Наш старый сайт

Нероздільність: як пов’язані енерго-, інформаційна та військова безпека

Нероздільність: як пов’язані енерго-, інформаційна та військова безпека

№05 (1249) от 01.02.202203.02.2022

Збереження військової таємниці є складовою обороноздатності із центром уваги НАТО. Також не є сенсацією те, що масштабна дезінформаційна кампанія, кібератаки та інші терористичні акти на об’єкти критичної інфраструктури, застосування широкого арсеналу інструментів послаблення енергетичної самодостатності/незалежності стали на сучасному етапі потужною зброєю знищення національної/регіональної безпеки та джерелом дестабілізації, важливим фактором гібридної війни й імпульсом збройних конфліктів.

ПОГЛЯДИ

Існує чимало версій причин анексії Криму, окупації Донбасу, потенційного енергетичного блекауту та чергової агресії/вторгнення до України з боку РФ найближчим часом. Проте, без абсолютизації певних висновків доцільно взяти до уваги наявні факти.

По-перше, більшість військових операцій XX-XXI ст. сконцентровано у регіонах, багатих саме на паливно-енергетичні ресурси (епіцентри Сирія, Ірак, Іран) із захопленням агресором прав на їх експлуатацію. Додатковим наслідком стає усунення конкурентів на світових ринках із створенням штучного дефіциту та підвищенням цін.

На Сході України сконцентровано значні поклади конкурентного за калорійністю/теплотворністю антрацитового та цінного для металургії коксівного вугілля (біля 92.4% національних запасів). Видобуте "чорне золото" українського походження за ціною значно нижче середньосвітових забезпечувало повністю внутрішньодержавні потреби та суттєві валютні надходження від експорту (електроенергії — е/е, вугільної та металургійної продукції). Окупація Донбасу, що почалася у квітні 2014 р., перетворила нашу державу в енергодефіцитну та імпортозалежну із вимушеною закупівлею напряму або опосередковано з Росії е/е та вугілля (не виключаючи походження останнього з території т.з. "ЛНР" і "ДНР").

Україна, історично імпортуючи з РФ левову частину природного газу (ПГ) для власних потреб, восени 2013 р. з відвертістю в інформаційному полі популяризувала націленість на поборення залежності у блакитному паливі від східного сусіда та уклала низку угод з західними компаніями про розподіл вуглеводнів, які видобуватимуться на шельфі Чорного моря та у межах ділянки Юзівська (Харківська та Донецька обл., зокрема Слов’янський район). Важливо, що при укладанні угод не забезпечено збереження комерційної таємниці, включаючи про потенціал видобутку сланцевого газу на шельфі обсягом 8-10 млрд куб м/рік (ласий шматочок — чи не так?). Перелічене увінчалося в 2014 р. збройною окупацією Криму (розпочата в лютому) та бойовими діями навколо м. Слов'янська (квітень-липень).

По-друге, афішування у 2017 р. намірів незалежності від російської е/е шляхом інтеграції до ENTSO-E до 2023 р. (28.06.17 р. укладена відповідна угода) є аналогічним амбітному анонсуванню у 2013 р. планів незалежності від РФ у частині ПГ.

Чи не схожий на 2014 р. сценарій реагування на прагнення України малює Володимир Путін? До речі, на лютий ц.р. НЕК "Укренерго" сплановано тестування роботи ОЕС України в ізольованому режимі відокремлено від енергосистем РФ та Білорусі (згідно угоди від 28.06.17 р., через 5 років від дати її підписання зазначене тестування є передумовою позитивного рішення ENTSO-E щодо паралельної роботи з Україною).

Гіпотетичний спектр загроз на час тестування: кібератаки на енергетичну інфраструктуру, припинення режимом Лукашенко експортування е/е (на її голці Україна стабільно перебуває другий рік поспіль), провокування блекауту, порушення зовнішньоекономічних контрактів із країнами ЄС щодо е/е, залишення українців без світла, тепла і води, політична дестабілізація через незадоволення енергобідністю населення, черговий збройний конфлікт під різними привидами. За таких обставин, чи не виглядає тестування енергосистеми у лютому як занадто ризиковане? Можливо, його доцільно відкласти?

На додаток, необхідна для інтеграції до ENTSO-E збалансованість функціонування ОЕС України базово забезпечується вугільною генерацію, що включена у рамках зобов’язань з ЄС до Національного плану скорочення викидів від великих спалювальних установок 2018-2033 рр. (НПСВ) із вимогою неухильного його дотримання. Відсутність до сьогодні механізму впровадження НПСВ, схваленого Урядом ще у 2017 р., несе загрозу систематичних блекаутів.

По-третє, не зважаючи на те, що у черговій Декларації Саміту НАТО (11-12.07.18 р.) енергетичній безпеці відведена важлива роль задля протидії будь-яким тискам, існує гіпертрофоване уявлення про Альянс, як начебто суто військового блоку. Шантажування Кремлем концентрацією своїх збройних сил на кордоні України через потенційне розширення баз НАТО на Схід є приводом і наслідком дез/неповної інформації щодо пріоритетів і потенціалу Альянсу.

Питання енерго-, інфо- та військової безпеки взаємопов’язані, і шукати лише політичне підґрунтя збройних конфліктів є великою помилкою.

Оксана МОРОЗ,
кандидат фізико-математических наук,
в 2003-2020 рр. співробітник Міністерства енергетики України