Проте, чи буде транспортуватися який-небудь "інший" газ через українську ГТС з кордону Росії та України до Європи — на цей момент, принаймні для широкого загалу, ясності немає. Це питання досить складне, оскільки в ньому переплітаються політичні взаємини з нашими сусідами, надійність газопостачання в Україні, необхідність підвищення тарифів на внутрішній транзит по наших газопроводах у разі відсутності транзиту, і багато інших аспектів. В цьому пості я не буду детально аналізувати всі "за" і "проти" цих рішень.
Моя мета — показати, як аналогічна ситуація вирішується на прикладі нафтопроводів та транспорту нафти від кордону Білорусі та України до європейських країн. І я не збираюся вдаватися до оцінок, що є правильним, а що — ні; кожен читач сам зробить висновок.
Спершу трохи історії: нафта з родовищ Росії постачається в країни Європи через систему нафтопроводів "Дружба". Ця система має загальну протяжність 5200 км, побудована з труб діаметром 1020 мм і складається з двох гілок: північної, потужністю 49,8 млн тонн на рік, і південної, потужністю 16,7 млн тонн на рік. Загалом система була введена в експлуатацію у 1964 році. В Україні нафтопровід південної гілки "Дружби" перетинає кордон з Білоруссю.
Через північну гілку постачали нафту до Польщі та Німеччини (тепер тільки Німеччина, причому замість російської нафти постачається казахська).
Південна гілка забезпечує нафтою Словаччину, Угорщину і Чехію.
Цього року український уряд попередив країни, підключені до південної гілки, що контракти на транзит у тому вигляді, в якому вони існували до цього, продовжуватися не будуть. Це призвело до певних кроків, зокрема з боку Угорщини. Компанія MOL, якій належать нафтопереробні заводи в Угорщині та Словаччині, уклала угоду з російськими компаніями та купує на кордоні Білорусь-Україна всю нафту, яка транспортується по цій гілці для своїх заводів.
Тепер, з 9 вересня по території України транспортується не російська нафта, а нафта компанії MOL, і саме ця компанія, а не російська, оплачує транспортування через Україну. Таким чином, Росія більше не бере участі в цих договірних відносинах.
Що стосується Чехії, то уряд цієї країни заявив, якщо я не помиляюсь, що імпорт російської нафти буде необхідний до липня 2025 року, поки не завершиться розширення Трансальпійського нафтопроводу. Але, ймовірно, зараз Чехія зробить щось подібне до угоди компанії MOL, щоб уникнути формальної залежності від Росії.
Тепер повернемося до північної гілки. Як я вже зазначав, через неї до Німеччини постачається нафта з Казахстану. Хоча у мене немає достовірної інформації, але здається, що тут використовуються обмінні операції (так звані "свопи") між російськими та казахськими нафтовими компаніями. Наприклад, через Каспійський трубопровідний консорціум (КТК) експортується приблизно 86% казахської та 14% російської нафти. За допомогою свопів казахські компанії передають частину свого обсягу нафти росіянам, а ті, у свою чергу, поставляють еквівалентну кількість російської нафти казахським компаніям на кордоні Білорусі з Польщею.
Можливо, компанія MOL прагне здійснити подібну операцію, тим більше що нещодавно її делегація відвідала Казахстан.
Тепер порівняємо цю ситуацію з газом і подивимося, що буде там.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
До питання кому вигідний транзит російського газу через Україну?
