечити наглядову раду реальною консультативною підтримкою. Нинішній склад не має достатніх компетенцій у чинній нормативній базі, і це одна з головних причин, чому рада буксує.
Паралельно потрібна системна нормативна робота. Чинний Статут має бути переписаний: слід усунути дублювання повноважень, чітко розмежувати компетенції наглядової ради і правління, а також конкретизувати особисту відповідальність кожного члена правління, як це зроблено в переважній більшості атомних компаній світу. Окремо треба розробити і затвердити Положення про правління та Положення про НАЕК.
Що стосується структури правління — логіка підказує таку конфігурацію: голова і шість керівників функціональних напрямів (умовно — виконавчі директори). Напрями відповідають основним процесам діяльності компанії: адміністративне управління, виробничі процеси, безпека, трудові ресурси, матеріальні ресурси, економіка і фінанси. Перші три керівники — ті, що відповідають за безпеку, — мають обов'язково мати ліцензію ДІЯРУ. Саме за такою структурою НАЕК проходила сертифікацію ISO.
Нарешті треба обрати та призначити нових членів наглядової ради, оскільки до обрання нових членів наглядової ради неможливо призначити постійних членів правління (це вимагає трьох чвертей голосів). Призначити та провести прозорий конкурс на обрання правління компанії. Це і є мінімально необхідний крок для стабілізації ситуації.
Атомна енергетика України — не та сфера, де можна чекати. Тимчасові кадрові рішення, Статут, положення — все це має бути врегульовано у стислі терміни, бажано до початку ОЗП. Інакше ціна управлінської безвідповідальності може вийти далеко за межі корпоративного конфлікту.
